"05" вересня 2012 р.Справа № 5017/1993/2012
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі Л.Е. Кришиневській
за участю представників:
від позивача - Медвідь І.П.,
від відповідача -Плющаков С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства „Водопостачання та каналізація" до Обслуговуючого кооперативу „Южненський міський ринок" про стягнення 34 785,02 грн., -
В засіданні суду 23.07.2012 р. оголошувалась перерва до 05.09.2012 р. в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Комунальне підприємство „Водопостачання та каналізація" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Обслуговуючого кооперативу „Южненський міський ринок" про стягнення заборгованості за послуги централізованого водопостачання та водовідведення в сумі 20 878,92 грн., посилаючись на наступне.
25.03.2009 р. між КП „Водопостачання та каналізація" та ОК „Южненський міський ринок" було укладено договір № 67/09 на послуги водопостачання та водовідведення, згідно з п. 1.1 якого позивач зобов'язується надавати відповідачу вчасно та відповідної якості послуги з водопостачання питної води та приймати від нього стічні води, а відповідач зобов'язується розраховуватись за вищевказані послуги на умовах, які визначені договором.
Позивач вказує, що у відповідності з п. 3.1 договору оплата послуг водопостачання та водовідведення здійснюється згідно показань водолічильників на вводі щомісячно до 20-го числа місяця, що випливає за розрахунковим, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок КП „Водопостачання та каналізація". П. 4.2 договору передбачено, що відповідач зобов'язується оплачувати вартість наданих послуг по тарифах, встановлених у порядку, передбаченому чинним законодавством.
При цьому, позивач посилається на підпункт 5 п. 3 ст. 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", згідно якого споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Також п. 1 ст. 30 Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 21.07.2005 р. № 630 передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.
Так, за ствердженнями позивача, КП „Водопостачання та каналізація" зобовязання по договору виконало в повному об'ємі, об'єкти відповідача безперебійно забезпечувались послугами з водопостачання та водовідведення про що свідчать акти виконаних робіт та акти про обсяги водоспоживання споживачем.
Однак, позивачем було відмічено, що відповідач, в свою чергу, зобовязання по договору виконує частково, та не оплачує послуги з водопостачання та водовідведення. Таким чином, позивач вказує, що відповідач порушуючи умови договору, не повністю вносить платежі з липня 2010 р. по сьогоднішній день, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 19 952,92 грн., про що свідчать акти звірення взаєморозрахунків від 31.03.2012 р. та від 05.06.2012 р.
Разом з тим позивач зазначає, що, намагаючись вирішити питання про повернення відповідачем заборгованості, КП „Водопостачання та каналізація" звернулося до ОК „Южненський міський ринок" з претензією від 19.04.2012 р., однак відповіді від відповідача у вказаний в претензії строк отримано не було.
До того ж позивач вказує, що згідно з п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 258,549-551 Цивільного кодексу України та п. 3.6 договору № 67/09 від 25.03.2009 р. за несвоєчасне виконання розрахунків за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, відповідач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. З огляду на вказане, позивачем здійснено нарахування пені в сумі 952,09 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.07.2012 р. порушено провадження по справі № 5017/1993/2012 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.
23.07.2012 р. позивачем було надано уточнення до позовної заяви (а.с. 75), в яких позивач уточнив суму стягуваної пені у розмірі 925,90 грн.
Також, 05.09.2012 р. позивачем було надано уточнення та доповнення до позовної заяви (а.с. 86). Так, позивачем було зазначено, що у зв'язку з тим, за період розгляду даної справи сума боргу виросла на 13 906,20 грн., КП „Водопостачання та каналізація" просить суд стягнути з відповідача основний борг за надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення в сумі 33 859,12 грн.
