Справа № 1570/2013/2012
13 вересня 2012 року
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Соколенко О.М.
при секретарі -Кулішенко Є.С.
за участю: представника позивача -Шевиріна А.О.(за довіреністю),
представника відповідача -Мазур Н.С. (за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес Агро»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес Агро»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання протиправними дій щодо проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Гермес Агро»і складання у акті №24/22-213/35818241/1018 від 27.02.2012 року висновків про заниження ТОВ «Гермес Агро»податку на додану вартість на загальну суму 125780 грн. та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007082301 від 12.03.2012 року.
Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Гермес Агро», за результатами якої відповідачем складено акт №24/22-213/35818241/1018 від 27.02.2012 року, яким встановлено відсутність факту реального придбання позивачем товару (сої) у ПП «КФ «Руал»та надання позивачу послуг перевезення ПП «КФ «Агротранс»у жовтні 2011 року, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Як висновок, в акті перевірки зазначено, що відповідно до п.1, п.2 ст.215, п.1, п.5 ст.203 Цивільного кодексу України зазначені правочини мають ознаки нікчемних та встановлено порушення позивачем вимог п.п.14.1.36, п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 125780,00 грн., у тому числі за жовтень 2011 року -в сумі 124073,00 грн., за листопад 2011 року -1707,00 грн. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0007082301 від 12.03.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 125780,00 грн. - за основним платежем та 62890,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність в його діях порушень, викладених в акті перевірки, посилаючись на те, що ним при включенні до податкового кредиту відповідних спірних сум дотримано вимоги податкового законодавства, а реальність господарських операцій позивача з його контрагентами - ПП «КФ «Руал»та ПП «КФ «Агротранс» підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, в тому числі, видатковими накладними, актами виконаних робіт, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями про оплату отриманого товару та наданих послуг з перевезення та іншими супутніми документами. Разом з цим, позивач зазначає, що відповідач при перевірці не врахував той факт, що на момент здійснення господарських операцій обґрунтованість віднесення ТОВ «Гермес Агро»до податкового кредиту сум податку на додану вартість підтверджується тим, що контрагенти позивача були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість та вели господарську діяльність, а отже, ТОВ «Гермес Агро»не може нести відповідальність за діяльність своїх контрагентів. Крім того, відповідач зазначає, що з акту перевірки вбачається, що підстав, з якими закон пов'язує визнання договору нікчемним, податковим органом встановлено не було, а отже твердження відповідача про нікчемність правочинів є безпідставним. Таким чином, позивач вважає, що висновки акту перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість та визнання правочинів нікчемними є безпідставними, а отже, податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі цього акту перевірки, є протиправним та підлягає скасуванню.
31.08.2012 року до суду надійшла заява від представника позивача про зменшення позовних вимог, в якій позивач в остаточній редакції своїх позовних вимог просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ДПС від 12.03.2012 року №0007082301 та присудити на користь позивача судові витрати.
Під час розгляду справи судом здійснено заміну відповідача -Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси на його правонаступника - Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби.
Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов (т.2, а.с.74-76), в яких зазначив про безпідставність позовних вимог, оскільки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси в ході проведення перевірки ТОВ «Гермес-Агро» встановлено відсутність факту реального придбання ТОВ «Гермес-Агро»товару (сої) у ПП «КФ «Руал»та отримання послуг перевезення у ПП «КФ «Агротранс»у жовтні 2011 року, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Таким чином, на думку відповідача, ТОВ «Гермес-Агро»включено до податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 125780,00 грн. за жовтень та листопад 2011 року по нікчемним угодам, укладеним з ПП «КФ «Руал»та ПП «КФ «Агротранс», чим завищено податковий кредит на суму 125780,00 грн. Враховуючи викладене, відповідач вважає що оскаржуване рішення прийнято з урахуванням вимог чинного податкового законодавства, є правомірним, а отже скасуванню не підлягає.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та наданих додаткових поясненнях.
Представник відповідача в судовому засіданні заявлений адміністративний позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на адміністративний позов.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, ознайомившись з запереченнями відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гермес Агро» (надалі - TOB «Гермес Агро», позивач) зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 21.03.2008 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи №502885, копія якого наявна в матеріалах справи (т.1, а.с.26).
Судом встановлено, що на момент проведення перевірки підприємство знаходилось на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Малиновському районі м. Одеси (т.1, а.с.27), яка з 29.02.2012 року реорганізована у ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС (т.1,а.с.186) і є правонаступником останньої, та у період, за який проводилась перевірка, TOB «Гермес Агро»було зареєстровано, зокрема, платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №100113549 про реєстрацію платника податку на додану вартість (т.1, а.с.28) та п. 2.4.1 акту перевірки (т.1, а.с.32), та не заперечувалось сторонами по справі.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси від 07.02.2012 року №269 (т.1, а.с.192) та направлення від 07.02.2012 р. №225, згідно із п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Гермес Агро»(код 35818241), з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по господарським взаємовідносинам з платниками податків: ПП «КФ»«Руал»(код ЄДРПОУ 34286519) та ПП «КФ»«Агротранс»(код 36009123) за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року.
Перевірку проведено з відома директора ТОВ «Гермес Агро»Кучерюкова К.С. та в присутності головного бухгалтера Колоколової В.І.
За результатами вказаної перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси складено акт від 27.02.2012 року №24/22-213/35818241/1018, яким встановлено відсутність факту реального придбання товару (сої) ТОВ «Гермес Агро»у ПП «КФ»«Руал»та придбання послуг перевезення у ПП «КФ»«Агротранс»у жовтні 2011 року, що свідчить про укладення угоди без мети настання реальних наслідків, і отже відповідно до п.1, п.2 ст.215, п.1, п.5 ст.203 Цивільного кодексу України зазначені правочини мають ознаки нікчемних та встановлено порушення позивачем вимог п.п.14.1.36, п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 125780,00 грн., у тому числі за жовтень 2011 року -в сумі 124073,00 грн., за листопад 2011 року -1707,00 грн. (том 1, а.с.31-56).
