16 серпня 2012 р. Справа № 2a-1870/2700/12
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соп'яненка О.В. за участю секретаря судового засідання - Усенко І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом комунального підприємства "Шляхрембуд" Сумської міської ради до державної податкової інспекції в м. Сумах, 3-тя особа ТОВ "Лобос-Трейд" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач звернувся до суду з позовом, який мотивує тим, що відповідачем проведена перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року. За результатами перевірки 02.04.2012 року винесено податкові повідомлення-рішення, якими збільшено зобов'язання з податку на додану вартість, зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, застосовано штрафні санкції. Вважає, що повідомлення-рішення винесені безпідставно. Відповідачем зроблено висновок про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ТОВ "ГП "Промсервіс" та ТОВ "Лобос-Трейд" та ОСОБА_1 На підтвердження реальності операцій з вказаними суб'єктами позивачем на перевірку надавались первинні документи, що складені належним чином. Цими документами підтверджується отримання газу за договором з ТОВ "ГП "Промсервіс", пально-мастильних матеріалів від ТОВ "Лобос-Трейд" та запасних частин від ОСОБА_1 В судовому порядку договори з вказаними особами недійсними визнані не були. Підстави вважати їх нікчемними, а також докази наявності умислу у часників правочинів на порушення публічного порядку відсутні. Також вважає безпідставним твердження відповідача про неможливість включення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за результатами роботи в першому кварталі 2011 року до розрахунку об'єкта оподаткування другого-четвертого кварталу. Така позиція не відповідає вимога Податкового кодексу України. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" втратив силу лише з другого кварталу 2011 року. Податковий кодекс України в Перехідних положеннях лише врегульовує особливості розрахунку об'єкта оподаткування в 2011 році. Помилковим також є твердження відповідача про неможливість включення до податкового кредиту сум за податковими накладними, отриманими не в період виписки, оскільки закон України "Про податок на додану вартість" взагалі не містив з цього приводу ніяких заборон, Податковий кодекс України дозволяє включати суми до податкового кредиту протягом 365 днів з моменту виписки податкової накладної. Порушень цих вимог з боку позивача відповідачем не встановлено. Вважає, що відповідач безпідставно зменшує позивачу податковий кредит в зв'язку з не відображенням ТОВ "Модус ЛТД" податкових зобов'язань. Право на включення сум до податкового кредиту відповідно до закону виникає в зв'язку зі сплатою податку на додану вартість в ціні товару та з моменту отримання товарів, або з моменту сплати коштів. Порушення, що можливо були допущені ТОВ "Модус ЛТД" тягнуть негативні наслідки саме для нього, а не для позивача. Просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав із зазначених підстав. Пояснив, що висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях. В окремих питаннях, зокрема щодо права на віднесення до складу витрат в 2-3 кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток, що виникло в 201 році, а також щодо права на формування податкового кредиту за податковими накладними, отриманими не в момент їх виписки, позиція відповідача не відповідає узагальнюючим податковим консультаціям ДПС України.
Представник відповідача позов не визнав. Пояснив, що в ході перевірки було зроблено висновок про неможливість здійснення господарських операцій по правочинах, укладених позивачем з ТОВ "ГП "Промсервіс" та ТОВ "Лобос-Трейд" та ОСОБА_1 В зв'язку з цим, зроблено висновок, що ці правочини укладались виключно з метою виготовлення документів та штучного формування податкового кредиту та витрат. За таких обставин ці правочини є нікчемними. Відповідно до Перехідних положень до Податкового кодексу України до складу валових витрат в 2-3 кварталі 2011 року може бути включено лише від'ємне значення об'єкту оподаткування, що виникло за результатами роботи в 1 кварталі. Від'ємне значення за попередні періоди не можу бути враховано. Відповідно до вимог Податкового кодексу України до складу податкового кредиту можуть бути включені лише суми податку, що нараховані, сплачені у звітному періоді, тому включення в 2011 році до складу податкового кредиту сум за податковими накладними виписаними в 2010 році є безпідставним. Також позивач не мав права включати до податкового кредиту суми, що були сплачені ТОВ "Модус ЛТД", але не відображені цим товариством в складі податкових зобов'язань. Вважає, що податкові повідомлення-рішення винесено правомірно, просить в задоволенні позову відмовити.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню. Судом встановлено, що відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року. За наслідками перевірки 02.04.2012 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення якими збільшено зобов'язання з податку на додану вартість на 146642 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2108 грн., а також про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 2159007 грн. (т.1 а.с. 95-96).
