ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-9/8764-2012 13.09.12
За позовом Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового
та спеціального призначення «Укрспецекспорт»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпартнербуд»
про стягнення 179431,05 грн.
Суддя Бондаренко Г.П.
Представники сторін:
Від позивача Селецький О.В. (дов. №Д-748д/2012 від 30.06.2011р.);
Шендріков Д.О. (дов. №Д-748в/2012 від 30.06.2011р.)
Від відповідача Пчелінцев Ю.І. (ген. директор, наказ №1 від 10.01.2008р.)
Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 13.09.2012 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»(далі по тексту -позивач) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпартнербуд»(надалі -відповідач) про стягнення 179431,05 грн., з яких 156569,73 грн. за оплачений, але не поставлений товар за Договором на поставку матеріалів будівельного призначення №USE-24.3-111-Д-11 від 10.08.2011 року, 11901,44 пені, 10959,88 грн. штрафу, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на оплату ним вартості товару за Договором на поставку матеріалів будівельного призначення №USE-24.3-111-Д-11 від 10.08.2011р., за якими позивачем здійснено передоплату за товар на суму у розмірі 156569,73 грн., а відповідач в порушення умов договору зазначений товар не поставив, в зв'язку з чим позивач вважає укладений договір розірваним в односторонньому порядку, а кошти, сплачені ним у якості передплати такими, що мають бути повернуті на підставі норм ст.ст. 1212 ЦК України. Позовні вимоги вмотивовано положеннями ст. ст. 610, 611, 612, 1212, 1213 ЦК України, ст. ст. 193, 220, 231, 232 ГК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5011-9/8764-2012, розгляд справи призначено на 26.07.2012 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2012 року розгляд справи відкладено на 14.08.2012 року, у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання та не повним виконанням вимог ухвали суду позивачем у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2012 року розгляд справи відкладено на 04.09.2012 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, необхідністю належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, оскільки судом виявлено, що адреса зазначена у позовній заяві відрізняється від тієї, що зазначена в наданому позивачем на відповідача витягу з ЄДРПОУ.
В судовому засіданні 04.09.2012 року оголошувалась перерва до 13.09.2012 року в порядку ст. 77 ГПК України, про що представників сторін повідомлено під розписку. За заявою відповідача продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, в порядку ст. 69 ГПК України, про що винесено відповідну ухвалу.
В судовому засіданні 13.09.2012 року представником позивача надано усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримано.
Представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що відповідальний юрист відповідача не може прийняти участь в судовому засіданні.
У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26.12.2011р. N18, господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду судового засідання. Відповідач, як юридична особа не був позбавлений можливості забезпечити участь уповноваженого представника в судовому засіданні. Суд також звертає увагу на те, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження неможливості явки представника в судове засідання. Крім того, суд зазначає, що він позбавлений можливості відкласти судове засідання в межах встановлених процесуальних строків, які вже продовжені за клопотанням сторони та не можуть бути продовжені повторно.
Представником відповідача надано письмові та усні заперечення по суті позовної заяви, в яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -
10 серпня 2011 року між Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»(далі по тексту -Позивач; Покупець за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпартнербуд»(далі по тексту -Відповідач; Продавець-Постачальник за Договором) укладено Договір на поставку матеріалів будівельного призначення №USE-24.3-111-Д-11 (далі по тексту - Договір).
У відповідності до умов Договору (п. 1.1), Продавець, на підставі замовлення Покупця зобов'язується у відповідності до умов Договору, передати у власність Покупця матеріали будівельного призначення (надалі -Товар), кількість асортимент і ціна яких визначена в Додатку №1, який підписаний сторонами та являє собою невід'ємну частину даного договору, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його на умовах даного Договору.
Пунктом 2.1. Договору визначено, що замовлення Покупця на поставку товарів обов'язкові для Постачальника. Замовлення можуть надаватись Постачальникові в письмовій формі, засобами поштового, факсимільного зв'язку, по електронній пошті або у інший спосіб, прийнятний для Покупця. У заявці має бути зазначена кількість, асортимент перелік Товару та, в разі необхідності, місце поставки товару.
