Копія
Справа № 2270/4699/12
24 липня 2012 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіСалюка П.І.
при секретарі Козельська А.В.
за участі: позивача: представника відповідача: ОСОБА_3, Масловської Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Хмельницькій області про визнання дій неправомірними та скасування постанови № 173762 від 14.03.2012 року, -
Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Хмельницькій області про визнання дій неправомірними та скасування постанови № 173762 від 14.03.2012 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що він хоча і є власником автобуса, який вказаний у акті перевірки, але не являється автомобільним перевізником, який здійснює регулярні чи нерегулярні пасажирські перевезення на договірних умовах, тому що у нього відсутня ліцензійна картка та трудова угода із водієм, тому не повинен нести фінансову відповідальність відповідно до ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Зазначену постанову позивач вважає незаконною і такою, що підлягає скасуванню з тих підстав, що вона винесена на основі матеріалів перевірки, оформлених з грубими порушеннями п. п. 12, 13, 16, 38 «Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті» та ст. ст. 39, 48, 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому просить суд визнати дії посадових осіб неправомірними та скасувати постанову №173762 від 14.03.2012 р..
У судовому засіданні позивач надав пояснення, позовні вимоги підтримав та просив задоволити їх у повному обсязі із підстав, викладених у адміністративному позові.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю, пояснивши суду, що постанова прийнята відповідно до чинного законодавства, так як при проведенні перевірки було встановлено порушення, а результати перевірки оформлено із дотриманням вимог чинного законодавства. Детально позицію відповідача стосовно заявленого позову викладено у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи.
Заслухавши доводи позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали адміністративної справи та надані докази у їх єдності, взаємному зв'язку та сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити у повному обсязі, виходячи із наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, виданого 27.10.2010 р. 2-им ВРЕР УДАІ м. Городок УМВС України у Хмельницькій області позивач є власником автобуса марки YOUYI моделі ZGT 6710, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Посадовими особами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Хмельницькій області 18 січня 2012 року була проведена перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у смт. Ярмолинці Хмельницької області.
За наслідками перевірки посадовими особами відповідача складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 18.01.2012 року, яким було зафіксовано порушення позивачем ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: водій автобуса YOUYI моделі ZGT 6710, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить позивачу на праві власності, 18.01.2012 року здійснював нерегулярні перевезення груп дітей від школи на район залізничної станції Ярмолинці без наявності ліцензійної картки, договору із замовником транспортних послуг, документів про оплату транспортних послуг, схеми маршруту, розкладу руху, страхового полісу обов'язкового страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт".
Постановою про застосування фінансових санкцій від 14 березня 2012 року № 143762 до позивача застосовано фінансові санкції в сумі 1700 грн., на підставі абзацу 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - "надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 29 та 48 Закону України "Про автомобільний транспорт""
Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін, копією Акту про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 18.01.2012, копією постанови про застосування фінансових санкцій від 14.03.2012 року № 143762.
Регулювання відносин між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень проводиться Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-3.
Статтею 1 цього Закону наведено терміни, які застосовуються у Законі та їх вживання в такому значені:
- автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
- нерегулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Частиною 4 ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено документи для нерегулярних пасажирських перевезень.
Такими документами є:
для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Судом встановлено, що при проведенні перевірки, у порушення вимог ч.1 ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" водієм не було надано жодних документів, на підставі яких виконувались пасажирські перевезення. Таким чином, посадові особи, що здійснювали перевірку, презюмували той факт, що нерегулярні пасажирські перевезення здійснювались власником транспортного засобу - ОСОБА_3.
В зв'язку з тим, що позивач 18 січня 2012 року здійснював нерегулярні перевезення пасажирів без оформлення ліцензійної картки, договору із замовником транспортних послуг, документів, що засвідчують оплату транспортних послуг, схеми маршруту, розкладу руху, полісу обов'язкового страхування від нещасних випадків на транспорті на нього були накладені фінансові санкції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт, до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 1700 грн.
Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.
Виходячи із вказаної норми закону, суд приходить до висновку, що розмір штрафної санкції та підстави для їх застосування відносно до позивача відповідають вимогам закону.
У судовому засіданні позивач пояснив також, що автомобіль хоча й належить йому на праві власності, однак перебуває у оренді його дружини - ОСОБА_5. Також вказав, що у його дружини наявні усі необхідні реєстраційні документи для здійснення нерегулярних пасажирських перевезень, оформлені відповідно на її ім'я, а тому позивач не повинен нести відповідальність за дії водія, із яким не перебував у договірних відносин. На підтвердження своїх слів позивачем надано суду копію ліцензійної картки серії НОМЕР_3 та тимчасовий реєстраційний талон серії НОМЕР_4, видані ОСОБА_5. Договір оренди транспортного засобу, трудовий договір із водієм ОСОБА_6, оформлений відповідно із ОСОБА_5 позивачем для дослідження суду не подано.
У якості свідка було допитано державного інспектора, який проводив перевірку 18.01.2012 року - ОСОБА_7. Свідок пояснив, що на неодноразове прохання посадових осіб, що проводили перевірку, водієм не надано жодних необхідних документів, відсутність яких зафіксована у Акті; доказів того, що нерегулярні пасажирські перевезення здійснює інший підприємець, а не позивач водієм також не надавалось. Також зазначив, що водій ОСОБА_6 з результатами перевірки був ознайомлений, однак від пояснень та підпису Акту перевірки відмовився.
Суд вважає суттєвим, що ні при проведенні перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, ні під час судового розгляду ОСОБА_3 не надав належних доказів того факту, що нерегулярні пасажирські перевезення здійснювались його дружиною на підставі договору оренди, тобто, іншим суб'єктом підприємницької діяльності (не надано договору оренди транспортного засобу, трудового договору із водієм тощо).
Разом з тим, суд звертає увагу на ту обставину, що позивач, як автомобільний перевізник, зобов'язаний був згідно із чинним законодавством забезпечити контроль за використанням транспортного засобу власником якого він є з боку будь-яких осіб, яким він довіряє керування автобусом, забезпечити водія при перевезенні пасажирів не тільки реєстраційним документом на транспортний засіб, а і іншими документами перелік яких визначений у ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" та відсутність яких при здійсненні пасажирського рейсу було встановлено посадовими особами відповідача при проведенні перевірки і таке порушення зафіксовано актом перевірки.
Окрім цього, суд приймає до уваги той факт, що Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Хмельницькій області було повідомлено позивача про проведення засідання комісії 14 березня 2012 року щодо розгляду справи за Актом від 18.01.2012 р. №057303, однак, позивач на дане засідання не з'явився, а в судовому засіданні повідомив, що про засідання знав, але на нього з'являтися не побажав. Доводів на свій захист і спростування Акту перевірки у письмовому вигляді на адресу Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Хмельницькій області ОСОБА_3 не надсилав.
Враховуючи вищевикладене, обставин та підстав для того щоб визнати дії посадових осіб відповідача неправомірними та скасування постанови територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Хмельницькій області від 18 січня 2012 року № 143762 про застосування до ОСОБА_3 фінансових санкцій в сумі 1700 грн. судом не знайдено. З огляду на зазначене та аналізуючи результати розгляду справи, суд робить висновок, що позов необґрунтований та недоведений у судовому засіданні дослідженими доказами, відтак, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 1, 39, п. 2 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», ст.ст. 9, 11, 86, 159 -163, 167 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Хмельницькій області про визнання дій неправомірними та скасування постанови № 173762 від 14.03.2012 року - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 25 липня 2012 року
Суддя
"Згідно з оригіналом" Суддя П.І. Салюк