"05" вересня 2012 р. Справа № 5011-42/2289-2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоМирошниченка С.В.,
суддівБарицької Т.Л., Хрипуна О.О.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимум консалтинг"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.07.2012
та на рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2012
у справі№ 5011-42/2289-2012 господарського суду міста Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Максимум консалтинг"
до1. Публічного акціонерного товариства "Сведбанк"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігорний дім";
проприпинення договору поруки
в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Лєвєнтов О.В., - відповідача 1 повідомлений, але не з'явився; - відповідача 2 Троценко В.Ю.,
Рішенням господарського суду міста Києва від 04.04.2012 (суддя Паламар П.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2012 (судді: Синиця О.Ф., Зеленін В.О., Іоннікова І.А.), Товариству з обмеженою відповідальністю "Максимум консалтинг" (надалі позивач/скаржник) відмовлено у задоволенні позову до ПАТ "Сведбанк" (надалі відповідач 1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігорний дім" (надалі відповідач 2) про припинення правовідносин за договором поруки №10/42369/Н-021106/І від 20.07.2007, укладеного між ТАС-Комерцбанк" (правонаступником якого є відповідач 1) та позивачем і, відповідно, про припинення договори поруки.
Позивач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20.07.2007 між АКБ "Тас-Комерцбанк" (правонаступником якого є відповідач 1) та відповідачем 2 був укладений кредитний договір №10/42369/Н-080607/к, відповідно до якого відповідач 1 надав відповідачу 2 кредит у розмірі 600 000,00 доларів США на строк: з 20.07.2007 до 18.07.2014.
В забезпечення виконання відповідачем 2 своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором, 20.07.2007 між позивачем та відповідачами 1 та 2 був укладений договір поруки №10/42369/Н-021106/І, відповідно до умов якого, позивач зобов'язався відповідати перед відповідачем 1 за виконання відповідачем 2 своїх обов'язків за кредитним договором.
Звертаючись із даним позовом, позивач зазначає про те, що додатковою угодою №1 від 04.10.2007 до кредитного договору №10/42369/Н-080607/к, сторони збільшили обсяг відповідальності позивача без його згоди, адже вказаною додатковою угодою сторони доповнили кредитний договір п. 8.1.6. наступного змісту "якщо Чернецький Олександр Вікторович порушує зобов'язання за кредитним договором №0050/1007/88-178 від 04.10.2007".
Крім того, однієї із підстав даного позову, є, як стверджує позивач, збільшення відповідачами 1 та 2 розміру процентної ставки за кредитом з 13% річних до 15% річних без згоди на те поручителя (позивача).
Розглянувши дану справу, суди попередніх інстанцій не погодилися із доводами позивача, наведеними в обґрунтування позову, та з посиланням на приписи ст. 559 ЦК України прийшли до висновку, що відповідачами 1 та 2 не було збільшено обсягу відповідальності позивача, що не надає право визнати правовідносини за договором поруки припиненими, так само як і сам договір.
Вищий господарський суд України погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).
Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.
Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.
Частиною 2 ст. 553 ЦК України встановлено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника забезпечення виконання яких здійснює поручитель.
Відповідно до ч.І ст. 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Тобто, закон пов'язує припинення договору поруки із зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не із зміною будь-яких умов основного зобов'язання забезпеченого порукою.
Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 17.01.2011 у справі №5020-10/012.
В той же час, як встановили суди та вбачається з матеріалів справи, по-перше, змінами -доповненням кредитного договору пунктом 8.1.6., відповідачі 1 та 2 встановили додаткову підставу виникнення у банку права вимоги дострокового повернення кредитних коштів, що правомірно розцінено судами попередніх інстанцій як зміна умов договору, яка не впливає на збільшення обсягу відповідальності позивача (поручителя); по-друге, поручительство позивача за сплату відповідачем 2 процентів за користування кредитними коштами у розмірі 13% річних, а у разі порушення відповідачем 2 п.п. 1.4.1. та п. 7.5. -у розмірі 15% річних, прямо передбачено у п. п. 1.4.1. та 1.4.2. кредитного договору, яким, в силу наведених норм та висновків, зроблених на підставі цих норм, також визначається обсяг зобов'язань поручителя (позивача).
Відповідно до ст. 1115 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.
Згідно зі ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Висновки господарських судів попередніх інстанцій ґрунтуються на доказах, наведених в оскаржуваних рішенні та постанові, і відповідають положенням чинного законодавства.
Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.
Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимум консалтинг" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2012 та рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2012 у справі №5011-42/2289-2012 залишити без змін.
Головуючий суддя С.В. Мирошниченко
Судді Т.Л. Барицька
О.О. Хрипун