ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
28 серпня 2012 року № 2а-10741/12/2670
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К. при секретарі Шкребтій І.П. за участю представників сторін:
від позивача: Проценко І.С.,
від відповідача :ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Київського міського центру зайнятості
до ОСОБА_2
про стягнення коштів у розмірі 17054,51 грн.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 28.08.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся Київський міський центр зайнятості з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів у розмірі 17054,51 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач - Київський міський центр зайнятості, вказує на те, що ОСОБА_2 Подільським районним центром зайнятості наданий статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю відповідно до ст.ст. 22, 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000р. № 1533-ІІІ (далі Закон України № 1533-ІІІ) та п.2.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати на організації безробітними підприємницької діяльності. Однак, при проведенні розслідування було встановлено, що ОСОБА_2 в період перебування на обліку в Подільському районному центрі зайнятості відносився до зайнятого населення. Таким чином, ОСОБА_2 незаконно перебував на обліку як безробітний та отримував матеріальне забезпечення в Подільському районному центрі зайнятості.
Зокрема, позивач посилається на те, що під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»було виявлено, що гр. ОСОБА_2 під час реєстрації та протягом перебування на обліку в Подільському районному центрі зайнятості не повідомив та приховав факт реєстрації в якості суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця.
Зазначене позивач визначає як порушення п. 2 та п. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». На підставі викладеного, просить стягнути з відповідача кошти, які були виплачені як безробітному в розмірі 17054,51 грн.
В судовому засіданні відповідач проти позовних вимог заперечує з огляду на те, що до Подільського районного центру зайнятості він звернувся з метою працевлаштування, оскільки його підприємницьку діяльність було припинено і в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про його реєстрацію як фізичної особи-підприємця не значиться, про що також свідчить довідка в Єдиному державному реєстрі станом на 10.05.2012р.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся до Подільського центру зайнятості м.Києва з заявою щодо надання статусу безробітного та виплати допомоги по безробіттю. В заяві відповідач зазначив, що в даний час не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається та пенсії не отримує.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення", наказом Дарницького районного центру зайнятості № 10242/206 від 23.10.2008р. гр. ОСОБА_2 був наданий статус безробітного та, згідно ст.ст. 22, 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та п. 2.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 №307, призначено безробіттю допомогу по безробіттю з 05.12.2011 по 31.03.2012р.
В ході розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Подільським районним центром зайнятості та державним реєстратором Подільського району було проведено розслідування, про що Подільською районною в м.Києві Державною адміністрацією листом від 27.04.2012р. №804 було повідомлено центр зайнятості, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 21.09.1999р.
У зв'язку з викладеним, позивачем зроблено висновок про те, що ОСОБА_2 незаконно перебував на обліку як безробітний та отримував матеріальне забезпечення в Подільському районному центрі зайнятості, відповідним наказом №НТ120531 від 31.05.2012р. гр. ОСОБА_2 був знятий з обліку в зв'язку з виявленням факту подання недостовірних даних, що мало місце під час одержання допомоги по безробіттю.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України № 1533-ІІІ, безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Частиною третьою вищезазначеної правової норми визначено перелік осіб, які не можуть бути визнані безробітними, проте, суд доходить висновків, що до даного кола осіб відповідач не відноситься.
Позивач стверджує, що відповідачем у заяві не було повідомлено про наявність статусу суб'єкта підприємницької діяльності, що унеможливило б надання відповідачу статусу безробітного.
Законом України «Про зайнятість населення»критеріями, за якими особу можна віднести до безробітного визначено відсутність заробітку або інших передбачених законодавством доходів через відсутність роботи.
Згідно з підпунктами «а»та «б»частини третьої статті 1 вищезазначеного Закону України (в редакції, яка була чинною на 26.11.08р.), в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: а) працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб; б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач як доказ існування запису про реєстрацію гр. ОСОБА_2 як фізичну особу-підприємця в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців про реєстру наводить лист від 27.04.2012р. №804 Подільської районної в м.Києві Державної адміністрації.
Проте, позивачем не надано жодних доказів працевлаштування відповідача чи отримання ним доходу з часу реєстрації та протягом перебування на обліку в Подільському районному центрі зайнятості та отримання ним доходів .
Натомість, відповідачем надано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якої в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб -підприємців записів про проведення реєстраційних дій стосовно ОСОБА_2 станом на 10.05.2012р. не знайдено.
Вищенаведене прямо спростовує посилання позивача на те, що відповідач отримував доходи від підприємницької діяльності, у зв'язку з чим відповідачу не могла бути призначена допомога по безробіттю.
Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_2 не відносився до зайнятого населення і не отримував інших доходів, тому при реєстрації його в центрі зайнятості мав право на отримання допомоги по безробіттю.
Відповідно до ч. 1 та 4 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку, суд витребовує названі документи та матеріали.
Відповідно до п.2 та п. 3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Отже, зазначеною правовою нормою передбачено можливість стягнення сум виплаченого забезпечення у випадку умисного невиконання обов'язку та зловживання правами.
В процесі розгляду справи судом не встановлено обставин несвоєчасного подання відповідачем позивачу інформації, умисного невиконання відповідачем своїх обов'язків чи зловживання, у зв'язку з чим підстав для задоволення позову не вбачається.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.69, 70, 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя С.К. Каракашьян