21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
10 вересня 2012 р. Справа 11/19/2012/5003
за позовом приватного підприємства «Адіс», с. Вінницькі Хутори Вінницького району
до публічного акціонерного товариства «Вінницяобленерго», м. Вінниця
про стягнення 143 447,21 грн.
Суддя В. Матвійчук
при секретарі судового засідання Т. Солоненко, за участю представників:
від позивача - О. Книжник виконавчий директор,
В. Мельник за довіреністю б/н. від 04.09.2012р.;
від відповідача - І. Грачова за довіреністю № 1-14-3425 від 13.08.2012р..
Приватне підприємство «Адіс»звернулось до суду з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства «Вінницяобленерго»заборгованості за договором № 187 про закупівлю товарів від 08.06.2012р. в загальному розмірі 143 447,21 грн., з яких: 133 708,90 грн. - основний борг, 8 111,45 грн. - пеня та 1 626,86 грн. - 3% річних.
Позовні вимоги мотивовано тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору про закупівлю товарів, позивач за підставі видаткових накладних поставив відповідачеві нафтопродукти на загальну суму 133 708,90 грн..
Розділом 4 сторонами погоджено порядок та строки проведення розрахунків за нафтопродукти.
Проте, в порушення умов договору позивачем не здійснено оплати за поставлені нафтопродукти, що призвело до нарахування штрафних санкцій обумовлених договором.
Відповідач у відзиві заперечує проти позову посилаючись на ту обставину, що затримка оплати поставленого товару за договором була зумовлена неякісними нафтопродуктами.
Одночасно повідомляє, що 05.09.2012р. було здійснено оплату основного боргу в розмірі 133 309,90 грн., в підтвердження чого надає платіжне доручення № 596 від 05.09.2012р. та заперечує проти нарахування позивачем пені та трьох відсотків річних.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.
08 червня 2012 року між публічним акціонерним товариством «Вінницяобленерго» (відповідач, за договором Замовник) та приватним підприємством «Адіс» (позивач, за договором Учасник) укладено договір № 187 про закупівлю товарів.
Відповідно до п. 1.1. договору Учасник зобов'язується у 2012 році передати (поставити) у власність Замовника товари (нафтопродукти) , а Замовник прийняти і оплатити такі товари.
Відповідно п.2.1 договору Учасник повинен передати (поставити) Замовнику товари, якість яких відповідає умовам визначеним стандартами та вимогам вказаним у технічних специфікаціях документації конкурсних торгів.
Строк (термін) передачі (поставки) товарів здійснюється за письмовою заявкою Замовника на протязі 1 (одного) календарного дня з дня отримання такої заявки (п. 5.1. договору).
У розділі 4 договору сторони погодили порядок здійснення оплати та визначили, що розрахунки проводяться шляхом оплати у безготівковій формі, грошовими коштами у національній валюті України, згідно з порядком встановленим договором, з дати підписання Сторонами актів приймання-передачі та на підставі рахунків виставлених Учасником, на протязі 3 (трьох) банківських днів після отримання товару.
На виконання взятих на себе за договором зобов'язань позивачем на підставі видаткових накладних № РН-0000690 від 21.06.2012р., № РН-0000691 від 22.06.2012р., № РН-0000696 від 25.06.2012р. поставлено відповідачу нафтопродукти на загальну суму 133 709,90 грн., які відповідач отримав згідно довіреності серія 12 ААВ № 457211 від 08.06.2012р.,
Як свідчать матеріали справи та пояснення представників сторін, відповідачем проведено розрахунки з порушенням строків визначених у договорі. Відповідно до платіжних доручень, наданих останнім, платежі проводились наступним чином:
05.09.2012р. -133 309,90 грн. (платіжне доручення № 596);
07.09.2012р. -399 грн. (платіжне доручення № 701).
Наведене свідчить, що розрахунки за поставлені нафтопродукти відповідачем проведено після звернення позивача з позовом до суду (позовна заява надійшла до суду 22.08.2012р.)
Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає на таке.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Дії позивача по передачі нафтопродуктів відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаних нафтопродуктів, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.
З моменту укладення сторонами договору 08.06.2012 року між ними виникли зобов'язання які регулюються глави 54 Цивільного кодексу України «Купівля-Продаж».
В силу ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що зобов'язання за договором в частині проведення розрахунків, за поставлені нафтопродукти, відповідачем виконувались не належним чином.
Разом з тим, станом на день розгляду справи заборгованість за договором відповідачем погашена в повному обсязі.
