Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
06 вересня 2012 р. № 2-а- 8254/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Зоркіна Ю.В.
при секретарі судового засідання - Мелконян А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Паук" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень
встановив:
Позовні вимоги заявлені до Західної МДПІ м. Харкова Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000202212 від 23.04.2012 року; №0000212212 від 23.04.2012 року; №0000222212 від 23.04.2012 року. У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі, пославшись на те, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесені оскаржувані рішення, зроблені з перевищенням повноважень, а винесені податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню, оскільки реальність господарських відносин із контрагентами підтверджена первинними документами, які долучені до матеріалів справи.
Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, просив у задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі, пославшись на те, що за результатами перевірок контрагентів позивача встановлено, що останні не знаходяться за офіційним місцезнаходженням, здійснені господарські операції мають ознаки нереальності та мають ознаки умисного ухилення від сплати податку на додану вартість, що стало підставою для висновку про відсутність реальності господарських операцій по ланцюгу постачання та відповідно донараховані податкові зобов'язання та визначені штрафні санкції.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.
Судовим розглядом встановлено, що позивач пройшовши визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації набув статусу суб'єкта господарювання юридичної особи, про що йому видане відповідне свідоцтво серії А00 № 503471, взятий на податковий облік в Західній МДП м. Харкова Харківської області ДПС, основними видами діяльності згідно довідки статистики № 6418 є виробництво будівельних металевих конструкцій, будівництво інших споруд, прибирання сміття, боротьба з забрудненням та подібні види діяльності, будівництво будівель, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, інші види оптової торгівлі (а.с.68-71, т.1).
У період з 27.03.2012 року по 02.04.2012 року фахівцями відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку підприємства з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з постачальниками та покупцями за період квітень - червень 2010 року, грудень2010, січень 2011, червень-грудень 2011 року.
За меті ріалами перевірки складено акт від 09.04.2012 року № 198/221/33676376, яким встановлено порушення п.п.5.3.9 п.5.3., п.5.2.1 п.5.2 , п.5.1. ст.5 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.1, 138.2, 138.4, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, п.п.7.2.1 п.7.2.3, п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3, п.198.6, ст..198, п.201.1, 201.6, п.201.7, 201.10 ст.201 ПК України.
Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 23.04.2012 року
№ 0000202212, яким підприємству збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 32920,00 грн., в тому числі основний платіж 27105,00 грн., штрафні санкції 5815,00 грн.;
№ 0000212212, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 237177,00 грн., в тому числі основний платіж 191956,00 грн., штрафні санкції 45221,00 грн.;
№ 0000222212 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2927,000 грн., в тому числі за грудень 2010 рок на суму 2132,00 грн.
Перевіряючи оскаржувані рішення відповідача на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України суд зазначає, наступне.
Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 цієї ж статті Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Вказані норми кореспондуються з приписами п.138.1 ст.138 ПК України згідно яких витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Так відповідно до п.138.4,138.6 ст.138, п.14.1.228 ст. 14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.
Відповідно до п.198.1 -198.3. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.
Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою, але не беззаперечною передумовою для визначення правильності формування податкового кредиту. Враховуючи викладене вище, відповідно до приписів ч.ч. 4-5 ст. 11 КАС України суд з власної ініціативи витребував у позивача первинні бухгалтерські документи на підтвердження обставин отримання послуг за договорами із контрагентами, сплати їх вартості та подальшого використання у господарській діяльності.
Із долучених до матеріалів справи документів вбачається, що між позивачем та
ТОВ «Промтехноопт»укладено договори купівлі продажу від 17.12.2010 року № 29 на придбання швелеру 16; від 17.01.2011 року № 42; від 01.09.2011 року № 279 на придбання проволоки ВР-1; від 29.06.2011 року № 145 на придбання опорної кран-балки г/п 5 тонн, висота підйому 6 м.; від 26.08.2011 року № 215 на придбання опор металевих; від 10.11.2011 року № 364, від 16.11.2011 року № 368, від 21.11.011 року № 372, від 06.12.2011 року № 438, від 01.12.2011 року № 432, від 01.09.2011 року № 280 на придбання металопрокату; від 12.08.2011 року № 201 на придбання підкранового шляху для крану-балки, вантажопідйомністю 5 тон.; від 12.07.2011 року № 156 на придбання балки 30; від 13.07.2011 року № 159 на придбання балки 30 ст.3; від 28.10.2011 року № 354 на придбання балки 36, ст3; від 01.10.2011 року № 329 на придбання балки 60Б1 ст3; від 15.08.2011 року № 210 на придбання опор металевих; (а.с.30-32, 37-39, 43-45, 49-51, 56-58, 66-68, 74-76, 80-82, 88-90, 95-97, 105-107, 113-115, 120-122, 132-134,143-145,153-155, 161-163 т.2).
