Справа № 1570/2251/2012
06 вересня 2012 року
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Соколенко О.М.;
при секретарі -Кулішенко Є.С.
за участю: позивача - ОСОБА_1
представника відповідача -Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області -Ільченко О.М. (за довіреністю);
представника відповідача -управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області - Кожуховської Т.М. (за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -ОСОБА_4, про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати наказ ГУМВС України в Одеській області № 203 від 17.02.2012 року; визнати протиправним та скасувати наказ ГУМВС України в Одеській області №87 о/с від 01.03.2012 року у частині звільнення старшого прапорщика міліції ОСОБА_1, водія-співробітника автогосподарства ДАІ, підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Одеській області за п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ; зобов'язати ГУМВС України в Одеській області поновити ОСОБА_1 на посаді водія-співробітника автогосподарства ДАІ, підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Одеській області; стягнути з УДАІ ГУМВС України в Одеській області середній заробіток за час вимушеного прогулу. Також, позивач у своїй позовній заяві просив суд допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді.
В своєму позові позивач зазначає, що оскаржувані ним накази видані ГУМВС України в Одеській області з порушенням норм діючого законодавства, є необґрунтованими та підлягають скасуванню. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує на те, що його звільнили за п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, а саме «за дискредитацію», не зазначивши при цьому, підстави для такого звільнення з займаної посади.
Крім того, позивач зазначив, що висновок за результатами службової перевірки, проведеної у 2006 році не узгоджується з висновком службової перевірки, проведеної у 2012 році. Відповідно до висновку за результатами службового розслідування, затвердженого 04.10.2006 року, зазначено вирішити питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 та посадових осіб, відповідальних за транспортну дисципліну в управлінні ДАІ ГУМВС області, та відшкодування нанесених матеріальних збитків УДАІ ГУМВС України в області, після прийняття остаточного рішення прокуратурою Суворовського району м. Одеси по вказаній дорожньо-транспортній пригоді, проте у висновку за фактом порушення кримінальної справи, затвердженого 17.02.2012 року, зазначено, що особа, яка проводила перевірку вважала би за грубе порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року №3460-IV, Правил дорожнього руху, наказів МВС України від 16.03.2007 року №81, від 26.03.2010 року №90, що виразилось у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої постраждав гр. ОСОБА_6, що призвело до порушення кримінальної справи, вчиненні тиску на свідків з метою надання ними завідомо неправдивих показів, перешкоджанню встановленню істини по справі, водія-співробітника автогосподарства ДАІ підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Одеській області старшого прапорщика міліції ОСОБА_1 звільнити з органів внутрішніх справ за п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України. При цьому, як зазначає позивач, ні на момент складання висновку від 17.02.2012 року, ні на момент прийняття оскаржуваних позивачем наказів, провадження в кримінальній справі закінчено не було та не було винесено остаточного рішення прокуратурою, оскільки справа перебуває в провадженні слідчого прокуратури. Крім того, позивач зазначив, що при проведенні службового розслідування не було враховано тієї обставини, що після проведення неодноразових експертних досліджень, відтворень обставин ДТП, неодноразових допитів, не надалось можливим встановити особу, винну у скоєнні ДТП, а порушення кримінальної справи по даному факту є лише суб'єктивним висновком посадової особи прокуратури, що не може бути підставою для звільнення. Також, позивач зазначив, що у період з жовтня 2006 року по лютий 2012 року прокуратурами різних рівнів неодноразово виносились рішення про порушення кримінальної справи по факту ДТП, проте були скасовані прокуратурами вищих рівнів або судами за відсутністю складу злочину. Крім того, позивач зважає на те, що на нього було накладено дисциплінарне стягнення після спливу шестимісячного строку, а службове розслідування проведено однобічно та упереджено. Таким чином, враховуючи викладене, позивач просив суд задовольнити його позов.
