"20" вересня 2012 р. Справа № 4/5014/225/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя : Данилова Т.Б.
судді: Бакуліна С.В., Мачульський Г.М.
розглянувши матеріали касаційної скаргидержавного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"
на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 10.07.2012р.
у справі господарського суду№4/5014/225/2012 Луганської області
за позовомдержавного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"
до треті особитовариства з обмеженою відповідальністю "Луганський завод "Полімер" 1) державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" 2) статутне територіально-галузеве об'єднання "Південна залізниця" 3) державне підприємство "Придніпровська залізниця"
про за участю представників сторін: позивача - відповідача - третіх осіб - стягнення 34 926,51грн. пр. Лішунова Н.В. -дов. №ЦХП-18/36 від 11.01.12р. не з'явився 1) не з'явився 2) не з'явився 3) не з'явився
Розпорядженням №03.08-05/853 від 18.09.2012р. змінено склад колегії суддів у справі №4/5014/225/2012, призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Костенко Т.Ф.,утворено колегію суддів у складі: головуючий суддя Данилова Т.Б., судді Бакуліна С.В., Мачульський Г.М.
У січні 2012 року державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мегапласт" про стягнення з відповідача на користь позивача 165,00грн. штрафу за поставку неякісної продукції за договором поставки №ЦХП-06-00510-01 від 16.04.2010р. та 34 761,51грн. збитків, пов'язаних із постачанням неякісної продукції.
Відповідач у лютому 2012 року звернувся до суду першої інстанції з клопотанням, в якому повідомив, що відповідно до протоколу чергових загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мегапласт" від 11.08.2011р., п.2 Статуту ТОВ "Луганський завод "Полімер", товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мегапласт" змінило назву на товариство з обмеженою відповідальністю "Луганський завод "Полімер", яке є правонаступником усіх прав та обов'язків товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мегапласт".
Ухвалою господарського суду Луганської області від 09.02.2012р. суд визначив вірне найменування відповідача, у зв'язку з чим відповідачем по справі є - товариство з обмеженою відповідальністю "Луганський завод "Полімер".
Ухвалою господарського суду Луганської області від 23.02.2012р. до участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця", статутне територіально-галузеве об'єднання "Південна залізниця" та державне підприємство "Придніпровська залізниця".
Рішенням господарського суду Луганської області від 23.04.2012р. (суддя Старкова Г.М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2012р. (судді Діброва Г.І., Бойченко К.І., Радіонова О.О.) відмовлено у задоволенні позовних вимог, посилаючись на недоведеність позивачем належними доказами позовних вимог.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення і постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши присутнього в судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що 16.04.2010р. між ДП "Укрзалізничпостач" (Замовник) та ТОВ "ТД "Мегапласт" (Постачальник) було укладено договір поставки №ЦХП-06-00510-01, згідно умов якого Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність, а Замовник прийняти та оплатити продукцію - сепаратор роликових підшипників із склонаповнених поліамідів.
При розгляді справи по суті, судами встановлено, що сторони виконали договір у повному обсязі, у відповідності зі Специфікацією №1 до договору, на залізниці України було поставлено 52 782 одиниць продукції на загальну суму у розмірі 1 319 338,87грн.
Пунктами 2.1 та 2.2 договору сторони передбачили, що якість продукції, яка поставляється Постачальником, повинна відповідати ТУ У 29.1-32900322-006:2009. Підтвердженням якості з боку Постачальника є наступні документи: сертифікат відповідності UА1.039.0000539-10, паспорт якості та технічний паспорт, декларація про відповідність.
Згідно із п.2.3 договору, гарантійний термін експлуатації на продукцію складає 3 роки з моменту введення в експлуатацію, але не більше 600 тис. км. пробігу.
Статутом ДП "Укрзалізничпостач" передбачено, що позивач виконує функції із забезпечення необхідними матеріально-технічними ресурсами всі підприємства та організації галузі на підставі відповідних прямих договорів поставки.
Тобто, в даному випадку кінцевими одержувачами даної продукції були залізниці України.
