"10" вересня 2012 р. Справа № 5004/835/12
за позовом Прокурора м. Луцька в інтересах держави та територіальної громади м. Луцька в особі відділу управління майном міської комунальної власності Луцької міської ради, м.Луцьк
до відповідача: Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк
про розірвання договору оренди нежитлових приміщень №639 від 01.06.2011 р., стягнення 11446,81 грн. заборгованості та 1112,82 грн. пені
Суддя Кравчук В.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Тарасюк Т.П., головний спеціаліст, довіреність від 08.05.2012 р. №144-34.4-14
від відповідача: не з'явились
в судовому засіданні взяв участь прокурор прокуратури м. Луцька Климюк Н.В., довіреність від 10.07.2012 р. №96-3518 вих.12
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст.ст. 22, 29 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.
Суть спору: Прокурор м. Луцька в інтересах держави та територіальної громади м.Луцька в особі відділу управління майном міської комунальної власності Луцької міської ради звернувся до господарського суду з позовом про розірвання договору оренди нежитлових приміщень №639 від 01.06.2011 р., укладеного з фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1 та стягнення з останнього 4151,94 грн., в тому числі 3825,80 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів за червень 2012 року на підставі договору оренди нежитлових приміщень №639 від 01.06.2011 р., 326,14 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та непроведення у належні строки розрахунків по оплаті оренди.
Ухвалою господарського суду від 10.07.2012 р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі.
Ухвалами суду від 29.08.2012 р., 24.07.2010 р. розгляд справи відкладався.
5 вересня 2012 року на адресу суду надійшло клопотання позивача про збільшення позовних вимог, відповідно до якого останній просить стягнути 12 559,63 грн., в тому числі 11446,81 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів за червень-серпень 2012 року на підставі договору оренди нежитлових приміщень №639 від 01.06.2011 р., 1112,82 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та непроведення у належні строки розрахунків по оплаті оренди за період з 01.05.2012р. по 31.07.2012р. Крім того, просить розірвати договір оренди нежитлових приміщень №639 від 01.06.2011 р., зобов'язати відповідача звільнити та повернути орендоване нежитлове приміщення загальною площею 84,2 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Зазначене клопотання сторони було розглянуто в судовому засіданні та задоволене, у зв'язку з чим спір судом вирішується виходячи з нової загальної ціни позову, котра становить 12 559,63 грн. та розірвання договору оренди нежитлових приміщень №639 від 01.06.2011 р.
Задовольняючи відповідне клопотання сторони суд виходив також і з того, що збільшення позовних вимог не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів. Згідно п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, -з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.
Прокурор та представник позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, останні просили задовольнити в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, натомість подав заяву від 10.09.2012 р., в якій просить у зв'язку з тяжким фінансовим становищем не розривати договір оренди, так як приміщення перебуває в оренді останнього з 1995 р., крім того в ремонт вкладено близько 100 тисяч гривень, разом з тим, підприємець борг зобов'язується сплатити до 1.11.2012 р.
Подаючи заяву відповідач не подав жодного документу, яким би підтверджував фактичні витрати на ремонт орендованого приміщення. Суд вважає за необхідне зауважити, що у заяві від 24.07.2012 р. за вхід. №01-29/9450/12д відповідач зобов'язувався сплатити заборгованості протягом двох тижнів, проте жодних проплат не здійснено, що підтверджено прокурором та представником позивача у судому засіданні.
Водночас згідно з частиною третьою статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, господарський суд,-
01 червня 2011 року між Відділом управління майном міської комунальної власності Луцької міської ради та підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір оренди нежитлових приміщень №639 (а.с. 11-12).
Факт передачі майна засвідчується актом прийому-передачі нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 від 01.06.2011 р., підписаного сторонами (а.с. 13).
Згідно п. п. 1.1, 1.2.1, 2.1, 3.1, 3.2, 3.3, 3.7 договору позивач передає, а відповідач приймає в оренду нежитлове приміщення загальною площею 84,2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, яке знаходиться на балансі ТзОВ "М.Ж.К.". Вступ відповідача у користування приміщенням настає одночасно із підписанням договору оренди нежитлового приміщення. Орендна плата розраховується згідно з рішенням міської ради від 08.09.2006року №5/134 "Про врегулювання питань оренди нерухомого майна територіальної громади м. Луцька" зі змінами та доповненнями та становить за місяць червень 2011 року 3 845 грн. 41 коп. (без ПДВ) та кожний наступний місяць розраховується з урахуванням нового значення індексу інфляції, що визначається щомісячно Державним комітетом статистики України. Орендна плата вноситься в грошовій формі до останнього числа розрахункового місяця у відповідності з отриманими рахунками.
Згідно приписів ч.1 ст.284 Господарського кодексу України, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч.1 ст.286 Господарського кодексу України).
На виконання умов договору оренди позивачем було надано відповідачу, а останнім прийнято у строкове користування приміщення, визначене останнім, що підтверджується актом прийому-передачі орендованого майна (а.с. 13).
Проте, підприємцем ОСОБА_1 взяті на себе згідно договору оренди №639 від 01.06.2011 р. зобов'язання в частині проведення з позивачем розрахунків по орендній платі (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконав, у зв'язку з чим заборгував позивачу 11 446,81 грн. за період з червня по серпень 2012 р.
Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Згідно ст.ст. 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 283, 286 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до п. 3. ст. 18, ч. 1, ч. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Орендна плата за користування об'єктом оренди вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір оренди предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору оренди нежитлових приміщень №639 від 01.06.2011 р., суд оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про підставність пред'явленого до відповідача позову щодо стягнення суми заборгованості 11 446,81 грн.
Сума заборгованості 11 446,81 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами та додатково наданими представником позивача оригіналами останніх. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичне перерахування коштів.
Одночасно з цим пунктом 8.1 договору оренди від 01.06.2011р. №639 договірними сторонами було визначено, що при несвоєчасному внесені орендної плати орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочення відповідачем орендних платежів, прокурором при зверненні до суду з позовом про стягнення суми основної заборгованості 11 446,81 грн. було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з відповідача нарахованої за період прострочки платежів з 01.05.2012р. по 31.07.2012р. пені в сумі 1112,82 грн.
Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п.1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Статтями 230, 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
В даному випадку сторони у п. 8.1 договору оренди від 01.06.2011р. №639 встановили, що за порушення строків сплати орендних платежів орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення. Договір від 01.06.2011р. недійсним чи зміненим, зокрема, в частині пункту 8.1, не визнавався. Відповідач зобов'язання щодо своєчасного внесення орендного платежу в червня-серпні місяцях 2012 року не виконав, тому сплата пені є його договірним зобов'язанням.
Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення суми пені, суд вважає, що остання підставна, нараховані у відповідності до положень чинного законодавства, з врахуванням умов укладеного між сторонами договору, фактичних обставин справи та підлягає до задоволення в повному об'ємі.
Згідно з частиною третьою статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї зі сторін до говір оренди може бути достроково розірва ний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, вста новленому статтею 188 цього Кодексу.
Статтею 783 ЦК України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця пере дав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
При цьому мають враховуватися приписи частини другої статті 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.
Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторон ньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Визначена статтею 782 ЦК України мож ливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому поряд ку є правом, а не обов'язком наймодавця.
Право наймодавця на відмову від догово ру найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вба чається істотне порушення умов договору.
Водночас, орендоване майно є комуналь ним, тому на спірні правовідносини поши рюється також дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна», згідно з частиною третьою статті 26 якого підставою для дострокового розірвання до говору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань.
При цьому вказана норма застосовується з урахуванням наведених вище загальних положень ГК України та ЦК України.
Відповідно ж до приписів статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (частина 1). Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина 2).
Таким чином, істотне порушення орен дарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору в судовому порядку та повернення орендованого майна орендо давцю (наймодавцю).
При цьому згідно з рішенням Консти туційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернен ня до суду за вирішенням спору не може бути обмежено законом, іншими норматив но-правовими актами. Встановлення зако ном або договором досудового врегулюван ня спору за волевиявленням суб'єктів пра вовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Тому норми статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сто рону договору права на безпосереднє звер нення до суду з вимогою про розірвання до говору оренди без дотримання порядку до судового врегулювання спору.
За таких обставин на підставі ретельної правової оцінки умов укладеного договору (відповідно до п. 9.3.2 договору останній підлягає достроковому розірванню, зокрема, у випадку заборгованості більше трьох місяців з орендної плати) та інших наявних у справі доказів в їх сукупності, а також не спростування відповідачем факту систематичного порушення останнім обов'язку щодо внесення орендної плати, суд приходить до висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову в частині розірвання договору оренди нежитлових приміщень №639 від 01.06.2011 р. з урахуванням приписів частини третьої статті 291 ГК України, частини другої статті 651, статей 782, 783 ЦК України та частини третьої статті 26 Зако ну України «Про оренду державного та ко мунального майна».
Відповідно до ч. 4 ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до п. 9 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються, зокрема, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп.
Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.08.2011 року №01-06/1175/2011 про Закон України "Про судовий збір" статтею 5 Закону визначено пільги щодо сплати судового збору. У застосуванні відповідних приписів господарським судом необхідно враховувати, зокрема, що пільги, передбачені пунктами 8, 9, 10 і 17 цієї статті, застосовуються і в тих випадках, коли згадані в них особи мають статус суб'єктів підприємницької діяльності і звертаються до господарського суду із зазначенням такого свого статусу.
Враховуючи довідку серія ВЛН №045517 про те, що ОСОБА_1 є інвалідом II групи, від витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір" відповідач звільнений.
Керуючись ст.ст. 526, 546, 549, 550, 599, 610, 611, 612, 629, 651, 759, 782, 783, 785 Цивільного кодексу України, ст.193, 291 Господарського кодексу України, Законами України "Про оренду державного та комунального майна", «Про судовий збір», ст.ст. 44, 49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Розірвати договір оренди нежитлових приміщень №639 від 01.06.2011 р., укладений між Відділом управління майном міської комунальної власності Луцької міської ради та підприємцем ОСОБА_1.
3. Зобов'язати підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) звільнити нежитлове приміщення загальною площею 84,2 м2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та повернути нежитлове приміщення загальною площею 84,2 м2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 -відділу управління майном міської комунальної власності Луцької міської ради.
4. Стягнути з підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Відділу управління майном міської комунальної власності Луцької міської ради (м. Луцьк, пр. Президента Грушевського, 1, код ЄДРПОУ 37610633, р/р 34227999700002 в УДК у Волинській обл., МФО 803014) 11 446,81 грн. орендної плати, 1 112,82 грн. пені, а всього: 12 559,63 грн.
Суддя В.О. Кравчук
Дата підписання повного
тексту рішення 10.09.2012р.