Представник відповідача - управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області надав до суду заперечення на адміністративний позов (т.1, а.с.54-57), в яких зазначив про відсутність підстав для задоволення позову, мотивуючи це тим, що за результатами службового розслідування, затвердженого 04.10.2006 року було прийнято рішення, відповідно до якого зазначено вирішити питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 після прийняття остаточного рішення прокуратурою Суворовського району м. Одеси. 16.02.2012 року слідчим прокуратури м. Одеси старшим радником юстиції Поповим Ю.М. порушено кримінальну справу у відношенні старшого прапорщика міліції ОСОБА_1, за матеріалами кримінальної справи №051200700025, порушеної 06.02.2007 року прокуратурою Одеської області. У висновку, за фактом порушення кримінальної справи, затвердженому 17.02.2012 року, зазначено звільнити з ОСОБА_1 із займаної посади «за дискредитацію», при цьому, при прийнятті рішення про звільнення старшого прапорщика міліції ОСОБА_1 з займаної посади за п. 66 «за дискредитацію»були враховані всі обставини відповідно до вимог ст. 15 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що звільнення позивача є правомірним, підстав для поновлення його на роботі, та відповідно стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - не має.
Ухвалою суду від 01.06.2012 року, постановленою на місці, судом, за клопотанням представника відповідача -Управління ДАІ ГУМВС України в Одеській області, до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено ОСОБА_4.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в адміністративному позові.
Представник відповідача -управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області в судовому засіданні заявлений адміністративний позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на адміністративний позов.
Представник відповідача -Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області в судовому засіданні адміністративний позов не визнав, посилаючись на те, що при винесенні оскаржуваних позивачем наказів, ГУМВС України в Одеській області діяло в рамках наданих законом повноважень, не порушуючи прав та законних інтересів позивача.
Третя особа -ОСОБА_4 до судового засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про вручення повістки, жодних повідомлень про причини неприбуття до суду не надавав.
Таким чином, враховуючи, що третя особа була належним чином сповіщена про розгляд справи, суд згідно положень ст.128 КАС України розглядав справу за її відсутності.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, ознайомившись з адміністративним позовом позивача та з запереченнями на нього, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Згідно послужного списку позивача, ОСОБА_1 проходив службу в органах МВС України з 01.01.1996 року, та з 01.10.2011 року відповідно до наказу ГУМВС України в Одеській області від 22.09.2011 року №555 о/с був призначений на посаду водія-співробітника автогосподарства ДАІ підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Одеській області (т.1, а.с.66-73), яку обіймав до звільнення.
Як вбачається з матеріалів, а також зазначено позивачем у позові та відповідачем -УДАІ в запереченнях, 03 жовтня 2006 року, ОСОБА_1 керуючи службовим автомобілем марки «Фольцваген Пассат», державний номер НОМЕР_1, рухався по проспекту Добровольського у місті Одесі, уникаючи зіткнення з пішоходом, що перетинав проїзну частину у невстановленому місці, виїхав на смугу зустрічного руху, де відбулося зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ-2107», державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_6 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали пошкодження, а водій ВАЗ-2107 ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження.
За фактом ДТП матеріали були направлені до Прокуратури Суворовського району м. Одеси для прийняття відповідно рішення та до ГУМВС України в Одеській області для проведення службової перевірки.
Відповідно до висновку за результатами службового розслідування обставин дорожньо-транспортної пригоди за участю службового автомобіля «Фольцваген-Пассат», д/н НОМЕР_1, під керуванням інспектора ДПС Комінтернівського ДПС УДАІ старшого прапорщика міліції ОСОБА_1, складеного інженером-інспектором з БДР автогосподарства ГУМВС України в Одеській області майором міліції П.М. Семенчуком та заступником начальника автогосподарства ГУМВС України в Одеській області майором міліції С.В. Парфенюком, затвердженого в.о. начальника ГУМВС України в Одеській області підполковником міліції В.П. Шуманським 04.10.2006 року, у ньому зазначено, що на підставі викладених у висновку обставин, особи, які проводили службове розслідування вважали би: 1) службове розслідування за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю інспектора ДПС Комінтернівської роти, старшого прапорщика міліції ОСОБА_1 вважати закінченим; 2) питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого прапорщика міліції ОСОБА_1 та посадових осіб, відповідальних за транспортну дисципліну в Управлінні ДАІ ГУМВС України в Одеській області, та відшкодування нанесених матеріальних збитків УДАІ ГУМВС України в області, вирішити після прийняття остаточного рішення прокуратурою Суворовського району м. Одеси по вказаній дорожньо-транспортній пригоді (т.1, а.с.74-75).
Як зазначив відповідач - Управління ДАІ ГУМВС України в Одеській області та встановлено судом, Прокуратурою Суворовського району м. Одеси за фактом дорожньо-транспортної пригоди 17.10.2006 року винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину (т.2, а.с.8-10).