В підтвердження прийняття Замовлення Постачальник протягом двох банківських днів надає Покупцю відповідний рахунок-фактуру (п. 2.2. Договору).
У випадку погодження Покупця з кількістю, асортиментом зазначеними у рахунку-фактурі він надсилає Постачальнику Замовлення у письмовій формі з обов'язковим посиланням на номер рахунку-фактури та зазначенням місця та бажаної дати поставки Товару. Замовлення має бути підписано уповноваженою особою та скріплено печаткою Покупця.
Згідно п. 2.6. Договору, Продавець зобов'язується поставити товар Покупцеві протягом 20 банківських днів із дня оплати рахунку-фактури Покупцем (п. 3.3. даного Договору).
Розділом 3 Договору передбачено порядок здійснення розрахунків, зокрема, загальна ціна товару за Договором визначається сумою цін всіх окремих поставок Товарів на підставі відвантажувальних документів Продавця в період дії даного Договору, але якщо вони не перевищують кількості та асортименту, вказаних у додатку до даного Договору (п. 3.1.); ціна товару вказується в рахунку-фактурі відповідно до додатку, що є невід'ємною частиною даного Договору і діє на момент відвантаження Товару. Ціни включають ціну Товару, тари, упакування й маркування, ПДВ. Транспортні витрати також включаються у ціну Товару (у випадку доставки Товару Постачальником за адресою, казаною Покупцем). Ціни вказуються в накладних і рахунках-фактурах, а в необхідних випадках також у відповідних протоколах узгодження цін (стають невід'ємними частинами даного Договору). Накладна на кожну окрему партію товару, що поставляється за даним Договором, визначає ціна кожної окремої партії Товару в цілому. Ціна товару визначається виходячи з домовленості сторін (Додаток №1), з урахуванням діючої у Постачальника системи знижок. Розмір знижки при необхідності встановлюється сторонами у додатку до даного Договору (п. 3.2.); Покупець оплачує суму, зазначену в рахунку-фактурі, у формі попередньої оплати протягом трьох днів із дня одержання рахунка-фактури, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Продавця (п. 3.3.).
Пункт 7.4. визначає, що даний Договір діє з дня його підписання Сторонами і діє до повного його виконання.
За твердженням Позивача, у відповідності до умов Договору, ним подано Відповідачу Заявку №1 на поставку будівельних матеріалів, що підлягають поставці на загальну суму 156569,73 грн. Зазначену заявку Відповідач отримав та у відповідності до умов Договору (п. 2.2.) в підтвердження прийняття цієї Заявки надав Позивачу рахунок-фактуру №1508/11 від 15.08.2011 року на загальну суму 156569,73 грн., який було оплачено Позивачем. Однак, станом на момент подання позовної заяви та розгляду справи, Відповідачем товар на суму 15656, 73 грн. не поставлено.
У позовній заяві Позивач просить суд стягнути з Відповідача 156569, 73 грн. передплати, здійсненої за непоставлений за Договором товар, 11901, 44 грн. пені відповідно до п. 5.2 договору та 10959, 88 грн. штрафу.
Відповідач у поданих письмових поясненнях та усних поясненнях, наданих в судовому засіданні, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що Позивач відмовився в порушення умов договору поставки виконувати свої зобов'язання щодо прийняття товару і підписання накладних, а отже вина відповідача у порушенні зобов'язання відсутня.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Отже, внаслідок укладення між Позивачем та Відповідачем Договору поставки №20-10/1 між сторонами договору виникли цивільні права та обов'язки.
Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а отже правовідносини між сторонами регулюються нормами параграфу 3 глави 54 ЦК України.
У відповідності до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За таких обставин, до правовідносин, що склалися між сторонами застосовуються положення параграфу 1 глави 54 ЦК України.
У відповідності до умов укладеного Договору, Відповідач зобов'язався передати Позивачу товар (матеріали будівельного призначення), а Позивач зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору. Позивач за умовами Договору (п. 3.3.) повинен був оплатити суму зазначену в рахунку-фактурі, у формі попередньої оплати протягом 3-ох днів із дня одержання рахунка-фактури.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору, 15.08.2011 року Позивачем як Покупцем за умовами договору передано Відповідачу як Продавцю за умовами договору Заявку на поставку будівельних матеріалів на суму 156569, 73 грн.
