"11" вересня 2012 р.Справа № 5017/1237/2012
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі: головуючого Ярош А.І.,
суддів Журавльова О.О., Михайлова М.В.,
при секретарі судового засідання Мікула К.В.,
від позивача: Безпалько І.О., за довіреністю;
від відповідача: не з'явився, про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
на рішення господарського суду Одеської області від 09 липня 2012 року
у справі №5017/1237/2012
за позовом Комунального підприємства „Міський житлово-комунальний центр"
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення 3882,50 грн.,
Комунальне підприємство „Міський житлово-комунальний центр" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 3882,50 грн. заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення №7-А/1 від 02.06.2008р.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем не виконано в повному обсязі своїх зобов'язань по оплаті орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення №7-А/1 від 02.06.2008р., у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 3 882,50 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 09.07.2012р. (суддя Погребна К.Ф.) позов задоволено, стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства „Міський житлово-комунальний центр"- 3882,50 грн. заборгованості із розстрочкою виконання рішення на дванадцять місяців, а саме: в липні 2012р. -323,54грн., в серпні 2012р. -323,54грн., в вересні 2012р. -323,54грн., в жовтні 2012р. -323,54грн., в листопаді 2012р. - 323,54грн., в грудні 2012р. - 323,54грн., в січні 2013р. - 323,54грн., в лютому 2013р. -323,54грн., в березні 2013р. -323,54грн., в квітні 2013р. -323,54грн.., в травні 2013р. -323,54грн.., в червні 2013р. -323,56грн. Стягнуто з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства "Міський житлово-комунального центр" 1069 грн. 50коп. судового збору.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується наявна заборгованість по орендній платі у розмірі 3882,50 грн., також судом відмовлено в задоволенні заяви відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки відповідно до прибуткових касових ордерів №85 від 01.02.2011р. та №503 від 17.06.2011р. у січні 2011р. та у червні 2011р. відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості з орендної плати, чим фактично визнано борг, що, як наслідок, призвело до переривання строку позовної давності. При цьому, приймаючи до уваги тяжке матеріальне становище відповідача, суд дійшов висновку про надання розстрочки виконання рішення на дванадцять місяців шляхом погашення заборгованості рівними частинами.
Не погодившись з вищезазначеним рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Одеської області від 09 липня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, застосувавши позовну давність.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що, в порушення ст.56 ГПК України, позивач не направив ФОП ОСОБА_2 позовну заяву з додатками, при цьому у відповідача не було можливості звернутись до суду для ознайомлення з матеріалами справи.
Окрім того, апелянт вважає, що судом не прийнято до уваги те, що між сторонами була домовленість по списанню боргу, підтвердженням чого є бездіяльність КП „ЖЕД №4" в особі директора Воронова Ю.М. по відношенню до заборгованості, позивач протягом півріччя не надсилав ФОП ОСОБА_2 претензій з вимогою сплатити заборгованість або повідомлень, і тільки після зміни керівництва позивач подав до суду позовну заяву про стягнення заборгованості, не зважаючи на проведений у приміщенні ремонт.
Також в апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_2, посилається на те, що позивач не надав доказів про перерахування грошових коштів від ОСОБА_2 за січень 2011р. та червень 2011р., а прибуткові касові ордери, на які послався суд першої інстанції, не є належними доказами по справі, та не підтверджують достовірність оплати відповідачем заборгованості.
КП „Міський житлово-комунальний центр" надало до суду відзив, в якому заперечувало проти задоволення апеляційної скарги, зазначало, що посилання апелянта на процесуальні порушення хибні, оскільки ФОП ОСОБА_2 не скористалась можливістю ознайомитись з матеріалами справи; посилання апелянта на домовленість сторін щодо списання боргу не підтверджується жодними документами; а в якості доказу визнання боргу позивачем надано до суду реєстр оплати по додатковим послугам за лютий та червень 2011 року, а також прибуткові касові ордери №85 від 01.02.2011р. та №503 від 17.06.2011р., відповідно до яких відповідач оплачувала орендну плату за спірним договором.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи на предмет правильності встановлення обставин та застосування місцевим судом норм матеріального права, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, виходячи із наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, 02.06.2008р. між Комунальним підприємством „Житлово-експлуатаційна дільниця №4", правонаступником якого на підставі рішення Южненської міської ради Одеської області №164-І від 14.04.2011р. є Комунальне підприємство „Міський житлово-комунальний центр" (Орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення №7-А/1.