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що 06.03.2007 року прокурором відділу нагляду за розглядом кримінальних справ слідчими прокуратури слідчого управління прокуратури Одеської області Жолобчуком А.Л., за розглядом матеріалів перевірки по факту ДТП за участю водіїв ОСОБА_12 та ОСОБА_6, винесено постанову про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та порушення кримінальної справи, якою порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за ст. 286 ч.2 КК України (т.1, а.с.222-223, т.2, а.с.6-7).
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 27.09.2007 року по справі №4а-118/07 за скаргою адвоката ОСОБА_13 в інтересах ОСОБА_1 на постанову прокурора відділу нагляду за розглядом кримінальних справ слідчими прокуратури слідчого управління прокуратури Одеської області Жолобчука А.Л. від 06.03.2007 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ст. 286 ч.2 КК України, скаргу адвоката ОСОБА_13 в інтересах ОСОБА_1 -задоволено; постанову прокурора відділу нагляду за розглядом кримінальних справ слідчими прокуратури слідчого управління прокуратури Одеської області Жолобчука А.Л. від 06.03.2007 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ст. 286 ч.2 КК України скасовано; в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ст. 286 ч.2 КК України відмовлено (т.1, а.с.76-79, т.2, а.с.2-4).
04 листопада 2008 року слідчим прокуратури Малиновського району м. Одеси Юрко І.В, за розглядом матеріалів кримінальної справи №051200700025, винесено постанову про закриття кримінальної справи відносно особи, про порушення кримінальної справи та прийняття до свого провадження, якою кримінальна справа відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України закрита та порушена кримінальна справа за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху, яке завдало тяжкі тілесні пошкодження ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого статтями 286 ч.2 КК України (т.1, а.с.224, т.2, а.с.1).
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 16.02.2010 року скарга ОСОБА_1 на постанову слідчого прокуратури Малиновського району м. Одеси Юрко І.В. від 4 листопада 2008 року залишена без задоволення (т.1, а.с.247-250).
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 26.02.2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 16.02.2010 року задоволено; постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 16.02.2010 року скасовано та скасовано постанову слідчого від 04 листопада 2008 року в частині порушення кримінальної справи за фактом порушення ОСОБА_1 правил безпеки дорожнього руху (т.1,а.с.244-246).
Ухвалою Верховного суду України від 23.09.2010 року за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 26.02.2010 року, ухвалу апеляційного суду Одеської області від 26.02.2010 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову про порушення кримінальної справи скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд (т.1, а.с.241-243).
05.11.2010 року Апеляційний суд Одеської області виніс ухвалу, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 16.02.2010 року залишив без задоволення (т.1,а.с.239-240).
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 07.11.2011 року у справі №4-8/11, за розглядом скарги ОСОБА_6 на постанову, винесену 04.11.2008 року слідчим прокуратури Малиновського району м. Одеси Юрко І.В, про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України та порушення кримінальної справи за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху, яке завдало тяжкі тілесні пошкодження ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого статтями 286 ч.2 КК України, скаргу ОСОБА_6 задоволено частково; постанову від 04.11.2008 року слідчого прокуратури Малиновського району м. Одеси Юрко І.В. в частині закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України скасовано, в іншій частині постанову слідчого від 04.11.2008 року - залишено без змін та матеріали кримінальної справи №051200700025 повернуто до прокуратури Малиновського району м. Одеси для організації та проведення досудового слідства (т.2, а.с.21-24).
При цьому, судом встановлено, що 16.02.2012 року слідчим прокуратури м. Одеси старшим радником юстиції Поповим С.Н., за розглядом матеріалів кримінальної справи №051200700025, порушеної прокуратурою Одеської області по факту ДТП за участю водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_6, винесено постанову про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження, якою постановлено: порушити кримінальну справу відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 по факту порушення правил дорожнього руху, які спричинили нанесення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_6, за ст. 286 ч.2 КК України; прийняти справу до свого провадження та приступити к досудовому слідству; копію цієї постанови направити прокурору м. Одеси та вручити підозрюваному (т.1, а.с.84-86).
