Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
06 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/9663/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11:35
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Лазарєва В.В.
при секретарі Бобирь Г.Г.
за участю:
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Купченко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Кіровському районі м. Макіївки про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу,-
ФО-П ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Кіровському районі м. Макіївки про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є пенсіонером за віком з 01.08.2001 року та знаходиться на обліку в Управління Пенсійного фонду України у Кіровському районі м. Макіївки як платник єдиного внеску. Позивач є фізичною особою-підприємцем та перебуває на спрощеній системі оподаткування. 22 липня 2012 року позивач отримав від УПФУ у Кіровському районі м. Макіївки вимогу про сплату боргу № Ф-155 від 10.07.2012 року про зобов'язання сплатити 4010,30 грн. до Пенсійного фонду України як заборгованість зі сплати єдиного внеску. Позивач вважає вказану вимогу незаконною, оскільки з 06.08.2011 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деякі інші законодавчі акти України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» № 3609-VI, яким внесені доповнення до ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Вважає, що внесення зазначених змін звільняє позивача, як фізичну особу - підприємця та пенсіонера за віком, від сплати за себе єдиного внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Вважає, що вимога відповідача № Ф-155 від 10.07.2012 року в частині зобов'язання сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з серпня по грудень 2011 року у розмірі 1698,23 грн. винесена у спосіб, що суперечить чинному законодавству України та підлягає скасуванню. Просив визнати дії УПФУ у Кіровському районі м. Макіївки щодо пред'явлення вимоги № Ф-155 від 10.07.2012 року про сплату боргу в частині сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з серпня по грудень 2011 року у розмірі 1698,23 грн. протиправними та скасувати вказану вимогу про сплату боргу в частині сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з серпня по грудень 2011 року у розмірі 1698,23 грн.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог посилаючись на те, що відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом. Пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визначення її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом. Зазначив, що умови призначення пенсії за віком визначені ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років. Іншого терміну «пенсіонер» або «пенсіонер за віком» законодавством не передбачено, у тому числі Законом України «Про пенсійне забезпечення», згідно якого призначаються пенсії на пільгових умовах, та законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно якого, зокрема, призначаються пенсії за вислугу років. Вважає, що позивач тільки після досягнення пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», набуде право приймати участь в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування на добровільній основі. На даний час позивач зобов'язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до ч. 1 ст. 7 та ч. 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_1, зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців 04.10.2001 р. за №2182810794, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с. 12). Позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку серії НОМЕР_1 (а.с. 13-14). Позивач є пенсіонером за віком з 01.08.2001 року, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 (а.с. 11), отримує пенсію за віком та знаходиться на обліку в Управління Пенсійного фонду України у Кіровському районі м. Макіївки як платник єдиного внеску.
Відповідач - Управління Пенсійного фонду України у Кіровському районі м. Макіївки є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011.
У відповідності до п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011.
Згідно зі ст. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.
Згідно ст. 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі -Закон № 2464) вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.
Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року (далі Закон № 1058), Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 р. (далі Закон № 1788) та іншими нормативно-правовими актами.
Так, відповідачем під час проведення перевірки були виявлені порушення сплати єдиного внеску фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 та п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України № 2464 та ненадання звіту за 2011 рік за додатком № 5, в результаті чого останньому донараховано єдиний внесок за січень-грудень 2011 року у розмірі 4010,30 грн., про що був складений відповідний акт (а.с. 7).
10.07.2012 року Управлінням ПФУ прийняте розпорядження № 21 про усунення порушень, в якому відповідач повідомляє фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 про необхідність надати до Управління Пенсійного фонду України у Кіровському районі м. Макіївки звіт за 2011 рік за додатком № 5 відповідно до вимог Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 року за № 22-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1014/18309 (а.с. 8).
Відповідачем 10.07.2012 р. прийнята вимога № Ф-155 про сплату боргу, а саме суми недоїмки зі сплати єдиного внеску за 2011 рік у розмірі 4010,30 грн. (а.с. 9).
25 липня 2012 року на вимогу усунення порушень сплати єдиного внеску, ОСОБА_1 сплатив суму боргу за період з січня по липень 2011 року включно у розмірі 2313,00 грн., що підтверджується квитанцією № 218 від 25.07.2012 року (а.с. 10).
Позивач вважає вимогу відповідача № Ф-155 від 10.07.2012 р. про сплату боргу в частині сплати недоїмки єдиного внеску за серпень-грудень 2011 року у розмірі 1698,23 грн. такою, що підлягає скасуванню, оскільки він є фізичною особою - підприємцем та пенсіонером за віком та відповідно до вимог ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналізуючи норми законодавства, що регулюють спірні взаємовідносини, оцінивши докази, які надані до матеріалів справи, суд не може погодитися з правовою позицією відповідача про те, що позивач, який є фізичною особою - підприємцем, пенсіонером та отримує пенсію за віком на пільгових умовах зобов'язаний сплачувати єдиний внесок до досягнення ним віку 60 років з огляду на наступне.