15.08.2011 року Відповідачем виставлено Позивачу рахунок-фактуру №1508/11 від 15.08.2011р. на суму 156569, 73 грн., що у відповідності до п. 2.2. Договору є підтвердженням прийняття Замовлення Позивача.
Судом встановлено, що Позивачем на виконання умов Договору, згідно виставленого Відповідачем рахунку-фактури перераховано Відповідачу грошові кошти у розмірі 156569,73 грн. у якості передоплати за товар, що підтверджується наявною в матеріалах справи, належним чином засвідченою копією платіжного доручення №2826 від 17.08.2011 року на суму 156569,73 грн.
Пунктом 2.6. Договору передбачено, що Відповідач зобов'язується поставити товар Покупцеві протягом 20 банківських днів із дня оплати рахунку-фактури Покупцем (п. 3.3. даного Договору). За таких обставин, відповідачем мало бути виконано зобов'язання з поставки товару, враховуючи здійснення оплати 17.08.2011 року, до 14.09.2011 року включно.
За твердженням Позивача, Відповідач в порушення вимог Договору товар не поставив, у зв'язку з чим Позивачем направлено на адресу Відповідача претензію №USE-13.3-3912 від 07.03.2012 року з вимогою про повернення коштів 156569, 73 грн., сплату штрафних санкцій (на підтвердження отримання Відповідачем претензії 12.03.2012р., Позивачем до матеріалів справи додано належним чином засвідчену копію повідомлення про вручення поштового відправлення).
У позовній заяві Позивачем зазначається про те, що зазначеною претензією Позивач на підставах ч. 2 ст. 220 ГК України, п. 1 ч. 1 ст. 611, ч. 3 ст. 612 ЦК України повідомив Відповідача про відмову від Договору, наслідком чого є розірвання Договору в односторонньому порядку з 12.03.2012р. Отже, сплачені позивачем кошти у якості передплати за договором підлягають поверненню на його вимогу на підставі ст. 1212 ЦК України.
Проте суд твердження позивача про те, що укладений між сторонами договір поставки є розірваним, в зв'язку з одностороннью відмовою позивача від договору поставки, яка викладене в претензії №USE-13.3-3912 від 07.03.2012 року вважає безпідставним з огляду на наведене.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За загальним правилом, зміна умов договору допускається тільки за згодою сторін, що встановлено ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Частина 3 статті 612 ЦК України передбачає, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
При цьому, суд зазначає, що ч. 3 ст. 612 ЦК України кореспондується з ч. 2 ст. 651 ЦК України, відповідно до якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Виходячи зі змісту наведених норм, допускається одностороння відмові від договору однієї сторони внаслідок істотного порушення умов договору іншою стороною тільки в тих випадках, коли це прямо встановлено законом або умовами договору.
Норми ЦК України, які регулюють відносини поставки та купівлі-продажу, не передбачать права сторін даних правовідносин на односторонню відмову від такого виду зобов'язань. Як вбачається з тексту Договору поставки №USE-24.3-111-Д-11 ним також прямо не передбачено право якоїсь зі сторін договору на односторонню відмову від договору поставки.
За таких обставин, суд вказує на помилковість твердження Позивача щодо розірвання Договору з 12.03.2012р., оскільки у відповідності до вищенаведених норм та умов Договору не вбачається можливість його розірвання в односторонньому порядку.
Виходячи з наведеного, помилковим також є і посилання позивача на норми ст. 1212 ЦК України в обґрунтування вимоги про повернення йому коштів, сплачених у якості попередньої оплати, як безпідставно отриманих відповідачем.
Отже, суд приходить до висновку, що укладений між сторонами договір поставки №USE-24.3-111-Д-11 є діючим та не є розірваним в односторонньому порядку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
В порушення умов договору, що є порушенням зобов'язання, після здійсненої позивачем передплати у розмірі 156569,72 грн., відповідач товар позивачеві у строк до 14.09.2011 року включно не поставив. Доказів на підтвердження поставки товару у розмірі 156659,73 грн. Відповідачем суду не надано.
