79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
10.09.12 Справа № 5008/280/2012
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Зварич О.В.
суддів Хабіб М.І.
Якімець Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (надалі ПАТ "Промінвестбанк") в особі філії "Відділення ПАТ "Промінвестбанк" в м. Ужгород"за № 07-05/1066 від 02.07.2012р. (вх. № 308 від 05.07.2012р.)
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.06.2012р.
у справі № 5008/280/2012
за позовом: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (надалі ФОП ОСОБА_2)
до відповідача: ПАТ "Промінвестбанк" в особі філії "Відділення ПАТ "Промінвестбанк" в м. Ужгород"
про стягнення суми 126 169,32 грн., в тому числі 89 476,70 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів за договором оренди від 01.10.2007р., 6 915,49 грн. пені за прострочку платежу, 20 716,88 грн. інфляційних втрат та 8 060,25 грн. трьох відсотків річних,
за участю:
від позивача: ОСОБА_2 (паспорт серія НОМЕР_1 виданий Ужгородським МУММВС України в Закарпатській області 04.02.2010р.), ОСОБА_3 -представник (договір №5/12-ГС про надання правової (юридичної) допомоги);
від відповідача: не з'явився,
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 14.06.2012р. у справі № 5008/280/2012 (суддя Ремецькі О.Ф.) позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі філії «Відділення «Промінвестбанку в м. Ужгороді»на користь ФОП ОСОБА_2 суму 118 253,83 грн., в тому числі 89 476,70 грн. заборгованості по орендній платі, 20 716,88 грн. інфляційних втрат та 8 060,25 грн. три відсотки річних, а також суму 2 365,70 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 11 340,00 грн. витрат по оплаті послуг адвоката.
При винесенні рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належним чином не виконав договірні зобов'язання; допустив заборгованість по орендній платі за період з листопада 2008 року по лютий 2009 року в сумі 89 476,70 грн.
Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що рішення місцевого господарського суду винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу суду на те, що станом на дату подання позивачем позовної заяви орендодавцем не виставлялись рахунки на оплату орендної плати за період 01.11.2008р. по 23.02.2009р. Вказує, що висновок місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат не відповідає вимогам п. 6 ст. 232 ГК України, оскільки зобов'язання щодо сплати штрафних санкцій припинилось 23.08.2009р. Зазначає, що позивачем не надано суду жодних документів на підтвердження понесених ним витрат по оплаті послуг адвоката, окрім договору про надання правової (юридичної) допомоги від 07.05.2012р. вважає, що судом першої інстанції безпідставно відхилено доводи відповідача про пропуск позивачем строків позовної давності. Просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 14.06.2012р. у справі № 5008/280/2012 та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а доводи апелянта - надуманими, безпідставними та бездоказовими. Просить залишити рішення господарського суду Закарпатської області від 14.06.2012р. у справі № 5008/280/2012 без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 20.07.2012р. введено у склад колегії суддю Гриців В.М.
Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 10.09.2012р. введено у склад колегії суддю Якімець Г.Г.
Відповідач не забезпечив явки в судове засідання уповноваженого представника, 10.09.2012р. надіслав телеграму про відкладення розгляду справи, повідомив про неможливість надання витребуваних судом документів у зв'язку з реорганізацією філії.
Колегія суддів, порадившись, вирішила клопотання відхилити з огляду на те, що таке є немотивованим. Як вбачається із вищезазначеного клопотання, відповідачу було відомо про те, що розгляд апеляційної скарги призначено на 10.09.2012р. і він міг забезпечити надання витребуваних судом документів до 03.09.2012р. як зазначено в ухвалі від 23.07.2012р.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в судовому засіданні представники позивача надали акт приймання-передачі орендованого майна згідно договору оренди від 01.10.2007р., оригінали рахунків по договору оренди та виписки по рахунку орендодавця.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представників позивача, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду господарського суду Закарпатської області від 14.06.2012р. у справі № 5008/280/2012, з огляду на наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, 01 жовтня 2007 року між приватним підприємцем ОСОБА_2 (орендодавець) та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, в особі керуючого філією „Відділення Промінвестбанку в м. Ужгород" Сідак В.В. (орендодавець) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 24/33-2007 (надалі договір), за умовами якого орендодавець зобов'язується передати орендарю, а орендар зобов'язується прийняти у тимчасове володіння та користування приміщення, визначене в цьому договорі, а також зобов'язується сплачувати орендодавцю орендну плату(а.с. 15-16).
Згідно п. 1.2 договору приміщення, яке передається в оренду за цим договором знаходиться на другому поверсі будівлі за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 150,00 кв.м.
В п. 2.1 договору зазначено, що приміщення надається в оренду на строк з 01 жовтня 2007 року до 25 липня 2010 року.
Сторони погодили, що строк оренди може бути змінений лише за згодою сторін (п. 2.3 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору плата за користування приміщенням, переданим в оренду складає 17,05 доларів США за 1 (один) м.кв. орендованої площі в місяць, плюс ПДВ. Орендна плата сплачується в українських гривнях за офіційним курсом Національного банку України на день перерахунку.
У відповідності до п. 3.2 договору плата за оренду сплачується в безготівковому порядку на рахунок орендодавця № НОМЕР_2 в Промінвестбанку м. Ужгород, МФО 312163. Оплата здійснюється не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем строку орендного користування за цим договором на підставі виставлених рахунків.
Договір оренди нежитлового приміщення № 24/33-2007 від 01.10.2007р. підписаний та скріплений печатками сторін, що свідчить про погодження ними всіх істотних умов даного договору.
Згідно акта приймання-передачі від 01 жовтня 2007 року орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення, загальною площею 150,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 148).