Відповідно до акту перевірки відповідачем зроблено висновок про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2-3 квартал 2011 року в зв'язку з включенням до нього від'ємного значення, що утворилось за результатами діяльності в 2010 році на суму 1352095 грн. Свою позицію в акті перевірки відповідач обґрунтовує посилаючись на п. 3 підрозділу 4 Перехідних положень до Податкового кодексу України і вважає, що цей пункт передбачає право платника податку на включення до складу витрат 2 кварталу 2011 року виключно лише від'ємного значення, що утворилось в результаті діяльності в першому кварталі 2011 року. З такою позицією суд погодитись не може. Відповідно до ст. 150 п. 150.1 ПК України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. Відповідно до підрозділу 4 п. п. 1-3 "Перехідних положень" до Податкового кодексу України розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом. З дати набрання чинності розділом III цього Кодексу платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий - четвертий квартали 2011 року. Пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. Аналізуючи наведені норми в сукупності, суд приходить до переконання, що вони не містять для платника податку будь-яких обмежень, щодо права включити до витрат від'ємне значення об'єкта оподаткування, що утворилось за результатами діяльності в 2010 році, а лише врегульовує застосування положень Податкового кодексу в часі. Як вбачаться з наведеного, розділ III ПК України, яким врегульовано порядок нарахування та сплати податку на прибуток підприємств, набирає чинності лише з 2 кварталу 2011 року, тобто декларація з податку на прибуток підприємств за результатами 2010 року та 1 кварталу 2011 року позивачем складена на підставі закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що діяв на той момент. Податковим кодексом України передбачено ведення податкового обліку з податку на прибуток підприємств наростаючим підсумком протягом року, а розділ, який регулює справляння цього податку, як було зазначено, набрав чинності лише з 2 кварталу. На переконання суду, саме в зв'язку з цим п. 3 підрозділу 4 Податкового кодексу дозволяє платнику податків при формуванні витрат за 2 квартал врахувати від'ємне значення об'єкта оподаткування, що відображено в декларації за 1 квартал, тобто до набрання чинності розділом III ПК України. За таких обставин, суд вважає, що податкове повідомлення повідомлення-рішення в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 1352095 грн. винесено відповідачем безпідставно.
Відповідно до ст. 198 п. п. 198.2-198.3 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до ст. 5 п. 5.1 закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (діяв на момент виникнення правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідачем зроблено висновок, що договір на постачання газу, з ТОВ "ГП Промсервіс" не спричинив настання реальних наслідків, а тому порушує публічний порядок та є нікчемним. За таких обставин, збільшено зобов'язання з податку на додану вартість та зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток. При цьому, сам відповідач в акті перевірки вказує, що на перевірку надані акти приймання-передачі газу, розрахунки проводились в безготівковій формі. В обґрунтування висновку відповідач посилається на результати перевірки ТОВ "ГП "Промсервіс", в ході якої встановлено нікчемність правочинів, укладених ТОВ "ГП Промсервіс" з постачальниками та покупцями. З такою твердженням суд погодитись не може. Судо встановлено, що 23.12.2009 року позивачем укладено договір купівлі-продажу природного газу з ТОВ "ГП "Промсервіс". 10. грудня 2010 року укладено додаткову угоду до цього договору (т.1 а.с.97, 98). 31 грудня 2009 року позивачем укладено договір з транспортування газу магістральними газопроводами з ДП "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України". Також укладено договір на постачання природного газу від 06.08.2010 року з ЗАТ "Укргазенерго" (т.1 а.с.99-99 "г"). Виконання умов договорів та фактичне отримання позивачем природного газу підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 28.02.2011 року, актами приймання-передачі послуг з транспортування природного газу, складеними ПАТ "Сумигаз" та Сумським ЛВУМГ. Отримання газу від постачальника ТОВ "ГП "Промсервіс" підтверджується актом від 28 лютого 2011 року (т. 1 а.с.100-102). Також фактичне отримання газу підтверджується книгою обліку показників лічильників природного газу (т.1 а.с.103-105). З наведених документів вбачається, що факт отримання позивачем від ТОВ "ГП "Промсервіс" природного газу підтверджується не тільки цими суб'єктами, а й особами, що транспортують газ, але не є учасниками правочину між позивачем та ТОВ "ГП "Промсервіс". Відповідачем не надано ніяких доказів, що спростовували б наявну у вказаних документах інформацію, не довіряти цим їм у суду підстав немає. Також відповідачем не надано ніяких доказів наявності умислу у позивача чи ТОВ "ГП "Промсервіс" умислу на порушення публічного порядку при укладенні договору купівлі-продажу природного газу.
