ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5/14 12.09.12
За скаргою Публічного акціонерного товариства "Дарницький завод ЗБК"
на бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в місті Києві
За позовом Публічного акціонерного товариства "Дарницький завод ЗБК"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "УкоінвестБуд"
про стягнення 115 220,69 грн.
Суддя Ломака В.С.
Представники учасників судового процесу:
від позивача (скаржника): не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
від ВДВС: не з'явився.
Публічне акціонерне товариство "Дарницький завод ЗБК" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УкоінвестБуд" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором купівлі-продажу № 35 від 14.02.2005 р. в розмірі 115 220,69 грн., в т.ч. 96097,32 грн. основного боргу, 9 163,47 грн. пені, 6 919,01 грн. інфляційних втрат та 3 040,89 грн. 3 % річних.
Рішенням господарського суду міста Києва від 01.09.2011 р. у справі № 5/108 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 85 031, 58 грн. основного боргу, 8 232, 57 грн. пені, 6 122, 27 грн. інфляційних втрат та 2 708, 92 грн. 3 % річних, 1 020, 95 грн. державного мита та 209, 12 грн. витрат по сплаті на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 10 165, 74 грн. припинено.
09.08.2011 р. на виконання вказаного рішення господарського суду міста Києва було видано відповідний наказ № 5/14.
13.07.2012 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва подано скаргу на бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в місті Києві, відповідно до якої заявник просить суд визнати незаконною бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції міста Києва з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 09.08.2011 р. у справі № 5/14 в частині порушення визначених Законом України "Про виконавче провадження" вимог щодо накладення арешту та подальшої реалізації рухомого та нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю "УкоінвестБуд". Заява обґрунтована тим, що державний виконавець, на зважаючи на виявлення рухомого та нерухомого майна боржника, не здійснює дій, спрямованих на його арешт, вилучення та реалізацію з метою погашення вимог стягувача.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.07.2012 р. зазначену скаргу призначено до розгляду на 01.08.2012р.
24.07.2012 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові документи у справі.
У судовому засіданні 01.08.2012 р. від представника позивача надійшли письмові заперечення на лист ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві № 43095 від 20.07.2012 р., в яких він зазначає про те, що 31.07.2012 р. ним було отримано відповідь на скаргу. По суті наданої ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві відповіді позивач зазначає про те, що відповідно до даних Київського міського бюро технічної інвентаризації відповідач володіє нерухомим майном по проспекту Алішера Навої, 78, кв. 62, по вул. Бахмацька, 20, кв. 68 та по вул. Бахмацька, 20, кв. 73 у місті Києві. При цьому, як зазначає позивач, під забороною відчуження у зв'язку з передачею в іпотеку перебуває лише квартира по вул. Бахмацька, 20, кв. 68 у місті Києві, проте як державним виконавцем постанови по накладення арешту на вказане майно не виносилось. Крім того, позивач заперечує проти того, що на його адресу надсилались постанова про арешт 13 кранів та 7 транспортних засобів, що належать відповідачу, а також матеріали, які стосуються реалізації 4 автомобілів. Також, позивач вказує на те, що йому не було надано можливості висловити свої заперечення проти оцінки майна, яке було реалізовано ДВС та про невнесення до Єдиного реєстру відомостей про передачу виконавчого провадження від одного державного виконавця до іншого.
Також, у судовому засіданні 01.08.2012 р. від представника ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві надійшли письмові пояснення щодо стану виконання наказу господарського суду міста Києва від 09.08.2011 р. у справі № 5/14.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.08.2012 р. розгляд скарги, у зв'язку з неявкою представника відповідача, було відкладено на 12.09.2012 р.
У судове засідання 12.09.2012 р. представники учасників судового процесу не з'явились, про час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Також, у відповідності до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
Розглянувши скаргу стягувача на бездіяльність ВДВС Дарницького РУЮ в місті Києві під час виконання рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2011 р. у справі № 5/14, суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження" (далі -Закон). Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.
Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.
В силу ст. 1 Закону, виконавче провадження -це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Також, згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003 р. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.
Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 р. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.
Акт державного органу -це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Згідно з положеннями Закону України "Про виконавче провадження", юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про державну виконавчу службу", дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.
Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.
Право на таке оскарження може бути реалізовано з дотриманням вимог статей 17, 25, 26, 27, 32, 35, 38, 39 та ін. Закону України "Про виконавче провадження" та в порядку, визначеному статтею 82 цього Закону.
Згідно з письмовими поясненнями ВДВС РУЮ у м. Києві на його виконанні знаходиться зведене виконавче провадження по стягненню боргів з відповідача. Так, зазначається, що 20.01.2010 р. до відділу надійшла відповідь від БТІ м. Києва про те, що за боржником зареєстрована на праві власності квартира № 68 по вулиці Бахмацькій 20 та квартира № 62 в будинку 78 по проспекту Навої Алішера. 21.01.2010 р. державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника в банківських установах: "Брокбізнесбанк", "БМ Банк", ВАТ КБ "Хрещатик", ВАТ "ВіЕйБі Банк", "Піреус Банк", АКБ "Форум", ВАТ "Мегабанк", КБ "Експобанк". 25.01.2010 р. винесено постанову про арешт майна боржника: квартири № 68 по вул. Бахмацькій, 20 та квартири № 62 в будинку 78 по проспекту Навої Алішера в м. Києві. 25.01.2010 р. направлено запит до КП УЖГ Дніпровського району міста Києва та до КП УЖГ Святошинського району м. Києва про отримання документів (довідки форми № 3, технічного паспорту та правовстановлюючих документів) відносно квартир належних боржнику. 22.02.2010 р. до відділу надійшла відповідь КП УЖГ Святошинського району м. Києва про те, що квартира № 68 по вул. Бахмацькій 20 у м. Києві на балансі не перебуває. При цьому, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 10.02.2010 р. відносно квартири № 68 по вул. Бахмацькій 20 існує діюча заборона на підставі договору іпотеки № 8598 від 19.12.2007 р. 03.03.2010 р. до відділу надійшла відповідь КП УЖГ Дніпровського районі м. Києва із копіями правовстановлюючих документів (технічний паспортне був наданий). 25.01.2010 р. та 27.04.2010 р. до БТІ міста Києва відносно квартири № 68 по вул. Бахмацькій 20 та квартири № 62 в будинку 78 по проспекту Навої Алішера в місті Києві відділом направлялись запити стосовно надання технічної документації (відповідь не надходила). 07.04.2010 р. на підставі повідомлення Держгірпромнагляду винесено постанову про арешт 13 кранів, належних боржнику (згідно з даними Єдиного державного реєстру обтяжень рухомого майна крани перебувають в обтяженні у зв'язку з договорами застави перед АКБ "Форум"). 14.06.2010 р. було винесено постанову про розшук автотранспортних засобів боржника (відповідно до відповіді Інспекції державного технічного нагляду від 22.06.2010 р. № 078-2579 за боржником тракторна, сільськогосподарська та дорожньо-будівельна техніка не зареєстрована). У зв'язку зі звільненням державного виконавця Агафонич О.С. виконавче провадження було передано державному виконавцю Рубель І.В. 31.08.2011 р. було описано та арештовано 7 транспортних засобів боржника, 01.09.2011 р. направлено пакет документів для проведення експертної оцінки транспортних засобів, 11.11.2011 р. та 18.11.2011 р. директору боржника направлено вимоги державного виконавця та 22.11.2011 р. описано та арештовано автомобіль марки Тойота 2006 р.в. Також, зазначається про те, що державним виконавцем на адресу ВДВС ГУЮ у м. Києві направлено пакет документів для передачі на реалізацію майна: 7 транспортних засобів, з яких 4 автомобілі було реалізовано, а кошти від реалізації перераховано по виконавчим документам щодо стягнення заробітної плати.
