"11" вересня 2012 р. Справа № 5011-71/2636-2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Плюшка І.А.,
суддівКочерової Н.О., Самусенко С.С.,
розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Трипільської теплової електростанції
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.07.2012 року
у справі№ 5011-71/2636-2012 господарського суду міста Києва
за позовомпублічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Трипільської теплової електростанції
доДержавного підприємства "Вугілля України",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) публічне акціонерне товариство "Шахтоуправління "Донбас";
2) державне підприємство "Орджонікідзевугілля", 3) публічне акціонерне товариство ЦЗФ "Вуглегірська",
провідшкодування збитків у розмірі 14 911,96 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Твердохліб С.М., дов. 10.07.2011, Желінська Т.М., дов. від 10.07.2012
від відповідача: Андрусенко Ю.С. дов. від 29.12.2011
від третьої особи 1: не з'явилися
від третьої особи 2: не з'явилися
від третьої особи 3: не з'явилися
У березні 2012 року публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Трипільської теплової електростанції звернулося до господарського суду з позовом до державного підприємства "Вугілля України" про стягнення збитків у сумі 14 911, 96 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач, як постачальник вугілля за укладеним між сторонами у справі договором поставки № 01-10/1-ЕН від 01.02.2010 р., є відправником вугілля та зобов'язаний відповідно до п. 6 Статуту залізниць України та п.4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерством транспорту України № 344 від 21.11.2000 р., підготувати вантаж (вугілля) до навантаження відповідно до вимог, які б забезпечили йому збереження на всьому шляху перевезення. Однак, неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань призвело до нерівномірного завантаження вагону вугіллям, за виправлення якого залізниця утримала з позивача 14 911, 96 грн., які є збитками позивача та які відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України.
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.05.2012 р. (суддя Нечай О.В.) у задоволенні позову відмовлено.
При цьому, місцевий господарський суд мотивував своє рішення недоведеністю позивачем повного складу вчиненого відповідачем цивільного правопорушення, а саме: причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача, а також вини відповідача у заподіянні збитків, оскільки відповідач не є вантажовідправником вугілля за договором поставки вугілля № 01-10/1-ЕН від 01.02.2010 р., а є лише його постачальником, а умовами зазначеного договору не передбачено обов'язки відповідача, як постачальника, контролювати рівномірне завантаження вагонів вугіллям.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2012 р. (судді: Баранець О.М. -головуючий, Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.
В касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Трипільської теплової електростанції просить рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального права та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Зі змісту статті 1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 01.02.2010 р. між відкритим акціонерним товариством "Центренерго" (покупець) та державним підприємством "Вугілля України" (постачальник) укладено договір поставки вугілля № 01-10/1-ЕН, відповідно до п. 1.1. якого постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію (вугілля) в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі.
Відповідно до п. 2.1. договору, вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення), згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2000 р. з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором, та за реквізитами покупця, вказаними в додатках до договору.
Пунктом 3.1.2. договору передбачено, що постачальник зобов'язаний завантажувати вугілля однорідним шаром по всій глибині в справні, очищені від залишків попереднього вантажу, сміття, тощо, вагони.
Відповідно до п. 8.1. договору сторони гарантують відповідність порядку приймання-передачі вугілля за кількістю і якістю до вимог чинних нормативних документів та цього договору.
На виконання умов договору поставки вугілля № 01-10/1-ЕН від 01.02.2010 р. на станцію і залізницю призначення "Трипілля-Дніпровське" ПЗЗД для одержувача -ПАТ "Центренерго" Трипільської ТЕС у грудні 2010 р. - січні 2011 р. за залізничною накладною № 52786942 (вантажовідправник -ПАТ "Шахтоуправління Донбас", платник -ДП "Вугілля України") відправлено вагон з вугіллям № 64727647; за залізничною накладною № 52951546 (вантажовідправник -ПРАТ ЦЗФ "Вуглегірська", платник -ДП "Вугілля України") відправлено вагон з вугіллям № 63318687; за залізничною накладною № 48029278 (вантажовідправник -ПАТ "Шахтоуправління Донбас", платник -ДП "Вугілля України") відправлено вагон з вугіллям № 67855940; за залізничною накладною № 48108147 (вантажовідправник -ПАТ "Шахтоуправління Донбас", платник -ДП "Вугілля України") відправлено вагон з вугіллям № 66767369.
05.01.2011 р. і 06.01.2011 р. на залізничній станції "Знаменка" при перевірці маси вантажу у вагоні № 64727647 виявлено нерівномірне завантаження вагону вантажем (вугіллям), про що на залізничній станції "Знаменка" складено акти загальної форми № 3419 від 05.01.2011 р., № 3 від 06.01.2011 р. та № 14а від 06.01.2011 р., на підставі яких до сплати вантажоотримувачем (позивачем у справі) нараховані кошти за додаткові послуги з усунення зазначених недоліків у розмірі 1734, 52 грн. (в т.ч. плата за користування вагонами, за збереження, за маневрову роботу, за зважування вагону, збір за участь працівника залізниці у зважуванні, подачу на колію ТНТС для усунення браку, роботу по усуненню браку).
