"05" вересня 2012 р. Справа № 5023/929/12
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Жукової Л.В.-головуючий (доповідач),
Нєсвєтової Н.М.,
Студенця В.І.,
розглянувши касаційну скаргудочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на рішеннягосподарського суду Харківської області від 03.05.2012 р.
та постановуХарківського апеляційного господарського суду від 19.06.2012 р.
у справі № 5023/929/12 господарського суду Харківської області
за позовомПершого заступника прокурора міста Харкова в інтересах держави в особі дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
дотовариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу"
простягнення коштів в сумі 7 480 942,97 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники від:
позивача: Мандригеля Р.С. (дов. від 26.12.2011р.);
відповідача: Басарт Л.А. (дов. від 29.02.2012р.);
прокурор: Рудак О.В. (посв. №000355 від 20.07.2012р.),
Перший заступник прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в особі Харківської філії звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" заборгованості за спожитий природний газ в сумі 6 564 371,22 грн., пені в сумі 539 932,71 грн., збитків від інфляції в сумі 168 206,70 грн., 3% річних в сумі 208 432,34 грн. та в якості забезпечення позову просив накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах позовних вимог, які знаходяться на його рахунках.
Рішенням господарського суду Харківської області від 03 травня 2012 року у справі № 5023/929/12 (суддя Лаврова Л.С.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь ДК "Газ України" в особі Харківської філії 6 564 371,22 грн. основного боргу, 53 993,27 грн. пені, 208 432,34 грн. 3% річних, 168 206,70 грн. інфляційних витрат; на користь Державного бюджету України 139 900,00 грн. судового збору; відстрочено виконання рішення суду на 6 місяців, починаючи з 13 травня 2012 року; в іншій частині відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2012р. (головуючий суддя: Камишева Л.М., судді: Здоровко Л.М., Лакіза В.В.), апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишено без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 03.05.2012 року у справі № 5023/929/12 залишено без змін.
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 03.05.2012р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2012р. у справі №5023/929/12 в частині відмови у стягненні 485939,44 грн. пені та відстрочення виконання рішення.
В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що господарськими судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.
Відповідач надіслав до Вищого господарського суду України заперечення на касаційну скаргу та просить оскаржені судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, 21.12.2010 р. між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" (покупець) був укладений договір №11/11-33 БО-05 про закупівлю природного газу за державні кошти.
Відповідно до п. 1.1 договору №11/11-33 БО-05 від 21.12.2010 р. (далі по тексту -договір поставки газу) постачальник зобов'язався передати у власність покупцю імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у пункті 1.2 цього договору.
Газ, що поставляється за цим договором, використовується позивачем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання.
Обсяги газу, які плануються поставити за договором поставки газу, були визначені сторонами в п. 1 2. договору, відповідно до якого, постачальник передає покупцю в період з 01 січня 2011р. по 31 грудня 2011р. природний газ в обсязі до 13 760,4 тис. куб. м., в тому числі по місяцях: січень -2968,0 тис. куб. м, лютий -2379,0 тис. куб. м, березень -2010,0 тис. куб. м, квітень -563,0 тис. куб. м, травень - 123,8 тис. куб. м, червень - 123,8 тис. куб. м, липень - 123,8 тис. куб. м, серпень - 123,8 тис. куб. м, вересень - 123,8 тис. куб. м, жовтень - 850 тис. куб. м, листопад -1815,0 тис. куб. м, грудень -2558,0 тис. куб. м. Разом - 13 760,4 тис. куб. м. Ціна за 1000 куб. м природного газу визначена в пункті 3.1 договору поставки газу та становить 2187,20 грн.
У відповідності до пункту 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.
Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Строк поставки газу: з 01 січня по 31 грудня 2011 року включно (п.5.1. договору).
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст.712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Господарськими судами встановлено, що постачальник (позивач) належним чином та у повному обсязі виконав свої договірні зобов'язання та на підставі договору поставки газу, протягом січня 2011 року - серпня 2011 року, передав у власність покупця (відповідача) природний газ в обсязі 8 797,431 тис. куб. м на загальну суму 27 505 674,52 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання.
Відповідач, свої зобов'язання згідно договору не виконав належним чином, та лише частково оплатив поставлений природний газ, внаслідок чого, у відповідача за договором поставки газу утворилась заборгованість, яка станом на момент звернення до суду, станом на 13.02.2012р. становила 6 564 371,22 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 01.03.2012р.
На підставі викладеного, сума позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 6564371,22 грн. обґрунтовано визнана господарськими судами такою, що підлягає стягненню з відповідача.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як визначено у ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу.