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.03.2012 року №0007082301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 188670,00 грн., в тому числі, за основним платежем -125780,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -62890,00 грн. за порушення пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України (т.1,а.с.30).
Не погодившись з висновками податкового органу та винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив вищевказане рішення в судовому порядку.
Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступного.
Спірне податкове повідомлення-рішення базується на викладених в акті перевірки висновках відповідача щодо відсутності факту реального придбання товару (сої) ТОВ «Гермес Агро»у ПП «КФ»«Руал»та придбання послуг перевезення у ПП «КФ»«Агротранс»у жовтні 2011 року, що свідчить про укладення угоди без мети настання реальних наслідків, і отже відповідно до п.1, п.2 ст.215, п.1, п.5 ст.203 Цивільного кодексу України зазначені правочини мають ознаки нікчемних та встановлення порушення позивачем вимог п.п.14.1.36, п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого останнім занижено податок на додану вартість.
В акті перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси зазначається, що перевіркою встановлено укладення між ТОВ «Гермес Агро»та ПП «КФ «Руал»договору купівлі-продажу сільхозпродукції від 27.09.2011 р. №27-09 САІ, згідно якого ПП «КФ «Руал»постачає та передає сільхозпродукцію у власність ТОВ «Гермес Агро»на загальну суму 406485,50 грн. Разом з тим, як зазначено в акті перевірки, відповідно до умов договору підприємством отримані видаткові та податкові накладні, вказана операція відображена у бухгалтерському обліку підприємства, підприємством сплачені кошти за цією угодою шляхом перерахування їх на розрахунковий рахунок та у реєстрах отриманих податкових накладних за жовтень 2011 року проведені податкові накладні №№20,28,25,38 на суму ПДВ 67747,58 грн. Операція з придбання сільхозпродукції ТОВ «Гермес Агро»включена до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за жовтень 2011 року.
Разом з цим, в акті перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси зазначено, що перевіркою встановлено укладення між ТОВ «Гермес Агро»та ПП «КФ «Агротранс»договору перевезення №ДГ-11-10/ГК-01Ав від 11.10.2011 року, згідно якого ПП «КФ «Агротранс»були надані послуги перевезення (транспортні послуги) на адресу ТОВ «Гермес Агро». Також зазначається, що відповідно до умов договору отримані акти виконаних робіт та податкові накладні, товарно-транспортні-накладні, вказана операція відображена у бухгалтерському обліку підприємства, підприємством сплачені кошти за цією угодою шляхом перерахування їх на розрахунковий рахунок та у реєстрах отриманих податкових накладних за жовтень 2011 року проведені податкові накладні №№46,54,59,56. Сума податку на додану вартість за вказаними податковими накладними у розмірі 49776,00 грн., у тому числі ПДВ - 8296,00 грн. включена до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображена в реєстрі отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за жовтень 2011 року. Сума податку на додану вартість за податковою накладною №122 від 31.10.2011 року у розмірі 10244,20 грн., у т.ч. ПДВ - 1707,37 грн. включена до складу податкового кредиту у листопаді 2011 року, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних (під №14), який відповідає даним додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за листопад 2011 року.
Крім того, перевіркою встановлено, що ТОВ «Гермес Агро»укладено договір перевезення №ДГ-0000114 від 05.09.2011 року, згідно якого ПП «КФ «Агротранс»були надані послуги перевезення (транспортні послуги) на адресу ТОВ «Гермес Агро». Разом з тим, як зазначено в акті перевірки, відповідно до умов договору підприємством отримані акти виконаних робіт, податкові накладні та ТТН, вказана операція відображена у бухгалтерському обліку підприємства, підприємством сплачені кошти за цією угодою шляхом перерахування їх на розрахунковий рахунок та у реєстрах отриманих податкових накладних за жовтень 2011 року проведені податкові накладні №№48,68 на суму ПДВ 48029,50 грн., яка включена до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за жовтень 2011 року.
Також, як вбачається з акту перевірки директором ТОВ «Гермес Агро»Кучерюковим К.С. були надані пояснення по вказаним господарським операціям (т.1, а.с.203-219).
Як вбачається з акту перевірки всі зазначені первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій із контрагентами позивача під час перевірки були наявні та були надані перевіряючим для проведення перевірки.
При цьому, як зазначив у судовому засіданні представник відповідача до первинних документів, наданих позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій із його контрагентами, не було виявлено ніяких зауважень до їх форми, змісту чи оформлення.
Доходячи висновку про порушення позивачем вимог п.1, п.2 ст.215, п.1, п.5 ст.203 Цивільного кодексу України та п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, відповідач взяв до уваги відомості, зазначені в акті ДПІ у місті Херсоні від 06.01.2012 року №6/15-2/34286519 від 06.01.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «КФ «Руал»щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року», що надійшов на адресу відповідача (т.1,а.с.229-235), відповідно до якого встановлено, що кримінальні справи відносно службових осіб ПП «КФ «Руал»станом на 03.01.2012 року не порушувались. Також зазначено, що беручи до уваги ту обставину, що директор ПП «КФ «Руал»- гр.Шафарчук Ю.Ю., який є директором ПП «Бізнес Центр»Капітал Плюс», ПП «АФ «Церера»та ПП «Скарбниця Таврії», які фактично фінансово-господарську діяльність не здійснюють, можна дійти висновку про нереальність здійснення господарських операцій ПП «КФ»Руал»в жовтні 2011 року. Враховуючи викладене, та на підставі того, що ПП «КФ»Руал»не має основних фондів, складських приміщень, найманих працівників, автотранспортних засобів, не встановлено, які саме проводились фінансово-господарські розрахунки та обставини їх здійснення, контрагенти зазначеного підприємства знаходяться у різних регіонах України, а на підприємстві працює лише одна особа -Шафарчук Ю.Ю., підприємство має неосновний стан, неможливо підтвердити здійснення фінансово-господарської діяльності.
