2006 року жовтня місяця З дня колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді
Берещанської І.І.
Судців
Новікова Р.В., Сокола В.С-
При секретарі
Іванові O.K.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за апеляційною скаргою відповідача на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 5.07.2006 року,
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, посилаючись на те, що відповідач винен йому 1350 доларів СІЛА за борговою розпискою від 4.04.2002 року але відмовився добровільно повернути суму боргу, незважаючи на те, що термін повернення вже сплив.
Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від 5.07.2006 року позов ОСОБА_1 задоволено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення суду і про ухвалення нового рішення, з тих підстав, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи і вимогам закону.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що 4.04.2002 року ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 1350 доларів США. Відповідно до умов договору позики відповідач зобов'язаний був повернути борг до 1.10.2002 року, що підтверджується борговою розпискою.
Крім того, суд, посилаючись на частину 2 пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року, дійшов висновку про застосування до правовідносин сторін норм ЦК України 2003 року і тому не прийняв до уваги заперечення відповідача та його представника щодо недотримання сторонами вимог ЦК Української РСР (1963 p.), який діяв на момент написання боргової розписки, стосовно письмової форми договору позики і неприйняття з цих підстав як доказу наявності боргових зобов'язань відповідача перед позивачем боргової розписки. При цьому суд також посилався на роз'яснення, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978 p.,
_ .
Справа № 22-6342/2006 Головуючий по першій інстанції
відповідно до якого за загальним правилом, встановленим ст. 46 ЦК Української РСР, недодержання передбаченої законом простої письмової форми угоди не тягне визнання її з цих підстав недійсною, а тільки виключає можливість доказування сторонами угоди показаннями свідків. Порушення вимог закону про укладання угоди у простій письмовій формі є підставою для визнання її недійсною лише в разі, коли це прямо передбачено правовою нормою, що регулює даний вид угод.
З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.
Так, факт укладання 4.04.2002 року договору позики і отримання відповідачем суми у розмірі 1350 доларів США, матеріалами цивільної справи не спростовується, а навпаки підтверджується оригіналом боргової розписки (а.с.є 16). Та обставина, що оригінал боргової розписки знаходився у позивача, також свідчить про невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань.
Суд також обґрунтовано, посилаючись на ст. 267 ЦК України, визнав за необхідне визнати причини пропуску строку позовної давності поважними, а порушене право позивача таким, що підлягає захисту шляхом задоволення його позовних вимог у повному обсязі.
За таких обставин колегія суддів вважає рішення законним і обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги, які зводяться до того, що із розписки не випливає отримання ним грошей від позивача, не містять правових підстав для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення, так як доводи у підтвердження його заперечень проти позову не знайшли свого підтвердження ні в суді першої інстанції, ні при розгляді справи судом апеляційної інстанції.
На підставі вказаного і керуючись статтями 303, 307, 308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія судців Судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 5.07.2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.
Справа № 22-6342/2006 Головуючий по першій інстанції
Уржумова Н.В. Доповідач Берещанська І.І.