06.01.2011 р., 10.01.2011 р. та 18.01.2011 р. на залізничній станції "Нижньодніпровський вузол" при перевірці маси вантажу у вагонах № 63318687, № 67855940, № 66767369 виявлено нерівномірне завантаження вагонів вантажем (вугіллям), про що на залізничній станції "Нижньодніпровський вузол" складено акти загальної форми № 6 від 06.01.2011 р., № 14 від 10.01.2011 р., № 31 від 18.01.2011 р., на підставі яких до сплати вантажоотримувачем (позивачем у справі) нараховані кошти за додаткові послуги з усунення зазначених недоліків у розмірі 13 177, 44 грн. (в т.ч. плата за користування вагоном, за зберігання, за маневрову роботу, за зважування, за оформлення документів, за бланк та за повідомлення одержувача).
Нараховані грошові кошти були включені до накопичувальних карток № 10010034 від 10.01.2011 р., № 13010049 від 13.01.2011 р., № 25010098 від 25.01.2011 р. та були списані з рахунку вантажоотримувача -відкритого акціонерного товариства "Центренерго", правонаступником якого є позивач - публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі структурного підрозділу Трипільська ТЕС, що підтверджується переліками 1001 від 10.01.2011 р., 1301 від 13.01.2011 р. та 2501 від 25.01.2011 р.
Звертаючись з позовом у даній справі, позивач зазначав, що стягнуті з нього кошти за додаткові послуги з усунення нерівномірного завантаження вагонів є його збитками, які відповідно до. 1 ст. 224 Господарського кодексу України мають бути відшкодовані за рахунок відповідача, як постачальника та відправника вугілля за укладеним між сторонами у справі договором поставки № 01-10/1-ЕН від 01.02.2010р.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відтак, враховуючи вищенаведені норми права, слід зазначити, що відшкодування збитків є одним із видів правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки; шкідливого результату такої поведінки -збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за умовами договору постачання вугільної продукції № 01-10/1-ЕН від 01.02.2010 р., укладеного між сторонами, державне підприємство "Вугілля України" (відповідач) є постачальником вугілля.
Відповідно до п. 3.2.4. договору постачальник має право доручити виконання зобов'язань по поставці вугілля за договором третій особі -вугледобувному підприємству, особу якого сторони погоджують у додатках до договору.
Пунктом 4.2. договору визначено, що вугледобувні підприємства, вантажовідправники, вантажоотримувачі, залізничні станції відвантаження та призначення тощо визначаються в додатках до цього договору.
Статтею 2 Статуту залізниць України передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.
Відповідно до п. 6 Статуту залізниць України вантажовідправник (відправник вантажу, вантажовласник) -зазначена в документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи в залізничних накладних № 52951546 від 31.12.2010 р., № 52786942, № 48029278 від 05.01.2011 р., № 48108147 від 08.01.2011 р. вантажовідправником зазначено ПАТ "Шахтоуправління Донбас" та ПРАТ ЦЗФ "Вуглегірська".
Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними в накладний.
Крім того, статтею 124 Статуту залізниць України визначено, що вантажовідправник, вантажоодержувач, порт, підприємство (організація) зобов'язані також відшкодувати залізниці збитки, завдані внаслідок пошкодження рухомого складу, перевантаження, неправильного навантаження, застосування неякісної упаковки або неправильного кріплення вантажу.
Відтак, оскільки відповідач не є вантажовідправником вугілля, то він не є особою, що зобов'язана відшкодувати позивачу понесені ним збитки, про що цілком вірно зазначили суди попередніх інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суд першої інстанції зробив цілком вірний висновок, з яким погодився і апеляційний господарський суд, що позивач не довів причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача, а також факту спричинення йому збитків за умовами договору поставки вугілля № 01-10/1-ЕН від 01.02.2010 р. саме з вини відповідача, оскільки державне підприємство "Вугілля України" -відповідач у даній справі, не є вантажовідправником за спірними відправками.
Таким чином, враховуючи вимоги закону та беручи до уваги встановлені господарськими судами обставини справи, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності у діях відповідача ознак складу цивільного правопорушення, що відповідно до статей 22, 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України унеможливлює задоволення позову про стягнення збитків.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими доказами. Відтак, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог з огляду на їх недоведеність.
Посилання скаржника на порушення норм матеріального права при винесенні постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Трипільської теплової електростанції залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2012 р. у справі № 5011-71/2636-2012 без змін.
Головуючий І. Плюшко
Судді: Н. Кочерова
С. Самусенко