21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
06 вересня 2012 р. Справа 3/13/2012/5003
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зодчий", код ЄДРПОУ 13331945 (вул. Червоноармійська, 9, м. Гайсин, Вінницька область, 23700)
до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентиф. номер НОМЕР_1 (АДРЕСА_1, 21000)
про стягнення 143008,27 грн.
Головуючий суддя Колбасов Ф.Ф.
Cекретар судового засідання Здорик Я.С.
Представники сторін:
позивача: Ковальчук Т.В. - директор, паспорт НОМЕР_3, виданий Гайсинський РВ УМВС України у Вінницькій області;
відповідача: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 - паспорт НОМЕР_2, виданий Літинським РВ УМВС України у Вінницькій області;
Товариством з обмеженою відповідальністю "Зодчий" подано позов про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 143008,27 грн. боргу за поставлену продукцію.
25.07.2012 року господарським судом Вінницької області за вказаним позовом порушено провадження у справі № 3/13/2012/5003 та призначено її до розгляду на 09.08.2012 року.
У зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача та ненадання останнім витребуваних доказів, розгляд справи ухвалами суду від 09.08.2012 року та від 21.08.2012 року відкладався на 21.08.2012 року та 06.09.2012 року відповідно.
Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснюється в зв'язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
В судовому засіданні 06.09.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні 06.09.2012 року пояснив, що товар на загальну суму 151280,0 грн. він отримував, але не мав змоги розрахуватися у зв'язку з важким матеріальним становищем. Разом з тим, безпосередньо перед судовим засіданням, подав до суду клопотання № 1 від 05.09.2012 року, яким просить: надати копію позовної заяви ТОВ "Зодчий" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 143008,27 грн. за поставлену продукцію; зобов'язати позивача надати копії документів які додані до позовної заяви для ознайомлення відповідачу, які надіслати за адресою: АДРЕСА_2, 22300 або АДРЕСА_1; надати час для ознайомлення з матеріалами справи та перенести слухання справи на інший день. Зазначене клопотання мотивоване тим, що відповідач лише 28.08.2012 року отримав ухвалу суду 21.08.2012 року, направлену йому за адресою: АДРЕСА_2, однак окрім зазначеної ухвали жодної кореспонденції відповідачу на адреси: АДРЕСА_2, 22300 або АДРЕСА_1 не надходило і останньому не було надано можливості та права ознайомитися з текстом позовної заяви та копіями документів, що додані до позовної заяви.
Розглянувши дане клопотання та матеріали справи, слід зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, судом ухвалу про відкладення розгляду справи від 21.08.2012 року, окрім адреси вказаної в позовній заяві (АДРЕСА_1), також було направлено на адресу вказану у наданому представником позивача витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (відповідно до якого станом на 21.08.2012 року місцем проживання відповідача є: АДРЕСА_2, 22300). Зазначена ухвала була отримана відповідачем 28.08.2012 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (вх. № канц. суду 6865 від 30.08.2012 року) та підтверджується самим відповідачем у вище зазначеному клопотанні.
Відповідач у своєму клопотанні та в судовому засіданні 06.12.2012 року зазначив, що його фактичним місцем проживання є АДРЕСА_1, тож суд вважає, що у останнього було достатньо часу з 28.08.2012 року для того, щоб скористатися своїм правом, наданим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, і ознайомитися з матеріалами справи, зробити з них витяги, зняти копії тощо. Однак відповідач таким правом не скористався.
При цьому суд констатує, що ухвала суду від 25.07.2012 року про порушення провадження у справі та ухвала суду від 09.08.2012 року про відкладення розгляду справи були надіслані відповідачу за вказаною у позовній заяві адресою (АДРЕСА_1), яка ідентична тій, яку вказав відповідач як адресу свого фактичного місця проживання. Однак зазначені ухвали суду повернуті підприємством зв'язку з відміткою на конверті "За закінченням терміну зберігання". Крім того, матеріалах справи міститься опис вкладення (а.с. 7), який підтверджує надіслання позивачем відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів за адресою АДРЕСА_1.
Також слід зауважити, що, як зазначили сторони в судовому засіданні, безпосередньо перед судовим засіданням 06.09.2012 року представником позивача було додатково надано відповідачу копію позовної заяви та додані до неї документи.
Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що відповідач не був позбавлений можливості завчасно ознайомитися з матеріалами справи і безпосередньо перед судовим засіданням йому вже було додатково надано представником позивача копії позовної заяви та доданих до неї документів, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
24.12.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Зодчий" (за договором - постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (за договором - покупець) укладено договір № 2412/02, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити покупцю продукцію, покупець зобов'язався прийняти її та оплатити по ціні, на умовах та в асортименті, вказаних в даному договорі і специфікаціях, які є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 2.1. договору, сума договору на момент його укладання складає 1000000,00 грн. Сума договору може бути зменшена або збільшена в залежності від реальних об'ємів продукції, поставлених покупцю на момент закінчення строку дії договору.
Згідно п. 3.1 договору, постачальник зобов'язався поставити покупцю продукцію на умовах, вказаних в договорі, а покупець зобов'язався прийняти продукцію відповідно до умов даного договору, оплатити її по ціні, обумовленій в п. 4.1. договору, в строки і в порядку, обумовленому в п. 4.2. договору.
