Категорія №8.2.1
Іменем України
06 вересня 2012 року Справа № 2а/1270/5569/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Лагутіна А.А.;
при секретарі Рязанській Є.О.;
за участю сторін:
від позивача: Крупнік О.М. (довіреність 27юр, від 04.01.2012 року);
від відповідача: Ліхачової Д.В. (довіреність №13715/10 від 19.07.2012 року);
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
20 липня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду звернулось дочірнє підприємство «Луганський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - Позивач) з адміністративним позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби (далі - Відповідач або Ленінська МДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
В обґрунтування заявленого позову позивача зазначив, що формування податкового кредиту за перевіряємий період повністю підтверджується первинними бухгалтерськими документами, господарськими операціями та задекларованими податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість, при цьому, формування податкового кредиту належним чином зазначено у бухгалтерському та податковому обліку.
Позивач зазначав, що в акті перевірки у ДП «Луганський облавтодор» «ДАК «Автомобільні дороги України» не встановлено відсутність податкових накладних, їх заповнення з порушеннями, не досліджено всіх фактичних обставин, що підтверджують відсутність реального характеру операцій з ПП «Союз-Трейд-В» та зокрема, в акті перевірки відсутня інформація про неможливість здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт або послуг, відсутність у ПП «Союз-Трейд-В» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності.
Позивач наголошував, що господарська діяльність здійснювалась ним з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема з питань оподаткування.
На підставі викладеного позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської МДПІ № 0000252270 від 11.07.2012 року в сумі 23562,50 грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача, в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував, обґрунтовуючи це наступним.
У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що під час проведення перевірки встановлена відсутність достатніх підстав для підтвердження факту здійснення операції з поставки товарів від ПП «Союз-Трейд-В» на адресу ДП «Луганський облавтодор». До перевірки не надано товарно-транспортні накладні від вантажовідправника на адресу ДП «Луганський облавтодор», а також документи, підтверджуючі факт переходу права власності на товар від вантажовідправника до вантажоотримувача по ланцюгу постачання. Таким чином, відповідач вважає, що операції з купівлі-продажу ДП «Луганський облавтодор» не спричиняють реального настання правових наслідків, що обумовлені ними. Отже, позивачем в деклараціях з податку на додану вартість лютий, березень, травень, червень, серпень, вересень 2009 року було безпідставно завищено податкових кредит на загальну суму 23562,50 грн.
Крім того, відповідно до вироку Ленінського районного суду м. Луганська директора ПП «Союз-Трейд-В» було притягнуто до кримінальної відповідальності за фіктивне підприємництво.
Таким чином, Ленінська МДПІ у м. Луганську вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення МДПІ винесено відповідно до вимог законодавства, а позовні вимоги ДП «Луганський облавтодор» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що дочірнє підприємство «Луганський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» зареєстровано у якості юридичної особи, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 322079, довідкою Головного управління статистики у Луганській області серії АА № 565276, є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 200020528 серії НБ № 340977 від 09.07.2002 року та має індивідуальний податковий номер 319957712014 (аркуші справи 68-86).
15.06.2012 року відповідачем був прийнятий наказ № 351 про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ДП «Луганський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Союз-Трейд-В» за період лютий, березень, травень, червень, серпень, вересень 2009 року (том 2 аркуш справи 19).
15.06.2012 року за № 95 було складено повідомлення про призначення та проведення перевірки позивача у відповідний період (том 2 аркуш справи 20).
Відповідачем з 18.06.2012 року по 21.06.2012 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «Луганський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Союз-Трейд-В» за лютий, березень, травень, червень, серпень, вересень 2009 року та за результатами перевірки складений акт № 259/22-31995774 від 25.06.2012 року (том 1 аркуші справи 14-31).
Згідно висновків зазначеної перевірки встановлено порушення позивачем: пп.7.2.1, пп.7.2.3, п.п.7.2.6, п.7.2, п.п.7.4.1, пп.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі-Закон № 168), завищено податковий кредит на суму 23173,00 грн. за березень, травень, червень, серпень, вересень 2009 року; пп.7.2.1, пп.7.2.3, п.п.7.2.6, п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого на порушення п.п.7.7.1. п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року занижено податок на додану вартість на 23173,00 грн. за березень, травень, червень, серпень, вересень 2009 року (том 1 аркуші справи 14-31).
