Справа № 2а/1770/1877/2012
02 липня 2012 року 17год. 30хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В. В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
Фізична-особа-підприємець ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську
про скасування вимоги про сплату боргу
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу №Ф38 від 16 березня 2012 року.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він, будучи фізичною особою-підприємцем, водночас є пенсіонером за віком, а відтак, вважає, що згідно з Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" звільняється від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
У судове засідання позивач не прибув, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача подав заперечення проти позову, позовні вимоги не визнав. На обґрунтування поданих заперечень зазначив, що позивач ще не досяг 60-річного віку, отримує пенсію зі зменшенням пенсійного віку, призначену відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Разом з тим, вказав, що звільнення від сплати єдиного внеску не стосується тих осіб, які отримують інші види пенсійних виплат, не передбачені ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Таким чином, вважає, що для позивача сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є обов'язковою. Разом з тим, вказує на пропуск позивачем строку звернення до суду, у зв'язку з чим просив залишити позовну заяву без розгляду. У поданому запереченні відповідач просив проводити розгляд справи за відсутності його представника.
Відповідно до ч. 3 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
За таких обставин, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши подані позивачем письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до пенсійного посвідчення позивача НОМЕР_1, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців НОМЕР_4, свідоцтва про сплату єдиного податку Серії НОМЕР_2 та посвідчення Серії НОМЕР_3 останній одночасно є фізичною особою-підприємцем та отримує пенсію за віком, призначену у відповідності до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
16.03.2012 року відповідачем для позивача було виставлено вимогу про сплату боргу №Ф38, якою встановлено наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 3329,94 грн.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі по тексту судової постанови - Закон №2464-VI).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 вищезазначеного Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі по тексту судової постанови - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У відповідності до п. 4. ч. 1. ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності;
Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно;
55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;
56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;
56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;
57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;
57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;
58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;
58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;
59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;
59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;
60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
Разом з тим, відповідно до абз. 1 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У даному випадку положення ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" потрібно розуміти в контексті з положеннями ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відтак, пенсія за віком може бути надана особі яка не досягла пенсійного віку, встановленого Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за умови, якщо остання працювала або проживала на територіях радіоактивного забруднення.
Судом встановлено, що позивачу, у відповідності до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", була надана пенсія за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Частиною 4 статті 4 Закону №2464-VI визначені необхідні умови для звільнення від сплати єдиного внеску, а саме: особа обрала спрощену систему оподаткування і є пенсіонером за віком або інвалідом та отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Положеннями вищевказаної статті не передбачено, що саме особи, яким надано пенсію за віком на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", звільняються від сплати за себе єдиного внеску. Таким чином, спростовуються заперечення представника відповідача стосовно того, що звільнення від сплати єдиного внеску не стосується тих осіб, які отримують інші види пенсійних виплат, не передбачені ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Судом також встановлено, що позивач у добровільному порядку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не числиться.
Разом з тим, відповідно до частини 1 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону №3609-VI (відповідно і зміни в статтю 4 Закону №2464) набули чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме - з 06.08.2011 року.
Таким чином, нарахування відповідачем позивачу сум щодо сплати єдиного внеску за період з серпня по грудень місяці 2011 є неправомірним.
Позивачу за період серпень-грудень 2011 року нараховано єдиного внеску в сумі 1698,23 грн. (серпень - 333,12 грн., вересень - 333,12 грн., жовтень - 341,80 грн., листопад - 341,80 грн., грудень - 348,39 грн.), що підтверджується карткою особового рахунку позивача (а.с.49).
Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону №2464-VI територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Враховуючи те, що позивач, починаючи з серпня по грудень місяці 2011 року, звільнений від сплати за себе єдиного внеску, то у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування заборгованості в сумі 1698,23 грн. за вказаний період.
Відтак, дії відповідача щодо винесення вимоги №Ф-38 від 16.03.2012 року в частині нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з серпня по грудень місяці 2011 року в сумі 1698,23 грн., слід визнати неправомірними, а вимогу - протиправною та скасувати в цій частині.
В зодоволенні позову в частині визнання дій протиправними щодо винесення оскаржуваної вимоги та її скасування за період січень-липень 2011 року на суму 1631,71 грн., - позивачу слід відмовити за безпідставністю, оскільки норма ч.1 р.II Прикінцевих та перехідних положень Закону №3609-VI (відповідно і зміни в ст.4 Закону №2464) у обумовлений період не набули чинності, відповідно у відповідача не було підстав для їх застосування.
Щодо клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду, то суд зазначає наступне.
Законодавець визначив, що строк звернення до суду за захистом порушеного права може бути пропущено, як з об'єктивних, так і з суб'єктивних причин, проте у кожному випадку потреба у зверненні до суду не зникає, відтак виникає необхідність у поновленні строків. З точки зору дотримання права заявника на доступ до правосуддя, проголошеного ст. 55 конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд дійшов до висновку про пропущення позивачем строків звернення до адміністративного суду поважними.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а саме в частині судового збору за позовну вимогу немайнового характеру -16,10 грн., за позовну вимогу майнового характеру - 53,65 грн., всього в сумі 69,75 грн.
Керуючись статтями160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську щодо винесення вимоги №Ф-38 від 16 березня 2012 року про сплату боргу в частині нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з серпня по грудень місяці 2011 року в сумі 1698,23 грн.,- неправомірними.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу Управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську № Ф-38 від 16 березня 2012 року в частині єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з серпня по грудень місяці 2011 року в сумі 1698,23 грн.
В решті позовних вимог - відмовити.
Присудити на користь позивача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 69,75 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Щербаков В. В.