Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"04" вересня 2012 р.Справа № 5023/1397/12 вх. № 1397/12
Господарський суд Харківської області у складі:
Головуючий суддя Жельне С.Ч.
суддя: Доленчук Д. О.
суддя: Денисюк Т.С.
при секретарі судового засідання Федорова Т.О.
за участю:
позивача - ОСОБА_2 за дов. б/н від 11.10.10 року; відповідача - 1) Зубаренко М.Ю. за дов. б/н від 04.11.11 р;
2) ОСОБА_4 за дов. б/н від 15.03.11 року;
3) ОСОБА_4 за дов. б/н від 05.02.10 р.,
4) ОСОБА_4 за дов. б/н від 11.06.12 р.,
розглянувши справу за
позовом ФО ОСОБА_5, м. Київ
до 1) Приватного акціонерного товариства промислової компанії "Укрцемент", м.Балаклія ,
2) ФО ОСОБА_6 , м. Київ ,
3) ФО ОСОБА_7, м. Київ ,
4) ФО ОСОБА_8, м. Київ
про визнання недійсним рішення та визнання договорів недійсними
Позивач, фізична особа ОСОБА_5, громадянин Сполучених штатів Америки звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання недійсним рішення від 16 серпня 2010 року, оформлене протоколом засідання Наглядової ради приватного акціонерного товариства промислової компанії "Укрцемент" (надалі - Відповідач-1), визнання недісним договору купівлі-продажу 16/100 частин нежитлового об'єкта тваринницького комплексу від 17 серпня 2010 року, укладеного між Відповідачем-1 та фізичною особою ОСОБА_6 (надалі - Відповідач-2), який є акціонером Відповідача-1, визнання недійсним договору купівлі-продажу 34/100 частин нежитлового об'єкта тваринницького комплексу від 17 серпня 2010 року, укладеного між Відповідачем-1 та фізичною особою ОСОБА_7 (надалі - Відповідач-3), визнання недійсним договору купівлі-продажу 34/100 частин нежитлового об'єкта тваринницького комплексу від 17 серпня 2010 року, укладеного між Відповідачем-1 та фізичною особою ОСОБА_8 (надалі - Відповідач-4). Також Позивач просив суд застосувати реституцію до сторін недійсних правочинів.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.05.2012р. у зв2язку зі складністю призначено колегію суддів.
Відповідно до розпорядження від 16.05.2012р. №422-40 сформовано колегію суддів у складі голосуючого судді: Аріт К.В., суддів Доленчука Д.О., Денисюк Т.С.
Відповідно до розпорядження керівника апарату господарського суду від 04.07.2012 р. № 555 у зв"язку з відпусткою судді Аріт К.В. призначено автоматичний розподіл справи № 5023/1397/12.
Відповідно до витягу з автоматизованої системи документообігу господарського суду Харківської області від 04.07.2012р. призначено для розгляду справи №5023/1397/12 суддю Жельне С.Ч.
У судовому засіданні 28.08.2012р. оголошувалась перерва до 04.09.2012 р. об 14:30.
У судове засідання 28.08.2012р. та після перерви 04.09.2012 р. представник позивача з"явився, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі, вказував, що не зможе надати у судовому засіданні надати належним чином засвідчену копію паспорта ОСОБА_5 та вказував у судовому засіданні 28.08.2012р, що копія паспорту, яка міститься в матеріалах справи містить підпис невідомої йому особі, заявив усне клопотання про надання часу для отримання копії закордонного паспорту. Судом задоволено вказане клопотання та оголошено перерву у судовому засіданні до 04.09.2012р.
Перший відповідач скористався правом участі свого представника у судовому засіданні, просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник другого, третього та четвертого відповідачів у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, зазначав про їх необгрунтованість, вважаючи їх такими, що не підлягають задоволенню.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши матеріали справи та вислухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
Позивач є акціонером Відповідача 1, володіючи акціями в статутному фонді останнього в розмірі близько 30% (29,3269%), що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах (т.1 а.с.32). Крім того, Позивач є членом Наглядової Ради першого відповідача.
