33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"17" вересня 2012 р. Справа № 5004/890/12
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Петухов М.Г.
суддя Олексюк Г.Є. ,
суддя Гулова А.Г.
за участю представників сторін:
від позивача: Замойська Т.М.;
від відповідача: Проскуровський В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Луцький картонно-руберойдовий комбінат"
на рішення господарського суду Волинської області від 06.08.2012 р.
у справі № 5004/890/12 (суддя Костюк С.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ястреб"
до Відкритого акціонерного товариства "Луцький картонно-руберойдовий комбінат"
про стягнення 178 661,26 грн.
Рішенням господарського суду Волинської області від 06.08.2012 р. у справі № 5004/890/12 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ястреб" до Відкритого акціонерного товариства "Луцький картонно-руберойдовий комбінат" про стягнення 178 661, 26 грн. задоволено. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Луцький картонно-руберойдовий комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ястреб" 178 661,26 грн., з них 166 841,38 грн. заборгованості, 9 868,04 грн. пені, 1 951,84 грн. 3% річних, а також 3 573,23 грн. витрат по оплаті судового збору.
При винесенні вищевказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі укладеного 01.12.2011 р. договору № 5 про надання охоронних послуг, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати за плату послуги охорони об'єкту.
Вирішуючи спірні правовідносини, судом першої інстанції було встановлено, що позивач свої договірні зобов'язання виконав в повному обсязі. Крім того, наявними в матеріалах справи актами підтверджується факт виконання позивачем послуг на загальну суму 166 841,38 грн.
Враховуючи положення п. 7.4 договору № 5 від 01.12.2011 року про надання охоронних послуг та, керуючись ст. ст. 230, 231, 232 ГК України, ст. 549 ЦК України, місцевий суд дійшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені за період з 06.01.2012 року по 25.06.2012 року в сумі 9 868,04 грн.
Разом з тим, враховуючи положення ст. 625 ЦК України та підтверджений належним чином факт заборгованості сумі 166 841,38 грн., господарський суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність визначених законом підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 3 % річних в сумі 1951,84 грн.
Таким чином, враховуючи відповідні положення цивільного та господарського законодавства, встановлений факт заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 166 841,38 грн. та наявні в матеріалах справи докази на підтвердження останнього, місцевий суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення основної суми боргу в розмірі 166 841,38 грн. та для нарахування штрафних санкцій на суму 11 819, 88 грн. (9 868,04 грн. - пеня, 1 951,84 грн. - 3% річних).
Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, Відкрите акціонерне товариство "Луцький картонно-руберойдовий комбінат" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 06.08.2012 р. у справі № 5004/890/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апелянт вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято внаслідок неповного з'ясування обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Скаржник вважає, що посилання суду першої інстанції на п. 7.2. та 7.4. Договору про надання охоронних послуг в редакції, яка викладена в судовому рішенні, є безпідставними, оскільки сторонами, як стверджує скаржник, в належній формі не досягнуто згоди щодо саме такого змісту умов Договору. В додаткових поясненнях поданих 17.09.2012р. перед судовим засіданням, просить врахувати, що в редакції Договору наявного у відповідача, пункти 7.2. та 7.4. не передбачають конкретних строків розрахунку, містять інший розмір відповідальності за порушення строку оплати (0,01 % за кожний день прострочки) та інший строк позовної давності.
Враховуючи вказані вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, скаржник вважає, що суд першої інстанції задоволив позовні вимоги за відсутності на те правових підстав, у зв'язку з чим оскаржуване рішення слід скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити в повному обсязі.
Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти доводів та вимог скарги, вважаючи їх помилковими та такими, що не відповідають дійсності і спростовуються наступними обставинами.
Представник Позивача у відзиві на апеляційну скаргу звертає увагу суду на те, що 01 грудня 2011 року між Позивачем та Відповідачем у письмовій формі було укладено договір №5 про надання охоронних послуг у відповідності до якого Відповідач доручав, а Позивач зобов'язувався надати за плату послуги охорони.
Враховуючи, що договір був підписаний сторонами та скріплений печатками без будь-яких застережень, то у відповідності до ч.2 ст.180 ГК України та ч.1 ст.181 ГК України вважається, що сторони дійшли згоди щодо усіх умов договору (в тому числі щодо умов, викладених у п.п.7.2., 7.4.), а договір, на думку позивача, є укладеним.
Окрім того, позивач у своєму відзиві здійснює посилання на ч.1 ст.903 ЦК України, згідно якої, якщо договором передбачено надання послуг за плату, то замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Позивач звертає увагу суду, що у відповідності до ст.230 ГК України, ст.549 ЦК України, а також ст.1 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пунктом 7.4 Договору сторони встановили відповідальність за несвоєчасну оплату наданих послуг.
Враховуючи наведене вище Позивач просить суд апеляційної інстанції залишити рішення господарського суду Волинської області від 06.08.2012р. по справі №5004/890/12 без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Луцький картонно-руберойдовий комбінат" без задоволення, так як суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно дослідив всі обставини справи в їх сукупності та дійшов правомірного висновку про невиконання Відповідачем своїх договірних зобов'язань перед Позивачем з оплати наданих охоронних послуг.
17 вересня 2012 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду скаржник підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, вважає, що судом першої інстанції при винесенні даного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. У зв'язку із зазначеним рахує, що рішення господарського суду Волинської області від 06.08.2012 р. у справі № 5004/890/12 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ястреб" в судовому засіданні заявив, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 01.12.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ястреб" (замовник) та Відкритим акціонерним товариством "Луцький картонно-руберойдовий комбінат" (виконавець) було укладено договір № 5 про надання охоронних послуг (далі по тексту - Договір, а.с. 6-9).
