33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"17" вересня 2012 р. Справа № 5004/806/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Мельник О.В.
суддя Савченко Г.І. ,
суддя Саврій В.А.
при секретарі судового засідання Яремі Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Норт-Експорт" на рішення господарського суду Волинської області від 04.07.2011 р. у справі № 5004/806/11
за позовом Прокурора міста Луцька в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Норт-Експорт"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Мудрик Ольги Сергіївни
про звернення стягнення в сумі 582 162,02 швейцарських франків та 388 322,20 євро на предмет іпотеки
за участю представників сторін:
прокурора - Рункевич І.В.;
позивача - Гарщаль Г.В., Недоріз Л.Я.;
відповідача - Чепелюк О.О.;
третьої особи - не з'явився;
Прокурор міста Луцька в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (АТ "Укрексімбанк") в особі філії АТ "Укрексімбанк" у місті Луцьку звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Норт-Експорт" про стягнення боргу в сумі 549719,25 швейцарських франків та 365318,83 євро шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору №86707Z60 від 27.12.2007 року, а саме : цех по виробництву м'якої набивної іграшки ( приміщення №1-2 та з №2-1 по 2-21) (літ.Л) загальною площею 771,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Лазо, 5 ; адміністративний будинок Х-2 площею 257,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Лазо, 5; адміністративний будинок з допоміжними приміщеннями 4-2 площею 137,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Лазо, 5; будівлю офісно-виставкового залу із складськими приміщеннями 1-1 площею 1326,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Лазо, 5; будівлю офісно-складських приміщень У-1 площею 461,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Лазо, 5; земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 1,0738га, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Лазо, 5.
Рішенням господарського суду Волинської області від 04.07.2011 року (суддя Філатова С.Т. ) позов задоволено повністю.
Своє рішення суд першої інстанції нормативно обґрунтував положеннями ст.ст. 525,526,599,1048,1050,1054 ЦК України, ст.ст. 7,35, 39, ч. 2 ст. 43 Закону України «Про іпотеку», та прийшовши до висновку про наявність боргу позичальника за кредитним договором, звернув стягнення на предмет іпотеки за відповідним договором, укладеним з відповідачем, як іпотекодавцем в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором.
Відповідач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.
У обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що строк виконання зобов'язань з повернення боргу за кредитними договорами у позичальника настає 12.06.2014 року та 26.12.2014 року, тому підстав для звернення стягнення на предмети іпотеки у суду не було. Окрім того зазначає, що право позикодавця вимагати дострокового повернення боргу виникає лише в разі розірвання договору позики, а банк таких вимог не заявляв. За таких обставин вважає, що в спорі має місце недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, що призвело до винесення неправильного рішення.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи. Відповідач також зазначає, що право дострокового стягнення боргу у банку виникло на підставі ст. 1050 ЦК України, п. 4.2. кредитних договорів, тому банк правомірно звернувся до суду з позовом до іпотекодавця про звернення стягнення на предмети іпотеки через прострочення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитними договорами.
Представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, що викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї.
Третя особа Мудрик О.С. на розгляд апеляційної скарги повторно до суду не з"явилась, про поважність причин своєї неявки суд не повідомила, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання була повідомолена належним чином.
Представником відповідача було заявлене клопотання про призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи, яке обґрунтоване тим, що визначена експертом ринкова вартість предметів іпотеки перевищує їх заставну вартість, визначену у договорі іпотеки, а також застосування експертом лише порівняльного методу дослідження.
Твердження апелянта у відповідному клопотання про використанні експертом лише порівняльного методу дослідження не приймається до уваги, оскільки висновок експерта базується на витратному та порівняльному методах дослідження, й використання будь-якого з методів експертом (витратний, дохідний, порівняльний) разом чи кожного окремо відповідає положенням Інструкції про призначення та проведення судових експертиз, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року №53/5.
