ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
11 вересня 2012 р. № 2а-5370/12/1370
12 год. 46 хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Качур Р.П.,
за участю секретаря судового засідання - Подібки М. З.
представника позивача Кукоби Ю. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом комунального підприємства «Червонограджитлокомунсервіс» до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення, -
18 червня 2012 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява комунального підприємства «Червонограджитлокомунсервіс»до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення № 0000381521 від 06.06.2012 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення прийнято з порушенням норм законодавства, відповідачем неправомірно нараховано штрафні санкції за несвоєчасну сплату суми узгодженого податкового зобов'язання в сумі 76903,53 грн., оскільки зараховано сплату поточних платежів на погашення заборгованості попередніх періодів. Відтак позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення -рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню в частині застосованих штрафних санкцій в сумі 76903,53 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.
Позиція відповідача викладена в запереченні проти позову № 5442/9/10-0009 від 09.07.2012 року, поданому представником відповідача в судовому засіданні 12.07.2012 року, де вказано, що податковий орган діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити у їх задоволенні.
Представник відповідача в судове засідання не зявився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з підстав, викладених у запереченні.
Дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Комунальне підприємство «Червонограджитлокомунсервіс»зареєстровано Виконавчим комітетом Червоноградської міської ради Львівської області 10.09.2001 року, що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи № 536070. Позивача узято на облік в органах ДПС 25.10.2001 року за № 925, що підтверджено довідкою № 925 від 25.10.2001 року.
30.05.2012 року Державною податковою інспекцією у м. Червонограді Львівської області Державної податкової служби проведено перевірку комунального підприємства «Червонограджитлокомунсервіс»на предмет дотримання вимог ст. 57 Податкового кодексу України за період з 30.12.2009 року по 24.05.2012 року, про що складено Акт № 635/102/15-016/31616100 від 30.05.2012 року. Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, чим порушено п. п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та ст. 57 Податкового кодексу України. Позивач в порушення вимог ст. 57 Податкового кодексу України сплатив суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із затримкою, що є більшою 30 календарних днів у сумі 492834 грн.
06.06.2012 року відповідачем на підставі акта перевірки № 635/102/15-016/31616100 від 30.05.2012 року прийнято податкове повідомлення -рішення форми «Ш»№ 0000381521, яким за порушення граничного строку сплати податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, визначеного п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України, за затримку на 846 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 492834 грн. позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 98566,80 грн.
Приймаючи рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.
Відповідно до п. п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2. пункту 4.2., а також пунктом 4.3 цієї статті.
Податкова декларація, у відповідності до п. п. „а" підп. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 цього ж Закону, подається за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно з п. 5.1. ст. 5 згаданого Закону, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Згідно з п. п. 5.3.1 п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень, листопад та грудень 2009 року подані позивачем відповідно 19.11.2009 року, 21.12.2009 року та 19.01.2010 року. У декларації за жовтень 2009 року позивачем зазначено суму ПДВ, що підлягає до сплати у розмірі 166728 грн., в декларації за листопад 2009 року -229735 грн., а в декларації за грудень 2009 року -208999 грн. (а. с. 18-23).
До матеріалів справи долучено копії платіжних доручень про сплату податку на додану вартість відповідно до податкових декларацій з ПДВ за жовтень-грудень 2009 року із зазначенням призначення платежу на загальну суму 350926,95 грн. (а. с. 27-48).
Пунктом 7.7. статті 7 згаданого Закону передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
У відповідності до вимог п. п. 7.1.1. п.7.1 зазначеної статті джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Таким чином, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.
Пунктом 1.7. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.
Відповідно до пункту 3.8 даної Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.
Отже, право визначати призначення платежу до набрання чинності Податковим кодексом України належить виключно платнику, а тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням п. п. 16.5.2. п. 16.5. ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.
Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Не передбачено таких повноважень і Законом України «Про державну податкову службу». Відтак, до набрання чинності Податковим кодексом України податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
Таким чином, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.
Позивач сплатив податок на додану вартість за жовтень-грудень 2009 року в сумі 350926,95 грн., що підтверджено копіями платіжних доручень, наявних у матеріалах справи, у яких вказано призначення платежу «ПДВ за 11.2009 р.», «ПДВ за 09.2009 р.»та «ПДВ за12.2009 р.»відповідно. Проте органом державної податкової служби було самостійно змінено призначення цього платежу під час перерахування коштів до бюджету, що відображено в акті перевірки.
Орган державної податкової служби в порушення вимог наведених норм самостійно зарахував сплачені платником податку суми у рахунок податкового боргу, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що оскільки до набрання чинності Податковим кодексом України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення, орган державної податкової служби без достатніх на те правових підстав, самостійно змінивши призначення платежу, визначене платником податків у платіжних дорученнях, застосував до останнього відповідальність передбачену ст. 126 Податкового кодексу України, а саме штрафні санкції в сумі 70185,39 грн.
Згідно з п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 87.9. ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до п. 126.1. ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Суд зазначає, що штрафні санкції в сумі 21663,27 грн. за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2009 року в сумі 108316,35 грн. податковим органом застосовано правомірно на підставі ст. 126 ПК України за порушення позивачем вимог п. 57.1. ст. 57 ПК України. Вказана обставина позивачем не заперечується.
Стосовно штрафних санкцій в сумі 6718,15 грн. за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2009 року в сумі 33590,75 грн. Суд дійшов висновку про правомірність їх застосування, оскільки відповідно до платіжних доручень № 906 від 30.11.2009 року, № 528 від 23.12.2009 року, № 7 від 05.01.2010 року грошове зобов'язання з податку на додану вартість сплачено із затримкою.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно зі ст. ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень.
Таким чином, з урахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області № 0000381521 від 06.06.2012 року є протиправним і підлягає скасуванню в частині застосування штрафних санкцій в сумі 70185,39 грн. за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України. В частині сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 350926,95 грн.
Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.
Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області № 0000381521 від 06.06.2012 року в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 70185,39 грн. за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання.
3. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області щодо розподілу та спрямування сум, сплачених комунальним підприємством «Червонограджитлокомунсервіс»платіжними дорученнями з конкретним призначенням платежу.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.
5. Стягнути з Державного бюджету України на користь комунального підприємства «Червонограджитлокомунсервіс»(ЄДРПОУ 31616100, Львівська область, м. Червоноград, вул. Коновальця, 3) 928 (дев'ятсот двадцять вісім) грн. 94 коп. сплаченого судового збору.
Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано 17 вересня 2012 року.
Суддя Качур Р.П.