Справа № 10254/09/1570
10 вересня 2012 року
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Колесниченко О.В.,
при секретарі Бобровській О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом Релігійної громади Руської Православної Старообрядницької Церкви Успіння Пресвятої Богородиці до регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, треті особи Управління у справах національностей та релігій Одеської обласної державної адміністрації, Відкрите акціонерне товариство „Балтське автотранспортне підприємство 15117", про визнання неправомірними дій РВ ФДМУ по Одеській області, визнання частково не чинним наказу РВ ФДМУ по Одеській області, -
Ухвалою Приморського районного суду від 22.11.2006 року залишений без розгляду позов Регіональної громади Російської Православної Старообрядницької Церкви до регіонального відділення Фонду державного майна України, ВАТ „Балтське автотранспортне підприємство 15117" про визнання незаконних наказів та визнання права власності на культове майно. Вказана ухвала скасована ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2009 року, справа направлена для продовження розгляду до Приморського районного суду м.Одеса. Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 05.06.2009 року справа у порядку ст. 22 КАС України передана до Одеського окружного адміністративного суду та надійшла до Одеського окружного адміністративного суду 04.08.2009 року.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.08.2009 року позов був залишений без руху у зв'язку із невідповідність вимогам ст. 105, 106 КАС України.
27.11.2011 року позивач надав суду уточнений адміністративний позов до регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, треті особи Управління у справах національностей та релігій Одеської обласної державної адміністрації, Відкрите акціонерне товариство „Балтське автотранспортне підприємство 15117" , в якому просив суд визнати неправомірними дії регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області щодо включення до складу цілісного майнового комплексу та передачі до статутного фонду ВАТ Балтське автотранспортне підприємство 15117" колишнього молитовного дому Старообрядської Церкви, зазначено в приватизаційних документах, як будівля клубу; визнати частково нечинним наказ № 922 Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Одеській області від 28.06.1996 року «Про створення відкритого акціонерного товариства „Балтське автотранспортне підприємство 15117", зокрема: п. 3 про затвердження акта оцінки вартості цілісного майнового комплексу Балтського АТП 15117; п. 5 про затвердження статуту відкритого акціонерного товариства «Балтське АТП 15117», в частині включення будівлі, зазначеної як будівлі клубу: а) до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Балтського АТП 15117 від 28.06.1996 року ( п. 10 п.п. 10.1 «будівлі, споруди, передавальні пристрої»);б) до складу статутного фонду відкритого акціонерного товариства «Балтського АТП 15117»(відповідно до переліку нерухомого майна, що передано у власність відкритому акціонерному товариству «Балтське АТП 15117»).
Ухвалою від 11.12.2009 року справа була прийнята до провадження суддею Катаєвою Є.В.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.06.2010 року провадження по справі за адміністративним позовом Релігійної громади Руської Православної Старообрядницької Церкви Успіння Пресвятої Богородиці до регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, треті особи Управління у справах національностей та релігій Одеської обласної державної адміністрації, Відкрите акціонерне товариство „Балтське автотранспортне підприємство 15117", про визнання неправомірними дій РВ ФДМУ по Одеській області, визнання частково не чинним наказу РВ ФДМУ по Одеській області було закрито.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 02.06.2010 року було скасовано, а справу направлено до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
На підставі автоматизованого розподілу справ між суддями справу було передано для подальшого розгляду судді Колесниченко О. В.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16.02.2011 року справа була прийнята до провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, станом на 1947 рік Старообрядницька церква мала в своєму володінні будівлі разом з господарськими спорудами для їх обслуговування, збудованими на кошти старообрядців, розташовані на земельній ділянці пл. 4 255, 8 кв. м по вул. Калініна в м.Балта Одеської області. В балтському БТІ станом на 18.04.1947 р. за Старообрядницькою Введенською церквою були зареєстровані дві церковні будівлі, жиле приміщення, тамбур, погреб. У 1950 році зазначені будівлі та споруди були вилучені у Старообрядської Церкви та передані Балтському МТС під клуб. Починаючи з 1991 року в Україні було прийнято декілька нормативних актів, які мали на меті поновити втрачені релігійними організаціями права щодо володіння культовим майном, яке їм раніше належало та було незаконно вилучено, в тому числі Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації», Указ Президента України від 04.03.1992 «Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна», Розпорядження Президента України від 22.06.1994 року «Про повернення релігійним організаціям культового майна». Проте незважаючи на положення зазначених нормативно-правових актів, наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області від 28.06.1996 року № 922 було прийнято рішення про перетворення ДП «Балтське АТП 15117»у ВАТ «Балтське АТП 15117».