11 вересня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4580/12
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Ясиновського І.Г.,
при секретарі - Марченко О.Є.,
за участю:
представника позивача - Остахова П.В.,
представника відповідача - Мурич Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Комунального госпрозрахункового підприємства "Союзрембуд" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
11 липня 2012 року Комунальне госпрозрахункове підприємство "Союзрембуд" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003582301/74 від 06.03.2012 року, яким відповідачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 20651 грн., та №0003592301/75 від 06.03.2012 року, яким відповідачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 8163 грн. 46 коп., з них за основним платежем 8162 грн. 46 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом на підставі висновків перевірки про порушення позивачем п. 135.1, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 та ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України під час господарських правовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова група ДФМ" (надалі - ТОВ "Промислова група ДФМ"). Позивач вважає такі висновки необґрунтованими з огляду на те, що ТОВ "Промислова група ДФМ" на момент здійснення господарської операції було зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності, перебувало на податковому обліку, позивачем від нього отримано відповідний товар, який в подальшому використано у господарській діяльності. Правомірність формування податкового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість за наслідками господарської операції із ТОВ "Промислова група ДФМ" підтверджено належними документами. Вказував, що висновки перевірки про нікчемність угоди позивача із ТОВ "Промислова група ДФМ" не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не відповідають дійсним обставинам.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував.
У письмових запереченнях відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень зазначав, що перевіркою Кременчуцької ОДПІ встановлено порушення позивачем п. 135.1, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 та ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України під час формування податкового кредиту з ПДВ та податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за наслідками господарських взаємовідносин із ТОВ "Промислова група ДФМ". Вказував, що надані позивачем в ході проведення перевірки документи не підтверджують реальності здійснення господарської операції. Правочин між позивачем та ТОВ "Промислова група ДФМ" є нікчемним. Зазначав, що у контрагента - ТОВ "Промислова група ДФМ", по відносинам з яким сформовано податковий кредит, відсутні трудові ресурси для здійснення основного виду діяльності в частині відвантаження та перевезення товарів. А тому податковим органом правомірно констатовано заниження податку на додану вартість та податку на прибуток та донараховано позивачу відповідні податкові зобов'язання.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
У період з 13.02.2012 року по 17.02.2012 року старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок підприємств управління податкового контролю юридичних осіб Кременчуцької ОДПІ -Дементій А.Г. проведено документальну позапланову виїзну перевірку КГП "Союзрембуд" по питанню взаємовідносин з ТОВ "Промислова група ДФМ" за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року у зв'язку з ненаданням пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 20.01.2012 року № 2539/10.
За результатами перевірки складено акт від 22.02.2012 року №966/23-308/03332139 /а.с. 81-101/, в якому відображено порушення позивачем:
-п. 135.1, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2 квартал 2011 року в сумі 20651 грн.;
-ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 8162 грн. 46 коп., в тому числі, за травень 2011 року -8026 грн. 96 коп., червень 2011 року -135 грн. 50 коп.
На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0003582301/74 від 06.03.2012 року /а.с. 41/, яким визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 20 651 грн., та податкове повідомлення-рішення №0003592301/75 від 06.03.2012 року /а.с. 39/, яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі в розмірі 8163 грн. 46 коп., з них за основним платежем 8162 грн. 46 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.
22.03.2012 року КГП "Союзрембуд" оскаржило відповідні податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Державної податкової служби у Полтавській області. За наслідками розгляду, ДПС у Полтавській області прийнято рішення про результати розгляду скарг № 10254/6/10-2115 від 17.05.2012 року, яким скарга залишена без задоволення.
Не погодившись, КГП "Союзрембуд" 22.05.2012 року оскаржило зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Державної податкової служби України. За наслідками розгляду, ДПС України прийнято рішення від 18.06.2012 року (отримано позивачем 25.06.2012 року) про результати розгляду повторної скарги, яким скарга залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.
Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню №0003592301/75 від 06.03.2012 року, яким відповідачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 8163 грн 46 коп., з них за основним платежем 8162 грн. 46 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн., суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, діючого на момент подання позивачем декларації з ПДВ за травень 2011 року та червень 2011 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.
Відповідно до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Пункт 201.5 ст. 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.
Суд також враховує, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Судом встановлено, протягом періоду, що перевірявся Кременчуцькою ОДПІ позивач мав господарські відносини з ТОВ "Промислова група ДФМ" щодо поставки товару (труб, муфти, карбіду тощо).
Перед здійсненням поставки товару від ТОВ "Промислова група ДФМ", таким контрагентом надавались уповноваженим особам позивача рахунки із зазначенням асортименту та кількості товару, що буде постачатися, а саме: рахунок №209 від 05.05.2011 року (а.с. 22), рахунок №205 від 23.05.2011 року (а.с. 17), рахунок №239 від 03.06.2011 року (а.с. 14).
В ході виконання поставки товару позивачу видано податкові накладні:
- № 54 від 23.05.2011 року щодо поставки товарів на загальну суму 8648 грн. 62 коп., в тому числі ПДВ -1441 грн. 44 коп. (а.с. 18);
- № 61 від 25.05.2011 року щодо поставки товарів на загальну суму 39513 грн. 11 коп., в тому числі ПДВ -6585 грн. 52 коп. (а.с. 23);
- № б/н від 14.06.2011 року щодо поставки товару на загальну суму 813 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ -135 грн. 50 коп. (а.с. 15).
