01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"05" вересня 2012 р. Справа № 12/068-12
Господарський суд Київської області
у складі:
головуючого: судді Грабець С.Ю.
секретар: Шапаренко С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ПРАВО»
до приватного акціонерного товариства
«МИРОНІВСЬКИЙ ЗАВОД ПО ВИГОТОВЛЕННЮ
КРУП І КОМБІКОРМІВ»
про стягнення заборгованості в розмірі 509 812,88 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Лісовський А.В. - представник (довіреність №447 від 14.05.2012 року),
09 липня 2012 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ПРАВО»(далі -позивач) до приватного акціонерного товариства «МИРОНІВСЬКИЙ ЗАВОД ПО ВИГОТОВЛЕННЮ КРУП І КОМБІКОРМІВ»(далі -відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 509 812,88 грн.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки №2203/м від 05.03.2012 року (далі -договір), згідно з якими позивач зобов'язувався передати відповідачу сільськогосподарську продукцію (далі -товар), а відповідач зобов'язувався переданий товар прийняти і оплатити вчасно та в повному обсязі.
Відповідач товар, поставлений позивачем, оплатив частково.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача борг у розмірі 509 812,88 грн.
Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 09.07.2012 року, справу призначено до розгляду 08 серпня 2012 року.
08 серпня 2012 року представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім цього, заявив клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яке підлягало задоволенню судом.
Представник відповідача в судовому засіданні подав відзив на позовну заяву, просив суд у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 08.08.2012 року представника позивача зобов'язано подати документи, що підтверджують походження товару (власне виробництво тощо), Нововодолазьку міжрайонну державну податкову інспекцію Харківської області було зобов'язано надати суду відомості щодо анулювання свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ позивача із зазначенням підстав для анулювання.
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 22 серпня 2012 року.
22 серпня 2012 року представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Крім цього, подав письмові пояснення щодо обставин справи.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд у його задоволенні відмовити.
Ухвалою суду від 22.08.2012 року представника позивача повторно зобов'язано подати документи, що підтверджують походження товару (власне виробництво тощо), а в разі власного виробництва товару, подати документи, що підтверджують передання відповідачу саме цього товару власного виробництва згідно з видатковими накладними, долученими до матеріалів справи.
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 05 вересня 2012 року.
05 вересня 2012 року на адресу суду надійшов лист Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби №2085/10/10-013 від 29.08.2012 року.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, вважав його необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, документів, витребуваних ухвалою суду, не надав, клопотань на адресу суду не направляв, про причини неявки суд не повідомив.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані докази, суд дійшов наступного висновку:
05 березня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-ПРАВО»(далі -позивач) та приватним акціонерним товариством «МИРОНІВСЬКИЙ ЗАВОД ПО ВИГОТОВЛЕННЮ КРУП І КОМБІКОРМІВ»(далі -відповідач) був укладений договір поставки №2203/м (далі -договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався передати відповідачу сільськогосподарську продукцію (далі -товар), а відповідач зобов'язувався переданий товар прийняти і оплатити вчасно та в повному обсязі.
Позивач передав відповідачу товар на загальну суму 5 821 082,17 грн., а відповідач вказаний товар прийняв, що підтверджується видатковими накладними №17-03/2, №17-03/3 від 17.03.2012 року, №18-03/1, №18-03/2, №18-03/3, №18-03/5, №18-03/6 від 18.03.2012 року, №26-03/1 від 26.03.2012 року, №27-03/1 від 27.03.2012 року, №28-03/2 від 28.03.2012 року, №29-03/2 від 29.03.2012 року, №30-03/1 від 30.03.2012 року, №31-03/1 від 31.03.2012 року, №01-04/1 від 01.04.2012 року, №02-04/1 від 02.04.2012 року, №03-04/1 від 03.04.2012 року (далі -видаткові накладні), копії яких долучені до матеріалів справи.
Відповідач товар, переданий позивачем, оплатив частково, а саме в сумі 5 311 269,29 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача за період з 20.03.2012 року до 03.04.2012 року, долученими до матеріалів справи.
