ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1
м. Київ
12 липня 2012 року 17 год. 17 хв. № 2а-7885/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представника позивача ОСОБА_1, представників відповідача Колесник М.С., Турчина А.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) у судовому засіданні 12 липня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
До Окружного адміністративного суду міста Києва 11 червня 2012 року надійшов позов ОСОБА_4 (також далі за текстом - позивач) до комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" (також далі за текстом - відповідач) про зобов'язання відповідача зареєструвати за ОСОБА_5 (також далі за текстом - ОСОБА_5 у відповідних відмінках) право власності на нерухоме майно та видати позивачу зареєстрований правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності ОСОБА_5 на нерухоме майно.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 та відмовою її представнику за довіреністю (також далі за текстом - представник ОСОБА_5) у реєстрації відповідачем права власності на нерухоме майно на підставі рішення Голосіївського районного суду від 14 травня 2010 року у справі № 2-3721/10, право власності ОСОБА_5 на нерухоме майно не зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Ухвалою суду від 13 червня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.
У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити повністю.
Представники відповідача позовні вимоги не визнали та просили відмовити у їх задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 10 липня 2012 року. Пояснили, що відповідачем повернуто заяву представника ОСОБА_5 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, оскільки таку заяву подано з порушенням норм чинного законодавства. Рішення про відмову у державній реєстрації права власності на нерухоме майно відповідачем не приймалось у зв'язку з тим, що представник ОСОБА_5 із заявою про видачу такого рішення до відповідача не звертався.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 14 травня 2010 року у справі № 2-3721/10 за позовом ОСОБА_6 (також далі за текстом - ОСОБА_6 у відповідних відмінках) до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні майном та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності, зокрема, визнано за ОСОБА_5 право власності на нерухоме майно, а саме гараж, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (у дворі) (також далі за текстом - право власності на нерухоме майно). Судове рішення набрало законної сили 26 травня 2010 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_5, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 26 серпня 2010 року.
На підставі судового рішення, 20 грудня 2010 року представник ОСОБА_5 звернувся до відповідача із заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно НОМЕР_2 (також далі за текстом - заява), яку 05 січня 2011 року відповідачем повернуто представнику ОСОБА_5
За переконанням суду, заява представника ОСОБА_5 є неправомірною, оскільки відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 248 Цивільного кодексу України (також далі за текстом - ЦК України), представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.
Таким чином, на момент звернення представника ОСОБА_5 від її імені до відповідача із заявою він уже не мав права на таке звернення, оскільки після смерті ОСОБА_5 представництво за виданою нею довіреністю припинилось.
Щодо обґрунтованості позовних вимог, суду зазначає наступне.
Позивач, як спадкоємиця ОСОБА_5 за законом, 27 вересня 2011 року звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу з метою отримання свідоцтва про право на спадщину, а саме на гараж, що належав ОСОБА_5 на праві власності, однак, позивачу відмовлено у видачі на її ім'я такого свідоцтва у зв'язку з тим, що право власності на нерухоме майно не зареєстроване у встановленому законом порядку.
Керуючись листом Міністерства юстиції України від 21 лютого 2005 року № 19-32/319 "Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна" (також далі за текстом - лист № 19-32/319), позивач через свого представника звернулась до суду з адміністративним позовом.
Так, згідно з листом № 19-32/319, у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлювальний документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.
Поряд з цим, у випадку, якщо є правовстановлювальний документ, який підтверджує право власності на нерухоме майно за особою, яка на час реєстрації права власності померла, Міністерство юстиції України у вказаному листі листом вважає, що реєстрація права власності на нерухоме майно може бути здійснена за особою, на ім'я якої видані правовстановлювальні документи (перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно, міститься в додатку 1 до п. 2.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 (також далі за текстом - Тимчасове положення).
Отже, з метою оформлення спадщини, право власності на нерухоме майно може бути оформлене на ім'я особи, яка померла, у разі наявності документів, які б підтверджували право власності на майно цієї особи. У випадку відсутності таких документів, порушене питання вирішується у судовому порядку.
З аналізу викладеного вбачається, що підставою для звернення до суду з метою оформлення спадщини є відсутність правовстановлюючих документів на нерухоме майно, виданих на ім'я особи, яка померла.
Якщо ж такі документи наявні, особа має право звернутися до відповідного бюро технічної інвентаризації з метою реєстрації права власності на нерухоме майно, належне особі, яка померла.
Згідно з п.п. 1.3, 1.4 розділу І, п.п. 2.1, 2.2 розділу ІІ Тимчасового положення, державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Проведення державної реєстрації прав у межах території однієї адміністративно-територіальної одиниці реєстраторами декількох БТІ не допускається.
Обов'язковій державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.
Право власності на об'єкт незавершеного будівництва підлягає державній реєстрації у разі необхідності укладення правочину щодо об'єкта незавершеного будівництва.
Для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1.
Заява про державну реєстрацію прав подається реєстратору того БТІ, яке здійснює свою діяльність відповідно до договору з адміністратором реєстру прав на території адміністративно-територіальної одиниці, на якій розташований об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації.
До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням.
Відповідальність за достовірність та повноту інформації у заяві про державну реєстрацію прав та доданих документах несе (несуть) заявник (заявники).
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав, на території якого розміщений об'єкт нерухомого майна або більша за площею його частина.
Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подаються документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення відповідних прав, та документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень.
Згідно з п. 10 Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно (додаток 2 до Тимчасового положення), правовстановлюючим документом є рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.
У ході судового розгляду справи з'ясовано, що рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 травня 2010 року, яке набрало законної сили 26 травня 2010 року, є правовстановлюючим документом, на підставі якого позивач має право звернутись до відповідача з метою реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_5, тобто за особою, яка на час реєстрації права власності померла.
Однак, позивач не звернулась до відповідача із відповідною заявою, а одразу подала позов до суду, вважаючи, що саме суд повинен зобов'язати відповідача здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_5
Таким чином, позивачем не дотримано встановленого Тимчасовим положенням порядку реєстрації права власності на нерухоме майно.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представник позивача достатньо доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, не надала.
Представники відповідача у ході судового розгляду справи, за переконанням суду, надали достатньо доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.
На підставі викладених обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 до комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" про зобов'язання відповідача вчинити певні дії є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -
1. Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_4 до комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" про зобов'язання відповідача зареєструвати за ОСОБА_5 право власності згідно рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 травня 2010 року у справі № 2-3721/10, на нерухоме майно - гараж, місце знаходження якого: АДРЕСА_1 (у дворі), та зобов'язання відповідача видати позивачу зареєстрований правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності ОСОБА_5 на нерухоме майно - гараж, місце знаходження якого: АДРЕСА_1 (у дворі), відповідно до рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 травня 2010 року у справі № 2-3721/10.
2. Копії постанови у повному обсязі направити сторонам.
Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя В.М. Данилишин
Постанова у повному обсязі складена 17 липня 2012 року