18 травня 2009 року сторонами складено та підписано акт звірки розрахунків по сплаті орендних платежів згідно договору оренди нежитлових приміщень від 01.10.2007р., з якого вбачається що орендодавець та орендар підтверджують наявність заборгованості по сплаті орендарем орендних платежів за період з листопада 2008 року по лютий 2009 року (а.с. 68).
З наданих суду представниками позивача рахунків по договору оренди та виписок по рахунку орендодавця вбачається, що орендар належним чином не виконав своїх договірних зобов'язань по сплаті орендної плати за період з листопада 2008 року по лютий 2009 року, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 89 476,70 грн. (а.с. 150-179).
Згідно підписаного сторонами 23 лютого 2009 року акта орендоване приміщення було повернуто орендодавцю (а.с. 21).
25 січня 2012 року та 20 лютого 2012 року позивач надсилав відповідачу претензії про сплату боргу за договором оренди нежитлового приміщення від 01.10.2007р. на суму 89 476, 70 грн. (а.с.17-20), які залишені відповідачем без відповіді та задоволення, що і слугувало підставою звернення ФОП ОСОБА_2 до місцевого господарського суду з даним позовом.
При винесенні постанови, колегія суддів керувалася наступним:
Згідно ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Аналогічно п. 1 ст. 283 ГК України передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
У відповідності із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу вимог ч. 1 ст. 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Матеріалами справи підтверджується факт укладення між позивачем та відповідачем договору оренди нежитлового приміщення № 24/33-2007 від 01.10.2007р., умовами якого визначено розмір орендної плати та строки її оплати.
Судом встановлено, що орендоване приміщення 01.10.2007р. було передане в оренду відповідачу та 23.02.2009р. повернуто орендодавцю, підтвердженням чого є відповідні акти приймання-передачі.
Наявними в матеріалах справи актом звірки розрахунків по сплаті орендних платежів від 18.05.2009р., рахунками по договору оренди та виписками з рахунку позивача підтверджується порушення орендарем свого обов'язку по сплаті орендної плати за період з листопада 2008 року по лютий 2009 року, внаслідок чого виник борг перед позивачем в розмірі 89 476,70 грн.
В матеріалах справи відсутні і суду не надані докази про виконання відповідачем зобов'язань по сплаті орендних платежів за договором оренди від 01.10.2007 року в повному обсязі.
Проаналізувавши вищевказані норми чинного законодавства України та матеріали справи колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд повно та всебічно дослідив обставини у даній справі та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ПАТ "Промінвестбанк" в особі філії "Відділення ПАТ "Промінвестбанк" в м. Ужгород" на користь ФОП ОСОБА_2 заборгованості по орендній платі в розмірі 89 476,70 грн.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно задоволив позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 8 060,25 грн. та 20 716,88 грн. інфляційних втрат.
В частині відмови в стягненні пені у розмірі 6 915,49 грн. за період з вересня 2011 року по лютий 2012 року (включно) оскаржуване рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим, враховуючи таке:
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтями 1, 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996р. №543/96-ВР з наступними змінами та доповненнями передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 7.3 договору у випадку заборгованості по виплаті плати за оренду орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від місячної суми орендної плати.
Пунктом 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки, 23.02.2009р. орендоване приміщення було повернуто орендодавцю, що підтверджується актом передачі від 01.10.2007 року, відтак, нарахування пені, припиняєтьсяз 24.08.2009р.
Відповідно до ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Отже, в даному випадку, строк позовної давності за вимогою про стягнення пені сплив 24.02.2010р.
З огляду на вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 6 915,49 грн. задоволенню не підлягають.
Щодо часткового задоволення вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката, слід зазначити про те, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
В матеріалах справи міститься договір про надання правової (юридичної) допомоги № 5/12-ГС від 07.05.2012р., укладений між позивачем (замовник) та адвокатом ОСОБА_3 з метою захисту та представлення інтересів ПП ОСОБА_2 у господарському суді Закарпатської області у даній справі (а.с.31-33).
В п. 3.1 вищевказаного договору передбачена вартість послуг, що надаються виконавцем -12 000,00 грн.
На підтвердження оплати даної суми позивач надав оригінал квитанції №13 від 05.06.2012р. на суму 12 000,00грн. (а.с.64).
Колегія суддів констатує, що вимоги позивача про відшкодування суми понесених витрат по оплаті послуг адвоката належним чином обґрунтовані. Водночас, враховуючи часткове задоволення заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим та правомірним визначення судом першої інстанції розміру відшкодування таких витрат позивача пропорційно розміру задоволення суми позову.
Не заслуговують на увагу твердження відповідача про порушення позивачем строку позовної давності за зверненням до суду з даним позовом.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Факт переривання строку позовної давності в даних правовідносинах підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки розрахунків по сплаті орендних платежів згідно договору оренди нежитлових приміщень від 01.10.2007р., складений та підписаний сторонами 18 травня 2009 року, оскільки в цьому акті відповідач визнав наявність заборгованості по сплаті орендних платежів за період з листопада 2008 року по лютий 2009 року.
Таким чином, позивач звернувся до суду з даним позовом в межах строку позовної давності.
Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Всупереч вимог ст.33 ГПК України відповідачем не було надано суду доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві.
Враховуючи вищевказане, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, колегією суддів не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на скаржника згідно вимог ст.49 ГПК України.
Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
Рішення господарського суду Закарпатської області від 14.06.2012р. у справі № 5008/280/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.
Справу повернути в господарський суд Закарпатської області.
Головуючий суддя Зварич О.В.
судді Хабіб М.І.
Якімець Г.Г.