Не погоджуючись із зазначеним актом перевірки позивач, на підставі ст.87 ПК України, подав заперечення на висновки акту (том 1 аркуш справи 32).
Листом від 11.07.2012 року за № 12965/227 відповідач висновки акту перевірки залишив без змін, а заперечення-без задоволення (том 1 аркуші справи 33-35).
На підставі акту перевірки № 259/22-31995774 від 25.06.2012 року, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000252270 від 11.07.2012 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 23562,50 грн., з яких: 18850,00 грн. - основний платіж, штрафні (фінансові) санкції - 4712,50 грн. (том 1 аркуш справи 12).
В судовому засіданні сторони не заперечували проти того, що перевірка була проведена із дотриманням підстав та порядку передбаченого податковим кодексом України.
Суд, відмовляючи у задоволенні адміністративного позову виходив з такого.
Згідно з договором поставки № 01-03с від 01.03.2009 року, укладеного між філією «Старобільська дорожня експлуатаційна дільниця» ДП «Луганський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (далі-Покупець), яка відповідно до свого положення не має статусу юридичної особи та ПП «Союз-Трейд-В» (далі-Продавець), останній зобов'язаний був поставити пічне паливо нефтяне, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у повному обсязі (том 1 аркуші справи 97-99).
За період, що перевірявся позивачем отримано від контрагента ПП «Союз-Трейд-В» товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 139038,00 грн. з ПДВ.
Отримання зазначеного товару підтверджується первинними документами, а саме: видатковими накладними: № РН-15-05-09-01 від 15.05.2009 року на суму 7200,00 грн. (податкова накладна № РН-15-05-09-01 від 15.05.2009 року); № РН-26-06-09-02 від 26.06.2009 року на суму 32 100,00 грн. (податкова накладна № РН-26-06-09-02 від 26.06.2009 року); № РН-21-08-09-01 від 21.08.2009 року на суму 48 000,00 грн. (податкова накладна № РН-21-08-09-01 від 21.08.2009 року); видаткова накладна № РН-29-09-09-01 від 29.09.2009 року на суму 33 000,00 грн. (податкова накладна № РН -29-09-09-01 від 29.09.2009 року); видаткова накладна № РН-04-03-09-03 від 04.05.2009 року на суму 10800,00 грн. (податкова накладна № РН-04-03-09-03 від 04.05.2009 року); видаткова накладна № РН-17-02-09-01 від 17.02.2009 року на суму 7938,00 грн. (податкова накладна № НН-17-02-09-01 від 17.02.2009 року) (том 1 аркуші справи 100-111).
Суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включені позивачем до складу податкового кредиту за березень, травень, червень, серпень, вересень 2009 року, що відповідає даним податкових декларацій з ПДВ за відповідні періоди (том 1 аркуші справи 161-199, том 2 аркуші справи 1-18), оплата за отриманий товар проводилась на розрахунковий рахунок контрагента. Розрахунки між позивачем та ПП «Союз-Трейд-В» за перевіряємий період проведені в повному обсязі, що підтверджується рахунками-фактурами, випискою банку, та платіжним дорученням (том 1 аркуші справи 112-117, 150-160).
На підтвердження транспортування товару позивачем надані копії подорожних листів вантажного автомобіля, товарно-транспортні накладні (том 1 аркуші справи 124-139). Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували транспортування бензину, який придбався у ПП «Союз-Трейд-В». Крім того, суд зазначає, що при дослідженні зазначених транспортних документів, які нібито підтверджують транспортування придбаних товарів на власному транспорті від ПП «Союз-Трейд-В» на адресу позивача неможливо встановити, що зазначений товар був придбаний саме у ПП «Союз-Трейд-В», у зазначеному розмірі та у визначений період, оскільки описані документи щодо транспортування товару не містять жодного посилання на продавця - ПП «Союз-Трейд-В» (том 1 аркуші справи 124-139).
На підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів, придбаних у ПП «Союз-Трейд-В», позивачем було надано суду копії звітів про рух матеріалів у дорожнього майстра за березень, квітень 2009 року та акти використання матеріалів з квітня по серпень 2009 року (том 1 аркуші справи 140-149). При цьому, при дослідженні зазначених документів, які нібито підтверджують використання придбаних товарів у власній господарської діяльності неможливо встановити, що зазначений товар був придбаний саме у ПП «Союз-Трейд-В» у зазначеному розмірі та у визначений період (том 1 аркуші справи 140-149).
