Справа № 2-2692/12
Категорія 4
07 вересня 2012 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Козлов Р.Ю. ,
при секретарі - Марченко Я. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», третя особа - ОСОБА_2, про визнання добросовісним набувачем майна, визнання права власності та зняття арешту,
У серпні 2012 року позивачка звернулася до суду із зазначеними вимогами мотивуючи їх тим, на підставі договору купівлі-продажу від 20 лютого 2010 року вона придбала у власність автомобіль марки «Тойота». Згодом позивачка дізналася, що вказаний автомобіль був переданий його попереднім власником ОСОБА_2 у заставу відповідача з метою забезпечення виконання ним своїх боргових зобов'язань перед банком. У зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 своїх зобов'язань перед кредитором, ПАТ «Кредитпромбанк» звернулося до суду з вимогами про звернення стягнення на спірний автотранспортний засіб. Посилаючись на те, що оскільки вона не є учасником правовідносин, які виникли між відповідачем та третьою особою, будь-яких зобов'язань перед банком не має, а відтак дії відповідача щодо звернення стягнення на спірний автомобіль порушують її право власності на вказане майно, позивачка просила суд визнати її добросовісним набувачем зазначеного автотранспортного засобу, визнати за нею право власності на спірне майно та зняти арешт з вказаного автомобіля.
У судовому засіданні представники позивачки підтримали заявлені вимоги.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав.
Третя особа у судове засідання не з'явилася, про час та місце судового засідання повідомлялася судом належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог.
Судом встановлено, що 18 травня 2007 року між АТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого відповідач надав третій особі суму кредиту, а відповідач у свою чергу зобов'язався погасити суму боргу у визначений договором строк та зі сплатою обумовлених сторонами відсотків річних.
З метою забезпечення виконання боржником кредитного зобов'язання, 18 травня 2007 року, тобто в той же день, сторонами було укладено договір застави, згідно з умовами якого ОСОБА_2 передав у заставу відповідача належний йому автомобіль марки «Тойота».
02 лютого 2010 року позивачка придбала вказаний автомобіль на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з особою, які діяла від імені ОСОБА_2 в порядку передоручення.
Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 29 березня 2012 року, ухваленим в справі за позовом ПАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет застави, вимоги позивача задоволено, звернено стягнення на вищевказаний автомобіль з метою погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ «Кредитпромбанк» за кредитним зобов'язанням. Крім того, з метою забезпечення виконання рішення суду, на спірний автомобіль накладено арешт.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги в частині визнання права власності на спірний автотранспортний засіб позивачка посилається на те, що незважаючи на законність підстав набуття нею вказаного майна відповідач неправомірно ініціював процедуру звернення стягнення на зазначене майно, що у свою чергу порушує її права як власника даного автомобіля.
Проте, згідно ст. 392 ЦК України, посиланням на яку заявниця обґрунтовує свій позов, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Таким чином, норма наведеної статті ЦК України передбачає речево-правовий спосіб захисту абсолютного цивільного права - права власності, який підлягає застосуванню у разі, коли сторони спору не перебувають між собою у зобов'язальних відносинах з приводу спірного майна, і при цьому має місце реальне оспорювання такого права відповідачем, внаслідок чого власник майна не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з існуванням сумнівів або претензій щодо його статусу власника з боку третіх осіб.
Проте, як було встановлено в ході розгляду даної справи та що підтвердив у судовому засіданні представник ПАТ «Кредитпромбанк», право власності позивачки на вказаний автомобіль відповідач не оспорює та не претендує на будь-яке речове право на даний автотранспортний засіб.
Пред'явлення заставодержателем позову в межах реалізації його зобов'язального права щодо звернення стягнення на предмет застави не може вважатись оспорюванням ним права власності заставодавця на заставлене майно в розумінні ст. 392 ЦК України.
Вимоги в частині визнання позивачки добросовісним набувачем спірного автомобіля також задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Так, відповідно до ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Перелік способів захисту цивільних прав і інтересів міститься в статті 16 ЦК України. Цей перелік не є вичерпним, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений законом або договором.
Між тим, ані чинний ЦК України, ані інші нормативно-правові акти не передбачають такого способу захисту порушеного права, як звернення до суду з позовом про визнання особи добросовісним набувачем певного майна. З огляду на положення статті 388 ЦК України добросовісність або недобросовісність набувача спірного майна є обставиною, що підлягає встановленню судом в ході розгляду віндикаційного позову, однак сама по собі констатація такого факту не може виступати окремим предметом позовних вимог.
Не підлягають задоволенню і вимоги про зняття арешту зі спірного автомобіля, оскільки скасування застосованого судом заходу забезпечення виконання рішення суду шляхом звернення з відповідним позовом в порядку цивільного судочинства не допускається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 16, 388, 392 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», третя особа - ОСОБА_2, про визнання добросовісним набувачем майна, визнання права власності та зняття арешту - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя Р.Ю.Козлов