Як наслідок у висновку цього акту зазначено, що звіркою суб'єкта господарювання документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ПП «КФ»Руал»із платниками податків за період з 01.10.2011 по 31.10.2011 року згідно доданого переліку, серед якого наявне ТОВ «Гермес Агро»із сумою ПДВ -67747,58 грн.
Крім того, відповідач взяв до уваги відомості, зазначені в акті ДПІ у місті Херсоні від 10.01.2012 року №8/15-2/36009123 «Про результати проведення зустрічної звірки ПП «КФ «Агротранс»щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку», що надійшов на адресу відповідача (т.1,а.с.221-228), відповідно до якого встановлено, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою. Також, зазначено, що підприємство повністю відповідає основним та додатковим критеріям «податкової ями», а саме: підприємство формує податковий кредит від підприємств, які не відображають взаєморозрахунки, у зв'язку з чим виникли розбіжності понад 1 млн.грн., на підприємстві працює одна особа, на балансі підприємства взагалі відсутні основні засоби, директором, бухгалтером та засновником є одна особа, середньомісячний обсяг операцій більше 1 млн.грн., стан платника відмінний від «основного»та на підставі того, що ПП «КФ «Агротранс»фактично відсутнє за податковою адресою на підставі чого Зуб В.Б -директор підприємства, не міг здійснювати діяльність по керівництву ПП «КФ «Агротранс», направлену на отримання прибутку в рамках чинного законодавства в зв'язку з чим можливо зробити висновок про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ПП «КФ «Агротранс».
Враховуючи викладене, та на підставі того, що ПП «КФ «Агротранс»не має основних фондів, складських приміщень, найманих працівників, автотранспортних засобів, не встановлено, які саме проводились фінансово-господарські розрахунки та обставини їх здійснення, підприємство має неосновний стан, неможливо підтвердити здійснення фінансово-господарської діяльності.
Як наслідок у висновку цього акту зазначено, що враховуючи те, що у ПП «КФ «Агротранс»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутності основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою згідно з ч. 1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 ЦК України, угоди, укладені між постачальниками та покупцями за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року мають ознаки нікчемності.
Враховуючи викладене, в акті перевірки №24/22-213/35818241/1018 від 27.02.2012 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси зазначено про відсутність факту реального придбання товару (сої) ТОВ «Гермес Агро»у ПП «КФ «Руал» та отримання послуг перевезення у ПП «КФ «Агротранс»у жовтні 2011 року, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 125780,00 грн., в тому числі за жовтень 2011 року - 124073,00 грн., за листопад 2011 року - 1707,00 грн.
Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також, питання щодо нікчемності угод, зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Судом встановлено, що 27.09.2011 року між ТОВ «Гермес Агро»(Покупець) та ПП «КФ «Руал»(Продавець) укладений договір купівлі-продажу сільхозпродукції № 27-09 САІ (т.1,а.с.57-58), згідно якого Продавець зобов'язується поставити та передати сільхозпродукцію (сою), а Покупець прийняти та оплатити сою (товар), на умовах та у строки, передбачені цим Договором (п.1.1. Договору). Згідно п.3.1 Договору, товар повинен бути поставлений на умовах СРТ Херсонське КХП, м.Херсон, вул. Порт-елеватор,5 згідно Інкотермс не пізніше 20.10.2011 року. Пунктом 3.3 цього Договору визначено, що продавець підтверджує, що він є безпосереднім виробником / першим посередником при купівлі-продажу постачаємого товару. Загальна вартість складає 488225 грн., в т.ч. ПДВ -81370,83 грн. (п.5.1 Договору). Покупець сплачує вартість товару за фактом поставки на Херсонське КХП, відповідно до рахунку на протязі 3-х банківських днів (п.6.1 Договору). Договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до виконання сторонами всіх взятих на себе зобов'язань (п.9.1 Договору).
Передача товару (сої) за вказаним договором від ПП «КФ «Руал» до ТОВ «Гермес Агро»підтверджується відповідними видатковими накладними: №РН-000053 від 10.10.2011 року (т.1,а.с.59), №РН-000062 від 13.10.2011 року (т.1,а.с.64), №РН-000059 від 13.10.2011 року (т.1, а.с.67), №РН-000072 від 18.10.2011 року (т.1, а.с.72); довіреністю №131 від 27.09.2011 року на отримання від ПП «КФ «Руал»сої за договором № 27-09 САІ (т.2, а.с.4); поставка товару підтверджується товарно-транспортними накладними: №866878, №866881, №866880, б/н від 18.10.2011 року (т1, а.с.77-80).
Згідно вказаних товарно-транспортних накладних, автопідприємствами виступали: ПП ОСОБА_7, водій ОСОБА_7; ПП ОСОБА_8, водій ОСОБА_8; ПП ОСОБА_9, водій ОСОБА_9; ПП ОСОБА_10; замовником та вантажовідправником виступало - ПП «КФ «Руал»; вантажоодержувачем виступало ПАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів» для ТОВ «Гермес Агро», пункт розвантаження: м. Херсон, вул. Порт-елеватор, 5, що в свою чергу, передбачено п.3.1 Договору № 27-09 САІ.
