10 вересня 2012 р. Справа №5023/2594/12
Колегія суддів у складі:
головуючого судді Плужника О.В., суддів Пушай В.І., Гетьман Р.А.
при секретарі Яблунівській І.М.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився.
відповідача - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Іноземного підприємства "Калісто" (вх. №2605Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 17.07.12 року у справі № 5023/2594/12
за позовом Товарства з обмеженою відповідальністю "Винфорт", м. Одеса
до Іноземного підприємства "Калісто", м. Харків
про стягнення коштів, -
В червні 2012 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 300146,73 грн., в т. ч. 281083,22 грн. - основного боргу, 13107,15 грн. - пені, 2095,46 грн. - інфляційних збитків, 3860,90 грн. - 3% річних.
Рішенням господарського суду Харківської області від 17.07.2012 року по справі №5023/2594/12 (суддя Мамалуй О.О.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ІП "Калісто" на користь ТОВ "Винфорт" суму основного боргу в розмірі 281083,22 грн., пеню в сумі 13107,15 грн., інфляційні збитки в розмірі 2095,46 грн., 3% річних в розмірі 3860,90 грн. та 6003,00 грн. судового збору.
Рішення мотивоване тим, що відповідно до договору поставки №373/05/09 та додаткових угод до нього, позивач відвантажив відповідачу товар на суму 309392,76 грн. Відповідач повернув товар на суму 1002,45 грн. В рахунок заборгованості відповідачем було оплачено 27307,09 грн., тож несплаченою залишається сума 281083,22 грн. Позивачем 04.04.2012 року на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою оплати боргу, яка була залишена останнім без відповіді та задоволення. За вказаних обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про законність та обгрунтованість позовних вимог, та визнав їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідач не погодився з рішенням місцевого господарського суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вказує на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Відповідач наголошує на тому, що незважаючи на надане ним клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням представника та неможливістю прийняти участь у судовому засіданні, справа була розглянута лише за одне засідання та за відсутності представника відповідача, що на думку відповідача є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Крім того, відповідач вказує на те, що позивачем не було надано до суду замовлень покупця (відповідача), згідно яких поставку товару було здійснено саме на виконання умов договору поставки №373/05/09 від 15.04.2009 року, та саме, в строки зазначені в п. 2.7 договору. Крім того, жодна з видаткових накладних, згідно яких товар поставляється відповідно до умов вищезазначеного договору, не містить посилань на зазначений договір (а отже і не має до нього жодного відношення) та строку виконання зобов'язання.
За вказаних обставин, відповідач просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2012 року по справі №5023/2594/12 .
Позивач вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2012 року по справі №5023/2594/12 є законним та обґрунтованим, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також, позивачем телеграмою заявлене клопотання про розгляд справи за поданою апеляційною скаргою без участі його представника.
Відповідач свого представника в засідання судової колегії не направив, про причини неявки представника суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду апеляційної скарги.
Судова колегія, в межах вимог передбачених ст.101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Ухвалою суду Харківської області від 12.06.12 р. про призначення справи до розгляду, сторони були зобов'язані за три дні до судового засідання надати до суду необхідні документи та попереджені про те, що в разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами або залишити позов без розгляду.
Відповідач не виконав вимог вищезазначеної ухвали, витребуваних судом документів не надав, хоча мав для цього достатньо часу.
Згідно ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань, спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Згідно положень ч. 1 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не направив свого представника в судове засідання та не надав витребуваних судом документів згідно ухвали суду, заявив клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю забезпечити явку свого представника Пересади Н.І., яка перебуватиме у відрядженні.
Однак відповідач, як юридична особа, мав можливість і повинен був надіслати в судове засідання іншого представника (керівника, заступника інш.) для надання відповідних пояснень.
Вищевикладене свідчить про те, що саме відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому процесі для надання відповідних пояснень щодо невиконання зобов'язань, що й стало підставою для розгляду справи за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.
Таким чином, місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті 17.07.2012 року за відсутності представника відповідача та наявними у справі матеріалами.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції 15.04.2009 р. між ТОВ " Винфорт" (постачальником) та ІП "Калісто" (покупцем) був укладений договір поставки №373/05/09, на підставі якого постачальник зобов'язується в порядку та строки, встановлені договором, передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти та своєчасно оплатити товар. Відповідач підтверджує укладання зазначеного договору.