З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з претензією №1804/12-1, з вимогою оплатити заборгованість у розмірі 511 546,73 грн.
30 травня 2012 року відповідач направив на адресу позивача лист №247, у якому просив позивача надати документи щодо походження поставленого товару, проте таких документів не отримав.
Вважаючи, що його права порушено, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача борг у розмірі 509 812,88 грн.
08 серпня 2012 року представник відповідача в судовому засіданні подав відзив на позовну заяву, вважав, що відповідач неправомірно включив до ціни товару податок на додану вартість (далі -ПДВ), тому відповідач розрахувався з позивачем повністю та заборгованість перед позивачем відсутня.
Частиною 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України встановлено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю (п. а) ч. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.
01 березня 2012 року позивачу було видано свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, що підтверджується листом Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби №2085/10/10-013 від 29.08.2012 року.
Згідно з ч. 209.1 ст. 209 Податкового кодексу України, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.
Частиною 209.6 цієї статті встановлено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.
Так, 01 березня 2012 року позивач був зареєстрований як суб'єкт спеціального режиму оподаткування ПДВ.
Відповідно до п. 15 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників, а також крім постачання таких зернових та технічних культур Аграрним фондом у разі їх придбання з податком на додану вартість.
Так, від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових та технічних культур окремих товарних позицій УКТ ЗЕД. Виключення становить перше постачання таких зернових та технічних культур, сільськогосподарськими підприємствами-виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств-виробників, а також постачання таких зернових та технічних культур Аграрним фондом у разі їх придбання з податком на додану вартість.
Як вбачається з видаткових накладних, позивач передав відповідачу соняшник, який згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) має товарну позицію 1206 00 «Насіння соняшнику, подрібнене або не подрібнене».
Ухвалами суду від 08.08.2012 року та 22.08.2012 року позивача було зобов'язано подати документи, що підтверджують походження товару (власне виробництво тощо), а в разі власного виробництва товару, подати документи, що підтверджують передання відповідачу саме цього товару власного виробництва згідно з видатковими накладними.
Представник позивача вимог ухвал суду не виконав, документів, що підтверджують походження товару, суду не надав, пояснень щодо причин ненадання витребуваних судом документів, не надав.
Крім цього, до матеріалів справи долучений акт про результати позапланової невиїзної документальної перевірки щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків №120/22-011/00951770 (далі -акт), з якого вбачається наступне.
12 липня 2012 року на підставі наказу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції від 12.07.2012 року №179 було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку відповідача з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків - позивачем за період березень 2012 року.
Результатами перевірки встановлено, що суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту за період березень 2012 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за березень 2012 року, а саме:
- за березень місяць 2012 року (декларація від 20.04.2012 року №9020864929) включено суму ПДВ в розмірі 891 037,24 грн., що відповідає даним додатка 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».
Транспортування придбаного товару проводилось позивачем.
Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар проводились у безготівковій формі.
У рахунок оплати за отриманий товар було перераховано кошти, що підтверджується банківськими виписками, в тому числі:
Сума
23.3.12Банк. Виписка КЗ-100001865670 623,96
Банк. Виписка КЗ-1000001896332 262,79
Банк. Виписка КЗ-100001903605 325,64
Банк. Виписка КЗ-100001911989 542,58
Всього2 597 754,97
Проте, в ході проведення перевірки встановлено, що Харківською ОДПІ складено акт від 29.05.12 №131/153/36830165, висновком якого визначено, що згідно висновку №7 від 28.05.2012 року відділу податкової міліції ХОДПІ щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності позивачем, встановлені обставини, які свідчать, що дані визначені у податковій декларації з ПДВ позивача за березень 2012 року містять дані, по обсягах реалізації, які взагалі не відповідають фактичній діяльності підприємства, а діяльність позивача за березень 2012 року носить характер «нереальності»- відсутності факту реального здійснення господарської діяльності.
Крім цього, як вбачається з акту, проведення зустрічної перевірки позивача є неможливим, у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за податковою адресою.