Відповідно до Протоколу засідання Наглядової ради першого відповідача від 16.08.2010р. вирішили Надати згоду Голові Ради Директорів першого відповідача ОСОБА_9 на укладання та підписання договору купівлі-продажу нежитлового об"єкта тваринного комплексу розташованого за адресою: АДРЕСА_1 за ціною у розмірі 116860 грн.
17 серпня 2010 року ПрАТ "Промислова група "Укрцемент" уклали:
- Договір від 17.08.2010 року купівлі-продажу 16/100 частин нежитлового об'єкта тваринницького комплексу з Відповідачем 2, яка є акціонером Відповідача 1 за 44 тис.грн.;
- Договір від 17.08.2010 року купівлі-продажу 34/100 частин нежитлового об'єкта тваринницького комплексу між з Відповідачем 3 за 44 тис.грн.;
- Договір від 17.08.2010 року купівлі-продажу 34/100 частин нежитлового об'єкта тваринницького комплексу між з Відповідачем 4 за 44 тис.грн.
Позивач вважає, що відповідачем 1 порушено його права, як акціонера та члена Наглядової ради товариства.
Вказував, що про прийняття вказаного вище рішення Наглядовою радою Позивач не знав і не повідомлявся. Незважаючи на те, що Позивач зазначений серед присутніх на зборах Наглядової Ради, він навіть не був повідомлений про це засідання від 16 серпня 2010 року і взагалі перебував поза межами України.
Для укладення правочинів, щодо яких існує заінтересованість законом встановлено окремий порядок, який був порушений Відповідачами 1-4.
Позивач вважає, що рішення Наглядової ради Відповідача 1, оформлене протоколом від 16 серпня 2010 року, та укладені на підставі нього договори з Відповідачами 2, 3, 4 не відповідають вимогам закону, підлягають визнанню недійсними.
Членами Наглядової Ради Відповідача 1, крім Позивача, є ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які є афілійованими особами щодо Відповідача 2. (т.1 а.с.30)
Також, позивач вважає, що оспорювані правочини суперечать інтересам господарського товариства - Відповідача 1, оскільки відчуження майнового комплексу разом із правами користування земельною ділянкою унеможливлює будівництво заводу із виробництва цементу, що є основним спрямуванням господарської діяльності Відповідача.
Відповідно до п. 38 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 року №13 учасники товариства (акціонери), а також інші особи, права та законні інтереси яких порушено рішенням наглядової ради чи виконавчого органу товариства, вправі оскаржити до суду відповідні рішення як акти, оскільки наглядова рада та виконавчий орган товариства є його органами управління, що приймають обов'язкові для виконання рішення.
Відповідно до п. 39 постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2008р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" при вирішенні спорів, Пов'язаних з порядком скликання і роботи наглядової ради товариства, визначенням правомочності її засідання, необхідно застосовувати положення установчих документів товариства.
Згідно з п.п. 8.12., 8.15. Статуту першого відповідача у своїй діяльності Наглядова Рада керується чинним законодавством України, Статутом Товариства, Положенням про Наглядову Раду, іншими внутрішніми нормативними документами Товариства і рішеннями, ухваленими Загальними зборами. Засідання Наглядової Ради є правомочним, якщо в ньому бере участь не менше ніж половина її складу. Рішення Наглядової ради приймається простою більшістю голосів членів наглядової ради, які беруть участь у засіданні та мають право голосу.
Відповідно до Положення про Наглядову раду відповідача про чергове засідання Наглядової ради її члени можуть бути повідомлені листом, факсом, телефаксом, телетайпом або телефонограмою. Повідомлення має містити відомості про дату, час та місце проведення засідання, а також його порядок денний.
Згідно з поясненнями першого відповідача під час перебування Позивача на території України йому завжди у телефонному режимі повідомлялось про проведення позачергових засідань Наглядової ради. Під час розмови Позивачу повідомлялось про дату, час та місце проведення засідання, порядок денний засідання та суть порушеного виконавчим органом питання. Позивач, керуючись п. 5.2 Положення про Наглядову раду, у телефонному режимі голосував за порушеним питаннями, у випадку відсутності у нього можливості бути присутнім за місцем проведення засідання. Крім того, перший відповідач зазначав, що за період перебування на посаді члена Наглядової ради ОСОБА_5 виїжджаючи за територію України жодного разу про це не повідомив ані Наглядову раду, ані виконавчий орган Товариства, тому Голова Наглядової ради часто був взагалі позбавлений можливості зв'язатись з ним для передачі повідомлення про позачергове засідання: постійного місця реєстрації на території України позивач на той час не мав, та на телефоні дзвінки він не відповідав. Відсутність акціонера на території України не може зупиняти господарську діяльність Товариства чи діяльність Наглядової ради.
