ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
03 вересня 2012 р. Справа № 2а-9109/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого -судді: Шинкар Т.І.,
Суддів: Гулика А.Г.,
Мричко Н.І.,
за участю секретаря -Дасюк О.С.,
за участю позивача ОСОБА_2, представників відповідача Здинянчина Р.Т., Гордюка С.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій неправомірними, відшкодування моральної шкоди та судових витрат, -
ОСОБА_2 звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з позовною заявою до Міністерства внутрішніх справ України (далі-МВСУ) та разом з поданими уточненнями просить визнати дії МВСУ як порушення Закону України «Про звернення громадян»(ст.7,15,16,19,20), тобто визнати їх неправомірними та відшкодувати заподіяну йому, станом не день прийняття рішення шкоду матеріальну та моральну в розмірі 1 000 000,00грн. Позов обґрунтовує тим, що за наслідком звернення з заявою від 21.06.2011р., яку відповідач отримав 29.06.2011р., відповіді так і не отримав, хоча мав би таку отримати не пізніше 30.07.2011р. Моральну шкоду обґрунтовує тим, що розмір моральної шкоди ним розраховано виходячи з того, що така нанесена йому внаслідок протиправних дій МВСУ -найгрубішим, вкрай соціально-небезпечним порушенням Закону України «Про звернення громадян». Протиправні дії призвели до затримок в одержанні інформації про стан ведення дізнання по його заяві наданої МВСУ, і, як наслідок, призвели до душевних страждань, поневірянь у верховенстві права в державі, можливість реалізації наданого йому Конституцією України права, надало йому підстави сумніватись у тому, що в Україні, як задекларовано Президентом України, відбувається будівництво правової держави. Вважає, що заявлений розмір відшкодування спричиненої йому моральної шкоди відповідає вимогам розумності і справедливості, призведе до виконання МВСУ Закону України «Про звернення громадян», усуне ту вкрай небезпечну соціальну небезпеку, коли головну (провідні) центральні органи виконавчої влади самі не виконують Закон України, надасть йому віри у намірі Президента України побудувати правову державу, покладе край його поневірянням у верховенство права в державі.
В судовому засіданні позивач просив уточнений позов задовольнити. Пояснив, що матеріальні витрати в його розумінні це судовий збір, який просить стягнути.
Представники відповідача в судовому засіданні позову та уточнення до нього не визнали з підстав, викладених у запереченнях та зазначили, що заяву ОСОБА_2 було зареєстровано Департаментом документального забезпечення та режиму 05.07.2011р. за №Ц-11179, яку цього ж дня керівництвом МСВУ доручено розглянути Департаменту Державної служби боротьби з економічною злочинністю МВСУ (далі-ДДСБЕЗ). 16.07.2011р. звернення позивача зареєстроване 14.07.2011р. за №Ц-2069 останнім спрямовано до його структурного підрозділу УДСБЕЗ ГУМВСУ України у місті Києві для відповідного розгляду та надання відповіді. Вважали, що законодавством надано можливість розгляду та надання відповіді на звернення не тільки МВСУ, а й за дорученням керівництва структурними підрозділами Міністерства. Оскільки розгляд звернення ОСОБА_2 було доручено працівникам УДСБЕЗ ГУМВСУ України у місті Києві, а відтак останнє листом від 09.08.2011р. №7/1-Ц-1203 проінформувало ДДСБЕЗ про розгляд заяви позивача та направлення йому відповіді. Оскільки УДСБЕЗ ГУМВСУ України у місті Києві є складовою частиною системи МВСУ (його структурним підрозділом), а відтак останнє і повинно було надати ОСОБА_2 відповідь на його звернення. Щодо відшкодування моральної шкоди пояснили, що на підтвердження моральної шкоди позивач не вказав жодного розрахунку та не навів будь-яких об'єктивних доказів завдання йому шкоди МВСУ, натомість виклав власний коментар законодавства щодо поняття моральної шкоди. Щодо матеріальної шкоди, то вважають що така шкода, є нічим іншим, як відшкодування судових витрат. Просили у задоволенні уточненого позову відмовити повністю.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України в судовому засіданні 03 вересня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України ?Про звернення громадян? від 2.10.1996р. №393/96-ВР (далі-Закон №393), Наказом Міністерства внутрішніх справ України ?Про затвердження Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства України? №1177 від 10.10.2004р. (далі-Наказ №1177).
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У преамбулі Закону України ?Про звернення громадян? визначено, що цей Закон забезпечує громадянам України можливість для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Відповідно до Закону №393 кожному гарантується право на звернення до державних органів, їх службових осіб за вирішенням того, чи іншого питання, на справедливий розгляд звернення та дачу відповіді за наслідками звернення у встановлені законом строки.
Порядок розгляду звернень громадян регулюється розділом 2 Закону №393, відповідно до статті 18 якого громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою, зокрема, до органів державної влади, має право одержувати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
Згідно із ст. 15 Закону №393 - відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Як передбачено ч.1 ст.19 Закону №393 органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, в тому числі, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Частиною 2 ст.19 Закону №393 передбачено, що у разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті (не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам).