Відповідно зі статтею 1 Закону № 1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. За цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років. На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, передбачений статтею 12 цього Закону, знижується на 1 рік.
Статтею 1 Закону №1058 визначене поняття «пенсія» - як, щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №1058 за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно зі ст. 26 цього Закону в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.
У відповідності до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.
Відтак, на пільгових умовах призначаються саме пенсії за віком відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади.
Згідно з частиною 8 статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника, як передбачено частиною 12 статті 9 Закону № 2464.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Зазначеною нормою ст. 4 Закону № 2464 в редакції, яка діє з 06.08.2011р., наведений вичерпний перелік фізичних осіб-підприємців, які є пенсіонерами за віком або інвалідами без урахування віку та отримують пенсію або соціальну допомогу, які звільняються від сплати за себе єдиного внеску. В зазначеній нормі законодавцем не виключені особи, які є пенсіонерами та отримують пенсію за віком на пільгових умовах. Крім того, звільняють від сплати за себе єдиного внеску фізичні особи-підприємці, які є інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Таким чином, з 06.08.2011 р. звільняються від сплати єдиного внеску фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Оскільки, позивач є пенсіонером за віком та отримує пенсію за віком, він у відповідності ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» звільняється з 06.08.2011 р. від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
До того ж, відповідно до положень ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Добровільна сплата єдиного внеску врегульована ст. 10 Закону України № 2464.
Відповідно до вимог ст.ст. 4, 10 Закону України № 2464, обов'язковою умовою добровільної участі особи у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування є належним чином укладений договір в порядку ст. 10 Закону України № 2464.
В судовому засіданні встановлено та не заперечувалося сторонами, що жодних договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування між сторонами укладено не було.
Крім того, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача стосовно того, що позивачу призначена пенсія відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», позивач не досяг пенсійного віку, а тому відсутні підстави для звільнення його від сплати єдиного внеску.
Частиною 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» чітко визначено про звільнення від сплати єдиного внеску за себе фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
При цьому законодавець не ставить в залежність звільнення від сплати єдиного внеску від того, чи досягла особа пенсійного віку. Таким чином, в даному випадку не має правового значення підстави призначення пенсії за віком. При цьому, суд зазначає, що пенсії, призначені на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», є різновидом пенсій за віком.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, приймаючи до уваги наведене, суд вважає, що УПФ України у Кіровському районі м. Макіївки приймаючи спірну вимогу № Ф-155 від 10.07.2012 року діяло із перевищенням повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відтак, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ФО-П ОСОБА_1 до Управління ПФУ у Кіровському районі м. Макіївки про скасування вимоги про сплату боргу № Ф-155 від 10 липня 2012 року в частині вимоги щодо зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску за період з серпня по грудень 2011 року у розмірі 1698,23 грн.
Що стосується позовних вимог про визнання протиправними дій Управління ПФУ у Кіровському районі м. Макіївки щодо пред'явлення ОСОБА_1 вимоги про сплату боргу № Ф-155 від 10 липня 2012 року в частині вимоги щодо зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску за період з серпня по грудень 2011 року у розмірі 1698,23 грн., суд вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.
Згідно до вимог пункту 6.4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 27.09.2010 за № 21-5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 р. за № 994/18289, вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, актів звірок з органами податкової служби, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Після формування вимоги та внесення даних до відповідного реєстру в той самий день вимога передається працівнику, на якого покладено обов'язки з ведення діловодства та архівне зберігання документів, для вручення платнику. Цей працівник в день отримання вимоги надсилає (вручає) її платнику, при цьому корінець вимоги залишається у Пенсійному фонді.
Отже, з вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що сформована вимога про сплату недоїмки в обов'язковому порядку вручається платнику.
Приймаючи до уваги те, що вручення сформованої вимоги про сплату недоїмки є обов'язком територіального органу Пенсійного фонду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Кіровському районі м. Макіївки в частині визнання протиправними дій відповідача щодо пред'явлення вимоги № Ф-155 від 10 липня 2012 року в частині вимоги щодо зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску за період з серпня по грудень 2011 року у розмірі 1698,23 грн.
Крім того, скасування вимоги про сплату боргу № Ф-155 від 10 липня 2012 року в частині вимоги щодо зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску за період з серпня по грудень 2011 року у розмірі 1698,23 грн. є достатнім та повним захистом прав позивача.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Кіровському районі м. Макіївки про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 121-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 181, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Кіровському районі м. Макіївки про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України у Кіровському районі м. Макіївки про сплату боргу № Ф-155 від 10 липня 2012 року в частині вимоги щодо зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску за період з серпня по грудень 2011 року у розмірі 1698,23 грн.
В задоволені іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 16 (шістнадцяти) грн. 10 коп.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 06 вересня 2012 року.
Постанова виготовлена у повному обсязі 10 вересня 2012 року.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Лазарєв В.В.