Усі вищезазначені обставини наведені в письмових поясненнях ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві, однак їх підтвердження, а саме: матеріалів виконавчого провадження на вимогу суду надано не було.
Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Згідно з наданими учасниками судового процесу окремими примірниками процесуальних документів виконавчого провадження судом встановлено, що 25.05.2011 р. на адресу ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві надійшло повідомлення ДПІ у Дарницькому районі № 15635/9/29-150 від 21.04.2011 р., в якому зазначалось про відкриті боржником у банківських установах рахунки.
02.06.2011 р. на адресу ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві надійшло повідомлення від УДАІ ГУ МВС в м. Києві про постановлення під арешт транспортних засобів, належних боржнику у кількості 13 одиниць.
31.08.2011 р. головним державним виконавцем ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві Медведєвим О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 28441833.
Вказаною постановою боржнику надано строк для добровільного виконання рішення суду до 06.09.2011 р., накладено арешт на все майно, що належить боржнику у межах суми стягнення 103 325, 41 грн., а також заборонено відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику в межах суми боргу.
08.09.2011 р. головним державним виконавцем ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві Медведєвим О.В. винесено постанову про приєднання до зведеного виконавчого провадження № 1739/2, якою вирішено приєднати до зведеного виконавчого провадження № 72/2 про стягнення боргів з ТОВ "Укоінвестбуд" виконавче провадження № 1739/2 з примусового виконання наказу № 5/14 від 09.08.2011 р., виданого господарським судом міста Києва.
25.11.2011 р. головним державним виконавцем ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві Медведєвим О.В. винесено постанову про арешт коштів боржника у межах суми 103 325, 41 грн. на відповідних банківських рахунках.
07.02.2012 р. Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна надало відповідь на запит державного виконавця № 4993 (И-2012), в якій повідомлялось про те, що станом на 06.02.2012 р. згідно з даними бюро кв. 62 в буд. 78 по пр-ту Алішера Навої на праві власності зареєстрована за ТОВ "Укрінвестбуд". Крім того, зазначалось про наявність інформації про реєстрації на назву ТОВ "Укрінвестбуд" кв. 68 та 73 в буд. 20 по вул. Бахмацькій.
14.03.2012 р. позивач звертався до ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві з клопотанням про вжиття заходів примусового характеру щодо стягнення боргу з відповідача.
15.06.2012 р. позивач звернувся до начальника ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, в якій наголошував на тому, що не зважаючи на виявлення нерухомого майна боржника, державний виконавець не здійснює дій щодо його арешту та примусової реалізації.
Листом начальника ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві І.І. Ярушевської № 284 від 20.07.2012 р. скаржника повідомлено про те, що його скарга не відповідає вимогам ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з чим вона розглянута в порядку Закону України "Про звернення громадян" та позивачу надана інформація про хід виконавчого провадження, аналогічна тій, що надана суду в письмових поясненнях ВДВС.
Станом на момент розгляду даної скарги інформації про виконання рішення суду у справі № 5/14 матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 11 зазначеного Закону України, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 2 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Згідно зі ч. 1 ст. 32 Закону заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;
2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;
4) інші заходи, передбачені рішенням.
Відповідно до ст. 52 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах (ст. 62 Закону).
Главою 5 Закону визначено особливості звернення стягнення на майно боржника -юридичної особи.
Так, згідно зі ст. 65 Закону встановлено, що готівка в національній та іноземній валюті, що перебуває в касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, підлягає невідкладному вилученню після її виявлення та складання відповідного акта державним виконавцем. Копія акта вручається представнику боржника - юридичної особи. Вилучена готівка зараховується на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби не пізніше наступного робочого дня з моменту вилучення. Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.
При цьому, відповідно до ст. 66 Закону у разі відсутності у боржника -юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.
У разі якщо на зазначене майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості:
1) у першу чергу -майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно, готова продукція (товари));
2) у другу чергу -об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.