Як вбачається з копії цієї постанови, її копію позивачем було отримано 16.02.2012 року.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, слідчим прокуратури м. Одеси старшим радником юстиції Поповим С.Н. 16.02.2012 року складено протокол затримання підозрюваного - ОСОБА_1, про що повідомлено за місцем роботи позивача (т.1, а.с.87-88). При цьому, судом встановлено, що 24.02.2012 року та 22.03.2012 року Приморським районним судом винесені постанови, якими за розглядом подання слідчого прокуратури м. Одеси Попова С.Н. про обрання запобіжного заходу -взяття під варту, відмовлено у обранні запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 (т.1,а.с.96). На вказані рішення прокуратурою 27.02.2012 року та 23.03.2012 року були подані апеляційні скарги, та ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 29.03.2012 року апеляційна скарга на постанову Приморського районного суду від 22.03.2012 року залишена без задоволення (т.1,а.с.109).
16.02.2012 року начальнику ГУМВС України в Одеській області полковнику міліції Рєзникову С.Д. направлено лист за підписом начальника УВБ в Одеській області від 16.02.2012 року за №18/16-67, який надійшов адресату 17.02.2012 року за вх. №795, в якому повідомлялось, що 16.02.2012 року відносно ОСОБА_1 слідчим прокуратури м. Одеси порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України. Також у цьому листі зазначено: «Інформуємо до відома»(т.1, а.с.62-63).
Резолюцією начальника ГУМВС України в Одеській області від 17.02.2012 року до документу за вх. №795 від 17.02.2012 року визначено Доскевичу Г.О. провести службове розслідування, вжити заходів реагування та доповісти (т.1, а.с.61).
Разом з цим, в матеріалах справи міститься спецповідомлення від 16.02.2012 року №9/692, складене начальником УКЗ ГУМВС України в Одеській області Доскевичем Г.О. (т.1,а.с.64) та довідка начальника ГУМВС України в Одеській області Рєзникова С.Д., надана Міністру МВС України (т.1, а.с.65), в яких, окрім зазначення того, що відносно ОСОБА_1 16.02.2012 року порушено кримінальну справу, також вказано, що 27.09.2007 року постановою Малиновського районного суду м. Одеси скасовано постанову прокуратури Одеської області від 06.03.2007 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1, а в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 відмовлено, у зв'язку з чим згідно з висновком за результатами службового розслідування від 10.09.2009 року, керівництвом Головного управління було вирішено з питанням про відповідальність вказаного працівника міліції визначитись після остаточного прийняття рішення органами прокуратури. А також у цих документах зазначено, що за вказаним фактом розпочато службове розслідування.
Відповідно до висновку за фактом притягнення до кримінальної відповідальності старшого прапорщика міліції ОСОБА_1, складеного старшим інспектором з ОД ВІОС УКЗ ГУМВС України в Одеській області майором міліції В.М. Константиновим, за згодою начальника ВІОС ГУМВС України в Одеській області підполковником міліції О.С. Бурдейним, начальником УКЗ ГУМВС України в Одеській області підполковником міліції Г.О. Доскевич, затвердженого начальником ГУМВС України в Одеській області полковником міліції С.Д. Рєзниковим 17.02.2012 року зазначено, що особа, яка проводила службове розслідування вважала би: службове розслідування за фактом притягнення до кримінальної відповідальності водія-співробітника господарства ДАІ підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Одеській області старшого прапорщика міліції ОСОБА_1 закінчити; за грубе порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року №3460-IV, Правил дорожнього руху, наказів МВС України від 16.03.2007 року №81, від 26.03.2010 року №90, що виразилось у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої постраждав гр. ОСОБА_6, що призвело до порушення кримінальної справи, вчиненні тиску на свідків з метою надання ними завідомо неправдивих показів, перешкоджанню встановленню істини по справі, водія-співробітника автогосподарства ДАІ підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Одеській області старшого прапорщика міліції ОСОБА_1 звільнити з органів внутрішніх справ за п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України (т.1, а.с.89-91).
Судом встановлено, що наказом начальника Головного управління МВС України в Одеській області від 17.02.2012 року №203 «Про покарання співробітника УДАІ ГУМВС»за грубе порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року №3460-IV, Правил дорожнього руху, наказів МВС України від 16.03.2007 року №81, від 26.03.2010 року №90, що виразилось у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої постраждав гр. ОСОБА_6, що призвело до порушення кримінальної справи, вчиненні тиску на свідків з метою надання ними завідомо неправдивих показів, перешкоджанню встановленню істини по справі, водія-співробітника автогосподарства ДАІ підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Одеській області старшого прапорщика міліції ОСОБА_1 наказано звільнити з органів внутрішніх справ за п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України (т.1,а.с.92-93).