При цьому на підтвердження належності отримання придбаної позивачем сої саме ПАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів»для «Гермес Агро»за адресою: м. Херсон, вул. Порт-елеватор, 5, ТОВ «Гермес Агро»надано до суду належним чином засвідчену копію контракту №499 про зберігання та перевалку від 20.09.2011 року, укладеного між ПАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів»та ТОВ «Гермес Агро», згідно якого ПАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів»(виконавець) надає клієнту - ТОВ «Гермес Агро»послуги по прийманню сої урожаю 2011 року (продукції) із залізничних вагонів та автотранспорту, накопичення судової партії та погрузці на судна, надані Клієнтом (п1.1 Контракту). Клієнт, у порядку та строки, встановлені даним контрактом, доставляє продукцію та сплачує надані послуги Виконавцю (п.1.2 Контракту). Клієнт доставляє продукцію до пункту призначення за наступними реквізитами: Отримувач - ПАТ «Херсонський КХП», 73024, Україна, Херсон, вул. Порт-елеватор, 5, код отримувача 0716, станція Херсон-порт, код станції 418008, Одеська залізниця (п.2.1 Контракту). Даний контракт вступає в силу з моменту підписання обома сторонами та діє до 31.05.2012 року (п.9.4, 9.5 Контракту) (т.1 а.с.249-250, т.2 а.с.1-2). Також, сторонами було складено додаток до цього контракту, в якому визначені: тариф на подработку, вартість послуг: на сушку, по визначенню якості зерна, по організації досліджень на ГМО та безпечність товару (т.2, а.с.3).
Разом з цим, на підтвердження здійснення операцій з поставки сої, придбаної у ПП «КФ «Руал», позивачем також надано до суду належним чином засвідчені копії: актів приймання на поставку сільхозпродукції №4357 від 09.10.2011 року, №4433 від 13.10.2011 року, №4454 від 13.10.2011 року, №4552 від 18.10.2011 року, (т.2,а.с.9-13), актів здачі-приймання робіт №030-2164 від 30.11.2011 року на приймання та зберігання сої (т.2, а.с.14), рахунків на оплату (т.2,а.с.5-8) відповідно до умов контракту №499 від 20.09.2011 року.
Крім того, в підтвердження того, що згідно умов договору № 27-09 САІ, ПП «КФ «Руал»є першим посередником при купівлі-продажу постачаємого товару (сої) та придбав її безпосередньо у виробників продукції (сої) як на підставу фактичного придбання позивачем у ПП «КФ «Руал»сої, в матеріалах справи містяться належним чином засвідчені копії: накладної №07/10/1 від 07.10.2011 року, податкової накладної №82 від 07.10.2011 року на придбання ПП «КФ «Руал»у ПП «ПСП «Чоль»товару (сої) (т.1, а.с.60-61); рахунку №41 від 12.10.2011 року, накладної №2 від 12.10.2011 року, податкової накладної №22 від 12.10.2011 року на придбання ПП «КФ «Руал»у ТОВ «Єдність»товару (сої),(т.1, а.с.65,68); податкової накладної №0032 від 12.10.2011 року на придбання ПП «КФ «Руал»у СФГ «Діброва»товару (сої) та свідоцтва СФГ «Діброва»на зайняття діяльності з вирощування зернових та технічних культур (т.1 а.с.73-74).
Разом з цим, матеріали справи містять копії належним чином завірених податкових накладних: №20 від 10.10.2011 року на суму ПДВ -18002,25 грн. (т.1, а.с.62), №28 від 13.10.2011 року на суму ПДВ -15818,25 грн. (т.1, а.с.66), №25 від 13.10.2011 року на суму ПДВ -16017,75 грн. (т.1,а.с.69), №38 від 18.10.2011 року на суму ПДВ -17909,33 грн. (т.1,а.с.75), отриманих від постачальника товарів, які підтверджують факт здійснення вищевказаної господарської операції з постачання продукції (сої) та які дають право на включення податку на додану вартість до складу ціни товару та є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
Судом встановлено, що вказані податкові накладні, належним чином оформлені, були отримані позивачем від його контрагента ПП «КФ «Руал» у жовтні 2011 року відповідно до договору на кількість товару, придбаного відповідно до укладеної угоди, що, поміж іншого, підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних за жовтень 2011 року (т.1,а.с.238-245).
Суму податку на додану вартість відповідно до вказаних вище податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2011 року, що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2011 року та додатками до неї (т.1, а.с.193-200).
Судом також встановлено, що ТОВ «Гермес Агро»здійснило оплату за отриманий від ПП «КФ «Руал»товар (сільхозпродукцію (сою), в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість, що підтверджується випискою ПуАТ «СЕБ банк» по рахунку позивача, виписками акціонерного банку «Південний»по рахунку позивача (т.1, а.с.63, 70-71,76) та листами акціонерного банку «Південний»від 07.05.2012 року та ПуАТ «СЕБ банк» від 14.0.2012 року (т.2,а.с.23-24).
Як вбачається з вищевказаних первинних документів, за відповідними господарськими операціями позивач придбав у його контрагента ПП «КФ «Руал»товар (сільхозпродукцію -сою).
Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 496234, основними видами діяльності ТОВ «Гермес Агро»за КВЕД є, зокрема: 51.21.0 - оптова торгівля зерном,насінням та кормами для тварин (т.1, а.с.29).