Цим же наказом було затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу підприємства, до якого окрім іншого майна, що підлягало передачі до статутного фонду ВАТ «Балтське АТП 15117»була включена будівля колишнього молитовного дому Страрообрядської Церкви, яка на той час відповідно до даних інвентаризації майна, була зазначена як будівля клубу. З врахуванням викладеного, позивач вважає, що враховуючи положення ст.7 Закону України «Про приватизацію державного майна» регіональне відділення Фонду державного майна по Одеській області в процесі приватизації Балтського АТП, здійснюючи повноваження власника державного майна, повинно було направити відповідні запити до виконавчих органів місцевої влади та достовірно встановити чи є серед об'єктів, що приватизуються культове майно, що зроблено не було і Наказом від 26.02.1999 року процес приватизації Балтського АТП 15177 був завершений. Таким чином, позивач вважає, що в результаті неправомірних дії регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області молитовний дім Старообрядської Церкви було передано в якості будівлі клубу у власність ВАТ «Балтське АТП 15117», в результаті чого були порушені майнові права позивача щодо повернення у власність Старообрядської Церкви належного їм раніше і незаконно вилученого майна.
Представники позивачів судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, посилався на підстави, викладені у письмових запереченнях до позовної заяви, пославшись на те, що в період підготовки та проведення приватизації у 1996 році Балтського АТП 15117 та у відповідності до Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.1993 року № 158, була здійснена інвентаризація майна цього підприємства. Данні інвентаризації, які були надані керівництвом підприємства, були підставою для складання акту оцінки цілісного майнового комплексу Балтського АТП 15117. Згідно відомості індексації основних фондів станом на 01.08.95 року по Балтському АТП 15117 та інвентаризаційному опису № 1 основних засобів зазначена будівля перебувала на балансі підприємства (визначається як будівля клубу) та, як зазначає представник відповідача, у відповідності до діючого законодавства увійшла під час приватизації до статутного фонду. Крім того представник зазначив, що у період створення АТП, а саме тоді коли приймались рішення щодо проведення інвентаризації державного майна, визначення вартості статутного фонду акціонерного товариства, затвердження акту оцінки та плану приватизації підприємства до органу приватизації не надходило жодної заяви щодо спірного майна ні з кого боку, в тому числі зі сторони Релігійної Громади Руської Православної Старообрядницьої Церкви не надходило ніякої інформації щодо належності будівлі клубу до культових споруд. Також пояснив, що згідно Указу Президента України «Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна»від 04.03.1992 року № 125 та Розпорядження Президента України «Про повернення релігійним організаціям культового майна»саме на виконавчі комітеті обласних та місцевих органів виконавчої влади був покладений обов'язок здійснити передачу релігійним громадам у власність чи безоплатне користування культових будівель, що використовується не за призначенням, що до теперішнього часу зроблено не було.
Представники третьої особи - Відкритого акціонерного товариства „Балтське автотранспортне підприємство 15117" в судовому засіданні адміністративний позов не визнали, просили суд в задоволенні адміністративному позову відмовити в повному обсязі з підстав викладених в запереченнях на адміністративний позов, в обґрунтування зазначивши, що у зв'язку із тим, що позивач - Регіональна громада Російської Православної Старообрядницької Церкви, в судовому засідання не довела свого правонаступництва на майно спірної будівлі, не довела наявності підтвердженого відповідними органами права власності на спірну будівлю Старообрядницької Церкви до 1949 року, а за наявності іншої культової споруди, яка була побудова позивачем на земельній ділянці із земель Балтського АТП 15117 та відсутності відповідного рішенням органу місцевого самоврядування про передачу будівлі позивачу не має підстав для задоволення позову. Крім того представник зазначив, що, враховуючи відсутність на момент винесення оскаржуваного наказу рішення органу місцевого самоврядування про передачу спірної будівлі Релігійній організації, він вважає, що оскаржуваний наказ Регіонального відділення Фонду державного майна по Одеській області винесений у відповідності до вимог діючого законодавства, у зв'язку із чим в задоволенні позову Релігійної громади Руської Православної Старообрядницької Церкви Успіння Пресвятої Богородиці слід відмовити.