Таким чином, судом не приймаються до уваги та вважаються такими, що не підтверджують транспортування придбаного товару у ПП «Союз-Трейд-В» та його використання у власній господарській діяльності позивача копії документів надані представником позивача в судовому засіданні, а саме: подорожні листи вантажного автомобіля, товарно-транспортні накладні, звіти про рух матеріалів у дорожнього майстра за березень, квітень 2009 року та акти використання матеріалів з квітня по серпень 2009 року.
На думку суду, позивачем неналежним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку зазначенні господарські операції та сформований податковий кредит з наступних підстав.
Відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль ю дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Згідно з ст.ст.61, 44 ПК України саме на податкові органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.
Листом ДПА України від 03.02.2009 року за № 2012/7/10-1017 доведені Методичні рекомендації органів державної податкової служби по руйнуванню схем ухилення від оподаткування та формуванню доказової бази у справах про стягнення коштів, отриманих за нікчемними угодами.
Згідно вказаних рекомендацій при проведенні перевірки для збору доказової бази щодо нікчемності вчинених правочинів (договорів, що суперечать інтересам держави і суспільства) повинна бути досліджена така інформація: можливість чи неможливість фактичного здійснення платником ПДВ господарських операцій з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місце знаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг; виявлення ведення обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником ПДВ у документах обліку; наявність чи відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності в разі відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.
Так, актом перевірки у ДП «Луганський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» встановлено відсутність реального характеру господарських операцій з ПП «Союз-Трейд-В» та зокрема: відсутність у ПП «Союз-Трейд-В» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, наявність договорів субпідрядів та інше.
Крім того, згідно з вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 23.12.2011 року по кримінальній справі №1-1126/2011 директора ПП «Союз-Трейд-В» ОСОБА_3 визнано винним в скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст.205 КК України за ознаками фіктивного підприємництва, а саме створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності (том 1 аркуш справи 56-63).
Вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 23.12.2011 року по кримінальній справі № 1-1126/2011 було встановлено, що підсудний ОСОБА_3 приблизно у березні 2007 року познайомився з невстановленою під час слідства особою на ім'ям ОСОБА_4, який запропонув ОСОБА_3 зареєструвати на своє ім'я суб'єкт підприємницької діяльності в організаційно-правовій формі ПП «Союз-Трейд-В», в якому ОСОБА_3 повинен стати директором за матеріальну винагороду. При цьому, ОСОБА_4 пояснив ОСОБА_3, що обов'язковою умовою після відкриття та реєстрації на його ім'я ПП «Союз-Трейд-В» буде те, що ОСОБА_3 до фінансово-господарської діяльності підприємства відношення не буде мати, а також повинен передати печатку та штамп підприємства, всі засновницькі документи ОСОБА_4 для фактичного керівництва ПП «Союз-Трейд-В». Підсудний ОСОБА_3, діючи умисно, визнаючи, що діє з ціллю прикриття незаконної діяльності ПП «Союз-Трейд-В», погодився зареєструвати ПП «Союз-Трейд-В» на своє ім'я.
Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_3, приблизно у другій половині березня 2007 року, звернувся до державного реєстратора виконавчого комітету Луганської міської ради, якому надав пакет необхідних документів для реєстрації юридичної особи. 23 березня 2007 року ОСОБА_3 було видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А 01 № 017822 ПП «Союз-Трейд-В» (код 35024659), проведена реєстрація статуту ПП «Союз-Трейд-В», затверджено власником ОСОБА_3 Потім, 3 травня 2007 року, перебуваючи у Ленінській МДПІ в м. Луганську, кв. Шевченко, 38-а, ОСОБА_3 подав реєстраційну заяву платника ПДВ, а 8 травня 2007 року отримав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ПП «Союз-Трейд-В» № 100039561, бланк серії НБ № 010335.
Таким чином, ОСОБА_3 діючи умисно, здійснив дії, які порушують публічний порядок створення та державної реєстрації суб'єктів господарювання та заняття підприємницькою діяльністю, передбаченої законодавством, при цьому визнав, що ПП «Союз-Трейд-В» ніякої реальної фінансово-господарської діяльності вести не буде, а ОСОБА_4 буде використовувати його реквізити для здійснення незаконної діяльності.