Колегія суддів також не приймає до уваги доводи апелянта щодо завищеної оцінки вартості предметів іпотеки, оскільки навіть за наявності зазначеної обставини, права відповідача, а в подальшому боржника у виконавчому провадженні з огляду на положення ч. 3 ст. 43 Закону України «Про виконавче провадження»не можуть бути порушені.
Враховуючи те, що наявний у матеріалах справи висновок судової будівельно-технічної експертизи №7947-7951 від 01.08.2012 року є достатньо обгрунтованим й таким, що не викликає сумніву у його правильності, істотного порушення норм, які регламентують порядок проведення експертизи судом не встановлено, колегія суддів не вбачає підстав для призначення повторної експертизи.
З цих же підстав не підлягає задоволенню і клопотання апелянта про відкладення розгляду справи в апеляційному суді та виклику для надання пояснень судового експерта.
Відмовляючи в задоволенні вказаних клопотань, апеляційний господарський суд приймає до уваги положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку та вважає за неможливе створення будь-якому учаснику спору умов для зловживання своїми процесуальними правами.
Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Апеляційним судом встановлено, що 14.06.2007 року між відкритим акціонерним товариством "Державний експортно - імпортний банк" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк") (банк) та Мудрик О.С. (позичальник) укладено кредитний договір №8670702, згідно з яким банк надав позичальнику кредит у виді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості 548000 швейцарських франків з кінцевою датою погашення кредиту 12 червня 2014 року з річною процентною ставкою 9,99%.
Отримання кредиту підтверджується меморіальними валютними ордерами №1 від 14.06.2007 року, №1 від 18.06.2007 року, №1 від 25.06.2007 року №1 від 12.07.2007 року, №1 від 24.07.2007 року, №1 від 26.07.2007 року, №1 від 27.07.2007 року, №1 від 08.08.2007 року, №1 від 10.08.2007 року, №1 від 13.08.2007 року, №1 від 14.08.2007 року, №1 від 28.08.2007 року, №1 від 10.09.2007 року, №1 від 11.09.2007 року (а.с. 59-65).
27.12.2007 року між банком та Мудрик О.С. (позичальник) укладено кредитний договір №86707С51, згідно з яким банк надав позичальнику кредит у виді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості 330000 євро з кінцевою датою погашення кредиту 26 грудня 2014 року з річною процентною ставкою 12%.
Отримання кредиту підтверджується меморіальними валютними ордерами №1 від 27.12.2007 року, №1 від 14.01.2008 року, №1 від 16.01.2008 року, №1 від 01.02.2008 року, №1 від 14.02.2008 року, №1 від 03.03.2008 року, №1 від 06.03.2008 року №1 від 15.04.2008 року, №1 від 24.04.2008 року, №1 від 29.04.2008 року. (а.с. 66-70).
У забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами №8670702 від 14 червня 2007 року та №86707С51 від 27 грудня 2007 року, між позивачем, як іпотекодержателем та товариством з обмеженою відповідальністю "Норт - Експорт", як іпотекодавцем було укладено та нотаріально посвідчено іпотечний договір №86707Z60 від 27.12.2007 року.
Відповідно п.1.3.1 - п.1.3.6 даного договору, предметами іпотеки є приміщення, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Лазо, 5, а саме : цех по виробництву м'якої набивної іграшки ( приміщення №1-2 та з №2-1 по 2-21) /літ.Л/ загальною площею 771.4 кв.м..; адміністративний будинок Х-2 площею 257,6 кв.м.; адміністративний будинок з допоміжними приміщеннями 4-2 площею 137,6 кв.м.; будівля офісно - виставкового залу із складськими приміщеннями Т-1 площею 1326,6 кв.м.; будівля офісно - складських приміщень V-1 площею 461,1 кв.м.; земельна ділянка несільськогосподарського призначення площею 1,0738 га.
Згідно п.1.3.6 договору іпотеки, загальна заставна вартість предмета іпотеки визначена сторонами в сумі 7728500 грн.. Вартість кожного окремого об"єкту нерухомого майна, як предмета іпотеки сторонами в договорі не погоджено.