У відповідності до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Позивачем суду надано докази про заявлення ним відповідачеві вимоги про повернення вказаних коштів, а саме направлення претензії №USE-13.3-3912 від 07.03.2012 року з вимогою про повернення коштів 156569, 73 грн. та сплати штрафних санкцій, яка отримана відповідачем 12.03.2012 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія повідомлення про вручення.
Отже, з моменту отримання вимоги зобов'язання відповідача щодо поставки товару були змінені на грошові зобов'язання по поверненню грошових коштів, які підлягали виконанню у семиденний строк у відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України, тобто до 19.03.2012 року включно.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказів повернення передплати відповідачем позивачеві суду не надано. Щодо посилання відповідача на те, що ним порушення зобов'язання по поставці товару без вини, а в зв'язку з порушенням позивачем обов'язку прийняти товар, то суд зазначає, що належних доказів пропонування відповідачем позивачеві товару до прийняття (оформлених відповідачем видаткових накладних щодо поставки товару, листів з вимогою прийняти товар тощо, а також інших доказів відмови позивача прийняти товар) позивачем суду в порушення норм ст.ст. 33,34 ГПК України не надано.
У відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" , у разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що Позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог до Відповідача про стягнення суми попередньої оплати, а Відповідачем не надано доказів на їх заперечення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 156569,72 грн. підлягають задоволенню на підставі норм ст. 693 ЦК України.
Відповідно до п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.
Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 7% штрафу у сумі 10959,88 грн. на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України, які суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до частини 2 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Доказів на підтвердження поставки Позивачу товару за Договором у встановлені п. 2.6. договору строки Відповідачем суду не надано, отже позовні вимоги про стягнення з Відповідача штрафу на підставі ч. 2 ст. 231 ЦК України у розмірі 10959, 88 грн. підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог про стягнення з Відповідача пені за Договором на суму 11901, 44 грн. за період 16.09.2011р. по 12.03.2012р. (179 днів) на підставі п. 5.2. Договору, суд приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.
У відповідності до п. 5.2. Договору, у випадку порушення Постачальником обумовлених Сторонами строків поставки, Постачальник, за вимогою Покупця, повинен сплатити Покупцеві пеню в розмірі 0,5 % від вартості недопоставленого товару за кожний день прострочення поставки товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який платиться пеня.
У відповідності до ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
При цьому, як вже зазначалось судом вище, щодо спірних правовідносин, діє спеціальна норма ч. 2 ст. 231 ГК України, яка передбачає нарахування встановленої законом пені у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.
У відповідності до частини 2 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Отже, встановлення п. 5.2 договору пені за несвоєчасність виконання негрошового зобов'язання протирічить нормам ст. 549 ЦК України щодо визначення поняття пені, а також протирічить принципу, встановленому ч.2 та ч. 4 ст. 231 ГК України, про неможливість договірної зміни штрафних санкцій.
За таких обставин, судом не можуть бути застосовані норми п. 5.2 договору, укладеного між сторонами як такі, що не відповідають вищенаведеним нормам, а отже ці норми договору, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо стягнення пені, не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені, з огляду на що суд відмовляє у задоволенні цих вимог.
Разом з тим, суд зазначає, що ч. 4 ст. 693 ЦК України, яка є спеціальною нормою щодо спірних правовідносин, встановлено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
При цьому, судом не можуть бути самостійно змінені заявлені позивачем підстави щодо стягнення пені, оскільки стягнення пені відповідно інших норм права, за інші строки та в іншому розмірі, ніж заявлено позивачем, буде зміною не тільки норм права, а й підстав позову.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпартнербуд»(02068, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 14; код ЄДРПОУ 35576025; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 36; код ЄДРПОУ 21655998) 156569 (сто п'ятдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 73 коп. основної заборгованості, 10959 (десять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 88 коп. штрафу, 3350 (три тисячі триста п'ятдесят) грн. 59 коп. судового збору.
3. В задоволенні інших позовних вимог -відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 20.09.2012 року
Суддя Г.П. Бондаренко