ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
14 вересня 2012 р. Справа № 2а-6635/12/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Шинкар Т.І.,
за участю секретаря - Бугари Д.Р.
за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Гордюка С.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про спонукання до забезпечення житлом у м.Львові, -
ОСОБА_1 звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі-ГУ МВСУ), просить спонукати відповідача забезпечити його житлом відповідно до закону в м.Львові. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що являється пенсіонером органів внутрішніх справ з 2003 року. 25 травня 2011 року звернувся з рапортом на ім'я начальника ГУ МВСУ щодо постановку його на квартирний облік та за вказівкою останнього, його було зареєстровано в гуртожитку МВС по АДРЕСА_2. Оплачує за кімнату та комунальні послуги без фактичного користування, так як йому не виділено ані кімнати ані ліжко-місця. За наслідком розгляду рапорту йому було відмовлено в зарахуванні на квартирний облік. 2 березня 2012 року повторно звернувся з письмовою заявою про постановку його на квартирний облік. Листом від 06.03.2012р. його було повідомлено, що згідно ст.34 Житлового кодексу, йому відмовлено у постановці на квартирний облік. Вважає, що оскільки квартира, яку займає він та п'ять членів його сім'ї з яких син хворіє та відповідно до медичного висновку комісії ЛКК має право на першочергове надання сину житлового приміщення, а відтак з врахуванням цього та факту належності йому лише 7,7 м кв. житлової площі при нормі 13,65 м кв. та факту реєстрації у гуртожитку має право на одержання житла. На адресовану заяву до МСВ України останнє лише продублювало відмову ГУ МСВУ.
В судовому засіданні позивач позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача позову не визнав з підстав, викладених у запереченнях та пояснив, що відповідно до поданих позивачем на розгляд житлової комісії документів вбачалось, що квартира у м.Дрогобичі, яка належить на праві власності позивачу та п'ятьом членам його родини складається з трьох кімнат житловою площею 46,2 м кв., що становить 7,7 м кв. на одного члена родини позивача, при нормі визначеній у м.Дрогобичі 5 м кв. Зазначив, що норма 13,65 м кв. це розрахункова норма забезпеченості житлом при визначенні максимального розміру житлових приміщень. Посилання позивача на медичний висновок щодо захворювання його сина як на підставу постановки його на облік є безпідставним, оскільки таке право має його син, а не позивач. Щодо підстави проживання його у гуртожитку, як на підставу постановки його на квартирний облік теж не може братись до уваги, оскільки він в гуртожитку не проживає, а проживає разом зі своєю сім'єю у м.Дрогобичі, а відтак йому було правомірно відмовлено у постановці на квартирний облік. Просив у задоволенні позову відмовити.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14 вересня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Стаття 47 Конституції України передбачає, що кожен має право на житло.
Спірні правовідносини виникли з приводу наявності підстав для визнання позивача особою, що потребує поліпшення житлових умов, що врегульовано статтею 34 Житлового Кодексу України.
Статтею 34 цього Кодексу визначено, що потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни:1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок; 2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам; 3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров'я Української РСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок; 4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів; 5) які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності; 6) які проживають у гуртожитках.
Громадяни визнаються потребуючими поліпшення житлових умов і з інших підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду та вносяться до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, порядок ведення якого визначає Кабінет Міністрів України.
Згідно п.13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року №470 (далі-Правила), на квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов. Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни: 1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок. Цей рівень періодично переглядається вказаними органами; 2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам. Перелік випадків, коли жилі будинки (жилі приміщення) вважаються такими, що не відповідають санітарним і технічним вимогам, визначається Міністерством житлово-комунального господарства УРСР, Міністерством охорони здоров'я УРСР і Держбудом УРСР; 3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров'я УРСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок. Порядок видачі медичних висновків зазначеним хворим встановлюється Міністерством охорони здоров'я УРСР; 4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів; 5) які проживають не менше 5 років за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності; 6) які проживають у гуртожитках; 7) які проживають в одній кімнаті по дві і більше сім'ї, незалежно від родинних відносин, або особи різної статі старші за 9 років, крім подружжя (в тому числі якщо займане ними жиле приміщення складається більш як з однієї кімнати.
Судом встановлено, що позивач проходив службу в органах міліції. Пенсіонер органів внутрішніх справ з 2003 року.
Як пояснив в судовому засіданні позивач, 25 травня 2011 року звернувся з рапортом на ім'я начальника ГУ МВСУ щодо постановку його на квартирний облік. За вказівкою останнього його було зареєстровано в гуртожитку МВС по АДРЕСА_2.