В рамках централізованих договорів поставки, укладених з кінцевими одержувачами, на адресу позивача надійшли претензії від Південної залізниці, Південно-Західної залізниці та Придніпровської залізниці з приводу поставки неякісної продукції, оскільки зазначені залізниці для виконання ремонту вантажних вагонів отримали саме від позивача поліамідні сепаратори роликових підшипників виробництва ТОВ "ТД "Мегапласт", які в подальшому виявилися неякісними та не витримали гарантійний термін експлуатації, передбачений договорами.
Залізниці, що отримали від позивача продукцію, зафіксували непоодинокі випадки зламу сепараторів, у зв'язку з чим вагони, в яких були застосовані дані сепаратори роликових підшипників із склонаповнених поліамідів, були відчеплені в ході експлуатації та направлені на повторний ремонт.
Позивач за всіма випадками звертався до відповідача з претензіями від 19.07.2011р. №ЦХП-18/1135, від 12.08.2011р. №ЦХП-18/1272 та від 13.09.2011р. №ЦХП-18/1561, однак відповідач залишив їх без відповіді та задоволення.
Вирішуючи справу по суті, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Пунктом 2 статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори: наявність реальних збитків; вина заподіювача збитків; причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.
Збитки -це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б уразі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст.224 Господарського кодексу України.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.04.2010р. між ДП "Укрзалізничпостач" (Замовник) та ТОВ "ТД "Мегапласт" (Постачальник) було укладено договір поставки №ЦХП-06-00510-01, згідно умов якого Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність, а Замовник прийняти та оплатити продукцію - сепаратор роликових підшипників із склонаповнених поліамідів.
У відповідності до п.п.2.1 та 2.2 договору, якість продукції, яка поставляється Постачальником, повинна відповідати ТУ У 29.1-32900322-006:2009.
Згідно із п.2.7 договору, при виявленні невідповідності якості та комплектності продукції, виклик представника постачальника для участі в прийманні по кількості, якості та складання двостороннього акту обов'язковий.
Пунктом 2.8 договору передбачено, що, якщо протягом гарантійного терміну будуть виявлені дефекти або неякісність продукції, постачальник за свій рахунок зобов'язується усунути недоліки або замінити невідповідну дефектну продукцію на якісну в 20-ти денний термін з дати направлення відповідної вимоги на адресу постачальника.
При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не надано судам доказів складання двосторонніх актів приймання продукції за якістю та не надано належних доказів виклику представника постачальника для складання актів про недоліки поставленої продукції, а тому суди дійшли висновку, що позивачем не доведено належними доказами об'єктивну та суб'єктивну сторони спричинених відповідачем збитків, зокрема, причинно-наслідковий зв'язок між нібито неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань за договором поставки та спричиненими позивачу збитками, пов'язаними із постачанням неякісної продукції, саме у розмірі 34 761,51грн. та обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Щодо позовних вимог в частині стягнення штрафу за поставку неякісної продукції у розмірі 165,00грн. за договором поставки №ЦХП-06-00510-01 від 16.04.2010р. то судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно із п.10.4 договору, у разі поставки продукції, що не відповідає по якості вимогам договору, Постачальник зобов'язаний за свій рахунок замінити її на продукцію належної якості, а також сплатити Замовнику штраф у розмірі 20% від вартості продукції неналежної якості.
При цьому, надані позивачем акти-рекламації, складені позивачем в односторонньому порядку без виклику повноважного представника відповідача, визнані судами такими, що не відповідають вимогам укладеного сторонами в добровільному порядку, без заперечень та зауважень, договору та чинного законодавства України і не підтверджують факт поставки відповідачем неякісної продукції, а надані позивачем телеграми також не визнані судами як належні докази виклику відповідача для складання актів про недоліки поставленої продукції, оскільки не містять в собі реквізити, зокрема, де саме та коли буде складатися акт-рекламація.
За таких підстав, суди попередніх інстанцій правомірно відмовили у задоволені позову в частині стягнення з відповідача штрафу за поставку неякісної продукції у розмірі 165,00грн.
Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", оскільки судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2012р. у справі №4/5014/225/2012 господарського суду Луганської області залишити без змін.
Головуючий Т. Данилова
Судді С. Бакуліна
Г. Мачульський