В результаті незаконних дій ОСОБА_3, ПП «Союз-Трейд-В» незаконно придбало цивільні права та обов'язки юридичної особи, тому що в порушення порядку його створення фактично було фіктивним підприємством.
ОСОБА_3 маючи єдиний злочинний намір з ОСОБА_4, в період здійснення незаконної діяльності ПП «Союз-Трейд-В» в правоохоронні органи про це не повідомляв, а продовжував залишатися номінальним директором фіктивного підприємства ПП «Союз-Трейд-В», утворюючи видимість підприємства, тим самим прикривав фінансово-господарську діяльність осіб, які фактично контролювали ПП «Союз-Трейд-В» та отримував за це грошову винагороду.
Всі необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності ПП «Союз-Трейд-В» документи ОСОБА_3 передав ОСОБА_4 та жодного документу від свого імені ОСОБА_3 не підписував.
Таким чином, своїми навмисними діями, які відобразилися у фіктивному підприємництві, а саме у створенні суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності ОСОБА_3 здійснив злочин, передбачений ч.2 ст.27 ч.1 ст.205 КК України.
Обставини встановлені в вироку Ленінського районного суду м. Луганська від 23.12.2011 року по кримінальній справі № 1-1126/2011 у розумінні ч.4 ст.72 КАС України є обов'язковими для суду при розгляді цієї справи.
За таких обставин, діяльність підприємства ПП «Союз-Трейд-В» здійснювалась у порушення вимог ст.ст.24 та 65 ГК України.
На момент виникнення спірних правовідносин платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон № 168.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168 є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу отримувача.
Податкова накладна у відповідності із п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону № 168 є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Згідно абз.1 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього пункту).
Підпунктом 7.2.1 п.7.2 ст.7 вказаного Закону встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Пунктом 3 ст.8 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі-Закон № 509) однією з функцій Державної податкової адміністрації України є затвердження форм податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, декларацій про валютні цінності, зразку картки фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, форми повідомлення про відкриття або закриття юридичними особами, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності банківських рахунків, а також форм звітів про роботу, проведену органами державної податкової служби.
Відповідно до п.2 та п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.
Згідно пункту 18 зазначеного Порядку всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
Як вбачається із матеріалів справи договір поставки № 01-03с від 01.03.2009 року, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури були підписані директором ПП «Союз-Трейд-В» ОСОБА_3, який, як було встановлено у вироку Ленінського районного суду м. Луганська від 23.12.2011 року по кримінальній справі № 1-1126/2011 до ведення господарської діяльності ПП «Союз-Трейд-В» не мав відношення та не підписував жодних документів від свого імені.
Таким чином, суд приходить до висновку, що зазначені первинні документи складені від імені директора ПП «Союз-Трейд-В» ОСОБА_3 були підписані іншої невідомою особою, а відтак є такими, що складені з порушенням вимог чинного законодавства України та не можуть бути належними доказами підтвердження господарських відносин із позивачем у перевіряємий період, що підтверджується поясненням ОСОБА_3 та вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 23.12.2011 року у справі № 1-1126/2011, що, у свою чергу, не дає можливості встановити факт наявності у цієї особи відповідних повноважень щодо підпису зазначеної податкової накладної.
За таких обставин, податкова накладна складена в порушення вимог чинного законодавства, не має юридичної сили і не може слугувати документом, який підтверджує право позивача на включення до податкового кредиту за березень, травень, червень, серпень, вересень 2009 року суми податку на додану вартість у загальному розмірі 23173,00 грн.
Внаслідок безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 23173,00 грн. позивачем за березень, травень, червень, серпень, вересень 2009 року занижено податок на додану вартість до сплати в бюджет на суму 23173,00 грн.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Враховуючи те, що в ході судового розгляду справи знайшли своє підтвердження висновки податкового органу щодо заниження позивачем за березень, травень, червень, серпень, вересень 2009 року до сплати в бюджет податку на додану вартість на суму 23173,00 грн., судом визнається правомірним податкове повідомлення-рішенням відповідача від 11.07.2012 року № 0000252270.
Відповідно до ст.94 КАС України, стягнення судових витрат із державного бюджету України в цьому випадку не передбачено.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 11 вересня 2012 року.
Суддя А.А. Лагутін