Справа № 2610/20013/2012
іменем України
05 вересня 2012 року місто Київ
Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого-судді Трубнікова А.В.
при секретарі Созонович О.С.
з участю прокурора Дробота В.О.
захисника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого з ОВС Третього відділу УРОВС ГСУ ДПС України старшого лейтенанта податкової міліції Романюк М.О. від 12.07.2012 року в частині порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2, за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України,
20.08.2012 р. до суду надійшла скарга ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого з ОВС Третього відділу УРОВС ГСУ ДПС України старшого лейтенанта податкової міліції Романюк М.О. від 12.07.2012 року в частині порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2, за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України.
У скарзі особою, яка її подала, наведено доводи, згідно яких кримінальну справу щодо нього порушено слідчим без законних на те підстав, оскільки він не вчиняв діяння, інкриміновані йому оскаржуваною постановою. При цьому слідчий, як обґрунтування порушення кримінальної справи зазначає, ОСОБА_2, будучи колишнім працівником ТОВ «СоцКомГрупп», яке є пов'язаною особою з ТОВ КБ ,СоцКомБанк" забезпечує переведення кредитних коштів у готівку та їх розподіл між учасниками злочину. ОСОБА_2 ніколи не був працівником ТОВ «СоцКомГрупп», також доказів таких трудових відносин в Постанові не наведено. В той же час не наведено жодного фактичного доказу, жодного документу в який саме спосіб ОСОБА_2 забезпечує переведення кредитних коштів у готівку, адже ОСОБА_2 не мав до цих кредитних коштів ніякого відношення, не видавав ніяких документів щодо розпорядженням кредитними коштами та не підписував фінансових документів щодо кредитних коштів. Також у Постанові про порушення кримінальної справи не зазначено в який саме спосіб проходив розподіл зазначених кредитних коштів серед учасників злочину. Також слід зазначити, що як на підставу для порушення кримінальної справи слідчий зазначає, що для отримання кредитних коштів ОСОБА_2, з метою створення видимості належного оформлення кредиту забезпечує передачу до банку завідомо неліквідного майна яке, в подальшому не зможе у повному обсязі забезпечити повернення кредитних коштів, при цьому слідчим не зазначено яке саме майно передавалося в забезпечення повернення кредиту. У зв'язку із зазначеним слідчим не додержано вимоги ст.ст. 94 та 98 КПК України, оскільки у слідчого були відсутні приводи та підстави для винесення оскаржуваної постанови.
У судове засідання особа, яка подала скаргу не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином
У судовому засіданні захисник підтримала скаргу та просила її задовольнити, посилаючись на те, що оскаржувана постанова є незаконною. Також доповнила вказану скаргу, зазначаючи, що кримінальну справу порушено без дотримання правил підслідності, крім того, слідчим не враховано існування між ОСОБА_2 та банком цивільно-правових відносин.
Прокурор у справі просив залишити скаргу без задоволення, посилаючись на те, що у постанові про порушення кримінальної справи зазначені приводи і підстави для винесення зазначеної постанови, у зв'язку з чим органом досудового слідства правомірно було порушено справу.
Вивчивши матеріали, на підставі яких було порушено справу, заслухавши пояснення захисника особи, яка подала скаргу, думку прокурора, суд приходить до висновку, що скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 15 статті 236-8 КПК України розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи, суд повинен перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 04.06.2010 р. «Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи»розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суддя повинен перевірити: чи були наявними на час порушення справи передбачені частиною першою статті 94 КПК приводи; чи мала особа, яка порушила справу, достатньо даних, що вказували на наявність ознак злочину (частина друга статті 94 КПК), законність джерел отримання цих даних; чи компетентна особа прийняла рішення про порушення кримінальної справи і чи було додержано нею встановлений для цього порядок (стаття 98 КПК).
Відповідно до частині першій статті 94 КПК зазначено вичерпний перелік приводів до порушення кримінальної справи.
Підставою для порушення кримінальної справи згідно з частиною другою статті 94 КПК є достатні дані, за умови законності джерел їх отримання, що вказують на наявність ознак злочину та свідчать про реальність конкретної події злочину, на основі яких після порушення справи встановлюються об'єктивні ознаки скоєного або підготовленого злочину.
