11.09.2012 Справа № 2-1107/12
Справа №2-1107/12
05 вересня 2012 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Майбоженко А.М.
при секретарі - Воіновій А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа: ОСОБА_2 про визнання договору недійсним -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання кредитного договору та договору поруки недійсним.
Під час розгляду справи представником позивача неодноразово змінювались підстави позову.
З урахуванням останніх прийнятих судом змін підстав позову, вони обґрунтовані наступним.
Між сторонами 27.06.2008 року укладено кредитний договір №010-2008-2171, відповідно до умов якого відповідач надав позивачу кредит на споживчі потреби у сумі 97 300 доларів США строком до 10.06.2008 року, а позивач зобов'язався щомісячно сплачувати грошові кошти в рахунок погашення кредиту та процентів за користування ним в розмірі 14,95 % річних.
З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором, 27.06.2008 року між ОСОБА_2 -третьою особою та відповідачем укладено договір поруки№010-2008-2171-Р.
Кредитний договір суперечить чинному законодавству, порушує права та охоронювані законом інтереси позивача як споживача фінансових послуг, при наданні кредиту порушено вимоги ч.ч.2, 4 ст.11, ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління НБУ №168 від 10.05.2007 року.
З цих підстав просить визнати недійсним укладений між сторонами кредитний договір, а також договір поруки, що укладений між відповідачем та ОСОБА_2, оскільки недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню та недійсність основного зобов'язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення (ст.548 ЦК України).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності. Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволенні у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Представник третьої особи підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 27.06.2008 року укладено кредитний договір №010-2008-2171, відповідно до умов якого відповідач надав позивачу кредит на споживчі потреби у сумі 97 300 доларів США строком до 10.06.2008 року, а позивач зобов'язався щомісячно сплачувати грошові кошти в рахунок погашення кредиту та процентів за користування ним в розмірі 14,95 % річних.
З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором, 27.06.2008 року між ОСОБА_2 -третьою особою та відповідачем укладено договір поруки№010-2008-2171-Р.
Відповідно до ч. ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.
Згідно ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про особу та місцезнаходження кредитодавця, кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
Згідно ч.4 ст.11 цього Закону, У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: сума кредиту; детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; умови дострокового розірвання договору; інші умови, визначені законодавством. Забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем тексту детального розпису сукупної вартості споживчого кредиту, зазначеного у договорі про надання споживчого кредиту або у додатку до такого договору, у тому числі шляхом друкування його кеглем, меншим за кегль шрифту основного тексту, злиття кольору шрифту з кольором фону.
Зі змісту ст.19 цього ж Закону вбачається, що нечесна підприємницька діяльність включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Саме вказані положення Закону України «Про захист прав споживачів»є підставою для заявлення позовних вимог про визнання недійсним кредитного договору, що укладений між позивачем та відповідачем.
Крім того, в якості підстав позову зазначено також про порушення вимог п.3.8 Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління НБУ №168 від 10.05.2007 року, згідно якого у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач.
Ст. 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Зі змісту п.8.5 оспорюваного Кредитного договору вбачається, що Позичальник підтверджує, що до укладення ним цього Договору він був ознайомлений в письмовій формі з інформацією про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту у Кредитора, а саме найменування та місцезнаходження Кредитора -юридичної особи та його структурного підрозділу; умови кредитування (зокрема, щодо можливої суми кредиту; строку, на який кредит може бути одержаний; мети, для якої кредит може бути використаний; форми та видів його забезпечення; необхідності здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; наявних форм кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями Позичальника; типу процентної ставки (фіксованої, плаваючої тощо); переваг та недоліків пропонованих схем кредитування); орієнтовну сукупну вартість кредиту (з урахуванням: а) процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб -страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо); б) варіантів погашення кредиту, включаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги; в) можливості та умов дострокового повернення кредиту) тощо.
Порушень вимог ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»з огляду на вказані положення кредитного договору суд не вбачає.
Згідно п. 2.4. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, банки зобов'язані отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з вищенаведеною інформацією.
Таке підтвердження міститься у самому договорі, оскільки своїм підписом під Кредитним договором №010-2008-2171 від 27.06.2008 року позивач підтвердив, що він ознайомлений та погоджується з його умовами.
Також, пунктом 8.5. Кредитного договору Позичальник був повідомлений про можливість настання валютних ризиків, пов'язаних із зміною курсу валюти кредиту, а також про те, що ці ризики несе Позичальник.
Враховуючи вказані вище вимоги ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», суд вважає, що кредитний договір, укладений між позивачем та відповідачем відповідає вимогам законодавства та вільному волевиявленню сторін, а тому не знаходить підстав для визнання вказаного договору недійсним та задоволення позовних вимог в цій частині.
Враховуючи те, що підставою для визнання недійсним договору поруки між відповідачем та третьою особою зазначено ст.548 ЦК України, згідно якої недійсність основного зобов'язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, а також те, що судом не встановлено підстав для визнання недійсним кредитного договору, підстав для задоволення вимог в частині визнання недійсним договору поруки суд не вбачає також.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 627 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 10, 11, 15, 60, 169, 209, 211-215, 218 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа: ОСОБА_2 про визнання договору недійсним -відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду м.Києва через Оболонський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: А.М.Майбоженко