79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
17.10.06 Справа № 1/100-26/14
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Кузь В.Л. /головуючий/, Юркевич М.В., Городечна М.І., розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «ГАЛКА-Дрогобич»(м. Дрогобич)
на постанову господарського суду Львівської області
від 30.05.2006р. у справі № 1/100-26/14
за позовом закритого акціонерного товариства «ГАЛКА-Дрогобич»(м. Дрогобич)
до відповідача регіонального відділення Фонду державного майна України у Львівській області
про визнання недійсним кредитного договору
за участю представників:
від позивача: Кордонець М.Г.
від відповідача: Глубіш М.М.
З правами та обов'язками, передбаченими ст. 22 ГПК України, сторони ознайомлені.
В судовому засіданні 10.10.2006року Львівський апеляційний господарський суд розгляд даної справи перевів з правил, встановлених для розгляду справ КАС України на правила такого розгляду, передбачені ГПК України.
Постановою від 30.05.2006р. у справі №1/100-26/14 господарського суду Львівської області (суддя Деркач Ю.Б.) відмовлено в позові закритого акціонерного товариства «ГАЛКА-Дрогобич»(м. Дрогобич) до регіонального відділення Фонду державного майна України у Львівській області про визнання недійсним кредитного договору.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ТзОВ «ГАЛКА-Дрогобич»подано апеляційну скаргу, у якій скаржник просить постанову господарського суду Львівської області скасувати з огляду на наступне:
- якщо суд вважав, що даний спір підлягав вирішенню в порядку адміністративного судочинства, то повинен був припинити провадження у справі відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України;
- відповідно до ст. 374 ЦК УРСР зазначено, що договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей. При цьому, відповідач по справі ніяких коштів позивачу не передав, що призвело до визнання договору недійсним інше.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Волинської області підлягає скасуванню, з огляду на наступне:
У поданій апеляційній скарзі скаржник зауважив, що суд першої інстанції безпідставно перейшов на розгляд справи й прийняв постанову за нормами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позов подано за правилами ГПК України і предметом спору є цивільно-правова угода укладена між сторонами. Таке твердження скаржника Львівським апеляційним господарським судом визнається обґрунтованим. Зокрема, Львівським апеляційним господарським судом встановлено, що за умовами спірного договору регіональне відділення ФДМ України по Львівській області виступало не як суб'єкт владних повноважень, а оспорюваний договір по своїй суті є цивільно-правовою угодою, що виникла на підставі договору оренди і не є актом в розумінні ст.17 КАС України. А тому, оскаржуване судове рішення у вигляді постанови прийнято з порушенням норм процесуального права.
Між сторонами по справі 01.04.2003року укладено договір оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства «Дрогобицький солевиварювальний завод»(а.с.72). На підставі цього та відповідно до вимог ч.1 ст.4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендодавцем-відповідачем по справі, 01.04.03 було укладено з позивачем кредитний договір, за умовами якого відповідач зобов'язувався передати позивачу як позичальнику грошові кошти ДП «Дрогобицький солевиварювальний завод»на суму 96,6 тис. грн. строком на один рік та дев'ять місяців (а.с. 79). При цьому, в п 1.1 кредитного договору було зазначено, що дана угода укладається відповідно до умов договору оренди від 01.04.03. Пунктом 1.2 договору оренди було встановлено, що орендареві на умовах кредиту передаються грошові кошти та цінні папери з урахуванням дебіторської та кредиторської заборгованості. При цьому, в п 1.1 договору оренди міститься посилання на передавальний баланс Дрогобицького солевиварювального заводу, складеного за станом на 31.01.03.
Разом з цим, згідно з даними наявного в матеріалах справи балансу Дрогобицького солевиварювального заводу, станом на 31.01.03 (а.с.28-30) сума грошових коштів заводу становила 0,2 тис. грн., дебіторська заборгованість -167 тис. грн.; а кредиторська заборгованість складала 80,1 тис. грн. Тобто, розмір коштів з врахуванням кредиторської та дебіторської заборгованості становив 87,1 тис. грн., а не 96,6 тис. грн., оскільки виробничі запаси не відносяться до грошових коштів, які можуть бути надані орендареві в кредит.