Представник третьої особи - Управління у справах національностей та релігій Одеської обласної державної адміністрації, в судовому засіданні підтримав адміністративний позов Релігійної громади Руської Православної Старообрядницької Церкви Успіння Пресвятої Богородиці, пояснивши, що наведені під час судового розгляду архівні документи в повному обсязі підтверджують те, що спірна будівля є культовою спорудою.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача та представників третіх осіб, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх письмовими доказами, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову потрібно відмовити з наступних підстав.
Згідно ст. 7 Закону України «Про приватизацію державного майна»Державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, органи приватизації Республіки Крим та адміністративно-територіальних одиниць. Фонд державного майна України та його регіональні відділення і представництва на місцях діють на підставі цього Закону та Положення про Фонд державного майна України, що затверджується Верховною Радою України.
Відповідно до ст.20 цього ж Закону Визначення початкової ціни об'єкта приватизації або розміру статутного фонду господарського товариства, що створюється на основі державного підприємства, здійснюється виходячи з оцінки у відновній вартості основних фондів за вирахуванням їх зносу, фактичної вартості оборотних фондів та врахування дебіторської та кредиторської заборгованості відповідно до методики, що затверджується Кабінетом Міністрів України. У випадках, передбачених Державною та місцевими програмами приватизації, початкову ціну майна державного підприємства може бути змінено з урахуванням потенційної прибутковості.
При зміні загального порядку обчислення відновної вартості об'єктів приватизації обов'язковій індексації підлягають номінальна вартість приватизаційних майнових сертифікатів та розмір їх загальної емісії.
Так судом встановлено, що 28.06.1996 року у відповідності до ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», Указу Президента України від 26.11.94 року № 699 «Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів», Указу Президента України від 19.03.1996 року № 194/96 «Про завдання та особливості приватизації державного майна у 1996 році»та приказу Фонду Державного майна України від 06.06.1996 року № 644, приказу регіонального відділення № 25.06.96 № 887 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області був виданий наказ № 922 «Про створення відкритого акціонерного товариства Балтське АТП 15117.
У відповідному наказі було зазначено, мовою оригіналу : «1. Включить в перечень непроданных на конкурсе объектов Балтское АТП 15117. Изменить способ приватизации Балтского АТП 15117 на продажу открытого акционерного общества. 3. Утвердить акт оценки стоимости целостного имущественного комплекса Балтского АТП, составленный в соответствии с Методикой оценки стоимости объектов приватизации, утверждённый Постановлением Кабинета Министров Украины от 18.01.1995 № 36. 4. Преобразовать Балтское АТП 15117 в открытое акционерное общество «Балтское АТП 15117». 5. Утвердить Устав открытого акционерного общества «Балтское АТП». 6. Обязанность председателя открытого акционерного общества «Балтское АТП»возложить на Слипенчука А.С. -руководителя государственного предприятия, которое преобразовано в соответствии с п 2 этого приказа в открытое акционерное общество. 7. Начальнику отдела управления долями госимущества регионального отделения Фонда государственного имущества Украины по Одесской области Антоновскому А.М. обеспечить разработку и представить на подпись начальнику проект контракта с Председателем правления. 8. Председателю правления открытого акционерного общества «Балтское АТП 15117»обеспечить подачу: 8. в недельный строк документов для утверждения органов управления открытого акционерного общества (наблюдательного совета, ревизионной комиссии, правления). 8.2. документов для государственной регистрации ОАО в недельный строк после утверждения Устава органом приватизации; 8.1 заявления и документов для регистрации выпуска акций ОАО в соответствующий финансовый орган в недельный срок со дня регистрации выпуска акций ОАО. 8.2 копии свидетельства о выпуске ценных бумаг в орган приватизации в трёхдневный срок со дня регистрации выпуска акций ОАО. 9. Председателю Правления обеспечить выполнение сроков, указанных в п. 6 этого приказа, которые установлены на основании статей 7,9, 12 Указа Президента от 26.11.94 года № 699/94. 10. Контроль за выполнением настоящего приказа возложить на заместителя начальника регионального отделения ФГИУ по Одесской области Герасимову З.А.
