04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
06.09.2012 № 5011-42/3868-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Авдеєва П.В.
Яковлєва М.Л.
за участю представників:
від позивача: представник - Овдіна Ю.Б. - за довіреністю,
від відповідача: представник - Івахненко І.В. - за довіреністю,
від третьої особи: представник - Чеботарьова І.Г. - за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2012 р.
у справі № 5011-42/3868-2012 (суддя Паламар П.І.)
за позовом Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ
до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», м. Київ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
про визнання відсутності права власності,
У березні 2012 р. Дочірня компанія «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про визнання відсутнім у відповідача права власності на природний газ обсягом 341 105,97 тис. куб.м, з яких:
1) 121 218,760 тис. куб.м природного газу, який видобутий в січні-грудні 2007 р.,
2) 219 887,21 тис. куб.м природного газу, з них:
- 110 955,547 тис. куб.м, видобутого у січні-грудні 2008 р.,
- 26 963,594 тис. куб.м, видобутого у січні-березні 2009 р.,
- 62 218,276 тис. куб.м, видобутого у квітні-грудні 2009 р.,
- 19 749,793 тис. куб.м, видобутого у січні-березні 2010 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2012 р. до участі у справі № 5011-42/3868 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2012 р. у справі № 5011-42/3868-2012 у позові Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Дочірня компанія «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції безпідставне необґрунтоване прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає про необґрунтованість і безпідставність доводів позивача та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги у повному обсязі.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні обсяги природного газу були видобуті при здійсненні спільної діяльності за договором про спільну діяльність № 410/95 від 14.09.1995 р. між ПАТ «Укрнафта» та Компанією «Карпатські Петролеум Корпорейшн» протягом 2007-2010 р. та передані у газотранспортну систему (ГТС) та підземні сховища природного газу (ПСГ), які знаходяться на балансі позивача, що підтверджено актами закачки природного газу в ПСГ ДК «Укртрансгаз».
Предметом спору у справі є вимога про визнання відсутнім у відповідача права власності на природний газ обсягом 341 105,97 тис. куб. м, з яких: 1) 121 218,760 тис. куб. м природного газу, видобутого у січні-грудні 2007 року; 219 887,21 тис. куб. м природного газу (з них 110 955,547 тис. куб. м, видобутого у січні-грудні 2008 року, 26 963,594 тис. куб. м, видобутого у січні-березні 2009 року, 62 218,276 тис. куб. м, видобутого у квітні-грудні 2009 року, 19 749,793 тис. куб. м, видобутого у січні-березні 2010 року).
Суд першої інстанції правильно встановив, що позивач відповідно до постанов Національної комісії регулювання електроенергетики України від 16.02.2005 р. N 90, від 18.02.2010 р. N 143 та N 144 у період видобутку та передачі до ГТС та ПСГ спірних обсягів природного газу визначався ліцензіатом при провадженні господарської діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, які знаходяться на її балансі, та зберігання природного газу у підземних сховищах природного газу, які знаходяться на її балансі.
Також, суд першої інстанції обґрунтовано послався на те, що позивач відповідно до ст. 5 Закону України «Про природні монополії» є суб'єктом природної монополії у сфері транспортування природного газу магістральними трубопроводами.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.03.2011 р. у справі № 46/605, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2011 р. у справі № 46/605, за позовом ПАТ «Укрнафта» до ДК «Укртрансгаз» визнано укладеним договір № 660/10/ін. зберігання природного газу від 05.05.2010 р. у редакції, викладеній у резолютивній частині рішення.
Із змісту зазначених рішень вбачається, що предметом договору зберігання визначено, зокрема і природний газ обсягом 341 105,97 тис. куб. м, з яких:
1) 121 218,760 тис. куб. м - природний газ, видобутий у січні - грудні 2007 р. та переданий на зберігання в ПСГ;
2) 219 887,21 тис. куб. м. - природний газ, який надійшов до газотранспортної системи позивача, а саме:
110 955,547 тис. куб. м - природний газ, видобутий у січні - грудні 2008 р.;
26 963,594 тис. куб. м - природний газ, видобутий у січні - березні 2009 р.;
62 218,276 тис. куб. м - природний газ, видобутий у квітні - грудні 2009 р.;
19 749,793 тис. куб. м. - природний газ, видобутий у січні - березні 2010 р.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Визнавши за результатом розгляду справи № 46/605 укладеним договір № 660/10/ін. зберігання природного газу від 05.05.2010 р. у редакції, викладеній у резолютивній частині рішення, Господарський суд міста Києва, з яким погодився і Київський апеляційний господарський суд, встановив факт знаходження спірних обсягів природного газу на зберіганні у позивача, визначивши одночасно характер правовідносин між позивачем та відповідачем щодо спірних обсягів природного газу. Так, правовідносини між останніми щодо спірних обсягів природного газу засновані на договорі зберігання.
Відповідно до ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Згідно із ч. 1 ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.
Відповідно до п. 2.5. договору № 660/10/ін. зберігання природного газу від 05.05.2010 р. у редакції, викладеній у резолютивній частині рішення у справі № 46/605, строк зберігання газу поклажодавця в ПСГ визначається з моменту початку закачування газу в ПСГ до завершення періоду відбору, тобто не пізніше 15 квітня відповідного сезону зберігання. Під сезоном зберігання розуміється період часу, який починається 16 квітня відповідного року та завершується 15 квітня наступного року. Відповідно до п. 9.1. зазначеного договору договір діє в частині зберігання газу до 15.04.2011 р. При цьому цим же пунктом договору передбачено автоматичну пролонгацію договору на наступний відповідний період зберігання.
З огляду на встановлені у справі № 46/605 обставини суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги доводи позивача про те, що частина спірних обсягів природного газу були спожиті у лютому-квітні 2011 р., тобто до дати набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва від 14.03.2011 р. у справі № 46/605.
Колегія суддів відхиляє посилання позивача на касаційне оскарження судових рішень у справі № 46/605, оскільки позивачем не надано доказів скасування зазначених судових рішень касаційною інстанцією.
Крім того, колегія суддів погоджується і з висновком суду першої інстанції про те, що будучи професійним зберігачем природного газу, зокрема і спірних обсягів природного газу, позивач не наділений положеннями чинного законодавства правом звертатись до суду з позовними вимогами до поклажодавця про визнання відсутності в останнього прав на передані на зберігання обсяги природного газу.
Так, відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів у спосіб, передбачений законом.
Норми матеріального права, на порушення яких вказує позивач, зокрема положення Цивільного кодексу України, Кодексу України про надра, Закону України «Про нафту і газ», Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1729 «Про забезпечення споживачів природним газом», не свідчать про неправильність висновків суду першої інстанції.
Позивачем також не надано суду доказів на підтвердження набуття ним самостійних прав на спірні обсяги природного газу.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За таких обставин суд першої інстанції, правильно визначивши характер правовідносин щодо спірних обсягів природного газу між позивачем та відповідачем, встановивши відсутність у позивача самостійних прав на такий газ, дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність заявлених позивачем вимог.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.
З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову у позові, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.
Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2012 р. у справі № 5011-42/3868-2012 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 5011-42/3868-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Куксов В.В.
Судді Авдеєв П.В.
Яковлєв М.Л.