Враховуючи те, що кримінальну справу слідчим порушено відносно ОСОБА_2, ОСОБА_5 ОСОБА_6 та інших осіб, однак скаргу до суду подано в інтересах ОСОБА_2, тому суд перевіряє наявність приводів та підстав для порушення даної справи лише в частині, що стосуються особи ОСОБА_2
Так судом встановлено, що Управління розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління ДПС України знаходиться кримінальна справа №69-100 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. З ст. 27, ч,2 ст. 205; ч. 5 ст. 191 КК України, порушена щодо директора ІТП „Інвалідів Війни ..Благоуст" ОСОБА_8, за ознаками злочину, передбаченого ч. З ст. 212 КК України та щодо службових осіб ПАТ «АКБ «Київ»за фактом заволодіння чужим майном (кредитними коштами), шляхом зловживання службовими особами ПАТ „АКБ „Київ" службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України
Як вбачається з оскаржуваної постанови, приводом для порушення зазначеної кримінальної справи є безпосереднє виявлення слідчим ознак злочину, а підставою -наявність достатніх даних, які вказують, що у діях ОСОБА_2 містяться ознаки злочину, передбачені ч.5 ст.191 КК України, що містяться в матеріалах дослідчої перевірки.
Так, відповідно до постанови, що оскаржується, ОСОБА_2, діючи з корисних спонукань, знаходячись в приміщенні ПАТ „АКБ „Київ" за адресою м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22 вступив у попередню змову з службовими особами вказаної банківської установи, а саме: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 ОСОБА_13, які є членами кредитно-інвестиційного комітету, яка направлена на заволодіння коштами ПАТ „АКБ „Київ", шляхом отримання коштів у вигляді кредитів, з подальшим їх неповерненням. При цьому, вказаними особами розроблено злочинну схему, відповідно до якої ОСОБА_2 забезпечує подачу документів та заяв від підконтрольних суб'єктів господарювання до ПАТ „АКБ ..Київ" для отримання кредитних коштів. Крім того, з метою створення видимості належного оформлення кредиту, ОСОБА_2, забезпечує передачу до банку- завідомо неліквідного майна, яке, в подальшому, не зможе у повному обсязі забезпечити повернення кредитних коштів.
Дані ознаки складу злочину у діях ОСОБА_2, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, слідчим було виявлено у матеріалах зазначеної кримінальної справи № 69-100
Таким чином підставами для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_2 стали дані, які вказують на наявність у його діях ознак складу злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, які старший слідчий ГСУ ДПС України Романюк М.О. вважав достатніми.
Вивчивши матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, суд приходить до висновку, що на час порушення справи щодо ОСОБА_2 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України були наявні передбачені статті 94 КПК приводи для порушення кримінальної справи, слідчий, який порушив справу, мав достатньо даних, що вказували на наявність ознак злочину у його діях
Посилання захисника скаржника на те, що твердження слідчого про наявність у діях ОСОБА_2 ознак складу злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України не відповідає дійсності, при цьому слідчим при порушенні не враховано існування між банківською установою та скаржником цивільно-правових відносин, суд не може прийняти до уваги, оскільки суд не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді кримінальної справи по суті. Оцінка доказів, яка повинна здійснюватися судом під час розгляду кримінальної справи по суті, на стадії розгляду скарги на постанову про порушення кримінальної справи, є недопустимою.
При цьому також суд не приймає до уваги посилання захисника особи на те, що кримінальну справу порушено з недотриманням правил підслідності, оскільки дії ГСУ ДПС України у повному обсязі відповідають вимогам ст. 112 КПК України.
Враховуючи те, що слідчим під час порушення кримінальної справи у повному обсязі було дотримано вимоги ст.ст. 94 та 98 КПК України, кримінальну справу слідчим в частині порушення відносно ОСОБА_2 було порушено на підставі достатніх даних, що вказували на наявність у його діях ознак злочину, передбачених ч.5 ст. 191 КК України, у зв'язку із чим постанова старшого слідчого з ОВС Третього відділу УРОВС ГСУ ДПС України старшого лейтенанта податкової міліції Романюк М.О. від 12.07.2012 року в частині порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2, за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України , скасуванню не підлягає.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 94-98, 236-8 КПК України,
Скаргу ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого з ОВС Третього відділу УРОВС ГСУ ДПС України старшого лейтенанта податкової міліції Романюк М.О. від 12.07.2012 року в частині порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2, за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України- залишити без задоволення.
На постанову суду протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до Апеляційного суд м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва.
Суддя : А.В.Трубніков