Згідно ст. 20 Закону №393, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Судом встановлено, що позивач реалізовуючи своє право на звернення, звернувся до МВСУ з заявою від 21.06.2011р., яка, як вбачається з повідомлення про вручення, відповідачем отримана 29.06.2011р.
Як пояснили в судовому засіданні представники відповідача, заява ОСОБА_2 була зареєстрована Департаментом документального забезпечення та режиму 05.07.2011р. за №Ц-11179. Цього ж дня керівництвом МСВУ доручено розглянути заяву позивача ДДСБЕЗ, яка останнім зареєстровано 14.07.2011р. за №Ц-2069, що підтверджується долученою до матеріалів справи заявою позивача від 21.06.2011р., яка надійшла до МВСУ.
16.07.2011р. супровідним за №5/Ц-2069 заяву позивача спрямовано до структурного підрозділу УДСБЕЗ ГУМВСУ України у місті Києві для відповідного розгляду та надання відповіді, з якого вбачається, що заступник начальника ДДСБЕЗ вимагав провести службове розслідування щодо ненадання автору заяви відповіді про прийняте процесуальне рішення працівниками ВДСБЕЗ Дніпровського РУ ГУМВС України у м. Києві за результатами розгляду заяви позивача та вжити заходи реагування. Про результати службового розслідування доповісти ДДСБЕЗ з наданням копії висновку службового розслідування до 10.08.2011р. та надати відповідь автору звернення.
До матеріалів справи долучено реєстр кореспонденції, що надсилався через фельдзв'язок від 20.07.2011р., відправник -ДДСБЕЗ, з якого вбачається, що звернення позивача супровідним від 16.07.2011р. за №5/Ц-2069 відправлено адресату - УДСБЕЗ ГУМВСУ України у місті Києві.
Листом від 09.08.2011р. за №7/1-Ц-1203 УДСБЕЗ ГУМВСУ України у місті Києві проінформувало ДДСБЕЗ про розгляд заяви позивача та направлення йому відповіді, який разом з висновками службового розслідування на адресу ДДСБЕЗ надійшов 18.08.2011р.
З долученої до матеріалів справи відповіді на заяву позивача від 21.06.2011р., яку ОСОБА_2 одержав вбачається, що така підготовлена 09.08.2011р. за підписом заступника начальника УДСБЕЗ ГУМВСУ України у місті Києві.
Згідно п.4.7 Наказу №1177 відповідь за результатами розгляду звернення в
обов'язковому порядку дається тим органом, який його отримав і до компетенції якого входить розв'язання порушених у зверненні питань, за підписом керівника або його заступника.
Як це передбачено п.5.3 Наказу №1177 про пересилання звернення до іншого органу внутрішніх справ необхідно обов'язково інформувати автора звернення.
Відповідно до п5.5 Наказу №1177 за зверненнями громадян, за якими неможливо своєчасно закінчити перевірку та прийняти в установлений термін рішення,
виконавець не пізніше ніж за 3 робочі дні до закінчення цього терміну письмово доповідає керівникові органу внутрішніх справ або його заступникові і порушує питання щодо продовження терміну в межах, установлених законодавством про звернення громадян. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів. Про продовження терміну розгляду письмово повідомляється
автор звернення.
В судовому засіданні представник відповідача Гордюк С.Є. пояснив, що позивача не було поінформовано про пересилання його заяви до структурного підрозділу МВСУ. Чи інформував структурний підрозділ позивача про продовження терміну розгляду заяви позивача, МВСУ не відомо.
В свою чергу позивач пояснив, що жодних повідомлень на його адресу ні щодо пересилання його заяви структурному підрозділу МВСУ, ні щодо продовження строку розгляду заяви йому не надходило.
З аналізу положень чинного законодавства та встановлених обставин у справі суд приходить до переконання, що відповідачем було порушено вимоги ст.ст.15,19,20 Закону №393 та вимоги п.п.4.7, п. 5.3, п.5.5 Наказу №1177, оскільки хоч відповідь на звернення позивача і була йому надана, проте така була надана не за підписом уповноваженої особи МВСУ, про пересилання заяви та про продовження строку розгляду заяви позивача не було поінформовано, а відтак дії МВСУ щодо неналежного розгляду звернення позивача від 21.06.201р. слід визнати протиправними.
Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 000 000,00грн. то суд погоджується з МВСУ, що на підтвердження моральної шкоди позивачем не наведено будь-яких об'єктивних доказів завдання йому шкоди МВСУ та не вказано жодного розрахунку такої шкоди. Оскільки позивачем не доведено та не підтверджено доказами факту та обставин спричинення моральної шкоди, причинного зв'язку між діями відповідача та моральними стражданнями позивача, а відтак суд приходить до висновку, що в цій частині позовні вимоги є безпідставні.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення частково.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 3,40 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 24, 69-71, 86, 94, 159, 160-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_2 від 21.06.2011р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 3,40грн. судового збору.
В решті позову відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.
Повний текс Постанови виготовлено 07.09.2012р.
Головуючий - суддя Шинкар Т.І.
Судді: Гулик А.Г.
Мричко Н.І.