Так, згідно відомості індексації основних фондів станом на 01.08.95 року по Балтському АТП 15117 та інвентаризаційного опису № 1 основних фондів спірна будівля перебувала на балансі підприємства, яка визначається як будівля клубу, та як було встановлено під час приватизації війшла до статутного фонду ВАТ «Балтське АТП»(т. 2 а.с.70).
Відповідно до акту оцінки майна цілісного майнового підприємства ВАТ «Балтське АТП 15117»вартість клубу, яка була включена до статутного фонду ВАТ, становила 70052,9 тис. Крб (0, 73% статуного фонду ВАТ) ( т.2 а.с.115-121).
28.06.1996 року Начальником регіонального відділення Фонду Державного майна України по Одеській області В.А. Малаховим був затверджений статут ВАТ «Балтського АТП 15117»за реєстраційним номером № 343. Відповідно за Статуту ВАТ «Балтське АТП»був затверджений статутний фонд товариства, що дорівнює 9 628 000 000 карбованців.
Судом встановлено, що на момент здійснення приватизації Балтського АТП 15117 діяло Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 1993 р. N 158.
Пунктом 3 цього Положення передбачено, що інвентаризації підлягає все майно державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майно державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), чи їх окремих структурних підрозділів, включаючи об'єкти невиробничого призначення, діючі об'єкти, об'єкти та предмети, що передані у прокат, оренду або перебувають на реконструкції, модернізації, консервації, у ремонті, запасі або резерві незалежно від технічного стану, а також зараховані чи не зараховані з різних причин на баланс. Головною метою інвентаризації є визначення фактичної наявності й стану майна з даними бухгалтерського обліку, врегулювання інвентаризаційних різниць та відображення результатів інвентаризації у передаточному балансі.
Відповідно до п. 16 цього Положення при інвентаризаціі основних засобів перевіряється наявність технічних паспортів або іншої технічної документації, документів на основні засоби, що здані або прийняті підприємством в оренду, на зберігання та у тимчасове користування.
При відсутності цих документів необхідно скласти і оформити належним чином нові.
В ході судового розгляду справи встановлено, що Старобрядська Введенська Церква відповідно до оціночного акту на домоволодіння від 18.04.1947 року та від 10.09.1949 року, оціночного акту на будівлі, споруди, внутрішньо дворові садибні споруди, генплану від 07.04.1947 року та від 10.09.1949 року ( т. 2 а.с.45-52), мала в своєму користуванні церковну будівлю, що розташована по вул. Калініна, м.Балта.
В 1950 році рішенням Балтського совнаркому спірна будівля була передана Балтському МТС під клуб. Рішенням Балтської райради №273 від 26.09.80р. все майно колишньої МТС в тому числі і адміністративна будівля було передано Кодимському АТП для розміщення Балтської пасажирської автоколони.
28 грудня 1986 року наказом Одеського обласного управління пасажирських перевезень №90 Балтська автоколона перетворена на Балтське державне АТП 15117 з правом юридичної особи з передачею на баланс за плату всього майна колишньої МТС.
В своєму адміністративному позові позивач посилається на незаконність виданого Фондом державного майна України по Одеській області наказу у зв'язку із тим, що, на думку позивача, спірна будівля мала статус культової споруди та у відповідності до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації, Указу Президента України від 04.03.1992 № 125/92 «Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна», Розпорядженням Президента України від 22.06.1994, № 53/94-рп «Про повернення релігійним організаціям культового майна», Наказу Фонду державного майна України №602 від 29.05.96р «Щодо виконання доручення Президента України за результатами зустрічі Президента України з керівниками релігійних організацій 15 березня 1996 року в частині заборони приватизації культових та некультових споруд, які належали релігійним організаціям»підлягала поверненню у власність Релігійні Громаді та не могла бути включена до статутного капіталу акціонерного товариства. У зв'язку чим суд наголошує на наступному.
Згідно ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.
Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості.