Окрім того, місцевим господарським судом не враховано, що оскільки договір про надання кредиту є реальним договором, то такий є укладеним з моменту передачі коштів.
Оскільки кредитний договір укладено 01.04.03, то, відповідно, наявні грошові кошти Дрогобицького солевиварювального заводу повинні бути передані позичальнику-позивачу у справі -в розмірі станом на 01.04.03, враховуючи, що за період часу з 31.01.03 по 01.04.03 фінансовий стан заводу міг змінитись.
Відповідач по справі не надав суду апеляційної інстанції даних про фактичну наявність грошових коштів Дрогобицького солевиварювального заводу станом на 01.04.03, тобто не підтвердив реальність кредитного договору за його умовами, щодо розміру кредиту. Не надано відповідачем і доказу того, що кредиторська заборгованість, яка мала бути передана позивачу була не прострочена, тобто не підтверджено реальність і цієї складової грошових коштів.
Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оскільки згідно з нормами ст. 374 ЦК УРСР (акта законодавства, чинного на момент підписання оспорюваного договору) кредитний договір, як і договір позики, є реальним договором, що не заперечується і відповідачем, то такий є укладеним з моменту передачі грошових коштів. Оскільки відповідачем не доведено факту передачі позивачу грошових коштів на суму 96,6 тис. грн., як і не підтверджено сам факт наявності таких коштів в складі майна Дрогобицького солевиварювального заводу станом на 01.04.03, а інша дата передачі коштів в договорі не погоджена, то такий договір є недійсним, оскільки не мав на меті виникнення реальних правовідносин щодо передачі в кредит грошових коштів на суму 96,6 тис. грн...
Стосовно посилання місцевого господарського суду на ухвалу від 23.09.04 по справі 1/618-20/253 господарського суду Львівської області, якою затверджено мирову угоду від 14.09.04 між сторонами, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне: відповідно до норми частини другої ст. 35 ГПК України визначено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Разом з цим, ухвала від 23.09.04 не є рішенням суду в розумінні ст.ст. 82, 84, 85 ГПК України. Така ухвала за нормами ГПК України і не підлягає оскарженню. Також, Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що згаданою ухвалою безпосередньо не встановлено факту передачі грошових коштів позичальнику, а лише зазначено умови мирової угоди. Судом встановлено тільки те, що зміст мирової угоди не суперечить вимогам чинного законодавства України і що угода оформлена у відповідності зі ст.ст. 78, 80 ГПК України. Факту реальності договору суд не встановлював.
Виходячи з наведеного, Львівський апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що оскільки відповідач мав на меті передати позивачу за кредитним договором від 01.04.03 №10/1 лише дебіторську та кредиторську заборгованість, а не грошові кошти, при цьому реальний розмір такої заборгованості Дрогобицького солевиварювального заводу станом на 01.04.03 не було визначено, то такий договір був укладений всупереч вимогам ст. 374 ЦК УРСР, ст. 4 Закону України «Про оренду державного і комунального майна», п. 5 Порядку надання в кредит орендареві коштів та цінних паперів, затвердженого постановою КМ України від 10.08.95 №625, і є недійсним з моменту його укладення.
Стосовно інших тверджень скаржника про те, що судом безпідставно не застосовані норми ЦК УРСР, то Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що місцевим господарським судом застосовано саме норми ЦК УРСР, чинного на час укладення угоди, а доводи апеляційної скарги щодо цього, є непослідовними та взаємновиключними.
На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «ГАЛКА-Дрогобич»(м. Дрогобич) задоволити. Постанову від 30.05.2006р. у справі №1/100-26/14 господарського суду Львівської області скасувати. Прийняти нове рішення: Позов закритого акціонерного товариства «ГАЛКА-Дрогобич» (м. Дрогобич) задоволити. Визнати недійсним кредитний договір №10/1 від 01.04.2003року, укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та закритим акціонерним товариством «Галка-Дрогобич»(м. Дрогобич).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Кузь В.Л.
суддя Юркевич М.В.
суддя Городечна М.І.