ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
27 серпня 2012 року № 2а-7881/12/2670
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Шкребтій І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»
до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів.
про визнання протиправною та скасування постанови.
за участю представників сторін:
від позивача: Олексієнка М.Г., представника
від відповідача: Злакоман І.М., представника
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось публічне акціонерне товариство «Укрнафта»з позовом про визнання протиправним та скасування постанови Інспекції з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів № 46 від 21.05.2012р.
Позовні вимоги ґрунтуються на наступному:
- позивач стверджує, що ним не було своєчасно отримано повідомлення про проведення перевірки, оскільки отримане ним повідомлення містило два альтеративні періоди проведення перевірки, термін проведення перевірки перевищував максимально встановлений, а саме повідомлення позивачем було отримано за термін менший, від 10 діб з дати, зазначеної у повідомленні як дата початку проведення перевірки;
- в акті проведення перевірки відсутні підписи посадових осіб позивача, акт на підпис їм не надавався;
- у випадку не допуску до проведення перевірки співробітники відповідача мали скласти акт не допуску до перевірки, а не акт перевірки;
- сума застосованих штрафних санкцій була розрахована неправомірно, оскільки мали застосовуватися не обсяги реалізації продукції з податкової декларації з податку на додану вартість позивача, а вартість продукції, реалізованої конкретною АЗС. Також позивач вказує на порушення принципу пропорційності при винесенні оскаржуваного рішення.
Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність прийнятого рішення та його відповідність обставинам справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Відповідно до пункту 35 плану перевірок суб'єктів господарювання на ІІ квартал 2012 року Інспекції з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області, затвердженого наказом №32-од від 20.03.2012р., було заплановано перевірку діяльності з реалізації нафтопродуктів автозаправної станції №10/015, розташованої по вул.. Родимцева, 108 а, м.Кіровогад, яка належить позивачу.
Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, 02.04.2012р. співробітником позивача було отримано повідомлення № 35 від 30.03.2012р. про проведення планової перевірки дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів.
Згідно зазначеного повідомлення, на підставі плану роботи на ІІ квартал 2012 року та відповідно до статті 26 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», суб'єкт господарювання -АЗС №10/015 ВАТ «Укрнафта»було повідомлено про проведення планової перевірки дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів з 10.04.2012р. по 30.04.2012р. або з 02.05.2012р. по 23.05.2012р.
Також, зазначене повідомлення містило попередження про відповідальність за створення перешкод у проведенні перевірки посадовим особам органу у сфері захисту прав споживачів, передбачену ст. 188-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів».
Обставина отримання 2 квітня 2012 року уповноваженою особою вказаного повідомлення підтверджується в позовній заяві позивачем.
Матеріали справи містять письмові пояснення співробітників позивача -майстра ПАТ «Укрнафта»Ковтанюк Ольги Володимирівни та юрисконсульта ПАТ «Укрнафта»Кривоносова Євгенія Миколайовича, в яких зазначається, що посадові особи Інспекції з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області 13 квітня 2012 року прибули на АЗС ПАТ «Укрнафта»№10/015 13.04.2012р., здійснили запис у Журналі реєстрації перевірок, але не були допущені до проведення перевірки у зв'язку з порушенням строків повідомлення про проведення планової перевірки.
Матеріали справи містять письмові пояснення виконуючого обов'язки заступника начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області Бірюкова В.О. та головного спеціаліста сектора ринкового нагляду Інспекції з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області Белінської Л.А., в яких зазначається, що дані особи прибули на АЗС ПАТ «Укрнафта»№10/015 13.04.2012р., о 9 годині, пред'явили направлення та посвідчення, здійснили запис у Журналі реєстрації перевірок. Зазначені пояснення містять посилання на те, що особи отримали частину документів, але під час проведення перевірки їх не було допущено до подальшого проведення перевірки.
Таким чином, пояснення посадових осіб позивача та відповідача повністю збігаються в таких обставинах:
- посадові особи Інспекції з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області прибули на АЗС ПАТ «Укрнафта»№10/015 13.04.2012р., та здійснили запис у Журналі реєстрації перевірок;
- посадові особи Інспекції з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області прибули на АЗС ПАТ «Укрнафта»№10/015 13.04.2012р не змогли провести перевірку внаслідок дій (бездіяльності) посадових осіб ПАТ «Укрнафта».
З огляду на те, що зазначені обставини не заперечуються та визнаються сторонами та прямо підтверджуються наданими поясненнями як сторін -учасників процесу, так і письмовими поясненнями посадових осіб, суд не досліджує питання фактичного не допуску до проведення перевірки, оскільки дані обставини сторонами не спростовуються та прямо визнаються.
За результатами вказаних подій вищезазначеними співробітниками Інспекції з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області Бірюковим В.О. та Белінською Л.А., було складено акт перевірки від 13.04.2012 року № 28, в якому зазначено, що позивачем створено перешкоди службовим особам у проведенні перевірки щодо дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів, перевірки якості продукції, а також правил торговельного та інших видів обслуговування, шляхом недопуску до проведення планової перевірки, що є порушенням п.8 ч.І ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів».
На підставі Акта перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 13.04.2012 року № 28 (далі - Акт перевірки) Інспекцією у справах захисту прав споживачів у Кіровоградській області (далі - відповідач) винесено постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів»від 21.05.2012 року № 46, якою, за створення перешкоди службовим особам спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у проведенні планової перевірки, відповідно до ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів», до публічного акціонерного товариства «Укрнафта»(далі -позивач) застосовано штраф у розмірі 190943659, 90 грн.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про захист прав споживачів", спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, зокрема, перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів. (п.2 ч.1), відбирати у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці або проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах, акредитованих на право проведення таких робіт згідно із законодавством, з оплатою вартості зразків і проведених досліджень (експертизи) за рахунок коштів державного бюджету.; (п.3 ч.1) проводити контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію; (п.4 ч.1) одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання, що перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цієї продукції; (п.5 ч.1) накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. (пункт 13 частини 1 статті 26 Закону України "Про захист прав споживачів").