Відповідно до ст. 17 цього ж Закону Релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами.
Культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим.
Культова будівля і майно, що є державною власністю, може передаватися у почергове користування двом або більше релігійним громадам за їх взаємною згодою. При відсутності такої згоди державний орган визначає порядок користування культовою будівлею і майном шляхом укладення з кожною громадою окремого договору.
Культова будівля та інше майно, які становлять історичну, художню або іншу культурну цінність, передаються релігійним організаціям і використовуються ними з додержанням установлених правил охорони і використання пам'яток історії та культури.
Клопотання про передачу релігійним організаціям культових будівель і майна у власність чи безоплатне користування розглядається в місячний термін з письмовим повідомленням про це заявників.
Релігійні організації мають переважне право на передачу їм культових будівель із земельною ділянкою, необхідною для обслуговування цих будівель.
Користування землею релігійні організації здійснюють у порядку, встановленому Земельним кодексом України та іншими законодавчими актами України.
Договори про надання в користування релігійним організаціям культових та інших будівель і майна можуть бути розірвані або припинені в порядку і на підставах, передбачених цивільним законодавством України.
Самовільне захоплення культових будівель чи привласнення культового майна не допускається.
Рішення державних органів з питань володіння та користування культовими будівлями і майном можуть бути оскаржені до суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.
Відповідно до 1 Указу Президента України від 04.03.1992 № 125/92 «Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна»Кабінету Міністрів України за участю органів охорони пам'яток історії та культури визначити, які з перелічених у постанові Ради Міністрів України від 5 квітня 1991 р. N 83 пам'яток архітектури можуть бути передані відповідно до закону релігійним організаціям.
Пунктом 3 цього ж Указу було зобов'язано Раду Міністрів Кримської АРСР, виконавчі комітетам обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів: протягом 1992 - 1993 років здійснити передачу релігійним громадам у власність чи безоплатне користування культових будівель, що використовуються не за призначенням; організувати інвентаризацію культового майна, що зберігається у фондах державних музеїв і архівів, для вирішення у встановленому порядку питання про можливість його подальшого використання за призначенням; сприяти релігійним організаціям у зведенні культових будівель, створенні матеріальної бази добродійної діяльності, організації центрів соціальної адаптації громадян, що повернулися з місць позбавлення волі.
Розпорядженням Президента України від 22.06.1994, № 53/94-рп «Про повернення релігійним організаціям культового майна», що було видане на виконання ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», було зобов'язано місцеві органи державної виконавчої влади забезпечити до 1 грудня 1997 року передачу у безоплатне користування або повернення безоплатно у власність релігійних організацій культових будівель і майна, які перебувають у державній власності та використовуються не за призначенням.
Пунктом 6 Постанови Верховної Ради України Про порядок введення в дію Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» (в редакції 23.12.93р.) вказано, що Кабінету Міністрів України, Уряду Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям забезпечити відповідно до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»повернення у власність чи передачу у безоплатне користування релігійним громадам культових будівель і майна з урахуванням:
- прав релігійних громад, яким належали ці будівлі і майно на момент їх переходу у власність держави.
- прав релігійних громад, які користуються цими будівлями і майном у встановленому законом порядку;
- вкладення коштів релігійними громадами у спорядження, переобладнання культової будівлі і тривалості користування нею;
- наявності у даному населеному пункті (місцевості) інших культових будівель та їх використання релігійними громадами відповідних віровизнань.
Таким чином з аналізу зазначених норм Законів вбачається, що саме на місцеві органи державної влади був покладений обов'язок щодо передачі культових будівель або майна у власність чи безоплатне користування релігійним громадам, в той час як органи державної влади, одним із яких є Фонд Державного Майна України та його регіональні відділення не наділені повноваженнями щодо винесення рішень про повернення культових будівель релігійним організаціям.
Проте в ході судового розгляду встановлено, що Виконавчим комітетом Балтської районної ради у визначеному законодавством порядку рішення про передачу позивачу спірної будівлі на час винесення оскаржуваного наказу Регіонального відділення №922 від 28.06.06р. не приймалось, та не було прийнято до цього часу. Крім того на момент приватизації і до теперішнього часу відсутній будь-який акт іншого компетентного органу державної влади, який би визначав статус спірної будівлі як культової або вирішував питання про її передачу релігійній громаді.