Згідно п.1.1 договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування -нежитлове приміщення №LVІІІ, загальною площею 23,4 кв.м, розташоване за адресою : Одеська область, м. Южне, проспект Леніна, 7, що знаходиться на балансі КП „ЖЕД№4".
Вступ Орендаря у користування приміщенням настає одночасно із підписанням цього договору та акту прийому -передачі вказаного приміщення (п.2.1 договору).
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з акту прийому-передачі приміщень в оренду, орендодавець здав, а орендар прийняв у користування орендоване майно, що знаходиться за адресою м.Южне, пр.Леніна,7, ПРУ.
Пунктом 1.3 договору передбачено, що термін дії договору оренди з 02.06.2008р. по 02.05.2011р. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміни умов договору за 30 календарних днів до кінця терміну його дії, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (п.9.5 договору).
Відповідно до умов п. 3.1 договору, орендна плата визначається на підставі Закону України „Про оренду державного та комунального майна", рішень сесій Южненської міської ради та на підставі затвердженої Южненською міською радою Методики розрахунку плати за оренду нерухомого майна, що є власністю Южненської міської територіальної громади. Орендна плата за орендоване приміщення визначена у розмірі 526,02грн. за перший місяць оренди ( в т.ч. ПДВ -87,67грн.) (п.3.2 договору). Розмір орендної плати підлягає щомісячному коригуванню на індекс інфляції, встановлений чинним законодавством (п.3.3 договору).
Орендна плата сплачується Орендарем готівкою або в безготівковій формі на розрахунковий рахунок Орендодавця щомісячно не пізніше 15 числа. (п.3.4 договору).
Пунктом 4.2. договору передбачено, що Орендар зобов'язаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.
30.04.2009р. Фізична особа -підприємець ОСОБА_2 звернулась до орендодавця з заявою про розірвання договору оренди №7-А/1 від 02.06.2008р. з 01.05.2009р.(а.с.19).
Таким чином, з 01.05.2009р. договір оренди №7-А/1 від 02.06.2008р. припинив свою дію, а також припинив свою дію договір №86-В від 01.08.2008р. на відшкодування експлуатаційних витрат за використання нежитлового приміщення, що не заперечується сторонами.
Відповідно п.2.3 договору у разі припинення дії договору оренди з будь-яких обставин, майно вважається повернутим Орендодавцеві з моменту підписання Сторонами Акта прийому -передачі.
30.04.2009р. між сторонами по справі був підписаний акт повернення нежитлового приміщення (а.с.20), відповідно якого Орендар передав, а Орендодавець прийняв з оренди нежитлове приміщення №LVІІІ, загальною площею 23,4 кв.м, розташоване за адресою: Одеська область, м. Южне, проспект Леніна, 7, загальною площею 23,4 кв.м.
Проте, як зазначено в розрахунку до позову, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання за договором оренди щодо оплати орендної плати, у зв'язку з чим, у нього за період з січня 2008р. по квітень 2009р. виникла заборгованість по сплаті орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення № 7-А/1 від 02.06.2008р.на загальну суму 3882,50грн., що й послугувало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.
Згідно з п.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається
На підставі ст.ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з ФОП ОСОБА_2 заборгованості за спірним договором, вважає їх хибними та необґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом першим ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
25.04.2012р. позивач звернувся з зазначеним позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_2 заборгованості по орендній платі за період з січня 2008р. по квітень 2009р..
Згідно зі статтею 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Положеннями статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Зважаючи на положення пункту 3.4 договору, згідно якого орендна плата сплачується Орендарем на розрахунковий рахунок Орендодавця щомісячно не пізніше 15 числа, судова колегія зазначає, що при відсутності платежу в зазначений строк з наступного дня позивачу стало відомо про порушення його права.
Як вбачається з матеріалів справи, останній платіж за договором оренди № 7-А/1 від 02.06.2008р. здійснено відповідачем у жовтні 2008 року, договір оренди припинив дію з 30.04.2009 року, тобто останнє нарахування орендної плати було здійснено позивачем за квітень 2009 року.