Представник відповідача надав суду заперечення на позовну заяву (а.с. 76-77), в яких відповідач пояснив, що послуги з водопостачання та водовідведення позивачем дійсно надавалися, однак зазначена сума заборгованості виникла внаслідок незаконної господарської діяльності іншого суб'єкта господарювання -ВКПФ „Вячеслава", що діє на території ОК „Южненський міський ринок" та без укладення відповідних договорів та без встановлення приладів обліку водопостачання користується комунальними послугами за водопостачання та водовідведення позивача у повному обсязі. Так, відповідач зазначив, що ВКПФ „Вячеслава" самовільно захопила комунікації, які знаходяться на території Обслуговуючого кооперативу „ЮМР", здійснює незаконне користування системами водопостачання та каналізації, не сплачуючи при цьому комунальні внески. Так, у березні 1997 р. ВКПФ „Вячеслава" був виданий державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,5785 га під розміщення міського ринку. За несплату податків за користування земельною ділянкою рішенням Южненської міської ради № 161-У від 14.12.2006 р. ВКПФ „Вячеслава" була позбавлена права постійного користування земельною ділянкою. При цьому, за ствердженням представника відповідача, рішенням Южненської міської ради № 502-У від 11.10.2007 р. надано дозвіл обслуговуючому кооперативу „Южненський міський ринок" на оформлення технічної документації із землеустрою щодо виділення земельної ділянки в оренду терміном на 3 роки площею 0.5785 га під розміщення ринку за адресою: Одеська області, м. Южне. вул. Хіміків, б. 27 із земель територіальної громади м. Южного Одеської області. Однак, як було зазначено представником відповідача, незважаючи на те, що ВКПФ „Вячеслава" було позбавлено права постійного користування земельною ділянкою в 2008 р., директор ПКЧФ „В'ячеслава" Кудрявцева О.В. проводила і проводить незаконну господарську діяльність на території ОК „Юженський міський ринок". При цьому відповідач вказує, що відповідачем вживаються відповідні заходи реагування на зазначену ситуацію, зокрема, відповідач неодноразово звертався до правоохоронних органів, прокуратури та СБУ України в Одеській області про прийняття відповідних заходів. На запит до Прокуратури Одеської області була отримана інформація (лист за № 04/2/1-303-08 сп від 29.02.2012 р.), згідно із якою 26.06.2008 р. прокуратурою області порушено кримінальну справу за фактом привласнення посадовими особами ВКПФ „Вячеслава" чужого майна в особливо великих розмірах, шляхом зловживання службовим становищем за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, яку направлено прокурору м. Южне для організації досудового слідства.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.01.2008 р. між Южненською міською радою Одеської області (орендодавець) та Обслуговуючим кооперативом „Южненський міський ринок" (орендар) було укладено договір оренди землі (а.с. 14-17), згідно п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення -землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Южне, вул. Хіміків,27.
Так, згідно п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка для експлуатації та обслуговування території міського ринку загальною площею 0, 5678 га, в тому числі 0,5678 га -забудованих земель, які використовуються в комерційних цілях із земель територіальної громади м. Южного.
В подальшому між Комунальним підприємством „Водопостачання та каналізація" та Обслуговуючим кооперативом „Южненський міський ринок" було укладено договір № 67/09 на послуги водопостачання та водовідведення від 25.03.2009 р. (а.с. 63-64), згідно п. 1.1 якого позивач зобов'язується надавати відповідачу вчасно та відповідної якості послуги з водопостачання питної води та приймати від нього стічні води, а відповідач зобов'язується розраховуватись за вищевказані послуги на умовах, які визначені договором.
У відповідності з п. 2.1 вказаного договору на момент його укладення діють наступні тарифи, затверджені рішенням Южненської міської ради № 1012-v від 18.12.08 р.: водопостачання -8,07 грн. за 1 куб.м з урахуванням ПДВ; водовідведення -11,69 грн. за 1 куб. м з урахуванням ПДВ.
Згідно з п. 3.1 договору оплата послуг водопостачання та водовідведення здійснюється згідно показань водолічильників на вводі щомісячно до 20-го числа місяця, що випливає за розрахунковим, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.
У випадку незгоди по кількості або вартості отриманих послуг споживач зобов'язаний в 5-ти денний строк від дня одержання платіжних документів, направити представника з обґрунтованими документами для проведення звірення розрахунків і підписання необхідного акту. При невиконанні цієї умови, дані постачальника вважаються прийнятими споживачем (п. 3.5 договору).
Згідно п. 4.1.1, 4.1.4 постачальник зобов'язується забезпечувати споживача водою безперебійно або за графіком, затвердженим місцевими органами влади та приймати від нього стічні води відповідно до стану мереж і споруджень. Постачальник має право тимчасово припинити (обмежити) подачу води без попередження або попередньо попередивши споживача у порядку та строки, передбачені розділом 13 Правил.
Згідно п. 4.2.1, 4.2.2, 4.2.12 споживач зобов'язується оплачувати вартість наданих послуг по тарифах, встановлених у порядку, передбаченому чинним законодавством. У випадку зміни тарифів, оплата послуг споживачем здійснюється по новим тарифам з моменту їх введення в дію без внесення змін у даний договір. Забезпечити ощадливу та раціональну витрату води, не допускати витоків води.
