"14" листопада 2006 р.
Справа № 30/389-05-8819
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Разюк Г.П.
суддів: Колоколова С.І
Петрова М.С.
при секретарі судового засідання Бухтіяровій О.Г.
за участю представника від відповідача -Чубко І.А. за довіреністю б/н від 05.04.06р.
представники від позивача та 3-ї особи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином повідомлені /див. повідомлення про вручення 24.10.06р. поштового відправлення №182728 та 25.10.06р.- №182727/
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Одеської міської ради та Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради
на рішення господарського суду Одеської області від 11 вересня 2006 року
по справі № 30/389-05-8819
за позовом Одеської міської ради
до Закритого акціонерного товариства Футбольний клуб «Чорноморець», м.Одеса
за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради
про визнання договору недійсним та зобов'язання повернути майно
У вересні 2005р. Одеська міська рада /далі по тексту -ОМР/ звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Закритого акціонерного товариства Футбольний клуб «Чорноморець» /далі по тексту -ЗАТ ФК «Чорноморець»/, за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору -Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради /далі по тексту -Представництво/ про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилих приміщень, укладеного між третьою особою і відповідачем та зобов'язання останнього повернути ОМР отриману за цим договором будівлю кінотеатру «Одеса», загальною площею 3942,9 кв.м., яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Спиридонівська /колишня Горького/, 1/3.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням при укладанні спірного договору оренди вимог ст.ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», положень ст.ст. 16,18 Закону України «Про охорону культурної спадщини», а також приписів ст.11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».
Рішенням господарського суду Одеської області від 11.09.2006р. (суддя Рога Н.В.) у задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що позивачем не доведено, що зміст спірного договору купівлі-продажу не відповідає Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства, вимоги позивача є необґрунтованими, а відтак позов не підлягає задоволенню.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, ОМР та Представництво звернулися до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати означене рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Клопотання Одеської міської ради та Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради від 14.11.2006р. про відкладення розгляду скарги у зв'язку з неможливістю участі їх представників в судовому засіданні через розгляд іншої справи у Вищому господарському суді України та хворобу представника відхилені на підставі ст.77 ГПК України, відповідно до якої нез'явлення в судове засідання представників сторін є підставою для відкладання розгляду справи коли спір не може бути вирішений за їх відсутності. Ухвалою суду від 10.10.06р., якою призначено до розгляду апеляційні скарги, явка сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, отже скарги розглядаються по суті.
Скаржники звертають увагу суду апеляційної інстанції на те, що місцевий господарський суд:
- не врахував тієї обставини, що будівля кінотеатру «Одеса» не виставлялась на продаж ні на конкурсі, ні на аукціоні, а відтак продаж її відповідачу (орендарю) є порушенням положень ст.ст. 2,15 Закону України «Про приватизацію державного майна»;
- помилково не застосував до спірних правовідносин приписи ст.18 Закону України «Про охорону культурної спадщини»;
- неправомірно поклав в основу оскаржуваного рішення лист №155 від 16.09.2003р. Управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради, оскільки даний доказ погодження відчуження ОМР прийнятий з порушенням повноважень, так як такі повноваження, на думку скаржників, належать Управлінню охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації;
- не взяв до уваги ту обставини, що підстава для укладання спірного договору -рішення ОМР від 11.07.2003р. №1283-ІУ «Про приватизацію та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Одеси у 2003р.», яким було включено до переліку об'єктів, що підлягають приватизації будівля кінотеатру «Одеса» -скасовано частково саме в тій частині, що стосується спірної будівлі.
В запереченнях на апеляційні скарги ЗАТ ФК «Чорноморець» просило суд залишити рішення господарського суду Одеської області від 11.09.2006 року без змін, а апеляційні скарги ОМР та Представництва -без задоволення.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, заперечення на них, дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, судова колегія прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення виходячи з такого.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, згідно свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Одеської міської ради 09.12.1999р., власником об'єкту комунальної власності -будівлі кінотеатру «Одеса була територіальна громада м. Одеси в особі ОМР.
