донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
10.09.2012 р. справа №5009/10/12
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівБогатиря К.В. Склярук О.І., Ушенко Л.В.
При секретарі: Величко В.М.
за участю представників сторін:
від боржника:не з'явився
від кредитора: від скаржника 1: від скаржника 2:не з'явився не з'явився не з'явився
за участю прокурораРусланова Г.М. -посвідчення № 3258
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби та УПФУ в Жовтневому районі м. Запоріжжя
на ухвалу господарського судуЗапорізької області
від21.02.2012р.
у справі№ 5009/10/12 (суддя Юлдашев О.О.)
за заявою кредиторатовариства з обмеженою відповідальністю «Ювіско Груп»м.Київ
до боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "Інтеренергобізнес" м. Запоріжжя
пробанкрутство
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.02.2012р. у справі №5009/10/12 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "Інтеренергобізнес" м. Запоріжжя як відсутнього боржника (ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі-Закон); ліквідовано юридичну особу -ТОВ "Інтеренергобізнес"; припинено провадження у справі № 5009/10/12.
Ухвала суду мотивована тим, що за період ліквідаційної процедури з майновими (грошовими) вимогами до банкрута не заявився жоден кредитор. Ліквідатором до реєстру вимог кредиторів було внесено вимоги тільки ініціюючого кредитора у сумі 22000грн. Вимоги ініціюючого кредитора залишились не погашеними через відсутність майна та грошових коштів у банкрута. Оскільки за результатами ліквідаційного балансу у банкрута не залишилось майна для здійснення своєї статутної діяльності ТОВ "Інтеренергобізнес", суд визначив його ліквідувати, провадження у справі припинити.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, заступник прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська та Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Запоріжжя звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати, провадження у справі припинити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор посилається на відсутність в матеріалах справи доказів про проведення державним виконавцем заходів розшуку боржника та майна. Має місце відсутність в ЄДР запису про відсутність боржника за місцезнаходженням, але цьому факту господарським судом не надано правової оцінки. Ліквідатором не надано доказів про надіслання повідомлення УФПУ в Жовтневому районі м.Запоріжжя як потенційному кредитору у цій справі. Також прокурор зазначив, що боржник перебуває на обліку в ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, якого також не повідомив в порядку ст. 52 Закону, чим на думку прокурора порушенні права ДПІ та неможливо провести перевірку щодо своєчасності, достовірності та повноти нарахування податків і зборів, тому на підставі цього прокурор звертається в інтересах податкового органу та пенсійного фонду.
Ухвалою від 16.08.2012р. апеляційна скарга була прийнята Донецьким апеляційним господарським судом до провадження.
Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Статтею 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши доводи прокурора, колегія суддів встановила:
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону у разі, якщо громадянин-підприємець -боржник або керівні органи боржника-юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Загальні підстави для порушення провадження у справі про банкрутство визначені ч.3 ст. 6 Закону. Цією нормою передбачено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство встановлені ст. 7 Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити, зокрема: виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів; докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника.
За змістом ч. 3 ст. 6, ч. ч. 1, 8 ст. 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором неплатоспроможності боржника документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.
З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування заяви про порушення справи про банкрутство та доданих до неї документів кредитор послався, що в рахунок погашення заборгованості боржник передав простий вексель Серія АА № 2361052 від 10.11.2011р. на суму 22 000грн. У зв'язку з невиконанням зобов'язань кредитор опротестував вексель в неплатежі у приватного нотаріуса за № 1620 від 08.12.2011р. та останній вчинив виконавчий напис від 08.12.2011р. № 1621. Цей напис був пред'явлений для примусового виконання до Жовтневого ВДВС Запорізького міського управління юстиції. Постановою від 13.01.2012р. державним виконавцем повернуто виконавчий документ - виконавчий напис № 1621 від 08.12.2011р. у зв'язку з тим, що боржник за адресою, вказаною у заявою стягувача та у витязі з ЄДР, не знаходиться.