За таких обставин суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення боргу в розмірі 133 708,90 грн. за правилами п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, з покладенням судових витрат в цій частині на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором та законом.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків проведення розрахунків, позивачем заявлено до стягнення 8 111,45 грн. пені за період з 25.06.2012р. по 15.08.2012р..
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 7.3. договору передбачено, що за порушення Замовником строків та умов, визначених у пункті 4 договору, оплати товару, він сплачує Учаснику неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми затриманого платежу за кожний день затримки, але не більше 3 (трьох) відсотків від суми заборгованості.
Таким чином суд вважає, що вимога щодо стягнення пені є правомірною, оскільки відповідає умовам укладеного договору та чинному законодавству.
Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку судом виявлено помилку в обрахунку пені яка полягає в наступному.
Як вбачається із долученого до позовної заяви розрахунку позивачем проведено нарахування пені відповідно до виставлених відповідачу рахунків -фактури: № СФ-0000385 від 21.06.2012р., № СФ-0000386 від 22.06.2012р. № СФ-0000392 від 25.06.2012р.
Як вказувалось вище в п.4.1 договору сторонами погоджено, що розрахунки проводяться на протязі 3(трьох) банківських днів з дати підписаня Сторонами атів приймання-передачі та на підставі виставлених рахунків.
Із матеріалів справи слідує, що поставка нафтопродуктів позивачем відповідачу відбулась 21.06.2012р., 22.06.2012р., 25.06.2012р. виходячи з чого суд приходить до висновку, що початком періоду прострочення слід вважати відповідно 27.06.2012р., 28.06.2012р. та 29.06.2012р., а не 25.06.2012р., 26.06.2012р., як відображено в розрахунку позивача.
Крім того, за видатковими накладними № РН-0000690 від 21.06.2012р., № РН-0000691 від 22.06.2012р. та № РН-0000696 від 25.06.2012р. було здійснено поставку нафтопродуктів на суми відповідно: 77074,83 грн., 36 934,49 грн. та 19 699,58 грн., і нарахування пені повинно проводитись відповідно по вказаним сумам. Тоді як позивачем нараховано пеню на загальну суму заборгованості (133 708,90 грн.) по періодах з 25.06.2012р. по 15.08.2012р., з 26.06.2012р. по 15.08.2012р. та з 29.06.2012р. по 15.08.2012р..
Провівши перерахунок пені за період з 27.06.2012 року по 15.08.2012 року судом отримано 2653,85 грн. пені в зв'язку з чим в стягненні 5 457,60 грн. пені суд відмовляє як заявлених безпідставно.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Посилання відповідача на неякісний товар судом не беруться до уваги, оскільки предметом спору в даній справі є заборгованість за договором, а не якість товару. Своїм правом на подання зустрічного позову до розгляду справи по суті відповідач не скористався.
В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача. Заперечення останнього наведені у його відзиві оцінюються судом критично, оскільки є юридично неспроможними та не спростовують правомірності та обгрунтованості заявленого позову.
Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.
При розгляді справи судом з'ясовано, що при зверненні до суду позивачем платіжним дорученням № 758 від 21.08.2012р. зайво сплачено 0 грн. 01 коп. судового збору, а тому судовий збір у вказаному розмірі підлягає поверненню відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись п. 1-1 ст. 80, ст.ст.43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Вінницяобленерго»(21050, м. Вінниця, вул. 1-го Травня, 2, код 00130694) на користь приватного підприємства «Адіс»(21034, Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, вул. Чехова, 29, к. 308, код 31576283) 2 653 (дві тисячі шістсот п'ятдесят три) грн. 85 коп. -пені; 2 727 (дві тисячі сімсот двадцять сім) грн. 25 коп. -витрат зі сплати судового збору.
3. Відмовити в стягненні 5 457,60 грн. пені.
4. Припинити провадження у справі в частині стягнення 133 708,90 грн. боргу.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
6. Повернути приватному підприємству «Адіс»(21034, Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, вул. Чехова, 29, к. 308, код 31576283) з Державного бюджету України суму зайво сплаченого судового збору в розмірі 0 (нуль ) грн. 01(одну) коп. (платіжне доручення № 758 від 21.08.2012р. знаходиться в матеріалах справи № 11/19/2012/5003).
7. Примірник рішення направити позивачу з печаткою суду.
Повне рішення складено 11.09.2012р.
Суддя В. Матвійчук
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 -позивачу (21034, Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, вул. Чехова, 29, к. 308)