Як вбачається з рапорту позивача на начальника Головного управління МВС України в Одеській області, в ньому зазначається, що з висновками службового розслідування від 17.02.2012 року та наказом від 17.02.2012 року ОСОБА_1 ознайомлений 12.03.2012 року, з їх наслідками незгоден в частині його звільнення (т.1, а.с.94).
На підставі наказу Головного управління МВС України в Одеській області від 17.02.2012 року №203, начальником Головного управління МВС України в Одеській області С.Д. Рєзниковим прийнято наказ №87 о/с від 01.03.2012 року, відповідно до якого, зокрема, у відповідності до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України звільнено у запас Збройних сил за п.66 (за дискредитацію) старшого прапорщика міліції ОСОБА_1, водія-співробітника автогосподарства ДАІ підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Одеській області 05 березня 2012 року (т.1,а.с.8, 26).
Не погодившись з прийнятими ГУМВС України в Одеській області наказом від 17.02.2012 року №203 та наказом №87 о/с від 01.03.2012 року в частині звільнення ОСОБА_1, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає, що оскаржувані накази прийняті відповідачем неправомірно та підлягають скасуванню, виходячи з викладеного.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про міліцію», Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 року №3460-ІV (надалі - Статут), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №114 (надалі -Положення) та Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в ОВС України, затвердженою наказом МВС України від 06.12.1991 року №552 (надалі - Інструкція №552).
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справи України стосовно її дотримання визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ, затвердженим Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».
Згідно з абз.1 ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна -це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Статтею 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначено обов'язки осіб рядового і начальницького складу.
Відповідно до статі 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, провадження в кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до положень статті 14 Статуту, якою визначено порядок накладення дисциплінарних стягнень, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Наказом МВС України №552 від 06.12.1991р. затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (надалі -Інструкція №552).
Відповідно до п.2 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в ОВС завданням службового розслідування є повне, об'єктивне і всебічне розслідування обставин порушень, скоєних особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, виявлення причин і умов, що сприяли їхньому скоєнню, встановлення винних і забезпечення правильного застосування чинних нормативних актів для того, щоб кожних винний був притягнутий до відповідальності, а жоден невинний не постраждав.
Відповідно до п.10 та 11 Інструкції №552 при проведенні службового розслідування повному, об'єктивному і усесторонньому дослідженню підлягають: подія порушення (час, місце, спосіб і інші обставини); наявність вини працівника ОВС в скоєнні порушення, мета та мотиви порушення; обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності порушника як пом'якшуючі, так обтяжуючі його відповідальність; характеристика особи (відношення до служби, поведінка до порушення); причини та умови, що сприяли скоєнню порушення; характер та розмір нанесених порушенням збитків. Проведенню службового розслідування, як правило, повинна передувати підготовка, в ході якої працівник, якому воно доручено, розробляє план, визначає форми та методи розслідування, вивчає нормативні акти, збирає іншу інформацію для забезпечення всесторонності, повноти та об'єктивності розслідування.
Як вбачається з висновку за фактом притягнення до кримінальної відповідальності старшого прапорщика міліції ОСОБА_1, затвердженого начальником ГУУМВС України в Одеській області полковником міліції С.Д. Рєзниковим 17.02.2012 року, в ньому зазначено, що особа, яка проводила службове розслідування вважала би: закінчити службове розслідування за фактом притягнення до кримінальної відповідальності водія-співробітника господарства ДАІ підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Одеській області старшого прапорщика міліції ОСОБА_1 закінчити; за грубе порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року №3460-IV, Правил дорожнього руху, наказів МВС України від 16.03.2007 року №81 від 26.03.2010 року №90, що виразилось у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої постраждав гр. ОСОБА_6, що призвело до порушення кримінальної справи, вчиненні тиску на свідків з метою надання ними завідомо неправдивих показів, перешкоджанню встановленню істини по справі, водія-співробітника автогосподарства ДАІ підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Одеській області старшого прапорщика міліції ОСОБА_1 звільнити з органів внутрішніх справ за п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
Разом з цим у вказаному висновку зазначається, що діючих дисциплінарних стягнень у позивача не має. Крім того, у висновку вказується, що 27.09.2007 року постановою Малиновського районного суду м. Одеси скасовано постанову прокуратури Одеської області від 06.03.2007 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1, а в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 відмовлено, у зв'язку з чим згідно з висновком за результатами службового розслідування від 10.09.2009 року, керівництвом Головного управління було вирішено з питанням про відповідальність вказаного працівника міліції визначитись після остаточного прийняття рішення органами прокуратури.