Відповідно до п. 1.1. Договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати за плату послуги охорони об'єкту, вказаного у дислокації (Додаток № 1 до даного Договору, а.с. 10).
Згідно п. 1.4 щомісячна вартість послуг постів охорони за даним Договором становить 57 600,00 грн. і встановлена з урахуванням 20 % ПДВ.
У відповідності до п. 7.2. договору оплата щомісячної суми Договору здійснюється до 05 числа місяця, наступного за звітним, за безготівковим розрахунком. У разі дострокового розірвання договору оплата повинна здійснюватися на протязі 2-х банківських днів з моменту підписання Акту здачі-прийняття (надання послуг).
Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписується Сторонами в останній день поточного місяця. У разі дострокового розірвання договору Акт про надання охоронних послуг підписується сторонами в останній день дії цього Договору (п. 7.3. Договору).
Пунктом 7.4. Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної сплати щомісячної суми Договору, нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розмір пені обчислюється від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен місяць до повного розрахунку.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 27 лютого 2012 року між сторонами було укладено Угоду про припинення дії договору № 5 від 01.12.2011 р. про надання охоронних послуг (а.с. 13).
Згідно вказаної угоди сторони дійшли згоди щодо припинення дії Договору з 27.02.2012 р.
Пунктом 3 даної угоди передбачено, що із укладенням даної угоди зобов'язання замовника щодо оплати вартості охоронних послуг не припиняються і повинні бути виконані у встановлений договором строк.
Згідно акту зняття постів від 27.02.2012 року позивач зняв пости охорони з об'єкта відповідача о 10 годині 00 хвилин 27 лютого 2012 року, замовник до виконавця претензій не має (а.с. 14).
Визначені Договором зобов'язання позивач виконав в повному обсязі.
Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме актами здачі-приймання робіт № ОУ-0000009 від 31.12.2011 року, № ОУ-0000007 від 31.01.2012 року, № ОУ-0000079 від 27.02.2012 року підписаними сторонами договору (а.с. 15-17). Згідно з даними актами позивачем виконано послуг на загальну суму 166 841,38 грн.
Відповідач, в свою чергу, визначені Договором обов'язки по оплаті отриманих послуг не виконав, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість в розмірі 166 841,38 грн.
На момент розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, боржником не було подано жодних доказів на спростування факту наявності заборгованості у вказаній вище сумі за укладеним між сторонами Договором.
Разом з тим, позивачем заявлено вимоги щодо стягнення 9 868,04 грн. - пені та 1 951,84 грн. - 3% річних.
Аналізуючи встановлені обставини справи та вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції враховує наступні правоположення діючого законодавства.
Згідно приписів ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 978 ЦК України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Разом з тим, частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В силу ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В свою чергу, наявними в матеріалах справи доказами належним чином підтверджується факт невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань. Докази, які б доводили протилежне, у справі відсутні.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовної вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 166 841,38 грн.
З приводу позовних вимог в частині стягнення 3 % річних в сумі 1 951, 84 грн. суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступне.
У відповідності до положень ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
При цьому, із встановлених обставин справи вбачається, що відповідач не виконав вчасно покладених на нього за договором зобов'язань.
Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача 3% річних становить 1 951,84 грн. (а.с. 18).
На підставі вказаного вище та враховуючи встановлений факт заборгованості, суд апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в цій частині.
З приводу висновку місцевого господарського суду щодо задоволення позову в частині стягнення пені в сумі 9 868,04 грн., то суд апеляційної інстанції погоджується із таким висновком, виходячи з наступного.
Згідно пункту 7.4 договору № 5 від 01.12.2011 року про надання охоронних послуг у випадку несвоєчасної сплати щомісячної суми договору, нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідач в порушення п.7.2 договору № 5 від 01.12.2011 року не сплатив вчасно вартість наданих послуг, в зв'язку з чим позивачем була нарахована пеня за період з 06.01.2012 року по 25.06.2012 року в сумі 9 868,04 грн.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.
Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 вказаного вище Закону передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно розрахунку позивача сума пені за період з 06.01.2012 року по 25.06.2012 року складає 9 868,04 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
Таким чином, судова колегія вважає, що вимога позивача стосовно стягнення пені у вказаному вище розмірі є цілком обгрунтованою, а тому підлягає до задоволення.
Таким чином, суд першої інстанції цілком правомірно дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи відповідача не можуть бути взяті судом апеляційної інстанції до уваги виходячи з наступного.
В силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач завчасно, а саме 29.07.2012р. отримав ухвалу суду першої інстанції про порушення провадження у справі, однак не здійснив ніяких дій для повідомлення суду та позивача з приводу наявності своїх заперечень до початку розгляду справи. При цьому наявність клопотання про відкладення та відрядження одного з представників з 06.08.2012р. по 07.08.2012р. не перешкоджало відповідачу завчасно подати відзив на позов з своїми запереченнями та доказами на їх підтвердження.
З врахуванням вищевикладеного та приписів ст.ст. 33, 34,101 ГПК України , судова колегія суддів не може прийняти в якості належного доказу копію Договору умови якого викладені у пунктах 7.2. та 7.4 відрізняються від поданого позивачем, а тому доводи скаржника не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про порушення сторонами принципу свободи Договору при укладенні останнього.
Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Волинської області від 06.08.2012 р. у справі № 5004/890/12 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Луцький картонно-руберойдовий комбінат" - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-
1. Рішення господарського суду Волинської області від 06.08.2012 р. у справі № 5004/890/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Луцький картонно-руберойдовий комбінат" - без задоволення.
2. Справу № 5004/890/12 надіслати в господарський суд Волинської області.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Гулова А.Г.