"19" вересня 2012 р. Справа № 5009/59/12
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Насінницька компанія Гібрид-С"
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2012 р.
у справі № 5009/59/12 господарського суду Запорізької області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес"
до проТовариства з обмеженою відповідальністю "Насінницька компанія Гібрид-С" стягнення 210 269,00 грн.
за участю представників:
ТОВ "Прогрес" -не з'явилися;
ТОВ "Насінницька компанія Гібрид-С" -Ященко С.П.;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом та просило суд стягнути з відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Насінницька компанія "Гібрид-С" 210 269,00 грн., у т.ч. 204 180,00 грн. основної заборгованості, 653,36 грн. збитків від інфляції та 5 435,64 грн. процентів річних.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за умовами договору підряду по виробництву гібридів соняшника № 30/04 від 30.04.2010 р. в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт (т.1 а.с.3-6).
Відповідач у справі - ТОВ "Насінницька компанія Гібрид-С" у відзиві на позов проти задоволення заявлених вимог заперечує, посилаючись на те, що у відповідності до умов договору вартість виконаних позивачем робіт змінюється прямо пропорційно зміненню базової врожайності предмета підряду (т.1 а.с.31-32).
Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.02.2012 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 69 482,45 грн. основної заборгованості, 222,37 грн. збитків від інфляції та 1 849,76 грн. процентів річних (т.1 а.с.84-87).
Частково задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач замість 500 центнерів гібридів соняшника виробив на ділянці гібридизації 170,15 центнерів. При цьому, умовами договору встановлено, що вартість виконаних позивачем робіт змінюється прямо пропорційно зміненню базової врожайності предмета підряду. Отже вартість виконаних позивачем робіт становить 69 482,45 грн., замість зазначених в акті 204 180,00 грн. Крім того, за порушення виконання грошових зобов'язань ст. 625 ЦК України встановлено відповідальність у вигляді зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, у зв'язку з чим вимоги позивача у цій частині мотивовані.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2012 р. рішення господарського суду Запорізької області від 29.02.2012 р. скасовано. Позов задоволено повністю (т.2 а.с.3-6).
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права (т.2 а.с.14-16).
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Під час вирішення спору по суті та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.
30.04.2010 р. між сторонами у справі укладено договір № 30/04, згідно умов якого позивач приймає на себе зобов'язання в 2010 році, на свій власний ризик, на зрошуваних сільськогосподарських угіддях площею 50 гектар виконати роботи по виробництву готової продукції насіння гібриду соняшнику "Доріана", в кількості 500 центнерів в заліковій вазі, за умови базової врожайності 10 центнерів в заліковій вазі з одного гектару ділянки гібридизації, а замовник зобов'язався своєчасно провести розрахунки за виконані роботи в розмірі та в строки, передбачені договором
Судами правильно визначено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.
Так, згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи за договором.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Умовами договору передбачено, що оплата виконаних робіт здійснюється при умові виконання виконавцем прийнятих на себе за цим договором зобов'язань, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця в установі банку в наступні строки: 30 % - до 15 грудня 2010 року; 30 % - до 15 січня 2011 року; 40 % - до 15 лютого 2010 року (розділи 5, 6).
Судами встановлено, що позивачем виконані роботи, які здані ним та прийняті відповідачем без зауважень, про що підписано акт прийому-передачі виконаних робіт від 04.01.2011 р. на суму 204 180,00 грн.
Між тим, відповідач за виконані позивачем роботи не розрахувався.
При цьому, судом першої інстанції позов задоволено частково, враховуючи наступне.
Так, за умовами договору, у випадку зміни базової врожайності предмету підряду, вартість виконаних робіт позивачем по виробництву предмету підряду змінюється прямо пропорційно зміненню базової врожайності предмета підряду. Як вказано в акті прийому-передачі виконаних робіт від 04.01.2011 р., позивач, замість 500 центнерів, виробив на ділянці гібридизації 170,15 центнерів предмету підряду. Тобто, позивач виробив на ділянці гібридизації лише 34,03 % предмету підряду від базового розміру. Враховуючи викладене та зважаючи на п.5.1. договору, до вартості робіт позивача по виробництву предмету підряду слід застосовувати пряму пропорцію залежно від фактичної врожайності предмета підряду, що в свою чергу складатиме 4 083,60 грн. (що є 34,3 % від 12 000 грн.) за одну тону предмету підряду з ділянки гібридизації. Загальна вартість робіт позивача по виробництву 170,15 центнерів (17,015 тони) предмету підряду складає 69 482,45 грн. (17,015 тон х 4 083,60грн.)
Однак, суд апеляційної інстанції обгрунтовано не погодився з таким висновком суду першої інстанції.
Так, в силу ч. 1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Крім того, згідно ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
При цьому, судами встановлено, що акт прийому-передачі виконаних робіт від 04.01.2011 р. на суму 204 180,00 грн. підписано сторонами договору без будь-яких зауважень.
Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт у визначений строк, допустивши заборгованість у розмірі 204 180,00 грн., ним зроблено правильний висновок про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у вказаному розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи встановлення судом факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, ним зроблено правильний висновок щодо задоволення вимог про стягнення процентів річних у розмірі 5 435,64 грн. та збитків від інфляції у розмірі 653,36 грн.
За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2012 р. немає.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів
постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2012 р. у справі № 5009/59/12 господарського суду Запорізької області залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Насінницька компанія Гібрид-С" -без задоволення.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.