Також відповідач вказує на те, що договір з ОСОБА_1 позивачем укладено без ділової мети, а тому суперечить моральним засадам суспільства та є нікчемним. Це є підставою для збільшення зобов'язань з податку на додану вартість ат зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток. При цьому в акті самим відповідачем вказується на те, що відносини позивача з ОСОБА_1 підтверджуються належними бухгалтерськими документами, відображені в обліку. При цьому відсутні посилання на будь-які докази, що стали підставою для висновків відповідача про відсутність ділової мети при укладенні сторонами правочину, порушення в зв'язку з цим публічного порядку. На вимогу суду відповідачем також не надано доказів умислу хоча б однієї зі сторін правочину на порушення публічного порядку. Позивачем же на підтвердження своїх відносин з ОСОБА_1 надано копію договору купівлі-продажу запасних частин, платіжних доручень про оплату отриманого товару, рахунки-фактури, видаткові накладні (т.2 а.с.1-17). Не довіряти цим документам у суду підстав немає.
Крім того, в акті перевірки відповідач вказує на нікчемність правочину про постачання пально- мастильних матеріалів, укладеного позивачем з ТОВ "Лобос-Трейд". При цьому позивач вказує, що в ході перевірки встановлено отримання позивачем від ТОВ "Лобос-Трейд" в квітні-травні 2011 року пально-мастильних матеріалів на суму 760818 грн. 29 коп. розрахунки проводились в безготівковій форми. Для обґрунтування свого висновку про нікчемність правочину відповідач посилається на акти перевірки ТОВ "Лобос-Трейд" відповідно до яких встановлено завищення задекларованих зобов'язань по податку на додану вартість, в тому числі і по операціях з КП "Шляхрембуд". (т.1 а.с. 128-177). При цьому в актах перевірки ТОВ "Лобос-Трейд" та в акті перевірки КП "Шляхрембуд" відсутні посилання на будь-які первинні документи та інші докази, що є підставою для висновку про завищення ТОВ "Лобос-Трейд" зобов'язань по податку на додану вартість та доказів наявності умислу на порушення цими суб'єктами публічного порядку при укладенні договору постачання пально-мастильних матеріалів. На вимогу суду таких доказів відповідачем в судовому засіданні також не надано.
За таких обставин, суд вважає, що висновки відповідача про нікчемність правочинів укладених позивачем з ТОВ "ГП Промсервіс", ОСОБА_1 та ТОВ "Лобос-Трейд" є необґрунтованим, а збільшення в зв'язку з цим зобов'язань позивача з податку на додану вартість та зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток є безпідставним.
Відповідно до акту перевірки, в ході її проведення відповідачем встановлено включення позивачем в жовтні 2010 року, лютому та липні 2011 року до податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість в сумі 8151 грн. 83 коп. за податковими накладними, що були виписані до 01.10.2010 року. Відповідач такі дії вважає безпідставними, оскільки до податкового кредиту мають включатися суми за податковим накладними, отриманими в звітному періоді. Суд вважає, що така позиція не відповідає вимогам закону. Відповідно до ст. 7 п. 7.4, п.п. 7.4.5. закону України "Про податок на додану вартість" (діяв до 01.01.2011 року) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Аналогічну вимогу містить ст. 198 п. 198.6 Податкового кодексу України, а також вказує, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. З викладеного вбачається, що вимога відповідача про формування податкового кредиту виключно на підставі податкових накладних, отриманих в звітному періоду прямо суперечить вимогам Податкового кодексу. Закон же України "Про податок на додану вартість" взагалі не містив застережень, щодо часу в період якого платник податку має право включити до податкового кредиту суми, не включені до складу кредиту у відповідному звітному періоді. Крім того, позиція відповідача не відповідає за змістом вимогам наказу Державної податкової служби України від 16.02.2012 р.№127 "Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредит", відповідно до якого податкова накладна, яка отримана у періодах, наступних за періодом, в якому її виписано, включається до реєстру отриманих податкових накладних та до податкової декларації в тому звітному періоді, на який припадає дата отримання податкової накладної. В цьому випадку уточнюючий розрахунок не складається. Відповідачем не подано ніяких доказів недотримання позивачем цієї вимоги.
На підставі викладеного, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 02 квітня 2012 року № 0000042250/1465, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 146642 грн. за основним платежем та 2108 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0000032250/1466, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1-3 квартали 2011 року на суму 2159007 грн. видані відповідачем протиправно та підлягають скасуванню.
На підставі ст. 94 КАС України суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір, сплачений при зверненні до суду з позовом.
Керуючись ст. ст. 17, 69-71, 76-86, 99-100, 158-160,163, 254 КАС України, -
Позовні вимоги комунального підприємства "Шляхрембуд" Сумської міської ради до державної податкової інспекції в м. Сумах, 3-тя особа ТОВ "Лобос-Трейд" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення видані державною податковою інспекцією в м. Сумах 02 квітня 2012 року № 0000042250/1465, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 146642 грн. за основним платежем та 2108 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0000032250/1466, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1-3 квартали 2011 року на суму 2159007 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь комунального підприємства "Шляхрембуд" судовий збір, сплачений при зверненні до суду в сумі 1519 грн. 69 коп.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня отримання її копії.
Суддя О.В. Соп'яненко