Матеріалами справи підтверджується, що держаним виконавцем протягом шести місяців від моменту порушення виконавчого провадження з виконання рішення суду у справі № 5/14 не вживалось усіх необхідних заходів примусового виконання рішень, визначених ст. 32 Закону та не вчинялось дій щодо підготовки до їх реалізації.
Так, ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві не доведено обставин неможливості реалізації рухомого та нерухомого майна боржника, для погашення боргів перед стягувачами зведеного виконавчого провадження, зокрема, в частині вимог позивача у даній справі, протягом визначеного Законом України "Про виконавча провадження" строку.
Вчинення окремих процесуальних дій, як то арешт майна боржника та направлення документів для проведення оцінки майна (доказів чого суду не надано) без дотримання розумних строків проведення таких дій, а також зі зволіканням з процедурою реалізації майна боржника за обставин відсутності на його поточних рахунках у банківських установах грошових коштів, достатніх для погашення заборгованості перед стягувачами, вказує на фактичну бездіяльність ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві при виконанні рішення господарського суду міста Києва у справі № 5/14, яка є протиправною.
Зокрема, слід зазначити, що зволікання з проведенням дій по реалізації арештованого майна призводить до його знецінення в процесі експлуатації, завдає збитків стягувачам у зв'язку з невиконанням прийнятих на їх користь рішень судів тощо.
У рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" Європейський суд визнав порушення Україною її зобов'язань за Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі -Конвенція) (п. 1 статті 6 "Право на справедливий суд" та стаття 1 "Захист права власності" Першого протоколу до Конвенції) в зв'язку з систематичним невиконанням державою рішень національних судів. Крім того, було визнано порушення статті 13 "Право на ефективний засіб юридичного захисту" Конвенції в зв'язку з відсутністю у національному законодавстві ефективних засобів юридичного захисту від такого невиконання.
Так, стаття 6 Конвенції, зокрема, гарантує право особи на виконання рішення, винесеного на її користь, протягом розумного строку. Стаття 13 Конвенції гарантує право кожному, чиї права і свободи, викладені у Конвенції, порушуються, на ефективний засіб юридичного захисту, який би забезпечував, зокрема, відшкодування за порушене право.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення Європейського суду є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.
Таким чином, суд визнає обґрунтованими доводи скаржника щодо неправомірної бездіяльності ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві при здійсненні виконавчого провадження щодо виконання наказу господарського суду м. Києва від 09.08.2011 р. № 5/14.
Відповідно до п. 8 Роз'яснення Вищого господарського суду України № 04-5/365 від 28.03.2002 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
У своїй скарзі, адресованій суду, позивач також звертає увагу на те, що в інформації, розміщеній на веб-сторінці https://trade.informjust.ua/VPDOC/GetDoc.aspx розміщено невірну інформацію про категорії виконавчого документа, як постанови про адміністративне правопорушення, винесеної органами ДАІ, у зв'язку з чим скаржник також просить суд зобов'язати ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві змінити категорію виконавчого документа відповідно до вимог законодавства.
Однак, слід зазначити, що інформаційне наповнення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, не відноситься до дій, визначених Законом як таких, що спрямовані на виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, у зв'язку з чим дії органу ДВС щодо невірного внесення інформації до вказаного реєстру не можуть бути самі по собі предметом розгляду скарги в порядку ст. 121-2 ГПК України.
З огляду на зазначене, суд задовольняє скаргу частково.
Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про виконавче провадження", господарський суд міста Києва, -
1. Скаргу Публічного акціонерного товариства "Дарницький завод ЗБК" на бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в місті Києві задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в місті Києві щодо невиконання наказу господарського суду міста Києва від 09.08.2011 р. № 5/14 протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
3. Зобов'язати відділ Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в місті Києві провести виконавчі дії по примусовому виконанню наказу господарського суду м. Києва від 09.08.2011 р. № 5/14.
4. В іншій частині скарги відмовити.
5. Ухвалу може бути оскаржено в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя В.С. Ломака