Також в ході судового розгляду позивачем не надано доказів про звернення Релігійної громади до виконавчого комітету Балтської міської ради з клопотанням про повернення будівлі в порядку ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»або оскарження рішення про відмову у передачі будівлі.
Крім того, суд критично ставиться до посилань позивача на Наказ Фонду державного майна України №602 від 29.05.96р, відповідно до якого заборонено включення до статутних капіталів акціонерних товариств, які знаходяться в процесі корпоратизації та приватизації, культових та некультових споруд, які належали релігійним організаціям. В разі включення культових та некультових споруд, які належали релігійним організаціям, в статутний капітал акціонерних товариств, які знаходяться в процесі корпоратизації та приватизації, вжити заходів щодо їх вилучення, вирішуючи питання в кожному окремому випадку, з огляду на те, що зазначений нормативно-правовий акт не зареєстрований Міністерством юстиції України.
Так, пунктом 1 Указу Президента від 03.10.1992, № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»було установлено, що що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.
Пунктом 2 цього наказу встановлено, що державну реєстрацію нормативних актів міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, органів господарського управління та контролю здійснює Міністерство юстиції України.
Таким чином, приймаючи до уваги те, наказ Фонду державного майна України №602 від 29.05.96р не зареєстрований Міністерством Юстиції України у в встановленому Указом Президента від 03.10.1992, № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»порядку, суд не може посилатись на зазначений нормативно-правовий акт як на норму Закону.
Згідно з частиною першою ст. 69 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Фальшивість документа, що надає права або звільняє від обов'язків, може бути перевірено як за допомогою висновків експертизи, порівняння його з іншими письмовими чи речовими доказами, поясненнями свідків, зокрема посадових осіб, котрі його виготовили, так і шляхом кримінального переслідування за наявності підстав для порушення кримінальної справи.
Суд, відповідно до ст. 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ст. 71 КАС передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, враховуючи те, що на момент винесення оскаржуваного наказу № 922 Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Одеській області від 28.06.1996 року «Про створення відкритого акціонерного товариства „Балтське автотранспортне підприємство 15117" як і в теперішній час відсутнє рішення органу місцевого самоврядування про передачу спірної будівлі, яка була зазначена в приватизаційних документах як будівля клубу, Релігійній організації або будь-яке раніше компетентного органу державної влади щодо визначення зазначеної будівлі по вул.Калініна, м.Балта, як культової споруди та передачу її Релігійній Громаді, у Фонду державного майна України не було підстав не включати спірну будівлю до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Балтського АТП 15117 від 28.06.1996 року та до складу статутного фонду відкритого акціонерного товариства «Балтського АТП 15117».
З урахуванням зазначеного, оцінюючи подані сторонами докази, керуючись внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх єдності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд, з'ясувавши докази, наявні в матеріалах справи, та які були досліджені в судовому засіданні, суд вважає, що наказ № 922 Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Одеській області від 28.06.1996 року «Про створення відкритого акціонерного товариства „Балтське автотранспортне підприємство 15117" в частині п. 3 про затвердження акта оцінки вартості цілісного майнового комплексу Балтського АТП 15117 та п. 5 про затвердження статуту відкритого акціонерного товариства «Балтське АТП 15117 прийнятий обґрунтовано та у відповідності до вимог діючого законодавства.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України обов'язок доказування покладено на відповідача-орган владних повноважень, якщо він заперечує проти задоволення позову.
За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених в судовому засіданні фактів, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову Релігійної громади Руської Православної Старообрядницької Церкви Успіння Пресвятої Богородиці слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 159 -163, 167, 254 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Релігійної громади Руської Православної Старообрядницької Церкви Успіння Пресвятої Богородиці до регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, треті особи Управління у справах національностей та релігій Одеської обласної державної адміністрації, Відкрите акціонерне товариство „Балтське автотранспортне підприємство 15117", про визнання неправомірними дій РВ ФДМУ по Одеській області, визнання частково не чинним наказу РВ ФДМУ по Одеській області -відмовити повністю.
. Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 11 вересня 2012 року року.
Суддя О.В. Колесниченко
м.Одеса
.