Згідно з поясненнями позивача він був відсутній на засіданні Наглядової ради першого відповідача, що проводилось 16.08.2010р. оскільки знаходився за межами України та не міг приймати участі у вказаному засіданні. В підтвердження викладених обставин представник позивача надав копію паспорту ОСОБА_5 (т.1 а.с.102-115). з відмітками про проходження митного огляду. У судовому засіданні 28.08.2012р. представник позивача заявляв, що засвідчення вказаних копій здійснене невідомою йому особою. Суд дослідивши вказані копії паспорту не може прийняти їх у якості належного доказу з наступних підстав. У томі 1 а.с.111 міститься копія з відбитками про проходження митного огляду під час прибуття та вильоту з території України, достовірно встановити, з чийого саме документу зроблена вказана копія суд немає можливості, оскільки оригінал обо належним чином засвідчена копія суду для огляду представником позивача та позивачем надана не була, крім того надана представником позивача копія містить дописки. Крім тогопредставником позивача надано заяву (04.09.2012р.) про долучення до матеріалів справи лист відповідь Головного центру обробки спеціальної інформації від 29.08.2012р. №254/Ш-4640 про неможливість надання інформації про перетинання державного кордону України ОСОБА_5.
Отже, доказів того, що позивач не приймав участі у засіданні Наглядової ради 16.08.2010р. суду не надано.
Також, у позовних вимогах позивач ставить під сумнів повноту цивільної дієздатності у осіб, які вчиняли правочин. Відповідно до ст.ст. 30, 34, 36 Цивільного кодексу України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття). Обмеження цивільної дієздатності можливо лише за рішенням суду.
Оскільки позивачем доказів, щодо недієздатності фізичних осіб, що вчиняли правочини не надано суд вважає вказані припущення позивача безпідставними.
Доказів того, що цивільна дієздатність юридичної особи на момент вчинення правочинів була обмежена також позивачем суду не надано.
Щодо необхідності дотримання порядку, встановленому Законом України "Про акціонерні товариства", в редакції, що діяла на момент вчинення правочину, (далі Законом) для вчинення акціонерним товариством правочину, щодо якого є заінтересованість, слід розділити договори купівлі-продажу частин тваринницького комплексу на договори укладені Відповідачем 1 з Відповідачем 3 та Відповідачем 4 та на договір укладений з Відповідачем 2.
Також на думку суду, позивач помилково змішує поняття афілійовані особи та заінтересовані особи. Відповідно до ст. 2 Закону афілійованими одна щодо іншої особи є члени сім'ї фізичної особи - чоловік (дружина), а також батьки (усиновителі), опікуни (піклувальники), брати, сестри, діти та їхні чоловіки (дружини), які спільно провадять господарську діяльність.
Відповідач 3 та Відповідач 4 згідно з визначенням наданим в ст. 2 Закону не є афілійованими особами з Відповідачем 1, оскільки не відповідають всім встановленим для цього ознакам, а саме: вони не провадять спільно господарську діяльність з Відповідачем 2.
Відповідно до ст. З Господарського кодексу України господарська діяльність це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Спільної господарської діяльності між Відповідачами 3 та 4 з Відповідачем 2 немає, тому позивач безпідставно стверджує, що ці особи на момент укладення договорів були афілійованими особами Відповідача 2, який є акціонером Товариства.