Отже, відповідач, який є територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, має право перевіряти позивача, витребовувати документи, відбирати зразки та накладати стягнення.
Згідно з преамбулою Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
Відповідно до частини 4 статті 5 вищезазначеного Закону, органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.
Повідомлення повинно містити: дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; найменування органу державного нагляду (контролю). Повідомлення надсилається рекомендованим листом чи телефонограмою за рахунок коштів органу державного нагляду (контролю) або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку.
Суд вважає, що визначення «здійснення планового заходу»означає вчинення певних дій по проведенню перевірки, тобто фактичну перевірку (реєстрацію осіб, що проводять перевірку, отримання документів, відбір зразків, тощо).
Отже, зазначеною правовою нормою встановлено вимогу про обов'язкове повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу, а не до дня визначеного як день здійснення у повідомленні.
Також частиною 4 статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»визначено, що суб'єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.
Суд доходить висновків, що даною правовою нормою визначено засіб захисту права суб'єкта господарювання на своєчасне повідомлення про проведення планового заходу. Оскільки позивач був повідомлений про проведення перевірки 02.04.12р., тобто більш ніж за десять днів до здійснення заходу (фактичного початку перевірки), то на момент початку такої перевірки 13.04.12р. він не мав законних підстав для не допуску до проведення перевірки.
Судом не приймаються посилання позивача на наявність двох альтернативних періодів перевірки та перевищення максимального терміну перевірки, як на підставу для задоволення позову. Зазначені порушення можуть бути підставою для визнання протиправними дій, оскарження рішень про призначення перевірки, проте, не є підставою для не допуску для проведення перевірки.
При цьому суд враховує те, що єдиною законною підставною для такого не допуску визначено несвоєчасне повідомлення, а інших підстав чинним законодавством не визначено.
Згідно з частиною 8 статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів", у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за створення перешкод службовим особам спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та структурного підрозділу з питань захисту прав споживачів органу місцевого самоврядування у проведенні перевірки якості продукції, а також правил торговельного та інших видів обслуговування - у розмірі від одного до десяти відсотків вартості реалізованої продукції за попередній календарний місяць, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд доходить висновків, що даною правовою нормою не передбачено такої правової категорії як не допуск до перевірки. Суд вважає, що у розумінні вимог частини 8 статті 23 вищезазначеного Закону поняття «створення перешкод у проведенні перевірки»охоплює як вчинення дій (бездіяльності) щодо унеможливлення початку проведення перевірки, так і не надання до перевірки певних матеріалів, сировини, товарів, документів, які є об'єктом перевірки.
Також суд доходить висновків, що вищезазначеною правовою нормою статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено накладення стягнень на суб'єкта господарювання, в розмірі від одного до десяти відсотків вартості реалізованої за попередній календарний місяць саме суб'єктом господарювання продукції.
Закон України "Про захист прав споживачів" не містить визначення терміну «суб'єкт господарювання». Статтею 2 даного Закону визначено, що законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.
Згідно зі статтею 55 «Поняття суб'єкта господарювання»Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
На підставі вищевикладеного, суд доходить висновків, що в розумінні норм Закону України "Про захист прав споживачів" термін «суб'єкт господарювання»в даному випадку слід ототожнювати з визначенням «юридична особа».
Відповідно до пункту 19 статті 1 вищезазначеного Закону, продукція - будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.
Згідно зі статтею 185.1 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2012 року, подана публічним акціонерним товариством «Укрнафта», містить визначення обсягу операцій на митній території України, що оподатковуються за основою ставкою, крім імпорту товарів в сумі 1909436599грн. При цьому операції з імпорту товарів не включаються до цієї графи, що прямо випливає з її назви.
Отже, до операцій, визначених у графі 1 розділу І податкової декларації з податку на додану вартість включаються саме ті операції, які можна ототожнити з операціями з реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).
Таким чином, відповідачем правомірно було при застосуванні штрафних санкцій враховано вартість продукції, реалізованої ПАТ «Укрнафта»за попередній календарний місяць, визначену в податковій декларації ПАТ «Укрнафта»за березень 2012 року.
Оскільки в матеріалах справи міститься копія зазначеної декларації, наданої податковим органом, показник, використаний відповідачем, не змінено позивачем у відповідності до уточнюючих декларацій, які також містяться в матеріалах справи, суд доходить висновків про правомірність визначення розміру штрафної санкції, застосованої до позивача.
Суд не погоджується з посиланнями позивача на те, що термін «продукція», застосований у статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів", слід ототожнювати тільки з тією продукцією, щодо якої проводилась перевірка. При цьому, суд виходить з того, що таких обмежень у вищезазначеному Законі не наведено.
Судом приймаються пояснення керівника відповідача щодо розміру застосованої санкції, зокрема, щодо характеру діяння та ступеню провини позивача, та не приймаються посилання позивача на непропорційність оспорюваного рішення.
При цьому, суд виходить з того, що штраф за створення перешкод при проведенні перевірки пов'язаний з можливим застосуванням штрафних санкцій за можливі порушення законодавства виявлені при проведенні перевірки, метою цього штрафу є недопущення проявів правового нігілізму в суспільному житті та перешкоджанню суб'єктами господарювання державним органам при виконанні ними функцій контролю.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1.В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України.
Суддя С.К. Каракашьян