14.07.1999 р. між Представництвом (орендодавець) та ЗАТ ФК «Чорноморець» (орендар) укладений договір оренди нежитлового приміщення №130/33, згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне володіння та користування приміщення триповерхової будівлі, загальною площею 3384,77 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Спиридонівська /колишня Горького/, 1/3 з метою розміщення культурного центру з терміном дії цього договору -до 14.07.2013р.
01.04.2003р. сторони підписали додаткове погодження до договору оренди нежитлового приміщення №130/33, яким змінили п.1.1 вказаного договору в частині збільшення площі до 4130,5 кв.м на підставі технічного паспорту Одеського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості від 19.05.2003р. Додатковими погодженнями від 15.10.2003р. та від 01.12.2003р. сторони змінювали розмір орендної плати.
Рішенням ОМР від 26.03.2003р. №1046-ХХІУ «Про приватизацію та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси у 2003р.» Представництву було доручено підготувати програму приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси на 2003-2005 рр. і представити її на затвердження ОМР /т.1, а. с. 32/.
Рішенням ОМР №1283-ХХІУ від 11.07.2003р. «Про приватизацію та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси у 2003р.» доповнено перелік об'єктів, що підлягають приватизації у 2003р. шляхом викупу орендарем, який здійснив поліпшення майна, за №7 будівлею кінотеатру «Одеса» загальною площею 4130,5 кв.м. /т.1,а.с.105/.
28.10.2004р. між Представництвом (продавець) та ЗАТ ФК «Чорноморець» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу №177 нежилих приміщень шляхом викупу, згідно якого Продавець продав, а Покупець купив вищевказане індивідуально визначене майно комунальної власності загальною площею 3942,9кв.м. /т.1,а.с.7-8/.
29.10.2004р. сторони підписали акт приймання передачі №188 вказаного вище майна комунальної власності -будівлі кінотеатру «Одеса ЗАТ ФК «Чорноморець» /а.с.11/.
Згідно з пунктом 1.2 спірного договору, приватизація об'єкта комунальної власності здійснювалася згідно з Законом України «Про державну програму приватизації на 2000-2002р.р.», Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», рішенням Одеської міської ради №1283-ХХІУ від 11.07.2003р. «Про приватизацію та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси у 2003р.».
Як вбачається з рішенням ОМР від 28.04.2005р. №4142-ІУ «Про розгляд протесту прокурора м. Одеси від 27.04.2005р. №473», рішення ОМР №1283-ХХІУ від 11.07.2003р. «Про приватизацію та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси у 2003р.» було скасовано в частині включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації та відчуженню шляхом викупу спірної будівлі кінотеатру «Одеса. Одначе, постановою господарського суду Одеської області від 13.04.2006р. по справі №6/49-06-1475 А, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11.07.2006р., що набрала законної сили, в судовому порядку скасовано рішення Одеської міської ради від 28.04.2005р. №4142-ІУ «Про розгляд протесту прокурора м. Одеси від 27.04.2005р. №473», от же воно не породжує юридичних наслідків і підставно не прийнято до уваги місцевим господарським судом.
Відповідно до листа Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 27.04.2005р. №2005 р., будівля кінотеатру «Одеса», розташована у пам'ятці місцевого значення -«Колишній будинок економічного товариства офіцерів Одеського округу і гарнізонне зібрання», 1908-1909р.р. побудови, архітектор - інженер Г.Л. Янчин», та занесена до реєстру пам'яток архітектури та містобудування місцевого значення рішенням виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів від 11.08.1987р. №392.
Судова колегія Одеського апеляційного господарського суду погоджується з висновками, викладеними в рішенні місцевого господарського суду з огляду на таке:
Організаційно-правові питання, пов'язані з орендою комунального майна, зокрема орендні відносини між Представництвом та ЗАТ ФК «Чорноморець» регламентовані Законом України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 р. N 2269-XII /зі змінами та доповненнями /.
Згідно ст.25 цього закону, в редакція на момент укладання спірного договору, орендар має право на викуп орендованого майна відповідно до чинного законодавства з питань приватизації.
