ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________
11.09.12 Справа № 18пд/5014/1931/2012
Суддя Корнієнко В.В. розглянувши матеріали справи за позовом Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», м. Луганськ
до комунального підприємства «Облтепло», м. Луганськ
про розірвання договору та повернення права вимоги
за участю представників:
від позивача: Айрапетян Д.Ю. за дов. від 18.04.2012;
від відповідача: Бродовська Н.І. за дов. від 04.09.2012.
Суть спору: позивачем заявлено вимоги:
- про розірвання договору про відступлення права вимоги від 15.06.2010 № ЮР/09-нас-579, який укладено між сторонами за позовом;
- про застосування наслідків розірвання договору, а саме про повернення права вимоги, відступленого за вказаним договором, про припинення зобов'язання та відшкодування відповідачу суми переданого права вимоги у сто відсотковому розмірі.
Заявою від 05.09.2012, до початку розгляду господарським судом справи по суті, позивач частково змінив предмет позову заявивши другу позовну вимогу (про наслідки розірвання договору) в такій редакції:
«Прошу: … 2. Застосувати наслідки розірвання договору.».
05.09.2012 в судовому засіданні було оголошено перерву до 11.09.2012 (10.20).
Заявою від 11.09.2012, після початку розгляду господарським судом справи по суті, позивач ще раз частково змінив предмет позову заявивши другу позовну вимогу (про наслідки розірвання договору) в такій редакції:
«Прошу: … 3. Застосувати наслідки розірвання договору № ЮР09-нас-579 від 15.06.2010: повернути отримані від населення кошти в розмірі 69927,83 грн., а також 425446,75 грн. нестягнутої дебіторської заборгованості.».
Відповідач відзивом на позовну заяву від 05.09.2012 № 15/5-1-267 визнав позовні вимоги в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд
15.06.2010 між сторонами за позовом укладено договір про відступлення права вимоги № ЮР/09-нас-579 згідно якому, відповідач передав, а позивач прийняв на себе право вимоги по зобов'язанням, що виникають на підставі надання послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання споживачам (населення) на суму 529508,30 грн.
Позивач, в свою чергу, зобов'язався відшкодувати відповідачу суму переданого права вимоги у сто відсотковому розмірі, шляхом приймання на себе обов'язку щодо сплати за спожиті об'єктами теплопостачання (котельнями) природного газу.
Позивач у позовній заяві вказав, що після укладення вищевказаного договору істотно змінилися обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, зокрема, для виконання договору про відступлення права вимоги № ЮР/09-нас-579 необхідно було ще додатково укласти трьохсторонній договір (між позивачем, відповідачем та ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»), однак, цей договір укладено не було, що унеможливлює виконання договору про відступлення права вимоги № ЮР/09-нас-579, який укладено між сторонами за позовом.
На підставі вказаних доводів та ст. 652 ЦК України позивачем заявлено вимоги:
- про розірвання договору про відступлення права вимоги від 15.06.2010 № ЮР/09-нас-579, який укладено між сторонами за позовом;
- про застосування наслідків розірвання договору, а саме про повернення права вимоги, відступленого за вказаним договором, про припинення зобов'язання та відшкодування відповідачу суми переданого права вимоги у сто відсотковому розмірі.
Заявою від 05.09.2012, до початку розгляду господарським судом справи по суті, позивач частково змінив предмет позову заявивши другу позовну вимогу (про наслідки розірвання договору) в такій редакції:
«Прошу: … 2. Застосувати наслідки розірвання договору.».
Заявою від 11.09.2012, після початку розгляду господарським судом справи по суті, позивач ще раз частково змінив предмет позову заявивши другу позовну вимогу (про наслідки розірвання договору) в такій редакції:
«Прошу: … 3. Застосувати наслідки розірвання договору № ЮР09-нас-579 від 15.06.2010: повернути отримані від населення кошти в розмірі 69927,83 грн., а також 425446,75 грн. нестягнутої дебіторської заборгованості.».
Відповідач відзивом на позовну заяву від 05.09.2012 № 15/5-1-267 визнав позовні вимоги в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав:
Згідно ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 651 ЦК України).
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (абз. 2 ч. 1 ст. 652 ЦК України).
Згідно ч. 2 ст. 652 ЦК України:
якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Із пояснень позивача та відповідача витікає, що для виконання договору про відступлення права вимоги (щодо якого заявлено позовні вимоги) необхідно було ще додатково укласти трьохсторонній договір (між позивачем, відповідачем та ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»), однак, цей договір укладено не було, що унеможливлює виконання договору про відступлення права вимоги (щодо якого заявлено позовні вимоги).