ТОВ «Тех-Агромаркетинг»укладено договори купівлі-продажу від 04.05.2010 року № 15 на придбання плівки 100 мікр.; від 20.04.2010 року № 5 на придбання швелеру (а.с.171-173, 177-179 т.2)
У судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень рішень, якими донараховано грошові зобов'язання по взаємовідносинам з ТОВ «Промтехноопт»та ТОВ «Тех-Агромаркетинг»з тих підстав, що за результатами проведення перевірок контрагентів позивача (а.с.205-235, т.2), встановлено ознаки нереальності здійснення господарських операцій з тих підстав, що вказані підприємстві з адресою не знаходяться, здійснюють безпідставне коригування податкових зобов'язань та мають ознаки умисного ухилення від сплати податку на додану вартість, що стало підставою для висновку про відсутність реальності господарських операцій по ланцюгу постачання та відповідно донараховані податкові зобов'язання та визначені штрафні санкції. Із досліджених в судовому засіданні копій первинних документів, судом встановлено, що на виконання вказаних договорів позивачеві видані податкові накладна від 17.12.2010 року № 153, від 12.08.2011 року № 525, від 12.07.2011 року № 426, від 13.07.2011 року № 466, від 28.10.2011 року № 649, від 03.10.2011 року № 51, від 15.08.2011 № 572, від 03.09.2011 року № 201, від 03.09.2011 року № 202, від 04.06.2010 року № 457, від 21.04.2010 року № 126 (а.с.36, 104, 112,119, 131,142,152,160,170,176,182 т.2)
Дослідивши вказані податкові накладні суд встановив, що вони відповідають вимогам наказів Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", від 30.05.97 № 166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання", які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.
Із наявних у матеріалах справи виписок банку вбачається, що позивачем по справі сплачено вартість придбаних товарів; облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу проведено по рахунку 201, 631 Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Мінфіну України від 30 листопада 1999 р. № 29, оборотно - сальдовими відомостями (а.с.104-148, т.1). Подальша реалізація товару підтверджується наявними у матеріалах справи договорами з НПО «Вертикаль», податковими накладними виписаними підприємством позивачем на адресу своїх контрагентів, рахунками-фактурами, накладними, дорученнями, (а.с.149-210, т.1, а.с.1-26 т.2).
Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Формування валових витрат та податкового кредиту відбувається не лише на підставі підписання договорів та виписування податкових накладних, воно має бути обумовлено фактичною поставкою товару, в іншому випадку право на податковий кредит у особи не виникає, оскільки не дотримується обов'язкова передумова його виникнення - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.
Із досліджених в судовому засіданні копій договорів укладених з ТОВ «Промтехноопт»та ТОВ «Тех-Агромаркетинг»вбачається, що відвантаження товару відбувається за рахунок покупця (ПП «Паук») та здійснюється шляхом само вивозу (п.3.1.) договору. Із дослідженого в судовому засіданні акту перевірки (а.с.55,58, т.1) вбачається, що ТТН до перевірки не надані, внаслідок чого судом зобов'язано позивача надати докази транспортування, навантаження та розвантаження товар. На виконання протокольної ухвали суду позивачем надані договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом, укладений з СПДФО Самилік В.М., від 20.04.2010 року, акти виконаних робіт, накази про призначення осіб відповідальних за проведення розвантажувальна - навантажувальних робіт, товарно-транспортні накладні (а.с.5-22,40-74, 81-87, т.3).
Пунктом 9 наказу Мінфіну від 20.10.1999, № 246 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку" первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць.
До суду не подано доказів відображення в бухгалтерському обліку транспортно-заготівельних витрат (затрат за вантажно-розвантажувальні роботи) у зв'язку з придбанням товару у контрагентів.
При дослідженні долучених до матеріалів справи ТТН судом встановлено, що у розділі "Вантажно-розвантажувальні операції" відсутні будь-які відмітки щодо здійснення вказаних операцій, крім того суд звертає увагу на неспівпадіння відомостей про товар, який міститься у ТТН та видаткових накладних: видаткова накладна від 20.11.2011 року № 369 року у графі «заказ»містить інформацію "Счет № 378 від 12.11.2011 г., дог № 364 від 12.11.11 г." - (а.с.64, т.2), тоді як ТТН 02АБВ № 101 містить відомості про дог. № 364 від 10.11.11 року. Суд також зауважує, що ТТН 02АБВ №101, 02 АБВ № 129 від 21.11.2011 року, вказані документи містять ознаки внесення виправлень дати та номеру договору..
Відповідно ч. 2 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж. Відповідно до абз. 27 п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом Правила № 363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Підпунктом 11.1 п.11 Правил № 363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.
Згідно з п.п. 11.5, 11.7 п.11 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику. Таким чином, у позивача, як отримувача товарів при придбанні та як вантажовідправника при продажу товару, обов'язково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної.
Із досліджених в судовому засіданні актів виконаних робіт за договором перевезення від 20.04.2010 року вбачається, що перевізником протягом дії договору здійснено 17 виїздів, на підтвердження чого надані відповідні акти, які є додатком до ТТН, проте до матеріалів справи долучено 7 ТТН.
Товарно-транспортна накладна є документом, на підставі якого здійснюється оприбуткування товару, а відтак, має зберігатись разом з видатковими накладними. Оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного транспорту, нормами чинного законодавства не передбачено, що повністю кореспондується зі змістом п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Позивач таких доказів до суду не надав.
Надані до суду копії наказів про організацію вантажно-розвантажувальних робіт із відповідними штатними розписами не є доказом фактичного вчинення вказаних робіт.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позивачем не підтверджено належними первинними документами формування валових витрат за договором з ТОВ «Промтехноопт»та ТОВ "Тех-Агромаркетинг" та відповідно вважає обґрунтованими висновки податкового органу, щодо завищення валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаним контрагентами.
Відповідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Виходячи з вищезазначеного позивач не надав документів до суду по яких відбувався рух товару від продавця (постачальника) до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження товарів. Стпаттями 11, 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене вище суд, приходить до висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин та відмовляє у задоволенні адміністративного позову. Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст.94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11,94 160-163, 186, 254 КАС України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов Приватного підприємства "Паук" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень залишити без задоволення
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У повному обсязі постанова виготовлена 11.09.2012 року.
Суддя Зоркіна Ю.В.