На підтвердження використання вказаного товару (сої), придбаного у ПП «КФ «Руал» в подальшій господарській діяльності позивача, а саме, на підтвердження реалізації цього товару, позивачем надано належним чином засвідчені копії: договору купівлі-продажу №16 від 04.11.2011 року, укладеного між ТОВ «Гермес Арго (продавець) та ВАТ «Південьзахіделектромережбуд»(покупець) на поставку сої, актів приймання-передачі: № 1 від 30.11.2011 року, №2 від 15.12.2011 року, №3 від 29.12.2011 року до договору №16 від 04.11.2011 року на поставку товару (сої) (а.с.18-22), з яких вбачається, що передача товару сої здійснювалась на ПАТ «Херсонський КХП», м. Херсон, вул. Порт-елеватор, 5.
Тобто, як вбачається з викладеного, вказане свідчить про фактичне здійснення позивачем господарської діяльності з придбання у ПП «КФ «Руал»сої та її подальшого використання в господарській діяльності позивача з метою отримання прибутку.
Крім того, судом встановлено, що 05.09.2011 року між ТОВ «Гермес Агро»(Замовник) та ПП «КФ «Агротранс»(Перевізник) укладений договір перевезення №ДГ-0000114 (т.1,а.с.81-84) та 11.10.2011 року між ТОВ «Гермес Агро»(Замовник) та ПП «КФ «Агротранс»(Перевізник) укладений договір перевезення №ДГ-11-10/ГК-01Ав (т.1, а.с.85-88), згідно яких Перевізник бере на себе зобов'язання за рахунок Замовника здійснювати перевезення вантажів, зазначених в замовленні, а Замовник зобов'язується сплачувати надані послуги (п.1.2. Договорів). Послуги за цими Договорами надаються на підставі усної телефонної заявки або прийнятого до виконання замовлення (п.2.1 Договорів). Вантажем, що підлягає перевезенню за даним договором, є вантаж, зазначений в замовленні Замовника (п.3.1. Договорів). Замовник видає Перевізнику належним чином оформлені документи, що є необхідними для надання послуг за цими Договорами (п.4.1 Договорів). Перевізник має право залучити до виконання своїх обов'язків за цими Договорами інших осіб та несе відповідальність за будь-яке порушення цих Договорів (п.4.2 Договорів). Перевізник зобов'язаний після виконання Замовлення передати Замовнику належним чином оформлені товарні та транспортні документи щодо перевезеного, згідно з виконаним замовленням, вантажу, на протязі 10 діб з моменту виконання такого Замовлення (п.4.9 Договорів). Всі розрахунки по договору проводяться Сторонами в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки Сторін, встановлені в даних Договорах та готівкою безпосередньо в касу підприємства (п.5.4 Договорів). Оплата здійснюється протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня підписання Акту про надання послуг (п.5.5 Договорів). Факт перевезення та отримання Вантажу Вантажоотримувачем підтверджує Акт про надання послуг (п.6.1 Договорів). До моменту підписання Акту, факт перевезення підтверджується товарно-транспортною накладною, або подорожнім листом, або листом замовника з підписом представника вантажоодержувача або вантажовідправника (п.6.2 Договорів). Ці договори вважаються укладеними та набирають чинності з моменту їх підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діють до 31.12.2011 року (п.9.1, 9.2 Договорів).
На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем надано до суду акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): по договору №11-10/ГК-01Ав від 11.10.2011 року - №ОУ-0000107, №ОУ-0000110, №ОУ-0000114, №ОУ-0000111, №ОУ-0000134, (т.1, а.с.89,119,124,129,166), та по договору №ДГ-0000114 від 05.09.2011 року -акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000109, №ОУ-0000116 (т.1, а.с.94,134), копії товарно-транспортних накладних на перевезення кукурудзи: №782907 від 14.10.2011 року, №782846 від 14.10.2011 року, №782860 від 15.10.2011 року, №782851 від 16.10.2011 року, №782932 від 17.10.2011 року, №782934 від 17.10.2011 року, №782935 від 17.10.2011 року, №782940 від 17.10.2011 року, №782941 від 17.10.2011 року, №782942 від 17.10.2011 року, №782943 від 17.10.2011 року, №782858 від 15.10.2011 року, №782861 від 15.10.2011 року, №782863 від 16.10.2011 року, №782864 від 16.10.2011 року, №782866 від 16.10.2011 року, №782867 від 16.10.2011 року, №782868 від 17.10.2011 року, №782869 від 17.10.2011 року, №782901 від 16.10.2011 року, №782908 від 14.10.2011 року, №782909 від 14.10.2011 року, №782919 від 15.10.2011 року, №782921 від 15.10.2011 року, №782930 від 17.10.2011 року, №782954 від 18.10.2011 року, №782937 від 17.10.2011 року, №782936 від 17.10.2011 року, №782970 від 20.10.2011 року, №782971 від 20.10.2011 року, №782982 від 22.10.2011 року, №782980 від 22.10.2011 року, №782981 від 22.10.2011 року, №782933 від 17.10.2011 року, №782938 від 17.10.2011 року, №782939 від 17.10.2011 року, №782951 від 18.10.2011 року, №782952 від 18.10.2011 року, №782953 від 18.10.2011 року, №782955 від 18.10.2011 року, №782956 від 18.10.2011 року, №782957 від 19.10.2011 року, №782958 від 19.10.2011 року, №782959 від 19.10.2011 року, №782960 від 19.10.2011 року, №782961 від 19.10.2011 року, №782962 від 11.10.2011 року, №782963 від 19.10.2011 року, №782964 від 19.10.2011 року, №782965 від 19.10.2011 року, №782966 від 19.10.2011 року, №782967 від 19.10.2011 року, №782968 від 20.10.2011 року, №782969 від 20.10.2011 року, №782972 від 21.10.2011 року, №782973 від 21.10.2011 року, №782974 від 21.10.2011 року, №782975 від 21.10.2011 року, №782976 від 21.10.2011 року, №782977 від 21.10.2011 року, №782978 від 21.10.2011 року, №782979 від 22.10.2011 року, №409251 від 27.10.2011 року, №782985 від 27.10.2011 року (т.1,а.с.90-91,95-117,120-122,125-126,130-132, 135-163, 167-168).