За наслідком розгляду рапорту на засіданні житлово-побутової комісії ГУ МСВУ 14.11.2011р. позивачу було відмовлено в зарахуванні на квартирний облік у зв'язку із забезпеченістю житлом у м.Дрогобичі на підставі п.13 п.п.1 Правил, що підтверджується протоколом №5 від 14.11.2011р.
Рапортом від 27.02.2012 року позивач повторно звернувся про постановку його на квартирний облік. На засіданні житлово-побутової комісії ГУ МВСУ, на яке був запрошений ОСОБА_1, розглядали повторне звернення пенсіонера та працівника ГУ МСВУ про зарахування на квартирний облік. Комісія врахувавши, що позивач забезпечений житлом у м.Дрогобичі, в гуртожитку по АДРЕСА_2 зареєстрований з метою набуття підстав для постановки на квартирний облік, вирішила відмовити позивачу у постановці на квартирний облік на підставі ст.34 Житлового кодексу України та п.13 п.п.1 Правил та вирішила підготувати клопотання на начальника ГУ МСВУ про зняття з реєстрації ОСОБА_1 у гуртожитку по АДРЕСА_2., що підтверджується протоколом №2 від 02.03.2012р.
За наслідком звернення позивача з рапортом від 14.03.2012р. на адресу Міністра внутрішніх справ, директор Департаменту МВСУ листом від 16.04.2012р. №25/2/1-М-57 інформував позивача, що питання зарахування на квартирний облік вирішувалось у його присутності 02.03.2012р. та в задоволені відмовлено. Згідно поданих позивачем документів встановлено, що житлова площа трьохкімнатної квартири у м.Дрогобичі по вул.В.Великого, 93 становить 46,2 м кв., де фактично проживає позивач з дружиною, сином, дочкою та двома онуками. У рапорті позивач наголошує, що у трьохкімнатній квартирі проживає три повноцінні сім'ї, однак у відповіді зазначено, що згідно поданих свідоцтв, син та дочка позивача не перебувають у шлюбах. Розмір середньої забезпеченості громадян жилою площею у м.Дрогобич Львівської області складає 5 м кв. на особу, що визначено нормативним актом місцевого органу самоврядування. Окрім того у відповіді зазначено, що житлово-побутовою комісією установлено, що з метою зарахування на квартирний облік позивача було зареєстровано у гуртожитку по АДРЕСА_2, однак фактично позивач забезпечений жилою площею у м.Дрогобичі., що стало підставою відмови у зарахуванні позивача на квартирний облік на підставі ст.34 Житлового кодексу України та п.13 п.п.1 Правил.
Згідно Свідоцтва про право власності на квартиру від 30.04.2009р. квартира АДРЕСА_1 належить членам родини позивача в рівних частках:1/6.
Як вбачається з відповіді на звернення, адресованого президенту України, від 02.07.2012р. №25/2/1-М-121, директор Департаменту МВСУ повідомляв, що відповідно до довідки КП «Берегиня»від 26.05.2009р. №29, яку позивач надав до житлово-побутової комісії ГУ МСВУ, забезпеченість житловою площею на кожного співвласника-члена сім'ї у квартирі АДРЕСА_1 житловою площею 46,2 м кв. становить 7,7 м кв. У відповіді також зазначено, що статтями 42 та 43 Житлового кодексу України та пунктів 37 та 38 Правил визначено перелік громадян, які визнаються такими, що потребують поліпшення житлових умов, а відтак з врахуванням вищевикладеного та п.4 Правил щодо самостійної реалізації права на одержання житлового приміщення, директором Департаменту зазначено, що кожен повнолітній член родини ОСОБА_1 має самостійно реалізувати своє право на поліпшення житлових умов відповідно до законодавства та встановлених норм.
В судовому засіданні позивач пояснив, що оплачує за кімнату в гуртожитку по АДРЕСА_2 та за комунальні послуги, без фактичного користування, так як йому не виділено ані кімнати ані ліжко-місця.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, останній не відноситься до переліку осіб, зазначених у ст. 34 Житлового кодексу України, які потребують поліпшення житлових умов, оскільки володіє часткою нерухоме майно у м. Дрогобичі, де постійно проживає; гуртожиток по АДРЕСА_2 де позивач зареєстрований не використовує за призначенням: проживання. Посилання позивача на медичний висновок №4 щодо ОСОБА_3, згідно якого син позивача має право у відповідності до законодавства на першочергове надання йому житлового приміщення, стосується права сина позивача, та не може слугувати підставою для визнання позивача таким, який потребує поліпшення житлових умов.
На підставі встановлених обставин у справі та з аналізу норм чинного законодавства суд прийшов до переконання про правомірність відмови позивачу у постановці на квартирний облік.
Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є безпідставними і тому в задоволені позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.
Повний текст Постанови виготовлений 18.09.2012 року.
Суддя Шинкар Т.І.