В матеріалах справи наявна копія вказаного висновку службового розслідування по скарзі громадянина ОСОБА_6 з приводу ДТП, що мало місце 03.10.2006 року, затвердженого начальником ГУМВС України в Одеській області 10.09.2009 року (т.2,а.с.11-13).
При цьому, позивач у судовому засіданні зазначив, що жодних письмових пояснень по вказаним службовим розслідуванням у нього відбиралось та ним особисто не надавалось.
Вирішуючи питання щодо правомірності звільнення позивача з посади водія-співробітника автогосподарства ДАІ підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Одеській області, суд зазначає наступне.
Статтею 18 Закону України «Про міліцію»передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 затверджене Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (надалі-Положення).
Відповідно до пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України Української РСР від 29.07.1991 року №114, особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.
Тобто, пунктом 66 вищезазначеного Положення передбачено особливу підставу звільнення працівників міліції з ОВС за дискредитацію.
Суд зазначає, що 18.04.2012 року прокуратурою м. Одеси був винесений обвинувальний висновок по кримінальній справі №051200700025 по звинуваченню ОСОБА_1 по ст.286 ч.2 КК України, який того ж дня разом із кримінальною справою направлений до Суворовського районного суду м. Одеси для розгляду по суті (т.1, а.с.153-212).
Тобто, як вбачається з викладеного, ОСОБА_1 звільнений з займаної посади за фактом порушення відносно нього кримінальної справи.
При цьому, як вже зазначав суд у висновку ГУМВС України в Одеській області від 04.10.2006 року зазначено, що питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого прапорщика міліції ОСОБА_1 та посадових осіб, відповідальних за транспортну дисципліну в Управлінні ДАІ ГУМВС України в Одеській області, та відшкодування нанесених матеріальних збитків УДАІ ГУМВС України в області, вирішити після прийняття остаточного рішення прокуратурою Суворовського району м. Одеси по вказаній дорожньо-транспортній пригоді.
У висновку ГУМВС України в Одеській області від 10.09.2009 року зазначено, що остаточне рішення щодо притягнення старшого прапорщика міліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності прийняти після остаточного рішення органами прокуратури та суду.
Таким чином, відповідачем було проігноровано висновки службового розслідування відносно ОСОБА_1 від 04.10.2006 року та від 10.09.2009 року в частині прийняття рішення по ньому щодо притягнення дисциплінарної відповідальності прийняти після остаточного рішення органами прокуратури та суду, та звільнено з посади за фактом порушення відносно нього кримінальної справи.
Разом з тим, судом встановлено, що станом на 06.09.2012 року кримінальна справа №051200700025 по звинуваченню ОСОБА_1 по ст.286 ч.2 КК України перебуває в провадженні Суворовського районного суду м. Одеси, та рішення по даній справі не прийнято.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про міліцію»працівник міліції самостійно несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність. Службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому порядку.
Пунктом 23 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ встановлено, що особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.
Згідно з пунктом 67 Положення особи рядового і начальницького складу, засуджені за вчинення злочину або притягнуті до адміністративної відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, підлягають звільненню із служби в органах внутрішніх справ у триденний строк з дня отримання органом внутрішніх справ копії відповідного рішення, яке набрало законної сили.
Згідно ч. 6 ст. 21 Закону України «Про міліцію», звільнення працівника міліції зі служби у зв'язку зі звинуваченням у вчиненні злочину допускається тільки після набуття звинувачувальним вироком законної сили.
Відповідно до п.19 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в ОВС України, у випадку порушення кримінальної справи у відношенні працівників органів внутрішніх справ рішення про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності приймається тільки після встановлення їх винності або невинності у відповідності з законом, якщо цими працівниками не допущено порушень, за які можуть бути застосовані міри, передбачені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України.
Відповідні положення встановлені також наведеною вище статтею 16 Статуту, згідно якої у разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, провадження у кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, провадження в кримінальної справі чи справі про адміністративне правопорушення.