Згідно вказаних вище товарно-транспортних накладних, автопідприємствами виступали: ПП Уманец (ПП «КФ «Агротранс»), ПП «КФ «Агротранс»; замовником, вантажовідправником та вантажоодержувачем виступало - ТОВ «Гермес Агро»(квота ТОВ «ТЕК «Зектер»), пункт навантаження -Кіровоградська область, с.Іванівка; пункт розвантаження: ТОВ «Нікморсервіс Миколаїв»; переадресування - ТОВ «Гермес Агро», експедитор -ТОВ «ТЕК Зектер». При цьому, на підтвердження фактичної наявності у позивача кукурудзи, перевезення якої здійснювалось ПП «КФ «Агротранс», позивачем надано до суду контракт №30-08/ГК на поставку зерна майбутнього урожаю від 30.08.2011 року, укладеного між ТОВ «Гермес Агро»(покупець) та ФГ «Омельяненко»(продавець), згідно якого Продавець передає Покупцю у власність кукурудзу врожаю 2011 року в період з 10.09.2011 року по 15.10.2011 року за базисом поставки: елеватор ФГ «Омельяненко», Кіровоградська область, Новоукраїнський р-н, с. Іванівка, франко-автомобіль (т.1, а.с.28-29), накладні на отримання кукурудзи ТОВ «Гермес Агро»№58, №106 (т.2,а.с.30-31), в належним чином засвідчених копіях.
Разом з цим, на підтвердження належності отримання перевезеної кукурудзи саме на ТОВ «Нікморсервіс Миколаїв»за квотою ТОВ «ТЕК «Зектер», який виступав експедитором, позивачем надано до суду копії: договору №40-П від 28.09.2009 року про надання товарно-експедиторських послуг, укладеного між ТОВ «Транспортно-експедиторська компанія «Зектер»(виконавець) та ТОВ «Гермес Агро» (замовник) та додаткові угоди до нього (т.2,а.с.33-43), згідно якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки по транспортно-експедиторському обслуговуванню зернових, зернобобових, олійних культур та продуктів їх переробки (вантаж), експортуємих з території України через Миколаївський Морський Торговий Порт; договору №87/11 від 20.10.2011 року та договору №62/11 від 22.07.2011 року, укладених між ТОВ «Нікморсервіс Миколаїв»(Компанія) та ТОВ «ТЕК Зектер»(Клієнт), відповідно до яких ці договори регулюють взаємовідносини сторін при виконанні та організації виконання Компанією за дорученням Клієнта та за його рахунок послуг по перевалюванню, відвантаженню вантажу, що слідує через складські площі та неспеціалізовані криті склади Компанії, в експортному напрямку (т.2, а.с.115-123).
Разом з цим, матеріали справи містять копії належним чином завірених податкових накладних по договору про надання послуг від 11.10.2011 року №11-10/ГК-01Ав - №46 від 17.10.2011 року, №54 від 20.10.2011 року, №59 від 21.10.2011 року, №56 від 24.10.2011 року, №122 від 31.10.2011 року (т.1, а.с.92,123,127,133,169) та податкових накладних по договору від 05.09.2011 року №ДГ-0000114 - №48 від 20.10.2011 року, №68 від 25.10.2011 року (т.1,а.с.118,164), отриманих від постачальника послуг, які підтверджують факт здійснення вищевказаної господарської операції з перевезення кукурудзи та які дають право на включення податку на додану вартість до складу ціни послуг та є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
Судом встановлено, що вказані податкові накладні, належним чином оформлені, були отримані позивачем від його контрагента ПП «КФ «Агротранс»у жовтні 2011 року, окрім податкової накладної №122 від 31.10.2011 року, яка була отримана у листопаді 2011 року, поміж іншого, підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних за жовтень 2011 року (т.1,а.с.238-245) та актом перевірки.
Суму податку на додану вартість відповідно до вказаних вище податкових накладних, окрім податкової накладної №122 від 31.10.2011 року, яка була отримана у листопаді 2011 року, позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2011 року, що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2011 року та додатками до неї (т.1, а.с.193-200).
Судом також встановлено, що ТОВ «Гермес Агро»здійснило оплату за отримані від ПП «КФ «Агротранс»транспортні послуги за перевезення кукурудзи, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість, що підтверджується виписками акціонерного банку «Південний»по рахунку позивача (т.1, а.с.93,128,165) та листами акціонерного банку «Південний»від 07.05.2012 року та ПуАТ «СЕБ банк»від 14.0.2012 року (т.2,а.с.23-24).
Вказані операції з отримання транспортних послуг були відображені в бухгалтерському обліку підприємства у відповідних регістрах бухгалтерського обліку по рахункам 631,31, що підтверджується актом перевірки.
Як вбачається з вищевказаних первинних документів, за відповідними господарськими операціями позивач придбав у його контрагента ПП «КФ «Агротранс»транспортні послуги з перевезення кукурудзи, придбаної у ФГ «Омельяненко».
Судом вже зазначалось, що одним із основних видів діяльності ТОВ «Гермес Агро»за КВЕД є, зокрема: 51.21.0 - оптова торгівля зерном,насінням та кормами для тварин.