В п.п. 4.1., 4.2. сторони погодили, що оплата продукції проводиться по цінам, дійсним у постачальника на момент відвантаження, у відповідності до виставлених рахунків-фактур, оплата продукції здійснюється покупцем безготівковим платежем на поточний банківський рахунок постачальника протягом 5 днів з моменту виходу вагонів.
Відповідно до п. 10.4. даний договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2009 року.
На виконання умов договору протягом січня-березня 2009 року позивачем поставлено відповідачу товар (цемент марки ПЦ ІІ А/Ш - 400 навал) на загальну суму 151280,0 грн., що стверджується видатковими накладними № РН-0000876 від 27.01.2009р. на суму 43400,0 грн., № РН-0000877 від 04.02.2009р. на суму 44640,0 грн., № РН-0000878 від 20.02.2009р. на суму 43400,0 грн., №РН-0000879 від 25.03.2009р. на суму 19840,0 грн.(а.с. 13- 14). Факт поставки товару саме за договором № 2412/02 від 24.12.2008 підтверджується обопільно підписаними сторонами актами звірки розрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю "Зодчий" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 станом на 01.08.2012 року та станом на 07.05.2012 року, в яких зазначені вище наведені накладні та вказано, що поставка по ним здійснювалась згідно договору №2412/02 від 24.12.2008 року. Окрім того, суд бере до уваги відсутність інших договірних відносин між сторонами, а також те, що вказані поставки були здійснені саме в період дії договору № 2412/02.
За твердженням позивача, що також не заперечується відповідачем та підтверджується розрахунком боргу та актами звірки розрахунків між сторонами згідно договору № 2412/02 від 24.12.2008 року станом на 01.08.2012 року та станом на 07.05.2012 року, відповідач за отриманий товар розрахувався частково на загальну суму 20000,0 грн., які були внесені в касу позивача 10 серпня 2009 року - у розмірі 8000,0 грн., 12 серпня 2009 року - 7000,0 грн. та 14 серпня 2009 року - 5000,0 грн.
Позивач направив на адресу відповідача претензію № б/н від 07.05.2012р., в якій вимагав погасити заборгованість по договору № 2412/02 від 24.12.2008 року в сумі 131280,0 грн. протягом 7 днів з моменту отримання даної претензії. Вказану претензію відповідач отримав наручно 10.05.2012 року, що стверджується розпискою останнього на звороті акту звіряння розрахунків між сторонами станом на 07.05.2012 року (а.с. 15) та не заперечується відповідачем.
Однак зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Таким чином, станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем склала 131280,0 грн. (151280,0 грн. - 20000,0 грн.).
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Аналогічне положення містить і ст.173 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України).
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Оскільки відповідач не надав суду належних доказів проведення з позивачем розрахунків за отриманий товар у сумі 131280,0 грн., вимога позивача про стягнення з відповідача 131280,0 грн. заборгованості є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Також судом розглянуто вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 11728,27 грн. 3% річних за період 24.07.2009 року по 18.07.2012 року, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З аналізу ч.1 ст.530, ст. ЦК України та ч.1 ст. 692, вбачається, що відповідач вважається таким, що порушив строк виконання грошового зобов'язання по оплаті товару.
Таким чином, суд вважає, що вимога щодо стягнення 3 % річних є правомірною та обґрунтованою та відповідає чинному законодавству.
Судом проведено перевірку правильності нарахування 3% річних, внаслідок чого встановлено, що позивачем допущено помилки під час проведення підрахунків, які полягають у тому, що останнім не вірно визначено періоди прострочення виконання зобов'язання з урахуванням часткових проплат.
При перерахунку 3% річних, з урахуванням часткових проплат (з початковою датою - 24.07.2009р. та з кінцевою датою нарахування - 18.07.2012р., оскільки зазначені дати визначені позивачем в розрахунку) сума 3%річних складає 11847,84 грн. згідно наведеного розрахунку:
за період з 24.07.09р. по 09.09.09р. з суми боргу 151280,0 грн. сума річних складає 596,83 грн.
за період з 10.09.2009р. по 11.09.2009р. з суми боргу 143280 грн. сума річних складає 23,55 грн.
за період з 12.09.2009р. по 13.09.2009р. з суми боргу 136280,0 грн. сума річних складає 22,40 грн.
за період з 14.09.2009р. по 18.07.2012р. з суми боргу 131280,9 грн. сума річних складає 11205,06 грн.
Оскільки позивачем заявлено до стягнення 11728,27 грн. 3% річних, то вимога про стягнення 3% річних задовольняється судом в розмірах вказаних позивачем.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Всупереч наведеним вище процесуальним нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу та 3 % річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову, з відшкодуванням судових витрат відповідно до ст. 49 ГПК України.
06.09.2012 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст. 4-5, 22, 32, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентиф. номер НОМЕР_1 (АДРЕСА_2, 22300; фактична адреса: АДРЕСА_1, 21000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зодчий", код ЄДРПОУ 13331945 (вул. Червоноармійська, 9, м. Гайсин, Вінницька область, 23700) 131280,00 грн. - основного боргу, 11728,27 грн. - 3 % річних, 2860,17 грн. - відшкодування витрат на судовий збір.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 11 вересня 2012 р.
Суддя Колбасов Ф.Ф.
віддрук. 4 прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Червоноармійська, 9, м. Гайсин, Вінницька область, 23700)
3, 4 - відповідачу (АДРЕСА_1, 21000) ; (АДРЕСА_2, 22300)