Таким чином зі змісту вищезазначених норм законодавства вбачається, що вчинення злочину та скоєння вчинку, що дискредитує звання працівника органів внутрішніх справ, є окремими самостійними підставами для звільнення зі служби.
Як встановлено судом, в основу оскаржуваних наказів покладений висновок за фактом проведення службового розслідування від 17.02.2012 року, в якому зазначається, що старший прапорщик міліції ОСОБА_1 скоїв дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої постраждав гр. ОСОБА_6, що призвело до порушення кримінальної справи, в ході розслідування кримінальної справи чинив тиск на свідків з метою надання ними завідомо неправдивих показів, що перешкоджає встановленню істини по справі, чим порушив вимоги ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року №3460-IV, Правил дорожнього руху, наказів МВС України від 16.03.2007 року №81, від 26.03.2010 року №90.
Слід зазначити, що необхідною ознакою для застосування терміну «дискредитація»при звільненні є встановлення факту скоєння вчинків, які не сумісні з високим званням співробітника ОВС, що передбачає проведення попередньої перевірки дій особи, за результатами якої має бути прийняте відповідне рішення, згідно якого можна зробити висновок про наявність або відсутність в діях особи дискредитації, проте відповідачі у судовому засіданні не змогли чітко пояснити та не надали жодного доказу, які саме вчинки скоїв ОСОБА_1, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, що є підставою для звільнення з органів внутрішніх справ.
Суд вважає доводи відповідача ГУ МВС України в Одеській області, що в ході розслідування кримінальної справи позивач чинив тиск на свідків з метою надання ними завідомо неправдивих показів, що перешкоджає встановленню істини по справі, чим порушив вимоги ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року №3460-IV, наказів МВС України від 16.03.2007 року №81, від 26.03.2010 року №90 необґрунтованими, оскільки ці обставини щодо наявності або відсутності факту вчинення позивачем тиску на свідків з метою надання ними завідомо неправдивих показів, що перешкоджає встановленню істини по справі повинні досліджуватись та доказуватись по кримінальній справі №051200700025 по звинуваченню ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України, та доведення наявності або відсутності складу злочину в діях ОСОБА_1, а отже, на момент складання висновку та винесення оскаржуваних наказів, факт вчинення тиску ОСОБА_1 на свідків з метою надання ними завідомо неправдивих показів, що перешкоджає встановленню істини по справі не встановлений, а тому відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за п. 66 Положення (за дискредитацію).
Відповідно до ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР від 17.07.97) встановлюється принцип, відповідно до якого кожен, кого обвинувачено у вчиненні злочину, вважається невинуватим доки його вину не буде доведено згідно із законом.
Відповідно до ст. 43 Конституції України, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Згідно ст. 324 Кримінально-процесуального кодексу України, питання про наявність кримінального діяння та наявності вини підсудного у вчиненні злочину вирішується судом при постановлені вироку.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Таким чином, виходячи з наведених вище положень законодавства, суд зазначає, що сам факт порушення відносно позивача кримінальної справи не може бути підставою для звільнення його з посади.
Крім того, суд також зазначає, що при прийнятті наказу №87о/с від 01.03.2012 року, відповідно до якого у відповідності до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України звільнено у запас Збройних сил: за п.66 (за дискредитацію) старшого прапорщика міліції ОСОБА_1 не враховано відомості щодо заохочення позивача, відповідно до яких за час проходження служби в ОВС ОСОБА_1 заохочувався 9 разів, з них: була оголошена подяка 4 рази, надано грошову премію 3 рази та нагороджено медаллю за сумлінну службу 2-го ступеню (т.1, а.с.13) та не враховано обставину щодо відсутності будь-яких діючих дисциплінарних стягнень у позивача. А також не враховано дані характеристики позивача від 16.02.2012 року за підписом Начальника УДАІ ГУМВС України в Одеській області (т.1,а.с.41), в якій зазначено, зокрема, що за час служби ОСОБА_1 зарекомендував себе з позитивного боку, як добросовісний, виконавчий співробітник; до виконання своїх службових обов'язків ставиться сумлінно; у роботі проявляє розумну ініціативу та наполегливість; при виконанні службових завдань дотримується дисципліни та законності. Закріплені за ним службові транспортні засоби утримує у справному та охайному стані. Порушень дисципліни та законності не допускає.