Згідно ч. 1 ст. 27 Закону про виконавче провадження у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Статтею 32 цього Закону передбачені заходи примусового виконання рішень, до яких віднесені:
1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;
2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;
4) інші заходи, передбачені рішенням.
Крім того, до прав державного виконавця закон відносить: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Отже, у постанові про повернення виконавчого документу стягувачеві від 13.01.2012р. зазначено «в результаті вжитих державним виконавцем заходів встановлено, що боржник за адресою вказаною у заяві стягувача та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, не знаходиться».
Однією з підстав для звернення з заявою про порушення справи про банкрутство на підставі ст. 52 Закону є відсутність керівних органів боржника-юридичної особи за її місцезнаходженням.
Але колегія суддів апеляційної інстанції не приймає таку постанову державного виконавця як належний доказ, який би підтверджував факт відсутності боржника ТОВ "Інтеренергобізнес" за його місцезнаходженням, оскільки в постанові немає відомостей за якою адресою майно відсутнє; відсутні керівні органи боржника, не зазначено про вжиття державним виконавцем будь-яких конкретних заходів щодо розшуку боржника -юридичної особи та майна ТОВ "Інтеренергобізнес".
Згідно ч. 2 ст. 40 Закону про виконавче провадження розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.
Інші дії та бездіяльність державного виконавця, пов'язані з розшуком боржника або його майна, можуть бути оскаржені у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ч. 4 ст. 40 Закону про виконавче провадження).
Відповідно до п. п. 2, 5 ч. 1 ст. 47 Закону про виконавче провадження виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи.
Але стягувач в особі ініціюючого кредитора доказів оскарження дій або бездіяльності державного виконавця, пов'язаних з невжиттям заходів до розшуку боржника-юридичної особи та його майна та безпідставним поверненням виконавчого документа, до суду не надав.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що заяву про порушення справи про банкрутство з доданими до неї документами до господарського суду Запорізької області було подано 03.01.2012р. Проте, в додатках до заяви надана постанова Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ про повернення виконавчого документа стягувачеві, яка датована 13.01.2012р. Супровідний лист органу ДВС на адресу ініціюючого кредитора про повернення виконавчого документа також датований 13.01.2012р., що свідчить проте, що на момент подачі заяви про порушення справи про банкрутство не існувало належних доказів про неплатоспроможність та безспірність вимог ініціюючого кредитора до боржника. Вказана постанова державного виконавця у зв'язку з її винесенням після порушення справи про банкрутство не є належним та допустимим доказом у відповідності до ст. 34 ГПК України, що свідчить про недоведення ініціюючим кредитором безспірності своїх вимог до боржника.
Згідно ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»вЄдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи, зокрема, відомості про перебування юридичної особи у процесі припинення, зокрема про дату реєстрації рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи; дату публікації у виданні спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи; персональний склад комісії з припинення.
Відповідно до ч. 5 ст. 17 цього ж Закону в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.
Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Донецьким апеляційним господарським судом було зроблено Спеціальний витяг з ЄДР станом на 07.09.2012р. № 14626612, в якому відсутня інформація про відсутність юридичної особи-боржника за місцезнаходженням та про припинення підприємницької діяльності боржника. Тобто у справі № 5009/10/12 відсутні докази, які б підтверджували факт внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про відсутність боржника за місцезнаходженням та припинення підприємницької діяльності у період до винесення господарським судом Запорізької області ухвали від 04.01.2012р. про порушення справи про банкрутство.
Таким чином, відомості щодо юридичної особи, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, але не були внесені, не приймаються судом до уваги як належні докази.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що ініціюючим кредитором було надано лише повідомлення ТОВ "Інтеренергобізнес" від 26.12.2011р. № 26/12 щодо прийняття учасниками боржника рішення про припинення діяльності ТОВ "Інтеренергобізнес" як в підтвердження доказів щодо наявності інших ознак відсутності боржника у справі №5009/10/12, але оригінал чи копія протоколу № 23/12 від 23.12.2011р. про припинення діяльності боржника відсутня.