Таким чином, після укладення вищевказаного договору про відступлення права вимоги істотно змінилися обставини, якими сторони керувалися при укладенні цього договору, і на час розгляду справи одночасно існують усі чотири умови, встановлені ч. 2 ст. 652 ЦК України.
Відповідач відзивом на позовну заяву від 05.09.2012 № 15/5-1-267 визнав позовні вимоги про розірвання договору.
Згідно ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Дії відповідача щодо визнання позову про розірвання договору про відступлення права вимоги не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
За таких обставин, позовні вимоги про розірвання договору про відступлення права вимоги, укладеного між сторонами за позовом, підлягають задоволенню.
Друга позовна вимога щодо застосування наслідків розірвання договору не підлягає задоволенню в зв'язку з тим, що позивачем не визначені ці наслідки.
Первісно в позовній заяві позивач просив застосувати наслідки розірвання договору шляхом повернення права вимоги, відступленого за вказаним договором, припинення зобов'язання та відшкодування відповідачу сум переданого права вимоги у сто відсотковому розмірі.
Разом з цим, згідно ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Тобто, якщо договір розірвано (за згодою сторін або в судовому порядку) то зобов'язання припиняється в силу закону і заявляти позовну вимогу про припинення зобов'язання немає ніяких підстав.
Позовна вимога про повернення права вимоги відступленого за договором, не підлягає задоволенню в зв'язку з тим, що такий спосіб захисту права не передбачений ні законом (ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України) ні договором. Крім того, повернути право вимоги (від однієї сторони до іншої) неможливо в силу специфіки цих відносин.
Вимога позивача про відшкодування відповідачу сум переданого права вимоги взагалі не може заявлятися позивачем, так як позивач по суті просить відшкодувати з себе на користь відповідача суми переданого права вимоги (позивач звертається з позовом не за захистом свого порушеного права, а в інтересах відповідача). При чому позивач не вказує розмір цих сум.
Як було вказано вище, це були первісні вимоги позивача, заявлені у позовній заяві.
Заявою від 05.09.2012, до початку розгляду господарським судом справи по суті, позивач частково змінив предмет позову заявивши другу позовну вимогу (про наслідки розірвання договору) в такій редакції:
«Прошу: … 2. Застосувати наслідки розірвання договору.».
Змінивши предмет позову (другу вимогу) і виклавши його у вищевказаній редакції, позивач тим самим взагалі не визначив ніяких наслідків розірвання договору, які він просить застосувати суд.
Позивач зазначив: «Прошу: … 2. Застосувати наслідки розірвання договору.»і все.
Враховуючи, що позивачем не визначено наслідки розірвання договору, які він просить застосувати, у задоволенні цієї вимоги слід відмовити в зв'язку її необґрунтованістю та безпідставністю.
Заява позивача від 11.09.2012, якою він ще раз частково змінював предмет позову (заявивши другу позовну вимогу (про наслідки розірвання договору) в такій редакції: «Застосувати наслідки розірвання договору № ЮР09-нас-579 від 15.06.2010: повернути отримані від населення кошти в розмірі 69927,83 грн., а також 425446,75 грн. нестягнутої дебіторської заборгованості.»), не приймається судом до уваги та не розглядається, так як вона заявлена вже після початку розгляду господарським судом справи по суті (розгляд справи по суті розпочато в судовому засіданні 05.09.2012, що зафіксовано в протоколі (формулярі) судового засідання від 05.09.2012).
Тоді як згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач має право змінити предмет або підставу позову до початку розгляду господарським судом справи по суті.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати позивача на судовий збір в сумі 536,50 грн. (пропорційно кількості задоволених немайнових позовних вимог; заявлено дві немайнові вимоги, з них задоволено одну) покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Розірвати договір про відступлення права вимоги від 15.06.2010 № ЮР/09-нас-579, який укладено між Луганським міським комунальним підприємством «Теплокомуненерго» (м. Луганськ) та комунальним підприємством «Облтепло» (м. Луганськ).
3. Стягнути з комунального підприємства «Облтепло», м. Луганськ, вул. Єрьоменко, 7, ідентифікаційний код 35306808, на користь Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», м. Луганськ, вул. Куракина, 23-а, ідентифікаційний код 24047779, витрати на судовий збір в сумі 536,50 грн.; наказ видати.
4. В решті позову відмовити.
11 вересня 2012 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 17 вересня 2012 р. і може бути оскаржене протягом 10 днів з цієї дати.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя В.В. Корнієнко