В ході організації проведення зустрічної звірки з метою забезпечення підтвердження господарських відносин встановлено та вжито такі заходи.
По результатам декларування ПДВ за березень 2012 року підприємство доведено до відпрацювання в категорії «податкова яма»з сумою сформованого схемного податкового кредиту у розмірі 3394,9 тис. грн., сформованого в адресу ТОВ «ОЛЬВІЯ»1148,2 тис. грн., ПРАТ «КРЕАТИВ»- 799,5 тис. грн., ПАТ «МЗВКІК»- 684,8 тис. грн., ТОВ «АГРОТРЕЙД ПРОДУКТ»- 306,7 тис. грн., ТОВ «ТК «УРОЖАЙ»- 266,6 тис. грн., ТОВ «РЕГІОН-ТРЕЙД»- 188,9 тис. грн.
Дата реєстрації в органах ДПС -23.09.2010 року. У 2011 році підприємство знаходилось на обліку у Нововодолазькій МДПІ, з початку 2012 року перейшло до Харківської ОДПІ. 21 травня 2012 року було здійснено виїзд за податковою адресою підприємства -Харківська обл., Харківський район, село Ржавець, вул. 1-ого Травня, буд. 27, та встановлено відсутність підприємства позивача за податковою адресою.
14 березня 2011 року Нововодолазькою МДПІ було анульовано свідоцтво платника ПДВ позивача у зв'язку з його відсутністю за податковою адресою. Також, при відпрацюванні позивача Нововодолазькою МДПІ було встановлено, що відомості про наявність земельних ділянок, які рахуються за позивачем, відсутні, згідно з листом, отриманим з Держтехнагляду, сільськогосподарська техніка за позивачем не рахується.
01 березня 2012 року позивач був зареєстрований як сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування.
Згідно додатку до податкової декларації з фіксованого сільськогосподарського податку позивач орендує у 14 громадян земельні ділянки площею 73,08 гектар, які знаходяться у Костівській сільській раді Валківського району Харківської області.
25 травня 2012 року співробітниками ВПМ було здійснено виїзд до села Костів та встановлено, що фактично позивач вирощену продукцію у 2011 році в тому ж році й реалізував. У поточному році підприємство на теперішній час лише провело посівну компанію.
09 квітня 2012 року підприємство подало податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочена), згідно з якою задекларувало обсяги постачання сільськогосподарської продукції власного виробництва без урахування податку на додану вартість -18 469,9 тис. грн.
Згідно з висновком №7 від 28.05.2012 року відділу податкової міліції ХОДПІ щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності позивачем, встановлені обставини, які свідчать, що дані, визначені у податковій декларації з ПДВ позивача за березень 2012 року містять дані, по обсягах реалізації, які взагалі не відповідають фактичній діяльності підприємства, а діяльність позивача за березень 2012 року носить характер «нереальності»- відсутності факту реального здійснення господарської діяльності.
Таким чином, відповідачем в порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, безпідставно включено до складу податкового кредиту податкові накладні, що містять реквізити позивача.
Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).
Так, суд дійшов висновку про те, що позивачем було не правомірно включено до ціни товару податок на додану вартість у сумі 970 180,40 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, вартість товару, переданого позивачем відповідачу згідно з видатковими накладними, без ПДВ, становить 4 850 901,77 грн., а відповідачем оплачений товар на загальну суму складає 5 311 269,29 грн.
Таким чином, у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за товар, поставлений останнім.
Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в розмірі 509 812,88 грн. є необґрунтованою, безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при відмові в задоволенні позову господарські витрати покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, п. а) ч. 185.1 ст. 185, п. п. 1, 2 ч. 180.1 ст. 180, ч. ч. 209.1, 209.6 ст. 209, п. 15 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 32, ч. 1 ст. 33, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ПРАВО»до приватного акціонерного товариства «МИРОНІВСЬКИЙ ЗАВОД ПО ВИГОТОВЛЕННЮ КРУП І КОМБІКОРМІВ»про стягнення заборгованості в розмірі 509 812,88 грн. відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 07.09.2012 року.
Суддя С. Грабець