05 вересня 2012 року 2а-3031/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Лапія С.М.,
при секретарі -Пилипчук В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом першого заступника Дніпровського екологічного прокурора до Дніпровського басейнового управління водних ресурсів, третя особа: кооператив «Вишеньківська брама», про визнання протиправним та скасування дозволу, -
Перший заступник Дніпровського екологічного прокурора звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпровського басейнового управління водних ресурсів, в якому просить визнати протиправним та скасувати дозвіл на проведення робіт (крім будівельних) на землях водного фонду № 31 від 27.12.2011, виданий кооперативу «Вишеньківська брама».
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржуваний дозвіл згідно п. 6 Порядку видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 557 від 12.07.2005 року, мав бути підписаний начальником управління, а не головним інженером, який не є керівником управління.
Відповідач позову не визнав. Його представник у судовому засіданні зазначив, що оскаржуваний дозвіл виданий з дотриманням Порядку видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 557 від 12.07.2005 року, оскільки був підписаний головним інженером в межах його повноважень, визначених у наказі Дніпровського басейнового управління водних ресурсів № 249 від 31.10.2008 року.
Представник третьої особи пояснив, що для оформлення необхідних для видачі оскаржуваного дозволу документів ним протягом трьох років отримано передбачені законодавством погодження та висновки відповідних державних контролюючих органів і понесено витрат у сумі 72 000,00 грн. До того ж, після отримання дозволу було виконано значний обсяг робіт по днопоглибленню староріччя р. Павлівка з метою захисту від підтоплення та інженерної підготовки території кооперативу. Стверджував, що скасування оскаржуваного дозволу порушить його права, свободи та інтереси.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як встановлено судом, 27.12.2011 Дніпровським басейновим управлінням водних ресурсів видано дозвіл № 31 кооперативу «Вишеньківська брама»на здійснення днопоглиблювальних робіт мілководної ділянки староріччя р. Павлівка на площі 22,41 га в межах земель Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області.
Даний дозвіл був підписаний на підставі п. 3 наказу Дніпровського басейнового управління водних ресурсів № 249 від 31.10.2008 року головним інженером управління Демянцем А.Ф.
Заступником Дніпровського екологічного прокурора 17.05.2012 року внесено протест № 07/4-1216 вих.-12 на зазначений дозвіл як незаконний, оскільки в порушення, на думку прокурора, п. 6 Порядку видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 557 від 12.07.2005 року, підписаний головним інженером, який не є керівником управління.
Листом від 01.06.2012 року № АС/9-700 Дніпровське басейнове управління водних ресурсів відхилило вказаний протест прокурора.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" дозвільні органи - це органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, уповноважені відповідно до цього Закону видавати документи дозвільного характеру.
Частиною першою статті 4-1 вказаного Закону передбачено, що порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів їх територіальними (регіональними, місцевими) органами встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 6 Порядку видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 557 від 12.07.2005 року, дозвіл підписується керівником органу, що його видав, і скріплюється печаткою.
Як вбачається з оскаржуваного дозволу, він був підписаний головним інженером Дніпровського басейнового управління водних ресурсів Демянцем А.Ф.
При цьому, судом встановлено, що пунктом 3 наказу Дніпровського басейнового управління водних ресурсів № 249 від 31.10.2008 року "Про розподіл функціональних повноважень між начальником Дніпровського БУВР та його заступниками" надано повноваження головному інженеру Демянцю А.Ф. і заступникам начальника управління Дремлюзі І.М. та Стрельцю І.Б. на видання і підпис організаційно-розпорядчих та фінансових документів, у тому числі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду, передбачених ст. 86 Водного кодексу України, та інших документів відповідно до Положення про Дніпровське басейнове управління водних ресурсів.
Відповідно до чинного законодавства до керівників державних підприємств, установ, організацій різних форм власності відносяться також і їхні заступники, а тому передача начальником Дніпровського БУВР свого права підпису певних документів своїм заступникам є його правом та не порушує закон.
Отже, суд вважає, що даний дозвіл був підписаний головним інженером управління в межах його повноважень, визначених наказом № 249 від 31.10.2008 року Дніпровського басейнового управління водних ресурсів.
Також, Дніпровське басейнове управління водних ресурсів, начальником якого є Сакевич А.М., має розгалужену структуру.
Обґрунтованість підписання дозволу № 31 від 27.12.2011 головним інженером Демянцем А.Ф., а не начальником управління підтверджується також тим, що в день видачі оскаржуваного дозволу, а саме 27 грудня 2011 року, начальник управління перебував у відрядженні у Вишгородській дільниці, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія подорожнього листа службового легкового автомобіля від 27.12.2011 та що підтверджено представником відповідача у судовому засіданні.
При цьому суд звертає увагу, що Порядком видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 557 від 12.07.2005 року, взагалі не передбачається скасування виданих суб'єктами господарювання дозволів.
Так, відповідно до пункту 10 Порядку видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 12.07.2005 року № 557, дозвіл може бути анульовано у разі:
- подання суб'єктом господарювання заяви про анулювання дозволу;
- прийняття рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання;
- виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для отримання дозволу;
- систематичного порушення водного законодавства та законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
- аварії, пожежі, нещасного випадку тощо, якщо в акті розслідування цієї події зазначено, що однією з її причин є недодержання умов дозволу;
- створення перешкод під час проведення посадовими особами органу, що його видав, перевірок додержання умов дозволу.
Отже, пунктом 10 Порядку встановлено вичерпний перелік підстав для анулювання дозволу на проведення днопоглиблювальних робіт та не передбачено анулювання або скасування дозволу з підстави підписання його не уповноваженою на це особою.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
У матеріалах справи не міститься та позивачем у судовому засіданні не надано жодного доказу на підтвердження наявності в даному випадку підстав для анулювання оскаржуваного дозволу, визначених пунктом 10 Порядку.
За наведених обставин суд дійшов висновку, про те, що дозвіл на проведення робіт (крім будівельних) на землях водного фонду № 31 від 27.12.2009 року виданий відповідачем у відповідності до вимог та у межах повноважень, наданих чинним законодавством, а тому скасуванню не підлягає.
З огляду на зазначене, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог і, відповідно, відсутність підстав для їх задоволення.
На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Лапій С.М.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 10 вересня 2012 р.