Іменем України
28.08.12Справа №2а-1794/12/2770
Суддя Окружного адміністративного суду міста Севастополя Майсак О.І.,
при секретарі Маненковій А.І.,
за участю: позивача ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 виданий Соснівським РВ УМВС України в Черкаській області 30.01.1996 року); представника відповідача Семенець М.І. (довіреність № б/н від 10.01.2012 року);
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 0235 про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок грошового забезпечення,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовною заявою до військової частини А 0235 про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок грошового забезпечення. Вказує, що ОСОБА_1 в період з 28.12.2005 по 10.05.2011 року проходив дійсну військову службу на різноманітних прокурорсько-слідчих посадах військової прокуратури ВМС України. Військова прокуратура ВМС України перебуває на фінансовому забезпеченні у військовій частині А 0235. 09 липня 2012 року позивач звернувся до відповідача із заявою, відповідно до якої просив повідомити чи нараховувались ОСОБА_1 у період з 01.04.2006 року по 01.01.2008 року надбавки до грошового забезпечення. 01 серпня 2012 року відповідачем було надано відповідь про відмову у проведенні відповідних перерахунків та їх виплату позивачу. Вважає дії відповідача суперечать Конституції України та не відповідають чинному законодавству.
Позивач просить визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати провести перерахунок грошового забезпечення.
Ухвалою від 09 серпня 2012 року відкрито провадження по адміністративній справі. Ухвалою від 30 липня 2012 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить позов задовольнити. Вказує, що ОСОБА_1 в період з 28.12.2005 по 10.05.2011 року проходив дійсну військову службу на різноманітних прокурорсько-слідчих посадах військової прокуратури ВМС України. Військова прокуратура ВМС України перебуває на фінансовому забезпеченні у військовій частині А 0235. 09 липня 2012 року позивач звернувся до відповідача із заявою, відповідно до якої просив повідомити чи нараховувались ОСОБА_1 у період з 01.04.2006 року по 01.01.2008 року надбавки до грошового забезпечення. 01 серпня 2012 року відповідачем було надано відповідь про відмову у проведенні відповідних перерахунків та їх виплату позивачу. Вважає дії відповідача суперечать Конституції України та не відповідають чинному законодавству.
Представник відповідача з адміністративним позовом не погодився повністю, просить у задоволенні відмовити. Обґрунтовує свої заперечення тим, що нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах за умовами, визначеним пунктом 5 Постанови № 268 Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року, має здійснюватися з 1 квітня 2006 року. Тобто, перерахунок грошового забезпечення з урахуванням нових розмірів посадових окладів (встановлених Постановою №268 з 1 квітня 2006 року) та зі збереженням раніше виплачуваних видів грошового забезпечення (окрім окладу за військові звання та надбавки за вислугу років), які з І квітня 2006 року не застосовуються щодо осіб офіцерського складу військових прокуратур, не допускається. Посилання позивача на те, що підставою для невиплати згаданих надбавок є Спільний лист Генеральної прокуратури України від 3 травня 2006 року та Міністерства Оборони України від 4 травня 2006 року є невірним. Згаданий лист хоч і не є нормативним документом, проте він відображає позицію Генеральної прокуратури України щодо тлумачення існуючих норм.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам на підставі пункту 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, з огляду на вказане, спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Судом встановлено наступне. ОСОБА_1 проходив дійсну військову службу у військовій прокуратурі ВМС України в період з 28.12.2005 року по 28.12.2006 року на посаді начальника відділу військової прокуратури ВМС України (а.с.10), в період з 28.12.2006 року по 10.05.2011 року на посаді старшого прокурора відділу військової прокуратури ВМС України (а.с.11).
09.07.2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини А 0235 із заявою з проханням повідомити, чи нараховувалась до його грошового забезпечення в період з 01.04.2006 року по 01.01.2008 року надбавка за безперервну військову службу, у разі не нарахування просив нарахувати та виплатити йому за вказаний період надбавку за безперервну військову службу (а.с.8).
11.07.2012 року за вих. № 1033 т.в.о. командира військової частини А 0235 надав на звернення позивача від 09.07.2012 року відповідь, відповідно до якого повідомив, що грошове забезпечення ОСОБА_1 нараховувалось згідно чинного законодавства -заборгованості не має (а.с.9).
Військова прокуратура Військово-Морських Сил України перебуває на фінансовому забезпеченні у військовій частині А0235.
Частиною 1 статті 46-1 Закону України «Про прокуратуру»від 05.11.1991 року № 1789-XII (далі -Закон № 1789) (що діяла на час виникнення спірних відносин) визначено, що військовими прокурорами і слідчими призначаються громадяни України з числа офіцерів, які проходять військову службу або перебувають у запасі і мають вищу юридичну освіту. Військовослужбовці військових прокуратур у своїй діяльності керуються Законом України «Про прокуратуру» і проходять службу відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види постачання і забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.
Згідно частини 5 статті 52 Закону № 1789 (що діяла на час виникнення спірних відносин) грошове утримання прокурорів, слідчих, службовців та інших працівників військових прокуратур здійснюється Міністерством оборони України.