Інфляційні збитки за своєю правовою природою є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора. При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками господарських судів, про задоволення вимог позивача щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 168206,70 грн. та 3 % річних 208432,34 грн.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п.7.3.1. договору поставки газу, сторони передбачили, що у разі порушення покупцем умов 4.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.
Розрахунок пені, відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та становить 539 935,71 грн., який правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача.
Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи рішення у справі, суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до пункту 3 статті 219 Господарського кодексу України, якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.
Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у справі. Матеріали справи свідчать, що газ, який поставлено за договором №11/11-33 БО-05 від 21.12.2010р., використовувався відповідачем для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання.
ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" є соціально значимим теплопостачальним підприємством, що забезпечує централізоване теплопостачання бюджетної сфери в дев'яти районах Харківської області та частині лікарень та інших медичних установ м. Харкова.
У складі споживачів, яким відповідач постачає теплову енергію, бюджетні організації складають 71,7%, а населення складає 22%.
Станом на 01.04.2012р. загальний борг споживачів -бюджетних організацій, комунальних підприємств та населення, за надані послуги з централізованого теплопостачання перед ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" складає 25 156 604,86 грн., що підтверджується довідкою ТОВ "Котельні лікарняного комплексу". Відповідно до Закону України "Про тимчасову заборону стягнення пені з громадян України за несвоєчасне внесення оплати за житлово-комунальні послуги" № 486/96 від 13 листопада 1996р., заборонено нараховувати та стягувати пеню з громадян за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг.
Крім того, Законом України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" від 20.02.2003р. надано право реструктуризувати заборгованість за комунальні послуги строком до 5 років.
Відповідач в обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені посилався також на те, що до бюджетних організацій практично неможливо застосувати штрафні санкції за прострочення оплати послуг з централізованого теплопостачання, оскільки згідно п.п. 9 п. 21 "Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №609 від 09.07.2008р., у разі, якщо кошторис боржника (крім спеціального фонду в частині власних надходжень) не містить відповідного коду економічної класифікації видатків бюджету, за яким необхідно здійснити безспірне списання, орган Державного казначейства не здійснює безспірне списання коштів та повертає стягувану без виконання платіжну вимогу. Враховуючи, що штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання загалом не передбачаються бюджетним планом, кошторисом, тому стягнення їх в примусовому порядку є неможливим.
Судами попередніх інстанцій прийнято до уваги ступінь виконання боржником зобов'язань за договором №11/11-33 БО-05 від 21.12.2010р., а саме: той факт, що станом на момент подачі позовної заяви відповідач виконав свої договірні зобов'язання щодо оплати поставленого йому природного газу на 76%. Крім того, як зазначалось вище, загальна заборгованість споживачів -бюджетних установ, комунальних підприємств та населення, перед ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" складає 25 156 604,86 грн., тоді як загальна заборгованість товариства за поставлений йому природний газ складає 6 564 371,22 грн. Тобто, відповідач здійснює погашення заборгованості за поставлений йому природний газ не тільки за рахунок надходження від споживачів оплат за здійснене товариством централізоване теплопостачання, а й з інших джерел.
З урахуванням вищевикладеного, та враховуючи, що обставини справи свідчать про те, що підприємство відповідача знаходиться у скрутному фінансовому стані, враховуючи статус відповідача, а також ступінь виконання боржником зобов'язань за договором, у відповідності до статті 233 Господарського кодексу України та на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції законно та обґрунтовано дійшли висновку про задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені та зменшив пеню на 90%, з чим правомірно погодився апеляційний господарський суд.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог про стягнення пені з відповідача на користь позивача в розмірі 53 993,27 грн. та відмову в іншій частині пені.
Згідно з частиною першою статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Отже, в розумінні наведеної норми відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суди повинні враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Відповідач є соціально значимим теплопостачальним підприємством, що здійснює теплопостачання бюджетним організаціям, комунальним підприємствам та населенню, які становлять 93,7% всіх споживачів теплової енергії товариства. Скрутний фінансовий стан відповідача та неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого йому газу спричинено неналежним виконанням споживачами теплової енергії - бюджетними організаціями, комунальними підприємствами та населенням, зобов'язань з оплати наданих їм послуг з теплопостачання.
Отже, судами попередніх інстанцій встановлено, що існують обставини, наведені в рішенні та постанові, які ускладнюють виконання відповідачем рішення господарського суду. Рішення господарського суду Харківської області від 03.05.2012р. та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2012р. у справі №5023/929/12 містять мотиви винесення з посиланням на чинне законодавство.
Відповідно до частини 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскаржувані рішення та постанова у даній справі прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
Касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 03.05.2012 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2012 р. у справі № 5023/929/12 залишити без змін.
Головуючий Жукова Л.В.
Судді Нєсвєтова Н.М.
Студенець В.І.