Облік спожитої води здійснюється за показниками приладів обліку води, установлених на об'єктах споживача самотужки та за свої засоби, а у випадку відсутності водомірів -розрахунковим шляхом (п. 5.1 договору).
П. 9.1 передбачено, що даний договір складається строком на 1 рік. Дія даного договору визначена з 25.03.2009 р. до 31.12.2009 р., також договір набуває чинності з моменту його підписання. Проект договору споживач зобов'язаний в 20-ти денний термін розглянути, оформити та повернути постачальникові один екземпляр договору.
Як вказує позивач та не заперечує відповідач, на виконання умов вказаного договору Комунальне підприємство „Водопостачання та каналізація" надавало Обслуговуючому кооперативу „Южненський міський ринок" послуги водопостачання та водовідведення, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів прийому-передачі наданих послуг (а.с. 27-38), які складались ОК „Южненський міський ринок" та надавались позивачу згідно договору № 67/09, підписані обома сторонами та скріплені печатками.
При цьому згідно наданих до суду позивачем актів звірки взаєморозрахунків від 31.03.2012 р. та 05.06.2012 р. (а.с. 25-26) з яких вбачається, що відповідачу надавалися послуги з січня 2010 р. по травень 2012 р.
В ході розгляду справи, судом було з'ясовано, що КП „Водопостачання та каналізація" звернулося до ОК „Южненський міський ринок" з претензією від 19.04.2012 р., однак відповіді від відповідача у вказаний в претензії строк отримано не було.
Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Так, укладений між сторонами по справі договір про надання послуг водопостачання є підставою для виникнення у сторін договору господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов'язковим для виконання його сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Отже, прийняття відповідачем послуг водопостачання та водовідведення від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказані послуги відповідно до умов договору та чинного законодавства.
Однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань не здійснив у повному обсязі оплати за надані послуги, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка за період з липня 2010 р. по серпень 2012 року склала 33859,12 грн.
Між тим заявлену позивачем до стягнення суму боргу відповідач не спростував, докази її погашення в матеріалах справи відсутні. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Наразі несплатою позивачу суми заборгованості за надані згідно договору № 67/09 послуги водопостачання та водовідведення відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.
Натомість відповідач у своїх запереченнях на позов послався на те, що послуги з водопостачання та водовідведення позивачем дійсно надавалися, однак зазначена сума заборгованості виникла внаслідок незаконної господарської діяльності іншого суб'єкта господарювання -ВКПФ „Вячеслава", який діє на території ОК „Южненський міський ринок" та без укладення відповідних договорів та без встановлення приладів обліку водопостачання користується комунальними послугами за водопостачання та водовідведення у повному обсязі.
Вказані доводи відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими, тим більш не звільняють відповідача від виконання умов укладеного з позивачем договору.
Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.
В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Так, п. 3.6 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної сплати платежів, споживач сплачує постачальникові пеню в розмірі 0,5 % від несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної дисконтної ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня.
При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання за вказаним договором щодо оплати послуг з водопостачання та водовідведення, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню в сумі 925,90 грн. за період з 01.12.2011 р. по 03.07.2012 р., розрахунок якої наведено позивачем у позові.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Комунального підприємства „Водопостачання та каналізація" повністю обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення частково відбулось на користь позивача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід віднести за рахунок відповідача.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Комунального підприємства „Водопостачання та каналізація" до Обслуговуючого кооперативу „Южненський міський ринок" про стягнення 34 785,02 грн. задовольнити.
2. СТЯГНУТИ з Обслуговуючого кооперативу „Южненський міський ринок"(65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Хіміків, 27; код ЄДРПОУ 35344230; р/р 26000278811 у ПАТ „Марфін Банк", МФО 328168) на користь на користь Комунального підприємства „Водопостачання та каналізація"(65481, Одеська обл., м. Южне, пр. Леніна, 25; код ЄДРПОУ 31783053; р/р 26009220161 у ПАТ „Марфін Банк", МФО 328168) заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення в сумі 33859/тридцять три тисячі вісімсот п'ятдесят дев'ять/грн. 12 коп., пеню в сумі 925/дев'ятсот двадцять п'ять/грн. 90 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1641/одна тисяча шістсот сорок одна/грн. 00 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 10.09.2012 р.
Суддя Петров В.С.