Працівники органів військових прокуратур та територіальних спеціалізованих прокуратур входять до єдиної системи Генеральної прокуратури України. Регламентація їх діяльності визначена без поділу на те, у якій територіальній чи військовій прокуратурі вони проходять службу, підпорядковані одному Генеральному прокуророві України, у відповідність статей 6, 13 Закону № 1789. На працівників військових прокуратур поширюється чинність Дисциплінарного Статуту прокуратури України.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. .
Відповідно до статті 2 Закону № 2011 ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах та свободах, визначених законодавством України.
Абзацом 6 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 104 від 07.02.2001 року (далі -Постанова № 104) за відрядженими особами зберігаються всі види матеріального забезпечення за попереднім місцем служби, гарантії щодо соціального захисту, передбачені законодавством, за рахунок бюджетів Збройних Сил, інших військових формувань, органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.
Указами Президента України «Про посилення захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ»№ 173 від 23.02.2002 року та «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу»№ 389 від 05.05.2003 року, встановлені не окремі умови праці, а форми посиленого соціального захисту військовослужбовців у вигляді щомісячної надбавки у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років) та надбавки за безперервну військову службу.
Відповідно пункту 1.3 «Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України», затвердженої наказом Міністра оборони України від 26.05.2003 року № 149 (який видано у відповідності до Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 року) (в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин) конкретні розміри надбавки військовослужбовцям військових прокуратур у залежності від результатів їх службової діяльності встановлюються наказами військових прокурорів регіонів, Військово-Морських Сил Збройних Сил України та гарнізонів з урахуванням пункту 2.4 Інструкції. .
Постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів»№ 268 від 09.03.2006 року (далі -Постанова № 268), були встановлені нові розміри посадових окладів працівників органів прокуратур, у тому числі військових. Зазначеним спеціальним правовим актом, розповсюдженим на всі органи прокуратури, визначені умови оплати праці її працівників. Умови оплати праці, затверджені цією постановою застосовуються з 1 січня 2006 року.
Відповідно пункту 5 Постанови № 268, грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах складається з посадового окладу, інших виплат, установлених цією постановою, а також окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, встановлених у розмірі і в порядку, що визначаються законодавством для військовослужбовців.
Дію цієї постанови (пункт 5) поширено також на військовослужбовців, які проходили службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах. У той же час, на військовослужбовців, які проходили службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, поширювалась дія абзаців третього і шостого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ»від 07.02.2001 року № 104. Зокрема, відповідно до них за відрядженими особами зберігались всі види матеріального забезпечення за попереднім місцем служби, гарантії щодо соціального захисту, передбачені законодавством, за рахунок бюджету Збройних Сил України.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, відмова командира військової частини А 0235, яка викладена у листі № 1033 від 11.07.2012 року, щодо проведення донарахування позивачу грошового забезпечення, у вигляді надбавки за безперервну військову службу і 100-відсоткової надбавки та проведення відповідного перерахунку є неправомірною.
У судовому засіданні знайшли своє підтвердження доводи позивача, що обсяг прав позивача в частині отримання надбавок, передбачених Указами Президента України № 173 від 23.02.2002 року та № 389 від 05.05.2003 року, які нараховувалися та виплачувалися до 01 квітня 2006 року, не може бути звуженим із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої служби, органів прокуратури, судів та інших органів»№ 268 від 09.03.2006 року, а тому вони підлягають відновленню.
З урахуванням системного аналізу діючого законодавства України, суд дійшов висновку, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 268 позивачу повинен був бути здійснений перерахунок грошового забезпечення з 1 квітня 2006 року з урахуванням нового розміру посадового окладу із збереженням раніше виплачуваних видів грошового забезпечення, тому позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.
З врахуванням суті позовних вимог, предмету оскарження, наданих позивачем доказів по справі, судом встановлено наступне. Право на звернення до суду у позивача виникло з моменту отримання відповіді на його заяву від 09 липня 2012 року (а.с.8,9). З пояснень позивача, яки не заперечуються представником відповідача вбачається, що отримання та нарахування щомісячного грошового забезпечення позивачем в період проходження військової служби проводиться без детального розрахунку кількості та наявності всіх передбачених законодавством надбавок.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягаєють задоволенню у повному обсязі.
Постанову складено у повному обсязі 31 серпня 2012 року.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України №2747-ІV від 06.07.2005 року, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії командування військової частини А 0235 в частині не проведення відповідного перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2006 року по 01 січня 2008 року з урахуванням надбавки за безперервну військову службу відповідно до Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 року та 100-відсоткової надбавки відповідно до Указу Президента України № 173 від 23.02.2002 року та невиплати ОСОБА_1 суми заборгованості, яка виникла у період з 01.04.2006 року по 01.01.2008 року.
3. Зобов'язати військову частину А0235 провести ОСОБА_1 відповідний перерахунок грошового забезпечення за період з 01 квітня 2006 року по 01 січня 2008 року з урахуванням надбавки за безперервну військову службу відповідно до Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 року та 100-відсоткової надбавки відповідно до Указу Президента України № 173 від 23.02.2002 року та виплатити ОСОБА_1 суму заборгованості.
4. Стягнути з військової частини А 0235 (99007, м. Севастополь, вул. Соловйова, 1) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) судовий збір в розмірі 32,19 грн. (тридцять дві грн. 19 коп.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.І. Майсак