Зазначені податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою ТОВ "Промислова група ДФМ", яке на момент їх видачі було зареєстроване як юридична особа та мало статус платника ПДВ, що підтверджується наявними у справі документами.
Факт господарських операцій позивача із ТОВ "Промислова група ДФМ" у травні 2011 року та червні 2011 року щодо поставки товарів підтверджується накладними № 209 від 10.05.2011 року (а.с. 21), № 205 від 23.05.2011 року, № 239 від 14.06.2011 року, банківськими документами щодо оплати товару (а.с. 102-103).
Перевезення товару від ТОВ "Промислова група ДФМ" здійснювалось безпосередньо ГКП "Союзрембуд" автомобілями, що знаходяться на балансі підприємства, - ІЖ 2715 НОМЕР_1, МАЗ 5549 НОМЕР_2 водієм ОСОБА_4, що працював у позивача на зазначеній посаді відповідно до наказу № 26-К від 11 серпня 2010 року.
На підтвердження перевезення придбаного товару від постачальника до покупця позивачем надані наступні товарно-транспортні накладні: товарно-транспортна накладна від 23.05.2011 року (а.с. 20) та товарно-транспортна накладна від 10 травня 2011 року (а.с. 25), та подорожні листи №11 від 23.05.2011 року (а.с. 19), №18 від 10.05.2012 року (а.с. 24).
Судом встановлено, що товар, який купувався позивачем у ТОВ "Промислова група ДФМ" у подальшому був використаний в межах господарської діяльності, шляхом виконання робіт з капітального ремонту трубопроводів холодного водопостачання в житловому будинку №37 по вул. Червона Гірка в м. Кременчуці відповідно до укладеного з Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради договору № 29 від 04 травня 2011 року.
Господарські операції позивача здійснювалися в межах основних видів діяльності позивача за КВЕД.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ "Промислова група ДФМ" у травні 2011 року та червні 2011 року мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ТОВ "Промислова група ДФМ" ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.
Доводи перевірки про те, що у контрагента позивача ТОВ "Промислова група ДФМ" відсутні трудові ресурси, транспортне обладнання суд не приймає до уваги, оскільки такий вид діяльності, як оптова торгівля, не завжди вимагає від суб'єкта господарської діяльності наявності транспортного обладнання та трудових ресурсів, у зв'язку з тим, що вони можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових угод.
Окрім того, позивачем було повністю здійснено розрахунки із контрагентом (ТОВ "Промислова група ДФМ") за отримані від нього товари, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок (а.с. 102-103).
Таким чином, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність господарських операцій з придбання товарів, встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, а також використання таких товарів у подальшій господарській діяльності позивача.
Беручи до уваги наведене, податкове повідомлення-рішення №0003592301/75 від 06.03.2012 року, суперечить вимогам Податкового кодексу України, винесене без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення.
Оцінюючи податкове повідомлення-рішення №0003592301/75 від 06.03.2012 року, яким відповідачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 8163 грн. 46 коп., з них за основним платежем 8162 грн. 46 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн., суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Згідно з пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
З матеріалів акту перевірки позивача від 22.02.2012 року №966/23-308/03332139 вбачається, що Кременчуцька ОДПІ дійшла висновку про отримання позивачем від ТОВ "Промислова група ДФМ" безоплатно товару, вартість якого підлягає включенню до валових доходів ГКП "Союзрембуд" згідно пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України.
Однак, судом встановлено, що товар був придбаний позивачем в межах господарських відносин з ТОВ "Промислова група ДФМ", що мало реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку (які досліджувались вище), що жодним чином не підпадає під визначення безповоротної або поворотної фінансової допомоги.
Оплату товарів позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Промислова компанія ДМФ", що підтверджується копіями банківських виписок, наявними у матеріалах справи (а.с. 102-103).
Зважаючи на викладене, Кременчуцька ОДПІ дійшла помилкового висновку про заниження позивачем податку на прибуток в сумі 20651 грн. за 2 квартал 2011 року.
За таких обставин податкове повідомлення-рішення №0003592301/75 від 06.03.2012 року, яким визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 20651 грн., є необґрунтованим та підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Крім того, суд розцінює висновки відповідача про відсутність у контрагента ТОВ "Промислова компанія ДМФ" власних виробничих, складських торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності, як його припущення. Оскільки, такі висновки не враховують нічим не обмежені права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди (користування) приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.
Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і прийшов до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови для включення сум коштів до складу валових витрат та щодо набуття права на податковий кредит та має документальне підтвердження їх розміру.
Суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивацій, наведених вище та вважає, що відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України, відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті необґрунтовано та не на підставі закону, а тому вони є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.
В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.
Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати винесені Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби податкові повідомлення-рішення №0003582301/74 від 06.03.2012 року та №0003592301/75 від 06.03.2012 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального госпрозрахункового підприємства "Союзрембуд" судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 320 грн. 32 грн.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.
Повний текст постанови виготовлено 17 вересня 2012 року.
Суддя І.Г. Ясиновський