За таких обставин суд вважає, що службове розслідування та складення висновку службового розслідування, який став підставою для винесення оскаржуваних наказів про покарання позивача та про звільнення позивача з органів внутрішніх справ за п.66 (дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, здійснено з порушенням порядку проведення за відсутності необхідних доказів, зібраних у встановленому законом порядку, які б підтверджували допущені позивачем порушення, що не може бути підставою для прийняття з боку ГУМВС України законного та обґрунтованого рішення щодо звільнення ОСОБА_1
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач - ГУМВС України в Одеській області, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним спірних наказів. Будь-які докази, які б підтверджували факт скоєння позивачем вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачами не доведено факту вчинення ОСОБА_1 проступку, який дискредитує звання начальницького складу працівника міліції; відповідачем -ГУМВС України в Одеській області порушені вищезазначені вимоги законодавства при звільненні позивача, а доводи позивача стосовно протиправності наказу №203 від 17.02.2012 року та наказу №87 о/с від 01.03.2012 року у частині звільнення старшого прапорщика міліції ОСОБА_1, водія-співробітника автогосподарства ДАІ підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Одеській області за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ є обґрунтованими, оскільки судом достовірно встановлено, що при прийняті наказу №87 о/с від 01.03.2012 року, ні прокуратурою не було винесено остаточного рішення, ні навіть на час розгляду справи, судом не прийнято рішення по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку про те, що наказ ГУМВС України в Одеській області №203 від 17.02.2012 року «Про покарання співробітника УДАІ ГУМВС» та наказ ГУМВС України в Одеській області №87 о/с від 01.03.2012 року в частині звільнення старшого прапорщика міліції ОСОБА_1, водія-співробітника автогосподарства ДАІ підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Одеській області за п. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ винесені з порушенням норм діючого законодавства, не обґрунтовано, без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а отже є протиправними та підлягають скасуванню, з поновленням ОСОБА_20 на службі в органах внутрішніх справ на посаді водія-співробітника автогосподарства ДАІ, підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Одеській області, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до п. 1 та п. 2 ч. 2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову: про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення або окремих його положень; зобов'язання відповідача вчинити певні дії .
Суд вважає за необхідне на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.
Враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача, який необхідно застосувати у даній справі в частині позовних вимог про стягнення з УДАІ ГУМВС України в Одеській області середній заробіток за час вимушеного прогулу є зобов'язання УДАІ ГУМВС України в Одеській області виплатити на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, оскільки згідно з абз.2 п.24 Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №114 у разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Такий спосіб захисту на думку суду по своїй суті відповідає тому способу, про який просить позивач в своїх позовних вимогах. Викладення судом в резолютивній частині постанови змісту способу захисту по-іншому, ніж його виклав позивач у позовних вимогах, не свідчить про те, що суд у даній справі вийшов за межі позовних вимог і обрав інший спосіб захисту, ніж просив позивач. Такі відмінності обумовлені тлумаченням суду належного способу захисту, який узгоджується з нормами діючого законодавства та фактичними обставинами справи.
Таким чином вимога позивача про стягнення з УДАІ ГУМВС України в Одеській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає задоволенню шляхом зобов'язання УДАІ ГУМВС України в Одеській області виплатити на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Згідно з п.3 ч.1 ст.256 КАС України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягають негайному виконанню.
Відповідно до зазначеної норми закону суд вважає за необхідне допустити негайне виконання постанови суду в частині зобов'язання Головного Управління МВС України в Одеській області поновити ОСОБА_1 на посаді водія-співробітника автогосподарства ДАІ, підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Одеській області.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14, 70, 71, 72, 79, 86, 94, 103, 158 -163, 167, 256 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача ОСОБА_4, про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області № 203 від 17.02.2012 року «Про покарання співробітника УДАІ ГУМВС України»в частині звільнення позивача.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області № 87 о/с від 01.03.2012 року в частині звільнення у запас Збройних Сил за п.66 Положення про проходження служби рядо вим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за дискредитацією) старшого прапор щика міліції ОСОБА_1, водія-співробітника ав тогосподарства ДАІ, підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Одесь кій області.
Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області поновити ОСОБА_1 на посаді водія-співробітника автогосподарства ДАІ, підпорядкованого Управлінню державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області.
Зобов'язати Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді водія-співробітника автогосподарства ДАІ, підпорядкованого Управлінню державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складений та підписаний суддею 11 вересня 2012 року.
Суддя О.М. Соколенко
.
.