В свою чергу, на підтвердження того, що вказані послуги по перевезенню кукурудзи були придбані з метою використання в господарській діяльності позивача, ТОВ «Гермес Агро»надано до суду належним чином засвідчені копії: контракту №Р103756 від 25.10.2011 року, укладеного між ТОВ «Гермес Агро»та компанією Bunge SA, Швейцарія на поставку кукурудзи врожаю 2011 року (т.2,а.с.44-48), вантажно-митної декларації від 25.11.2011 року (т.2, а.с.49-50).
Правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість з 01.01.2011 року регулюються Податковим кодексом України, веденням бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі - Закон Про бухгалтерський облік).
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.
Статтею 1 Закону Про бухгалтерський облік визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.
Порядок формування податкового кредиту визначений ст. 198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).
Відповідно до п.п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2. ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Згідно п. 201.1. ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках відповідні реквізити.
Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.
Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Як вже встановлено судом, позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевіряємий період, були надані податкові декларації та податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.
Водночас, суд зазначає, що нормами податкового законодавства визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Як вже встановлено судом, позивачем отримано від його контрагентів належним чином оформлені податкові накладні та інші супровідні документи, відповідно до договорів на кількість придбаного товару та отримані послуги за договорами перевезення, що, поміж іншого, підтверджується реєстрами отриманих та виданих податкових накладних.
Також, як встановлено судом, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, що також підтверджується реєстрами отриманих та виданих податкових накладних.
Водночас, суд зазначає, що єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідні податкові накладні у позивача на час перевірки були наявні.
Суд зазначає, що позивачем під час розгляду справи підтверджено належними доказами фактичність отримання товару (сої) від контрагента-постачальника ПП «КФ «Руал»та його оприбуткування, а також подальше використання товару (сої) у власній господарській діяльності та фактичне отримання послуг з перевезення кукурудзи від ПП «КФ «Агротранс»в межах господарської діяльності позивача.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про реальність господарських операції щодо отримання позивачем від його контрагента-постачальника ПП «КФ «Руал»сільхозпродукції (сої), та отримання послуг (перевезення) від ПП «КФ «Агротранс», а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.
При цьому, суд зазначає, що платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.
Окрім того, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Судом встановлено, що і позивач, і його контрагенти на час укладання спірного правочину, були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Вказана обставина також не заперечувалася відповідачем.
Окрім того, суд зазначає, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації .
Необхідно також враховувати і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також враховуючи приписи ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», є джерелом права та є обов'язковим для виконання Україною.
Європейський суд з прав людини (п'ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009 р. (заява №3991/03) у справі «Булвес»АД проти Болгарії зазначив наступне: «Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».
Таким чином, судом встановлено, що позивачем у відповідності до вимог п.198.1. п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України віднесено до складу податкового кредиту податок, сплачений в ціні придбаних товарів та отриманих послуг, на підставі податкових накладних, оформлених належним чином та виданих підприємствами, що на момент здійснення господарської діяльності мали статус платників податку на додану вартість.
Водночас, стосовно посилання відповідача в акті перевірки на те, що договори, укладені між ТОВ «Гермес Агро»та ПП «КФ «Руал», ТОВ «Гермес Агро»та ПП «КФ «Агротранс» мають ознаки нікчемності та не спричиняють реального настання правових наслідків, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
В даному випадку, виходячи з вищевикладених фактів та доказів, що їх підтверджують, суд встановив, що договір купівлі-продажу та договір перевезення укладені в письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджується відповідними видатковими накладними, актами виконаних робіт, здійснення господарських операцій контрагентами підтверджується виданими податковими накладними, а тому суд робить висновок, що сторони договорів діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутку у відповідності до ст. 3 ГК України.
Таким чином укладені угоди відповідають загальним вимогам, встановленим Цивільним кодексом України та додержання яких необхідно для чинності правочину.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно із ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язанні із його недійсністю.
Згідно зі ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.
В даному випадку договори перевезення (надання послуг), договір купівлі-продажу сільхозпродукції, як вже зазначалося вище відповідають вимогам ст. 203 ЦК України, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також дані договори судом недійсними не визнавались, а отже є чинними.
В свою чергу, відповідач в акті перевірки зазначав про нікчемність договорів, посилаючись на те, що ПП «КФ «Руал»та ПП «КФ «Агротранс» відсутні за своїм місцезнаходженням.
Згідно довідок з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців станом на 15.06.2012 року вбачається, що на момент здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «КФ «Руал»та ПП «КФ «Агротранс», відносно контрагентів позивача не вносилось жодних записів щодо відсутності вказаних юридичних осіб за їх місцезнаходженням (т.2, а.с.82-92).
Крім того, відповідачем в силу ст.71 КАС України не надано жодного доказу того, що на момент видачі податкових накладних ПП «КФ «Руал»та ПП «КФ «Агротранс»не знаходились за адресою, що зазначена у податкових накладних. Поряд із тим, суд враховує, що акти перевірки контрагентів, на які посилається відповідач, зазначаючи, що контрагенти не знаходяться за юридичною адресою, складені після отримання позивачем відповідних податкових накладних та формування останнім податкового кредиту.
Слід також зазначити, що незнаходження юридичної особи за її місцезнаходженням тягне наслідки передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», із застосуванням певної процедури, встановленої цим законом, серед яких невизнання органом ДПС даних податкової звітності контрагентів такої юридичної особи, як і встановлення ознак нікчемності його угод не значиться.
Щодо відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності, суд зазначає наступне. Чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В залежності від специфіки виду діяльності підприємство у разі виникнення такої потреби може залучити до виконання роботи інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу і структури.