Так, відповідно до договору, додаткових угод б/н від 30.12.2009 р. та від 22.11.2011 р., позивач відвантажив відповідачу партії товару - алкогольні напої на суму 309392,76 грн., які повинні були бути оплачені протягом 45 днів з моменту поставки товару. Відповідачем був повернутий товар на суму 1002,45 грн. В рахунок погашення заборгованості відповідачем було оплачено 06.03.2012 р. 27307,09 грн. Отже, сума неоплаченого боргу становить 281083,22 грн.
У своїй скарзі відповідач зазначає, що відповідно до умов договору поставки №273/05/09 від 15.04.2009 р. товар поставлявся відповідачу у відповідності до замовлень. Проте, на думку відповідача, через те що позивач не надав до суду таких документів, є сумнів щодо замовлення відповідачем поставленого товару.
Однак, заперечення відповідача щодо неотримання товару саме за договором поставки №273/05/09 від 15.04.2009 р. є безпідставним, оскільки відповідно до умов зазначеного договору поставки (п. 2.1 Договору) замовлення Відповідача можуть надаватися електронною поштою, факсом, або іншим способом, що є зручним для Відповідача, в т. ч. усно чи по телефону.
Надані до матеріалів справи товарно-транспортні та видаткові накладні свідчать про факт отримання товару Відповідачем у зазначеному у них обсязі. Як під час прийому товару, так і після, від Відповідача не надійшло відмови від прийняття товару та не було зроблено жодних зауважень щодо отримання незамовленого чи надлишкового товару.
Зазначене вище свідчить про те, що на виконання умов Договору поставки №273/05/09 від 15.04.2009 р. Позивачем було поставлено Відповідачу попередньо узгоджену кількість та асортимент товару, який був прийнятий Відповідачем в повному обсязі, що підтверджується накладними на товар, підписаними представниками обох сторін.
В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що жодна з видаткових накладних не містить посилань на договір поставки №273/05/09 від 15.04.2009 р., через що, на думку відповідача, отриманий товар не має відношення до договору поставки №273/05/09 від 15.04.2009 р.
Як правомірно зазначає позивач у своєму відзиві на позов, вказане твердження суперечить діючому законодавству та правовій позиції Вищого господарського суду в аналогічних справах, та спростовується наступним.
Так, за змістом ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Накладні - це первинні бухгалтерські документи, що підтверджують існування факту - здійснення господарської операції. Разом з тим, сам по собі факт передачі товару, що може засвідчуватись накладною, не є підставою виникнення обов'язку сплатити його вартість, наприклад, за умови домовленості щодо передачі його в обмін на інший товар або безоплатно, тощо.
В своїй Постанові від 06.06.2006 р. по справі №42/664 Вищий господарський суд зазначає, що вказана вище норма закону не визначає в якості обов'язкового реквізиту номер та дату договору, який може бути підставою для господарської операції, а лише вказує на обов'язковість, зокрема, зазначення змісту та обсягу господарської операції.
Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що між сторонами існує інший договір, ніж той, на який посилається позивач, і який є у матеріалах справи, а відповідач таких доказів не надав.
Посилання відповідача на те, що в видаткових накладних
відсутній термін виконання зобов'язань, а отже строк оплати за поставлений товар не настав, є безпідставним та таким, що суперечить нормам чинного законодавства з огляду на наступне.
В частині 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В п. 6.4 договору поставки №373/05/09 від 15.04.2009 р., укладеного між сторонами, а також в п. 13 Додаткової угоди від 15.04.2009 р. до даного Договору поставки, сторони погодили термін оплати за поставлений позивачем на адресу відповідача товар - оплата за товар здійснюється протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту поставки партії товару. З огляду на те, що останні поставки товару на адресу відповідача були ще в лютому, термін сплати за товар вже давно сплив.
Крім того, з метою вирішення спору шляхом переговорів у досудовому порядку (обов'язковість досудового врегулювання Договором поставки не передбачена), позивач на адресу відповідача претензію з вимогою про сплату заборгованості. Вказана претензія була отримана Відповідачем. На підтвердження цього в матеріалах справи наявні копії претензії, докази її направлення та отримання відповідачем.
Як правомірно зазначив суд першої інстанції в своєму рішенні, ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ст. 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ст. 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання . П. 8.2. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення. Отже, сума пені складає 13107,15 грн.
Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (що складає 2095,46 грн.), а також три проценти річних від простроченої суми (в розмірі 3860,90 грн.), якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач не сплатив суму заборгованості, суд першої інстанції правомірно визнав позовні вимоги законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2012 року у справі №5023/2594/12 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Таким чином, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526, 530, 610, 625 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 33, 49, 99,101, п.1 ст.103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -
Рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2012 року у справі №5023/2594/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписаний 12.09.2012 року.
Головуючий суддя Плужник О.В.
судді Пушай В.І.
Гетьман Р.А.