У відповідності до п.2.1.4 , 2.1.5 договору, іпотекодержатель має право : у разі невиконання позичальником кредитних договорів та/або невиконання їх умов, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпетокодавця; за рахунок предмета іпотеки задовольнити в повному обсязі вимоги, що випливають із кредитних договорів на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, неустойку; витрати, пов'язані з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрати на утримання, збереження предмета іпотеки та страхування предмета іпотеки, а також інші збитки, завдані порушенням основного зобов'язання чи умов цього договору.
Суд першої інстанції на підставі ст. ст. 525,526, 1048, 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України, а також положень п. 4.2. кредитних договорів, врахувавши факт звернення позивача до позичальника з повідомленням - вимогою №086-16/3857 від 22.11.2010 року про дострокове повернення кредиту, дійшов правильного висновку про виникнення у позивача права на дострокове стягнення заборгованості за кредитними договорами.
Окрім того, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.12.2011 року (справа 2-8170/11), що набрало чинності, з Мудрик О.С. на користь банку стягнуто заборгованість за кредитними договорами №86707С12 від 14.06.2007 року та № 86707С51 від 27.12.2007 року, в забезпечення яких відповідачем було укладеного договір іпотеки. Отже, зазначеним рішенням з цивільної справи також встановлено факт невиконання Мудрик О.С., як позичальником своїх зобов'язань за кредитними договорами, й такий факт відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України не потребує доказування.
Доказів сплати зазначеної заборгованості позичальником на час перегляду справи апеляційним господарським судом жодною стороною надано не було.
Судом першої інстанції на підставі меморіальних валютних ордерів про перерахування коштів за період з 14.06.2007 року по 29.04.2008 року (а.с. 59-70), банківських виписок про проведення розрахунків за період з 14.06.2007 року по 17.06.2011 року (а.с. 143-152) беззаперечно встановлено, з чим також погоджується колегія суддів апеляційного господарського суду, що заборгованість позичальника за кредитним договором №86707С12 від 14.06.2007 року становить 582162,02 швейцарських франків, що складається з 501711,94 швейцарських франків основного боргу; 48589,56 швейцарських франків відсотків за користування кредитом в період з 01.07.2010 року по 14.06.2011 року; 31860,52 швейцарських франків пені за період з 01.07.2010 року по 14.06.2011 року та за кредитним договором №86707С51 від 27.12.2007 року - 388322,20 євро, що складається з 328785 євро основного боргу; 38253,49 євро відсотків за користування кредитом за період з 01.07.2010 року по 14.06.2011 року; 21283,71 євро пені за період з 01.07.2010 року. по 14.06.2011 року.
Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
При вирішенні спорів, предметом яких є звернення стягнення на майно, передане в іпотеку принциповим вважається встановлення судом факту невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання, лише за умови якого суд й має право звернути стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до положень статей 33, 35 Закону України "Про іпотеку", згідно з якими у разі порушення основного зобов'язання іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до частини 2 статті 35 Закону України "Про іпотеку".
Вимога №086-16/4102 від 15.12.2010 року про звернення стягнення на предмет іпотеки надіслана банком для ТОВ «Норт - Експорт»та отримана відповідачем 20.12.2010 року (а.с. 73).
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Отже, суд першої інстнції дійшов вірного висновку щодо необхідності звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу за кредитними договорами.
Поряд з тим, згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку", яка є спеціальним законом по відношенню до норм Цивільного кодексу України, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Із наведеної правової норми, що містить вимоги до змісту судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, вбачається, що окрім іншого, у судовому рішенні має бути зазначено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що оспорюване рішення господарського суду Волинської області вказаним вимогам норм матеріального права не відповідає, з огляду на те, що при його ухваленні судом першої інстанції не було встановлено, й у резолютивній частині рішення не вказано початкову ціну предмета іпотеки, не нижче якої заставлене майно може бути реалізоване в рахунок задоволення вимог банку за кредитними угодами.