Більш того, як вже встановлено судом, перевезення сої за договором № 27-09 САІ. здійснювалось не контрагентом позивача, а іншим перевізником. Таким чином, посилання в акті перевірки на той факт, що у ПП «КФ «Руал»відсутні основні фонди, транспортні засоби, технічний персонал для виконання певної господарської операції між ПП «КФ «Руал»та позивачем, судом не приймаються до уваги з мотивів безпідставності та недоведеності.
Відповідач, посилаючись на те, що у ПП «КФ «Агротранс»відсутні транспортні засоби та трудовий резерв для здійснення господарської діяльності із перевезення кукурудзи позивача, вказує, що згідно за ПП «КФ «Агротранс»не зареєстровані транспортні засоби та останнім не подавались звіти за формою №1ДФ.
В свою чергу, суд зазначає, що в договорах на перевезення, укладених між позивачем і ПП «КФ «Агротранс» зазначено, що ПП «КФ «Агротранс»має право залучити до виконання своїх обов'язків щодо перевезення за цими договорами інших осіб. При цьому, в ТТН зазначені певні транспортні засоби із реєстраційними номерами, прізвища водіїв, що в свою чергу дає суду підстави вважати, що перевезення здійснювалось не власними транспортними засобами, а транспортними засобами залучених інших осіб.
Крім того, слід зазначити, що поясненнями директора, наданими ним у грудні 2011 року ВПМ ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, також підтверджується фактичність здійснення господарських операцій, між ТОВ «Гермес Агро»та ПП «КФ «Руал», ПП «КФ «Агротранс».
В свою чергу, посилання відповідача в акті перевірки на те, що директор не пам'ятає прізвищ та даних водіїв, що здійснювали перевезення сої та кукурудзи та особисто не зустрічався з директорами ПП «КФ «Руал», ПП «КФ «Агротранс»при укладенні договорів, а здійснював домовлення шляхом телефонних переговорів та отримував всю необхідну документацію поштовим зв'язком, як на підставу нікчемності правочинів та на відсутність фактичного здійснення господарських операцій -не свідчить про те, що господарські операції за вказаними угодами не відбувались, оскільки чинним законодавством не заборонено підприємствам надсилати документи, як то договори та супутні їм документи поштою, а на керівника ТОВ «Гермес Агро»в свою чергу не покладено обов'язку здійснювати ідентифікацію осіб -водіїв, що здійснювали перевезення за договорами, укладеними ним із ПП «КФ «Руал»та ПП «КФ «Агротранс».
Більш того, відповідач у своєму акті сам зазначає, що за господарськими операціями позивача із ПП «КФ «Руал»та ПП «КФ «Агротранс», ТОВ «Гермес Агро»укладено договори із його контрагентами, відповідно до умов договорів отримані видаткові та податкові накладні, у бухгалтерському обліку проведені відповідні господарські операції, здійснена оплата за отриманий товар та послуги.
Таким чином, під час розгляду справи судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, незаконне заволодіння ним.
Суд зазначає, що укладені договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване заниження податку на додану вартість, - судом не встановлено.
Слід зазначити, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, надані ТОВ «Гермес Агро»його контрагентами, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.
Підстав для висновку про те, що позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в межах виконання угод, які суперечать вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому є нікчемними, судом не встановлено.
Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд приходить до висновку, що правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.
Таким чином, судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та зв'язок між фактом придбання позивачем товару та отриманням послуг, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку. Як наслідок суд приходить до висновку про реальність господарських операції щодо придбання позивачем товару у ПП «КФ «Руал»та отримання послуг на перевезення у ПП «КФ «Агротранс», а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.
Отже, виходячи з викладеного вбачається, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ПП «КФ «Руал»і ПП «КФ «Агротранс»і правомірність віднесення позивачем спірних сум ПДВ до податкового кредиту, відповідно до первинних бухгалтерських документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин. А відтак, з огляду на зазначені вище норми законодавства та встановлені обставини, суд вважає що TOB «Гермес Агро» правомірно віднесло до складу податкового кредиту за жовтень та листопад 2011 року суми податку на додану вартість у розмірі 125780,00 грн.
Таким чином, враховуючи те, що позивачем цілком правомірно віднесено суму, сплачену в ціні придбаного товару та отриманих послуг за вищевказаними договорами, укладеними із ПП «КФ «Руал»і ПП «КФ «Агротранс»до складу податкового кредиту та порушень законодавства, що регулює вказані питання судом не встановлено, суд приходить до висновку, що визначення відповідачем ТОВ «Гермес Агро» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є протиправним, а отже і накладення штрафних (фінансових) санкцій на підставі цих порушень є також протиправним.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.
На переконання суду, своїм рішенням відповідач встановив для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим податковим законодавством, суперечить вимогам статті 19 Конституції України, яка зобов'язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п.1 ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи його окремих положень.
Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 12.03.2012 року №0007082301 є протиправним та підлягає скасуванню, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до вимог частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Квитанцією від 22.03.2012 року №5127.323.1 підтверджується сплата позивачем судового збору у сумі 1886 гривень 71 копійка (т.1, а.с.1а).
Таким чином, суд вважає, що судові витрати ТОВ «Гермес Агро» зі сплати судового збору в сумі 1886 грн. 71 коп. підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України відповідно до вимог ст. 94 КАС України, оскільки рішення по даній справі ухвалено на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14, 70, 71, 72, 79, 86, 94, 103, 158 -163, 167 КАС України, суд,-
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес Агро» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 12.03.2012 року №0007082301.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес Агро»(ідентифікаційний код 35818241) судовий збір у розмірі 1886 грн. 71 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складений та підписаний суддею 14 вересня 2012 року.
Суддя О.М. Соколенко
.
.