"20" вересня 2012 р. Справа № 18/111/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів:С.Могил Є.Борденюк, І.Вовка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуприватного акціонерного товариства "МІЛЛЕР БРЕНДЗ УКРАЇНА"
на постановувід 11.07.2012 р.
Донецького апеляційного господарського суду
у справі№ 18/111/2011
за позовомприватного акціонерного товариства "МІЛЛЕР БРЕНДЗ УКРАЇНА"
дофізичної особи -підприємця ОСОБА_1
простягнення 7000, 00 грн.
В судове засідання прибули представники сторін:
позивачаСердюк І.М. (дов. від 31.07.2012), Яцкевич Т.Л. (дов. від 25.01.2012)
відповідачОСОБА_1 (особисто)
Заслухавши суддю-доповідача -Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
Приватним акціонерним товариством "МІЛЛЕР БРЕНДЗ УКРАЇНА" заявлена вимога про стягнення з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 збитків в сумі 7000 грн. -у розмірі вартості неповернутого орендованого майна (апарат для розливу пива), яке передано відповідачу в оренду за договором від 15.08.2010 № 185002.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору оренди обладнання від 15.08.2010 № 185002, укладеного між сторонами за позовом, та акта приймання передачі від 15.08.2010, позивач передав відповідачу в оренду комплект торгового обладнання для розливу пива вартістю 7000 грн.
У зв'язку з невнесенням відповідачем орендної плати, позивач в односторонньому порядку розірвав з відповідачем договір оренди, повідомивши про це відповідача листом-вимогою від 17.06.2011 № 12-2911.
Цим же листом-вимогою позивач вимагав від відповідача повернення торгового обладнання, а у разі неможливості його повернення - сплати його вартості в сумі 7000 грн.
Відповідач орендоване торгове обладнання позивачу не повернув, його вартість не сплатив.
На підставі вказаних доводів позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача збитків в сумі 7000 грн. у розмірі вартості неповернутого орендованого майна.
Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що договір оренди від 15.08.2010 № 185002 він не укладав та не підписував, обладнання від позивача не приймав, акт приймання-передачі торгового обладнання від 15.08.2010 не підписував.
Рішенням господарського суду Луганської області від 10.04.2012 (суддя В.Корнієнко), яке залишене без зміни постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.07.2012 (колегія суддів: О.Скакун, Т.Колядко, Н.Принцевська), у задоволенні позовних вимог відмовлено з огляду на таке.
З метою з'ясування питання, чи підписані вищевказані документи відповідачем особисто чи застосовано факсиміле, господарський суд Луганської області ухвалою від 17.08.2011 призначив судову експертизу, за результатами якої експертом наданий висновок від 07.09.2011 № 396/2, згідно з яким підписи в договорі оренди обладнання від 15.08.2010 №185002 та в акті приймання передачі від 15.08.2010 виконані за допомогою факсиміле відповідача.
Порушення відповідачем при укладенні договору оренди обладнання від 15.08.2010 №185002 встановлених статтею 207 Цивільного кодексу України вимог до письмової форми правочину, які проявилися у використанні при підписанні оспорюваного договору факсимільного відтворення підпису ФОП ОСОБА_1 без укладення відповідної угоди про це, в силу частині 4 ст.203, ст.ст.207, 638, 639 Цивільного кодексу України, статті 180 Господарського кодексу України означає, що сторони не досягли у встановлений законом письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору, тому цей письмовий договір є неукладеним.
Крім того, позивач не спростував факту неукладеності договору оренди обладнання від 15.08.2010 № 185002, не надав доказів звернення до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості з орендної плати за цим договором.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, приватне акціонерне товариство "МІЛЛЕР БРЕНДЗ УКРАЇНА" посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, виходячи з такого.
Приписами ч. 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Згідно з ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони не надали суду доказів письмової згоди сторін на вчинення правочину факсимільним шляхом, в якій мають міститися зразки відповідних аналогів їхніх власноручних підписів, отже договір від 15.08.2010 № 185002 сторонами не укладався.
Відповідно до абз. 2 п. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується уповноваженими на це особами та скріплюється печаткою.
Для правочину, вчинюваного фізичною особою чи громадянином-підприємцем, достатньо їхнього особистого підпису.
Таким чином, печатка є способом підтвердження підпису уповноваженої особи, а тому відсутність підпису не є підставою вважати, що договір належно укладений сторонами.
Враховуючи те, що даний договір є неукладеним, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про безпідставність заявлених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "МІЛЛЕР БРЕНДЗ УКРАЇНА" залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.07.2012 у справі №18/111/2011 залишити без зміни.
Судді: С. Могил
Є. Борденюк
І. Вовк