04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
12.09.2012 № 5011-65/4635-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рудченка С.Г.
суддів: Калатай Н.Ф.
Шапрана В.В.
при секретарі судового засідання Чуприні І.В.,
за участю представників учасників судового провадження згідно протоколу судового засідання від 12.09.2012,
розглянув апеляційну скаргу ПАТ «Просто-страхування» на рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2012
у справі № 5011-65/4635-2012 (суддя Головіна К.І.)
Рішенням господарського суду міста Києва від 11.06.2012 у справі № 5011-65/4635-2012 частково задоволений позов ПАТ «Український Страховий Дім» до ПАТ «Просто-страхування» про стягнення 3 190, 83 грн, з відповідача на користь позивача стягнуто 2 680, 83 грн виплати страхового відшкодування в порядку регресу та 1 352, 25 грн витрат зі сплати судового збору.
Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В судовому засіданні, представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції таким, що підлягає скасуванню.
Представник позивача, заперечив проти вимог, викладених у апеляційній скарзі, просив залишити їх без задоволення, рішення суду - без змін, в судовому засіданні подав клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, яке колегією суддів було задоволено.
Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено матеріалами справи, 31.03.2008 між Приватним акціонерним товариством «Український Страховий Дім» та Ярош Олександром Григоровичем укладений договір № 576 страхування наземних транспортних засобів, за умовами якого застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме - автомобіля марки Сузукі, державний реєстраційний номер АІ 3551 ВН.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.
23.10.2008 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Сузукі, державний реєстраційний номер АІ 3551 ВН, під керуванням Яроша О.Г. та автомобіля КІА, державний реєстраційний номер АА 0572 НС, під керуванням Пукальського А.Ю., внаслідок чого було пошкоджено автомобіль Сузукі, державний реєстраційний номер АІ 3551 ВН.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про компенсацію страхового відшкодування в сумі 3 190, 83 грн в порядку регресу, мотивуючи вимоги тим, що у зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування». 30.09.2010 позивач звернувся до відповідача, як страховика винної особи в ДТП, що сталась 23.10.2008 із вимогою за вих. № 44п/71-2 від 30.09.2010 про досудове врегулювання спору та відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП в порядку регресу на суму 3 190, 83 грн. Вказана заява була отримана відповідачем та залишена без відповіді.
Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що умовами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу КІА № ВА/8705792 від 03.04.2008 року передбачено франшизу у розмірі 510,00 грн. За таких обставин, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті відповідачем за шкоду заподіяну Пукальським А.Ю. (ВА/8705792), складає 2 680, 83 грн (3 190, 83 грн -510, 00 грн = 2 680, 83 грн).
Заперечуючи проти рішення, відповідач вказує на те, що рішення прийняте без врахування процедури оцінки майна. Крім того, рішення у спорі повинно було прийнято відповідно до приписів ст. 267 ЦК України щодо строків позовної давності.
Відповідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Як зазначено вище, 23.10.2008 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Сузукі, державний реєстраційний номер АІ 3551 ВН, під керуванням Яроша О.Г. та автомобіля КІА, державний реєстраційний номер АА 0572 НС, під керуванням Пукальського А.Ю., внаслідок чого було пошкоджено автомобіль Сузукі, державний реєстраційний номер АІ 3551 ВН.
Згідно Постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 14.11.2008 у справі № 3-43763/08 Пукальського А.Ю. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17, 00 грн.
На підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування від 27.10.2008, рахунку-фактури № 2413 від 15.11.2008, ремонтної калькуляції № 1836 від 15.11.2008, сформованого страхового акту № НТ-08/576/Кв/1 від 12.12.2008, Приватне акціонерне товариство «Український Страховий Дім» перерахувало на користь вигодонабувача - ВАТ «КБ «Надра» суму страхового відшкодування у розмірі 3 190,83 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 327 від 19.03.2009.
За приписами статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Крім того, статтею 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.
Отже відповідно до вищенаведених вимог закону позивач після виплати страхового відшкодування отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу, який вчинив дорожньо-транспортну пригоду, застрахована ПАТ «Просто-страхування» відповідно до поліса N ВА/8705792, то особою відповідальною за завдані у даному випадку збитки, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у межах передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності є саме відповідач.
Між тим, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову, передчасними з огляду на наступне.
Вирішуючи питання про відшкодування шкоди, завданої майну особи в результаті ДТП, та визначаючи розмір такої шкоди, слід звернути увагу на положення ст. 1192 ЦК України, згідно з яким з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати їй в натурі (передати річ того ж роду і тієї ж якості, полагодити пошкоджену річ, тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір таких збитків підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення втраченої речі.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
З врахуванням доданого в апеляційному суді звіту № 3067 про оцінку майна від 19.11.2008, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з 19.03.2009 у позивача виникло право на отримання від відповідача 3 190, 83 грн страхового відшкодування в порядку регресу.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що загальна позовна давність відповідно до ст. 257 ЦК встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. ст. 253 - 255 цього Кодексу (а саме перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок).
Стаття 1191 ЦК України передбачає, що закон надає право зворотної вимоги (регресу) особі, яка відшкодувала шкоду, завдану іншої особою. Отже, регресна вимога переходить до страховика лише після виплати страхового відшкодування в повному обсязі, а саме з 19.03.2009. Отже, позовна заява повинна була надіслана до суду 19.03.2012, але з позовом позивач звернувся 11.04.2012, тобто зі спливом строку позовної давності.
Згідно з частинами першою і другою статті 101 ГПК у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; при цьому законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду перевіряється у повному обсязі.
Відтак апеляційний господарський суд не лише вправі, а й зобов'язаний перевірити законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду в частині, зокрема, з'ясування цим останнім наявності чи відсутності поважних причин пропущення строку позовної давності.
Частина третя статті 267 ЦК України передбачає можливість застосування цього правового інституту лише за заявою сторони. Господарський суд за власною ініціативою не має права застосовувати позовну давність.
Так, до позовної заяви не надано клопотання з наведенням поважності пропущення строку позовної давності, разом з тим, два клопотання відповідача про застосування до спірних відносин строку давності залишені судом першої інстанції взагалі без обґрунтування їх відхилення.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Рішення Господарського суду м. Києва у даній справі вказаним вимогам не відповідає, що є підставою для його скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті відповідачем витрат зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу ПАТ «Просто-страхування» задовольнити, рішення господарського суду міста Києва № 5011-65/4635-2012 від 11.06.2012 - скасувати.
2. Прийняти нове рішення, яким відмовити Приватному акціонерному товариству «Український Страховий Дім» у задоволенні позову до Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» про стягнення 3 190, 83 грн.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Український Страховий Дім» на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 804,7 5грн (вісімсот чотири грн 75 коп.)
4. Матеріали справи повернути, доручити господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.
Головуючий суддя Рудченко С.Г.
Судді Калатай Н.Ф.
Шапран В.В.