ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
31 серпня 2012 р. 2а-7578/12/1370
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Костів М.В., перевіривши виконання вимог ст.ст. 105, 106 КАС України за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут»до начальника сектору ТЕД та почерку науково -дослідного експертно -криміналістичного центру ГУ МВСУ у Львівській області Галабуди Андрія Миколайовича про скасування висновку спеціаліста від 29.11.2011 року №6/329,
Позивач звернувся з вищезазначеним адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати висновок спеціаліста від 29.11.2011 року №6/329 за підписом начальника сектору ТЕД та почерку науково -дослідного експертно -криміналістичного центру ГУ МВСУ у Львівській області підполковника міліції Галабуди Андрія Миколайовича.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Виключний перелік категорій спорів з участю суб'єкта владних повноважень, на які поширюється компетенція адміністративних судів, щодо вирішення адміністративних справ визначено у ч.1 ст. 17 КАС України.
За змістом п.7 ч.1 ст. 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - це органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З огляду на наведене, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій (щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору), то такий суб'єкт не знаходиться «при здійсненні управлінських функцій», та не має встановлених нормами КАС України необхідних ознак суб'єкта владних повноважень.
Виходячи з вищезазначеного критерію, а також вимог статей 1, 4, 17 КАС України, у порядку адміністративного судочинства здійснюється розгляд спорів осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у яких такий суб'єкт своїми владними рішеннями чи діями зобов'язує цих осіб вчиняти певні дії, утримуватись від вчинення певних дій, нести відповідальність. При цьому, особи згідно з нормами чинного законодавства України зобов'язані виконувати такі владні рішення чи вимоги суб'єкта владних повноважень.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 17 цього Кодексу компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
КАС України не містить визначення термінів нормативно-правовий акт та правовий акт індивідуальної дії.
За усталеними в теорії права підходами до класифікації актів нормативно-правовий акт - виданий суб'єктом владних повноважень документ, який встановлює, змінює чи припиняє дію обов'язкових правил поведінки, обмежених в часі, просторі та за колом осіб, та призначений для неодноразового застосування. Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акту щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта, якому він адресований.
Обов'язковою ознакою як нормативно-правового, так і правового акту індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта / суб'єктів /, дотримання якої забезпечується правовими механізмами.
Юридичним актом є офіційний письмовий документ державного чи іншого органу (посадової особи), виданий в межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити та породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин, має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб'єктів.
Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний висновок є результатом практичної діяльності фахівців з визначених питань та не є актами державного чи іншого органу.
З огляду на викладене, враховуючи суб'єктний склад спірних правовідносин і предмет оскарження заявленого позову, даний спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАСУ суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи наведене та беручи до уваги те, що заявлений позов не є справою адміністративної юрисдикції, і не повинен вирішуватись в порядку адміністративного судочинства, вважаю, що у відкритті провадження у справі слід відмовити та роз'яснити позивачу, що відмова у відкритті провадження в адміністративній справі тягне за собою заборону повторного звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом (у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих саме підстав), щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження
Керуючись ст.ст. 109, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут»до начальника сектору ТЕД та почерку науково -дослідного експертно -криміналістичного центру ГУ МВСУ у Львівській області Галабуди Андрія Миколайовича про скасування висновку спеціаліста від 29.11.2011 року №6/329.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або згідно з ч.3 ст. 160 цього кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили в строк та в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Суддя Костів М.В.