Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" вересня 2012 р.Справа № 5023/3170/12 вх. № 3170/12
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Денисюк Т.С.
при секретарі судового засідання Нескуба М.Г.
за участю
позивача - не з"явився. відповідача - не з"явився.
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сот-Плюс", м. Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК "Призма", м. Харків
про стягнення коштів
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сот-Плюс" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК "Призма" про стягнення заборгованості за товар, отриманий по відатковій накладній №315 від 30.03.12р., у розмірі 28001,00 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань по оплаті поставленого товару.
Ухвалою суду від 16.07.12р. за позовною заявою було порушено провадження по справі № 5023/3170/12 та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 30.07.12р.
Ухвалою суду від 30.07.12р. в зв"язку із неявкою представника відповідача у судове засідання, та необхідністю витребування у сторін документів необхідних для вирішення спору по суті, розгляд справи було відкладено на 28.08.12 р.
Представник позивача в судове засідання 28.08.12р. не з"явився, однак, 27.08.12р. через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання (вх.№2822) про розгляд справи без його участі. Також, позивач надав суду пояснення по справі в яких вказує, що у березні 2012р. між ТОВ «Сот Плюс»та ТОВ «ТПК «Призма»було досягнуто домовленості щодо укладання договору на поставку товару. Враховуючи домовленості, ТОВ «Сот Плюс»був підготовлений проект договору на поставку товару, підписаний, скріплений печаткою товариства та направлений у двох примірниках ТОВ «ТПК «Призма». Однак, відповідач підписаний зі свого боку договір на адресу позивача не повернув. Відповідно до умов складеного проекту договору, узгодження номенклатури вартості та кількості товару повинно проводитись шляхом складання сторонами відповідної специфікації. Проте жодної специфікації між позивачем та відповідачем не складалось. Отже, позивач зазначає, що у будь-якому разі договір №1121 від 02.03.2012р. є неукладеним, таким чином, поставка товару по видатковій накладній №315 від 30.03.2012р. проводилась поза рамками договору №1121 від 02.03.2012р.
Представник відповідача в судове засідання 28.08.12р. не з"явився, але через канцелярію суду надав клопотання (вх.№13121 від 28.08.12р.) про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи. В своєму клопотанні, відповідач також зазначає, що відповідач отримав копію позовної заяви, натомість додані до неї документи не отримував, у зв'язку з чим на підставі вимог ст. 22 ГПК України просить видати матеріали справи для ознайомлення та надання повного відзиву на позову заяву і судовий розгляд відкласти у зв'язку з неможливістю присутності у відкритому судовому засіданні. Крім того, вказує, що згідно змісту позовної заяви між сторонами договір чи будь-який правочин не укладався та не підписувався, а вимога у розумінні статті 530 ЦК України на адресу відповідача не надходила. Доказів вручення вимоги та конкретної дати її отримання згідно змісту позову не надано.
Ухвалою суду від 28.08.12р. клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи було задоволено частково та розгляд справи відкладено на 11.09.12р.
Представники сторін у судове засідання 11.09.12р. не з"явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями № 015425/1 та 015425/2 (арк. с. 52-53).
Розглянувши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне:
Відповідно до усної домовленості між сторонами по справі, позивач поставив відповідачу товар (кремній металевий) на суму 28001,00 грн., про що свідчить податкова накладна №315 від 30.03.12р., яка підписана повноважними представниками обох сторін та скріплені печатками їх підприємств.
Однак, як зазначає у позовній заяві позивач, відповідач оплату за поставлений товар не здійснив, в зв"язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість, яка залишилась у відповідача після часткової сплати, у сумі 28001,00 грн.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У позовній заяві позивач посилається на те, що ним було направлено на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості за поставлений товар, яку, як вказує позивач, було залишено відповідачем без відповіді та без задоволення, на підтвердження чого позивачем надано копію вимоги про сплату заборгованості, поштовий чек №6935 від 22.06.12р. та опис вкладення цінного листа, в якому зазначені вимога про сплату та рахунок №297 від 30.03.12р. на ім"я відповідача за адресою 61002, м. Харків, вул. Мельникова, 2.
Втім, вказані документи не можуть вважатися належними доказами, оскільки згідно витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 27.07.12р., наданого позивачем до матеріалів справи (арк. с. 29) місцезнаходженням ТОВ "ТПК "Призма" є : 61001, м. Харків, вул. Ганни, буд. 35, кв. 5. Вказані документи свідчать, що претензію надіслано відповідачеві на невірну адресу, а як вже зазначалось вище, статтею 530 ЦК України передбачено, що боржник повинен виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
За таких обставин, суд дійшов до висновку, що відповідачем не було порушено права позивача стосовно оплати наданих послуг оскільки станом на 13.08.12р. - на момент подачі позивачем позову до господарського суду - вимога про їх сплату не була предявлена відповідачеві.
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи те, що сторони не встановили строку у який має бути виконаний обов"язок по оплаті товару, а позивач не надав належних доказів звернення до відповідача з вимогою про сплату заборгованості, звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 28001,00 грн. є передчасним.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на позивача.
В задоволенні позову відмовити повністю.
Повне рішення складено 17.09.2012 р.
Суддя Денисюк Т.С.