Згідно ч.2 ст.43 Закону України "Про іпотеку", початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.
Апеляційним господарським судом не було жодного доказу у підтвердження досягнення сторонами згоди щодо початкової ціни продажу предмета іпотеки, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає за необхідне прийняти до уваги оцінку предмета іпотеки, проведену відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, що визначена у висновку №7947-7951 судової будівельно-технічної експертизи від 01.08.2012 року.
Відповідно до зазначеного висновку експерта, ринкова вартість кожного окремого об'єкту нерухомого майна, що знаходиться в м. Луцьку по вул. Лазо,5 та переданого в іпотеку згідно іпотечного договору №86707Z60, визначена станом на день оцінки становить : 10763000 грн., в тому числі : цех по виробництву м'якої набивної іграшки ( приміщення №1-2 та з №2-1 по 2-21) /літ.Л/ - 2394000 грн.; адміністративний будинок (Х-2) - 1876000 грн.; адміністративний будинок з допоміжними приміщеннями (4-2) 1108000 грн.; будівля офісно - виставкового залу зі складськими приміщеннями (Т-1) 3914000; будівля офісно - складських приміщень (V-1) - 1471000; земельна ділянка несільськогосподарського призначення площею 1,0738 га -1570000 грн..
Апеляційний господарський суд вважає неприйнятними доводи апелянта щодо необхідності розірвання кредитних договорів, як умови стягнення боргу за кредитним договором та, як наслідок можливості звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки передбачене статтею 1050 ЦК України право кредитодавця вимагати від позичальника дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, є самостійним. Реалізація такого права жодним чином не залежить від пред'явлення кредитодавцем вимог про розірвання кредитного договору відповідно до положення статті 651 ЦК України.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції за виключенням визначення вартості предметів іпотеки повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права за виключенням положень ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку»при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України Рівненський апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Норт-Експорт" задоволити частково.
Рішення господарського суду Волинської області від 04.07.2011 р. у справі № 5004/806/11 змінити, виклавши пункти 2 та 3 його резолютивної частини в наступній редакції:
"У рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Норт-Експорт" ( м. Луцьк, вул. Лазо, 5, код ЄДРПОУ 30659300) перед Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Луцьку (м. Луцьк, вул. Б. Хмельницького, 5, код ЄДРПОУ 26196437) за кредитним договором № 86707С12 від 14.06.2007 року в сумі 582162,02 швейцарських франків, що складається з 501711,94 швейцарських франків основного боргу; 48589,56 швейцарських франків відсотків за користування кредитом; 31860,52 швейцарських франків пені та за кредитним договором № 86707С51 від 27.12.2007 року в сумі 388322,20 євро, що складається з 328785,00 євро основного боргу; 3825349 євро відсотків за користування кредитом; 21283,71 євро пені, звернути стягнення на предмети іпотеки згідно іпотечного договору № 86707Z60 від 27.12.2007 року, що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Норт-Експорт" та знаходиться в м. Луцьк, вул. Лазо, 5, шляхом продажу на прилюдних торгах наступного майна:
а) цех по виробництву м'якої набивної іграшки (приміщення №1-2 та з №2-1 по 2-21) /літер Л/ загальною площею 771,4 кв.м., з початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації - 2394000,00 гривень.
б) адміністративний будинок Х-2 площею 257,6 кв.м., з початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації - 1876000,00 гривень.
в) адміністративний будинок з допоміжними приміщеннями Ч-2 площею 137,6 кв.м., з початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації - 1108000,00 гривень.
г) будівлю офісно-виставкового залу із складськими приміщеннями Т-1, площею 1326,6 кв.м., з початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації - 3914000,00 гривень.
д) будівлю офісно-складських приміщень V-1 площею 461,1 кв.м., з початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації - 1471000,00 гривень.
е) земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 1,0738 га, з початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації - 1570000,00 гривень."
В решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Савченко Г.І.
Суддя Саврій В.А.