Іменем України
31.08.12Справа №2а-1868/12/2770
Суддя Окружного адміністративного суду міста Севастополя Майсак О.І., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у Нахімовському районі м. Севастополя до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості перед бюджетом в розмірі 656,34 грн.,
Управління Пенсійного фонду України у Нахімовському районі м. Севастополя звернулося до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості перед бюджетом в розмірі 656,34 грн. Вказує, що 04.02.2011 року УПФУ у Нахімовському районі м. Севастополя відносно ФОП ОСОБА_1 була прийнята вимога № 73 про сплату боргу в сумі 656,34 грн. На момент подачі позову до суду заборгованість загальною сумою 656,34 грн. відповідачем не погашена.
Ухвалою від 15 серпня 2012 року відкрито скорочене провадження по адміністративній справі, запропоновано відповідачеві подати у строк до 28.08.2012 року письмові заперечення проти позову з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються.
Відповідачем ухвалу від 15 серпня 2012 року про відкриття скороченого провадження по адміністративній справі виконано також не було.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити з таких підстав.
Судом встановлено: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в управлінні Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя.
Відповідно до п. 3 ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-1V (далі -Закон № 1058) загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно з абз. 36 ст. 1 Закону № 1058 страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 5 статті 14 Закону № 1058 передбачено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.
Відповідно до абз. 4 п. 7 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі -Закон № 2464) суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.
З матеріалів справ вбачається, що заборгованість зі сплати страхових внесків у відповідача виникла у 2010 році, у зв'язку чим, суд при розгляді справи застосовує нормативно-правові акти, що діяли на час виникнення заборгованості.
Відповідно до підпункту 4 пункту 8 Розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058 (у відповідній редакції), фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, зобов'язані сплачувати страхові внески у розмірі, який визначається ними самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено статтею 20 Закону.
Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду (абзац перший частини шостої статті 20 Закону).
Відповідно до частини першої статті 106 Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Згідно з частиною другою цієї статті суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно до частини третьої статті 106 Закону, територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Судом встановлено, що управлінням Пенсійного фонду України в Нахімовському районі міста Севастополя на адресу відповідача була направлена вимога про сплату боргу № 73 ф від 04.02.2011 року на суму 656,34 грн. (а.с.6). Вимоги про сплату недоїмки платником не узгоджена, в зв'язку з поверненням поштової кореспонденції за закінченням терміну зберігання (зворотній а.с.8).
Отже, відповідач не виконав свій обов'язок щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у порядку і строки, встановлені відповідними законами.
Таким чином, на час розгляду адміністративного позову, заборгованість відповідача перед бюджетом управління Пенсійного фонду в Нахімовському районі м. Севастополі складає 656,34 грн., тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 158-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя (99001, м. Севастополь, вул. Дзігунського, буд. 19, код ЄДРПОУ 22274979, р/р 25601304351735 в ТВБВ № 10011/0267 -Кримське республіканське управління, МФО 324805) заборгованість в сумі 656,34 грн. (шістсот п'ятдесят шість грн. 34 коп.).
3. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 виконати постанову негайно.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк, з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.І. Майсак