Відповідно до вимог ст. 52 Закону України «Про Державну програму приватизації на 2000- 2002р.р. від18.05.2000 р. N 1723-IIIУ /зі змінами та доповненнями/, разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення). Оцінка вартості об'єкта приватизації у цьому разі здійснюється із застосуванням експертної оцінки. Таке ж право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України.
Таким чином, суд першої інстанції підставно дійшов висновку про правомірність набуття орендарем права викупу об'єкту оренди на підставі, вказаній ст.52 Закону, оскільки орендодавець здійснив поліпшення орендованого майна на суму 439 539 грн. 50 коп., що підтверджено матеріалами справи. А відтак безпідставними є посилання скаржників на порушення вимог ст.ст. 2,15 Закону України «Про приватизацію державного майна».
Відповідно до п.13 ч.1 ст.6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» /в редакції, що діяла на момент укладення оскаржуваного договору/, погодження відчуження або передачі пам'яток місцевого значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління було віднесено до повноважень органу охорони культурної спадщини обласних державних адміністрацій та органів охорони культурної спадщини місцевого самоврядування відповідно до їхньої компетенції.
Згідно з вимогами ст.18 вищезгаданого Закону, об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками, крім пам'яток, занесених до Переліку пам'яток, які не підлягають приватизації, можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом особам у володіння, користування або управління інший юридичній особі або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.
Отже, не приймається до уваги посилання скаржників про те, що погодження на відчуження об'єкту культурної спадщини Управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради прийнято з перевищенням повноважень, так як воно здійснювалося відповідно до компетенції власника зазначеного об'єкту, саме ОМР, а відтак Управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міської було повноважним органом на вчинення означених дій.
Твердження скаржників про відсутність будівлі кінотеатру «Одеса» в переліку об'єктів, підлягаючих приватизації, через часткове скасування рішення ОМР від 11.07.2003р. №1283-ІУ «Про приватизацію та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Одеси у 2003р.» спростовується наявною в матеріалах справи постановою господарського суду Одеської області від 13.04.2006р. по справі №6/49-06-1475 А.
Крім того, частиною 2 ст. 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до вказаної ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 11.07.2006р. по справі № 6/49-06-1475А за позовом ЗАТ «Футбольний клуб «Чорноморець» до Одеської міської ради про скасування рішення, суд апеляційної інстанції встановив, що розмежування повноважень щодо погодження відчуження об'єктів культурної спадщини між органами охорони цих об'єктів обласних державних адміністрацій та відповідних органів місцевого самоврядування за змістом ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про охорону культурної спадщини» здійснювалось відповідно до компетенції власника зазначеного об'єкту, якою була Одеська міська рада. А тому твердження Одеської міської ради про пов'язаність наявності таких повноважень з питанням, рішенням якого органу будівлю визнано пам'яткою містобудування та архітектури, як і відповідний висновок про приналежність цих повноважень саме і тільки Управлінню охорони об'єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації з посиланням на рішення виконкому Одеської облради народних депутатів №392 від 11.09.1987 р., суд апеляційної інстанції вважає безпідставними і не заснованими на положеннях законодавства.
Згідно ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою, шостою ст.203 цього кодексу.
Частиною 1 ст.203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Частиною 2 п.1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України N 02-5/111 від 12.03.1999р. передбачено, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Господарський суд Одеської області, всебічно перевіривши обставини справи, цілком обґрунтовано встановив відсутність обставин, з якими вимоги законодавства України пов'язують визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним та правильно дійшов висновку про відповідність змісту цього договору приписам законів «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про охорону культурної спадщини», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»та положенням цивільного законодавства.
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області від 11.09.2006 р. підлягає залишенню без змін.
Відповідно із ст.49 ГПК України витрати скаржника по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 99,101-105 ГПК України, колегія суддів, -
Рішення господарського суду Одеської області від 11.09.2006 року по справі № 30/389-05-8819 залишити без змін, а апеляційні скарги Одеської міської ради та Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради -без задоволення.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Г.П.Разюк
Суддя С.І.Колоколов
Суддя М.С. Петров