За змістом ч. 1 ст. 71 Закону заінтересованою особою у вчиненні правочину є:
- посадова особа органів товариства та її афілійована особа (особи),
- акціонер, який одноосібно або разом з афілійованими особами володіє 25 і більше відсотками простих акцій товариства,
та якщо вищевказані особи відповідають принаймні одній наведених в цій статті ознак:
1) є стороною такого правочину;
2) бере участь у правочині як представник або посередник (крім представництва товариства посадовими особами);
3) отримує винагороду за вчинення такого правочину від товариства (посадових осіб товариства) або від особи, яка є стороною правочину;
4) внаслідок такого правочину придбає майно чи заінтересована в інших результатах виконання правочину;
Таким чином, оскільки відповідач 3 та відповідач 4 не є афілійованими особами відповідача 2, не є посадовими особами Товариства та афілійованими особами посадових осіб Товариства, то суд вважає, що вони і не є, за визначенням наданим ст. 71 Закону, особами, заінтересованими у вчиненні правочинів, що є предметом позову.
Стосовно відповідача 2 Позивач у позовних вимогах зазначає, що згоду відповідача 1 на укладення цього договору згідно зі ст. 71 Закону, мали давати Загальні збори, а не Наглядова рада, оскільки більшість членів Наглядової ради Товариства є афілійовані особи відповідача 2.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Закону, якщо заінтересовані у вчиненні правочину особа є членом Наглядової ради, вона не бере участь у голосуванні з питання вчинення такого
Члени Наглядової ради Товариства безумовно є афілійованими особами відповідача 2, відтак вони не є заінтересованими особами у вчиненні даного правочину, оскільки не відповідають жодній із ознак, приведених в ч. 1 ст. 71 Закону, а саме: члени Наглядової ради є стороною правочину, не беруть участі у правочині як представники Товариства, не отримують винагороду чи майно від вчинення такого правочину чи від будь-якої сторони правочину, не користуються іншими результатами виконання правочину.
Виходячи з вище викладеного рішення Наглядової ради від 16.08.2010р. є законним та відповідає порядку, встановленому ст. 71 Закону "Про акціонерні товариства".
Стосовно визнання недійсними договорів укладених між першим відповідачем та відповідачами 2, 3 та 4, то при прийнятті рішення суд виходить з наступного.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами; під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
З наведеною нормою ГК України кореспондуються положення статті 25 ЗУ «Про акціонерні товариства», за якою кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: 1) участь в управлінні акціонерним товариством; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства.
Відтак, чинне законодавство не надає акціонеру права захищати інтереси товариства-емітента цих акцій в судових інстанціях чи будь-яким іншим чином представляти інтереси товариства в цивільно-правових або ж господарсько-правових відносинах.
У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України зазначено, що законодавство України (статті 110, 112, 113 Цивільного процесуального кодексу України, стаття 28 Господарського процесуального кодексу України та інші) не виключає й можливості звернення акціонера до суду за захистом охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, учасником якого він є, але за належно оформленим уповноваженням цього товариства або якщо таке право надається йому статутом останнього.
До того ж, Конституційний Суд України у згаданому рішенні також вказав, що у більшості випадків легітимні інтереси акціонерного товариства (стаття 41 Закону України "Про господарські товариства") формулюються його вищими органами і захищаються в суді не окремим акціонером, індивідуальні інтереси якого можуть суперечити як інтересам інших акціонерів, так і законним інтересам усього товариства, а правлінням чи іншими спеціально уповноваженими на це виконавчими органами останнього (статті 1, 23, 41, 46, 48 та інші Закону України "Про господарські товариства", статті 1, 21, 28 ГПК України, стаття 110 ЦПК України).
Законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акиіонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи шзнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством. Спори цієї категорії є підвідомчими (підсудними) господарським судам незалежно від їх суб'єктного складу на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК, якщо акціонер (учасник) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав (п.51 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 р. №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»).
Така ж позиція викладена і в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 24.11.2011 р. N 01-06/1642/2011 «Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за (результатами перегляду судових рішень господарських судів".
Оскільки, у позивача відстутні представницькі повноваження представляти інтереси відповідача суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог, щодо визнання недійсними правочинів, що укладені між першим відповідачем та відповідачами 2, 3 та 4 слід відмовити.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За вказаних вище обставин, суд приходить до висновку про безпідставність всіх позовних вимог заявлених позивачем, а тому суду слід відмовити в їх задоволенні у повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір належить покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 15, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -
В позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 10.09.2012 р.
Головуючий суддя Суддя Суддя Жельне С.Ч. Доленчук Д. О. Денисюк Т.С.