Таким чином, оскільки позов про стягнення заборгованості подано до суду 25.04.2012 року, а позивачу було відомо про не оплату оренди, починаючи з 16 квітня 2009р., то судова колегія приходить до висновку, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності звернення до суду у відповідності до ст. ст. 257, 261 ЦК України.
При цьому, в ході судового розгляду, після заяви відповідача про застосування строків позовної давності, позивач стверджував про те, що відповідачем частково сплачено орендну плату у лютому 2011р. та у червні 2011 року, що свідчить про переривання перебігу строку позовної давності відповідно до положень ст. 264 ЦК України.
Однак, прибуткові касові ордери №85 від 01.02.2011р. та №503 від 17.06.2011р., на які посилався в рішенні суд першої інстанції, задовольняючи позов, в якості доказів переривання перебігу строку позовної давності, не можуть прийматись судовою колегією як належні та допустимі докази по справі, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається з означених касових ордерів, підставою оплати є оренда, сума оплати вказана «двісті гривень»в обох ордерах, в додатках вказано -«договір оренди».
При цьому, в ордерах не вказано, за оренду якого саме майна здійснюється оплата, за яким договором оренди, та за який період.
Окрім того, в матеріалах справи відсутні відомості щодо внесення відповідачем зазначених коштів на розрахунковий рахунок позивача.
При цьому, відповідач ФОП ОСОБА_2 не визнає твердження позивача про оплату орендних платежів в розмірі 400 грн. за спірним договором оренди №7-А/1 від 02.06.2008р., зазначає, що орендні платежі не оплачувала, та в неї відсутні корінці від прибуткових касових ордерів, які підтверджували б факт внесення коштів на рахунок позивача.
Вищевикладене дає підстави вважати, що з наданих позивачем ордерів ніяким чином не вбачаються оплати за спірним договором, а відтак, у розумінні ст.ст.32-34 ГПК України, судова колегія вважає неможливим приймати вказані ордери як належний доказ оплати орендних платежів та доказом переривання перебігу позовної давності за спірним договором № 7-А/1 від 02.06.2008р..
Згідно частини 4 статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Окрім того, судова колегія апеляційного суду вважає за необхідне звернути увагу на період нарахування заборгованості. Як зазначено в рішенні суду першої інстанції стягненню підлягає заборгованість в розмірі 3882,50 грн. за період з січня 2008 року по квітень 2009р. за спірним договором.
Разом з тим, оскільки спірний договір оренди №7-А/1 укладено між сторонами 02 червня 2008р., судова колегія заперечує проти задоволення судом першої інстанції позовних вимог в частині стягнення заборгованості с ФОП ОСОБА_2 за період з січня 2008 р. по червень 2008р., оскільки в означеному періоді ще не діяв договір, за яким виникла заборгованість.
В ході апеляційного розгляду позивач надав уточнений розрахунок по орендній платі, відповідно до якого заборгованість виникла в червні 2008 року.
Виходячи з вищезазначеного, судова колегія дійшла висновку про те, що висновки, викладені в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи та прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки відповідно до приписів ст.ст.256,257 ЦК України, позивачем пропущено строк позовної давності для пред'явлення до відповідача позову про стягнення коштів, при цьому докази, надані позивачем в обґрунтування своїх вимог, не підтверджують визнання відповідачем свого боргу за спірним договором, відтак і не свідчать про переривання перебігу позовної давності.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване рішення -скасувати, та, враховуючи приписи ч.4 ст.267 ЦК України та заяву ФОП ОСОБА_2 про застосування строків позовної давності, у позові слід відмовити у зв'язку з пропущенням строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до ст.49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення господарського суду Одеської області від 09 липня 2012 року у справі №5017/1237/2012 скасувати.
В задоволенні позову Комунального підприємства „Міський житлово-комунальний центр" - відмовити.
Стягнути з Комунального підприємства „Міський житлово-комунальний центр"(65481, Одеська область, м. Южне, проспект Леніна, буд. 17, кв. 74, код ЄДРПОУ 37672841) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (65481, АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) 804,75 грн. (вісімсот чотири грн. 75 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням реквізитів сторін.
Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.
Повний текст постанови підписаний 14 вересня 2012р..
Головуючий суддя А.І. Ярош
Судді : М.В. Михайлов
О.О.Журавльов