Тому в розумінні ст. 34 ГПК України повідомлення ТОВ "Інтеренергобізнес" від 26.12.2011р. № 26/12 не є належним доказом, оскільки прийняття 23.12.2011р. учасником боржника рішення про припинення діяльності ТОВ "Інтеренергобізнес" може бути доведено тільки наявністю протоколу з таким рішенням або відповідним записом в ЄДР.
Отже, не зважаючи на недотримання ініціюючим кредитором вимог чинного законодавства, господарський суд Запорізької області визнав ТОВ "Інтеренергобізнес" банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру, призначивши ліквідатором ініціюючого кредитора.
Господарським судом від ліквідатора отриманий звіт, ліквідаційний баланс ТОВ "Інтеренергобізнес", які розглянуті та затверджені ним, а провадження у справі -припинено, що підтверджується ухвалою суду від 21.02.2012р.
Згідно ч. 5 ст. 52 Закону ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.
Порядок виявлення кредиторів по ст. 52 Закону про банкрутство передбачений шляхом направлення ліквідатором на адресу відомих йому кредиторів письмового повідомлення про визнання боржника банкрутом. У зв'язку з цим всі кредитори зобов'язані в місячний термін звернутися з грошовими вимогами до ліквідатора банкрута. Іншого порядку повідомлення кредиторів, ніж направлення ліквідатором на адресу відомих йому кредиторів письмового повідомлення про визнання боржника банкрутом, стаття 52 Закону про банкрутство не передбачає, в тому числі і публікування оголошення в офіційному друкованому органі.
Згідно ст. 25 Закону ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: аналізує фінансове становище банкрута; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню. Протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України. Ліквідатор (арбітражний керуючий) має право замовити виготовлення дубліката печатки та штампів у разі їх втрати.
Відповідно до ст.26 Закону усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.
Згідно ч. 1 ст. 32 Закону після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання - передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.
Отже, законодавцем передбачено подання за наслідком проведеної ліквідаційної процедури повного звіту ліквідатора про всі дії, вчинені ліквідатором в ході процедури ліквідації, та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом, та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками всієї ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).
До явних (відомих) кредиторів крім тих, що обліковані згідно бухгалтерських даних боржника, на думку колегії суддів, слід відносити усіх потенційних кредиторів в особі державних контролюючих органів, оскільки їх право контролю за повнотою сплати боржником податків, зборів та інших платежів до державного бюджету є явним та відомим для самого боржника.
Як вбачається з доданого ліквідатором звіту, ним були направлені запити до можливих кредиторів за останньою юридичною адресою банкрута у м. Запоріжжя.
Однак матеріалами справи підтверджується, що банкрут здійснював свою підприємницьку діяльність в іншому регіоні, де мав інше місцезнаходження. Про цей факт свідчать й розширені відомості про платника з Єдиної бази даних ДПС України, в яких вказано, що ТОВ "Інтеренергобізнес" зареєстровано в ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська з 03.08.2005р.
Із доданих до заяви про порушення справи про банкрутство документів вбачається, що простому векселі Серія АА № 2611052 від 10.11.2011р. та у виконавчому написі нотаріуса вказана адреса боржника м. Київ, вул. Чапаєва, 10. Проте, у постанові про повернення виконавчого документа стягувачеві від 13.01.2012р. вказана адреса: м. Запоріжжя, вул. Горького, 1, офіс 635.
З наданих документів до звіту ліквідатора вбачається, що ліквідатором до звіту було надано лише докази направлення повідомлень до УПФУ в Жовтневому районі м. Запоріжжя, Південного міжрайонного центру зайнятості м. Запоріжжя, Запорізького обласного Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі виконавчої дирекції, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Запоріжжя. Жодної відповіді цих органів нема в матеріалах справи.
Матеріали справи підтверджують, що боржник до зміни місцезнаходження фактично здійснював свою господарську діяльність саме у м. Дніпропетровську та у м. Києві.
Але ліквідатор в порушення ч. 5 ст. 52 Закону не повідомив державні контролюючі органи м. Дніпропетровська та м. Києва за місцем його попередньої та фактичної підприємницької діяльності про банкрутство ТОВ "Інтеренергобізнес", не з'ясував про наявність або відсутність інформації про повноту та своєчасність сплати страхових внесків та інших обов'язкових платежів.
Тобто висновок ліквідатора про відсутність заборгованості банкрута по податкам, зборам та іншим платежам до бюджету є передчасним, який не підтверджується матеріалами справи.
Крім того, ліквідатор не здійснив заходів щодо виявлення майна банкрута за попереднім місцезнаходженням банкрута в м. Дніпропетровську та м. Києві, а саме: БТІ, автомобільної інспекції, держкомзему. Також не з'ясовувалося питання про наявність активів банкрута в інспекції Головного державного реєстру флоту щодо наявності плавзасобів, Державного реєстру цивільних повітряних суден України щодо наявності літальних засобів, Державного департаменту інтелектуальної власності стосовно наявності прав на інтелектуальну власність.
Відповідно до ч. 7 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, контролю за виконанням нормативів робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту та сплати ними адміністративно-господарських санкцій, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, визначаються Кабінетом Міністрів України
Відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій (ч. 8 ст. 19 цього ж Закону).
У матеріалах цієї справи відсутні докази про направлення ліквідатором відомому йому потенційному кредитору -фонду соціального захисту інвалідів в Запорізькій та Дніпропетровській областях і у м. Києві письмового повідомлення з метою з'ясування наявності або відсутності заборгованості банкрута -ТОВ "Інтеренергобізнес" перед цим фондом.
Окрім цього, апеляційний суд вважає, що ліквідатор не вжив всіх можливих, достатніх та необхідних заходів при проведенні ліквідаційної процедури, направлених на виявлення майнових активів банкрута з врахуванням наступного. В матеріалах справи відсутні докази звернення ліквідатора до керівних органів банкрута або до його учасників (засновників) про передачу фінансової документації з метою встановлення наявності або відсутності майнових активів ТОВ "Інтеренергобізнес" для подальшого задоволення вимог кредиторів в процесі ліквідації.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що від моменту порушення даної справи уся процедура банкрутства проводилася з порушенням вимог чинного законодавства, тому висновки суду першої інстанції про можливість винесення ухвали про ліквідацію товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеренергобізнес" згідно ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є помилковими, такими, що не відповідають вимогам ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом. За таких обставин, ухвала господарського суду Запорізької області від 21.02.2012р. у справі № 5009/10/12 про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу підлягає скасуванню.
Пунктом 36 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. передбачено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).
Оскільки законні підстави для провадження справи про банкрутство ТОВ "Інтеренергобізнес" на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відсутні, провадження у справі № 5009/10/12 підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби та УПФУ в Жовтневому районі м. Запоріжжя на ухвалу господарського суду Запорізької області від 21.02.2012р. у справі № 5009/10/12 -задовольнити.
Ухвалу господарського суду Запорізької області від 21.02.2012р. у справі №5009/10/12 про банкрутство -скасувати.
Провадження у справі № 5009/10/12 про банкрутство припинити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
Копію постанови направити державному реєстратору за місцем знаходження товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеренергобізнес»м. Запоріжжя для внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису про скасування судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з ліквідацією банкрута та прийняття іншого судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство.
Головуючий К.В. Богатир
Судді: О.І. Склярук
Л.В. Ушенко
Надруковано: 11 прим.
1.боржнику, 3.кредиторам
1.скаржнику, 1.прокурору
1. ліквідатору, 1.у справу,
1.ДАГС1.ГСЗО, 1. дер.реєстратору